29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 345/5017/24
провадження № 51-2350 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091170000244 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області вироком від 30 січня 2025 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнув з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 29 155,28 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» та ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» суд задовольнив частково.
Стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_7 заподіяну шкоду здоров'ю в розмірі 38 885,50 гривень.
Стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 157 000,00 гривень, витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП в розмірі 3 000,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 1 944,28 грн.
Стягнув з КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» на користь ОСОБА_7 шкоду, заподіяну транспортному засобу, в розмірі 444 444 гривні, моральну шкоду в розмірі 48 055,72 гривень та 40 000,00 гривень понесених витрат на правову допомогу адвоката.
У решті вимог цивільного позову суд у задоволенні відмовив.
Цивільний позов КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» до ОСОБА_6 суд залишив без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_6 26.04.2024, близько 17:10, в денну пору доби, керуючи спеціальним автомобілем марки PeugeotBoxer «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.014.03» без увімкнених проблискових маячків по дорозі Н-10 сполучення Стрий-Чернівці-Мамалига у напрямку м. Івано-Франківськ, мав намір заїхати на АЗС по вул. Івано-Франківській, 140, в м. Калуш Івано-Франківської області, що із лівого боку по напрямку його руху.
В той час у напрямку м. Калуш перед АЗС рухався автомобіль марки «SKODA SUPERB» під керуванням ОСОБА_7 .
Знаходячись в місці заїзду на АЗС «ОККО», зайнявши ліву смугу руху для здійснення маневру повороту ліворуч, із включеним покажчиком повороту відповідного напрямку водій ОСОБА_6 , порушуючи вимоги п. 1.3, п. 1.5, п. 2.3 «б», п. 2.3 «д», п. 10.1, п. 10.4 ПДР, маючи об'єктивну можливість бачити зустрічні автомобілі, проявив неуважність, не зупинився перед виїздом на зустрічну смугу руху, по якій рухався автомобіль, та, змінюючи напрямок руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, продовжив здійснення маневру повороту, не надав йому перевагу в русі, допустив зіткнення із автомобілем марки «SKODA SUPERB» під керуванням ОСОБА_7 на правій смузі руху по напрямку до м. Калуш. Внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив, а апеляційні скарги представника КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» адвоката ОСОБА_8 та представника ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» адвоката ОСОБА_9 задовольнив частково.
Вирок в частині стягнення з КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» на користь потерпілого витрат на правову допомогу адвоката скасував, вирішивши стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу в сумі 40 000 грн.
Вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 до КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» апеляційний суд також скасував й призначив в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2025 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_7 витрат на правову допомогу адвоката в сумі 40 000 грн, стягнувши з нього витрати на правову допомогу в сумі 12 000 грн.
Обґрунтовуючи свою вимогу, засуджений зазначає, що потерпілим до обвинуваченого не заявлялось цивільного позову про стягнення коштів у якості витрат на правову допомогу, а цивільний позов в цій частині потерпілий заявляв до КНП «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» і ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра». При цьому питання про залучення його як співвідповідача у цивільному позові не порушувалось.
Оскільки жодних вимог потерпілого про стягнення з засудженого витрат на правову допомогу не було, він був позбавлений можливості ставити питання про зменшення суми цих витрат, їх співмірність зі складністю справи.
Потерпілий ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , у якому просив залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 не оспорює висновків суду в частині доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, аспектів призначення покарання.
Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про необґрунтоване стягнення з нього витрат на правову допомогу, оскільки потерпілим до нього така вимога у цивільному позові не пред'являлась, колегія суддів Верховного Суду не вбачає їх умотивованими.
Як передбачено положеннями ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.
Частиною 2 ст. 120 КПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Таким чином, законом визначено, що саме на обвинуваченого покладається обов'язок відшкодування потерпілому документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема й витрат, пов'язаних з правовою допомогою представника потерпілого, у разі ухвалення судом обвинувального вироку.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_11 було укладено договір № 16 від 01 травня 2024 року про надання правової допомоги потерпілому ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 230). Тобто адвокат ОСОБА_11 був залучений як представник потерпілого у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, обґрунтовано керуючись положеннями КПК України, які регулюють порядок стягнення процесуальних витрат саме у кримінальному провадженні, правильно дійшов висновку про необхідність їх стягнення саме з засудженого. Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2023 року (справа № 686/28824/21, провадження № 51-2059км23).
На вказані аспекти за обставин цього конкретного провадження не може мати визначального впливу той факт, що клопотання про стягнення витрат на правову допомогу свого представника було заявлено потерпілим як цивільним позивачем в межах цивільного позову у кримінальному провадженні навіть з урахуванням того, що такі вимоги були заявлені до іншого конкретного відповідача, а не до обвинуваченого.
Колегія суддів вбачає, що визначальним щодо цих правовідносин є те, що адвокат надавав правову допомогу потерпілому саме як представник потерпілого у кримінальному провадженні, й процесуальний закон безальтернативно покладає відшкодування витрат на правову допомогу представника потерпілого у кримінальному провадженні саме на обвинуваченого, за умови ухвалення судом обвинувального вироку.
Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про необґрунтованість суми стягнутих з нього витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає таке.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції перевірив обґрунтованість заявлених вимог щодо суми понесених витрат на правову допомогу і дійшов висновку про їх обґрунтованість, однак помилково стягнув їх не з обвинуваченого, що було виправлено апеляційним судом.
Зокрема суд обґрунтовано вказав, що потерпілою стороною надано суду акт виконаних робіт, який містить детальний перелік наданих адвокатом послуг в період з 01 травня 2024 року по 10 січня 2025 року під час досудового розслідування кримінального провадження та його розгляду у суді першої інстанції, а також дві квитанції про оплату послуг на загальну суму 40 000 грн.
Зі змісту акту виконаних робіт вбачається, що представник потерпілого під час досудового розслідування надавав юридичні консультації потерпілому, подавав адвокатський запит з метою отримання певних доказів, брав участь у проведенні слідчих дій, готував клопотання до слідчого судді про скасування арешту майна, готував в інтересах потерпілого цивільний позов та брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції (т. 1 а. с. 230-233).
Таким чином суд, пересвідчившись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, були дійсно сплачені адвокату, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат, дійшов висновку про їх обґрунтованість й про те, що вони підлягають відшкодуванню, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду, тому не вбачає підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь потерпілого, про що власне він і просить за змістом касаційних вимог.
При цьому доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що він був позбавлений можливості висловити думку щодо відшкодування процесуальних витрат, також не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, прокурор, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат, подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити вирок та стягнути витрати на правову допомогу представника потерпілого з обвинуваченого ОСОБА_6 .
Копія зазначеної касаційної скарги була надіслана засудженому, йому були відомі вимоги прокурора й він подавав заперечення на апеляційну скаргу прокурора (т. 2 а. с. 61, 82-83).
Про розгляд провадження в апеляційному суді 12 травня 2025 року він був належним чином повідомлений 29 квітня 2025 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 105), однак в судове засідання не з'явився, правом надати пояснення, у тому числі і щодо вимог апеляційної скарги прокурора про стягнення з нього витрат на правничу допомогу представника потерпілого та суми таких витрат, не скористався.
Таким чином, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3