03 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 357/137/24
Провадження № 51-4157 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року,
встановив:
Засуджена ОСОБА_4 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків.
Насамперед необхідно вказати, що згідно з ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Однак засуджена не долучила до касаційної скарги належним чином завірених копій оскаржуваних рішень, що з урахуванням відсутності на даний час тексту оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року в ЄДРСР позбавляє суд можливості перевірити, чи таке рішення було ухвалене взагалі, який його зміст, й відповідно чи можуть зазначені рішення бути предметом касаційного перегляду. З огляду на це також підлягає вирішенню й питання про дотримання засудженою встановленого законом строку на касаційне оскарження.
Крім цього, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Всупереч викладеному, за змістом касаційної скарги засуджена вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи й неправильну оцінку доказів, що згідно з положеннями статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, які мають співвідноситися зі змістом оскаржуваного рішення та підставами його ухвалення.
Всупереч викладеному, засуджена у касаційній скарзі не зазначає конкретні норми права, які, на її думку, порушені судами першої та/чи апеляційної інстанцій, а також не вказує, у чому саме полягають допущені судами порушення, які в силу положень ст. 438 КПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з урахуванням положень статей 412-414 КПК України.
Також згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала, із зазначенням того, яке рішення має ухвалити суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають узгоджуватись з їх обґрунтуванням та відповідати приписам ст. 436 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
У своїй касаційній скарзі засуджена просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій й водночас змінити кваліфікацію її дій із ч. 1
ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.
Крім того, зазначає, що у випадку незгоди суду з вказаними вимогами, просить застосувати положення ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання з урахуванням наявності у неї трьох малолітніх дітей.
Таким чином, зазначене в касаційній скарзі формулювання касаційних вимог не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК України, оскільки засуджена одночасно просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й змінити кваліфікацію її дій, що не може поєднуватися між собою, адже скасування судового рішення і його зміна є різними наслідками касаційного розгляду.
Крім того, засуджена просить, у разі незгоди з указаними вище вимогами застосувати положення ст. 69 КК України й призначити більш м'яке покарання. Однак, вимога касаційної скарги не може формулюватися альтернативно, оскільки в такому випадку неможливо чітко встановити, на досягнення якого процесуального результату спрямована воля касатора.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає необхідним на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Протягом визначеного строку засуджена має право звернутись до суду касаційної інстанції з уточненою касаційною скаргою на усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Керуючись положеннями ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків скарги протягом 15 днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали протягом установленого строку, скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3