29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 695/3559/19
провадження № 51-2015 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250150000702 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кропивна Золотоніського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської областівироком від 08 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2024 року про виправлення описки, визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 3 343,33 грн та моральну шкоду в сумі 4 173 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2019 року, приблизно о 14:00, перебуваючи у домоволодінні по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_8 умисно завдав останній два удари кулаком по голові.
Після падіння потерпілої ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх шкідливих наслідків, завдав множинні удари ногою по тілу ОСОБА_8 , заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Вказує, що заява потерпілої ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення не містить числа, місяця та року складення такої заяви, а також підпису про те, що остання попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену ст. 383 КК України, що є грубим порушенням п. 2 Розділу 2 Порядку № 100 зі сторони працівників Золотоніського ВП ГУ Національної поліції в Черкаській області.
Стверджує, що у заяві ОСОБА_8 зазначено, що: «на підтвердження завдання мені тілесних ушкоджень надаю копію висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25 липня 2019 року № 05-8-01/263», однак ця заява не містить будь-яких додатків, в тому числі й додатку у вигляді висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25 липня 2019 року № 05-8-01/263, а тому є незрозумілим, яким чином у фабулі витягу із ЄРДР від 05 серпня 2019 року 23:23:22 за № 12019250150000702 могло з'явитися посилання на висновок судово-медичної експертизи № 05-8-01/263 від 25 липня 2019 року.
Зазначає, що протокол слідчого експерименту не був підписаний спеціалістом, який був присутній при його проведенні. Крім того, при проведенні слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 була присутня свідок ОСОБА_9 , яка бачила показання потерпілої, що вплинуло на об'єктивність наданих цих свідком свідчень.
Вважає, що висновки судово-медичних експертиз № 05-8-01/263/364 від 21 жовтня 2019 року та № 05-8-01/263/362 від 18 жовтня 2019 року є неналежними доказами й не могли бути використані судом першої та апеляційної інстанцій в якості доказів, оскільки експертом ОСОБА_10 безпосередньо взяті як вихідні відомості дані висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-8-01/263 від 25 липня 2019 року, тоді як сама медична документація не збиралася та не надавалася експерту будь-яким суб'єктом збирання доказів у кримінальному провадженні.
Наголошує, що в суді першої інстанції не було встановлено, судом апеляційної інстанції - проігноровано, а потерпіла ОСОБА_8 не змогла пояснити, яким чином до матеріалів кримінального провадження потрапив висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25 липня 2019 року № 05-8-01/263. Матеріали провадження не містять даних про отримання вказаного висновку, а також даних про отримання медичної документації слідчим від потерпілої.
Вважає вказані висновки судово-медичних експертиз недопустимими доказами, оскільки не доведено джерело походження предмета дослідження.
Вважає, що апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції і належним чином доводи апеляційної скарги захисника не проаналізував, тому ухвала Черкаського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що заява потерпілої ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення не містить числа, місяця та року складення такої заяви, а також додатків, в тому числі і додатку у вигляді висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25 липня 2019 року № 05-8-01/263, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
У матеріалах справи наявна заява потерпілої ОСОБА_8 до Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, яка містить дату її складання - 02 серпня 2019 року, короткий виклад обставин вчинення кримінального правопорушення та підписана потерпілою.
Вказана заява була зареєстрована в Золотоніському ВП (м. Золотоноша) ГУНП в Черкаській області 02 серпня 2019 року № 65/П-372, до неї додано додатки на 10 арк., про що свідчить відтиск штемпеля реєстрації вхідної кореспонденції на заяві. У своїй заяві потерпіла зазначає, що надає на підтвердження викладених в заяві обставин копію висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25 липня 2019 року № 05-8-01/263 (т. 1 а. с. 129).
Відсутність в заяві підпису ОСОБА_8 про повідомлення її про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України, не вбачається істотним порушенням вимог КПК України, оскільки даних про те, що певні відомості цієї заяви є завідомо неправдивими, немає.
Доводи сторони захисту про те, що протоколи слідчих експериментів і сама слідча дія проведена із суттєвим порушенням чинного законодавства, оскільки з протоколами проведення слідчих експериментів не ознайомлений спеціаліст, який брав участь у його проведенні, відсутній його підпис, також не вбачаються обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 від 09 вересня 2019 року у цій слідчій дії брали участь потерпіла ОСОБА_8 , поняті ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , інша особа ОСОБА_13 . Дані про залучення спеціаліста до проведення слідчої дії у протоколі відсутні (т. 1 а. с. 137-139).
З протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 09 вересня 2019 року вбачається, що у цій слідчій дії брали участь свідок ОСОБА_14 , поняті ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , інша особа ОСОБА_13 . Дані про залучення спеціаліста до проведення слідчої дії у протоколі також відсутні (т. 1 а. с. 142-144)
Слідчий експеримент проводився з відеофіксацією вказаних слідчих дій. Складені за результатами проведених слідчих експериментів протоколи підписані усіма учасниками цих слідчих дій без будь-яких заяв чи зауважень.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника не гуртуються на матеріалах провадження. При цьому, колегія суддів вбачає, що навіть за умови підтвердження факту відсутності підпису залученого спеціаліста у протоколі проведення слідчого експерименту, така відсутність сама по собі не може призводити до недопустимості даних, які в ньому містяться, як доказів, якщо протокол підписаний іншими учасниками слідчої дії, зокрема слідчим, особою, за участю якої проводився слідчий експеримент, та понятими.
Доводи захисника про те, що при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 була присутня свідок ОСОБА_14 , яка бачила показання потерпілої, що вплинуло на об'єктивність наданих цим свідком свідчень, також не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції, спростовуючи вказаний довід апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , обґрунтовано вказав, що з матеріалів кримінального провадження, протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 вбачається, що при проведенні слідчої дії були присутні потерпіла, поняті та інша особа. Про присутність свідка ОСОБА_14 при вказаній слідчій дії матеріали провадження відомостей не містять.
Разом з цим слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_14 був проведений після проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 , в ході якого свідок показала про конфлікт між її сином та потерпілою ОСОБА_8 й про нанесення ударів кулаками ОСОБА_7 в обличчя й по тілу потерпілої ОСОБА_8 .
Однак колегія суддів Верховного Суду вбачає умотивованими посилання у касаційній скарзі сторони захисту про порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційним судом у зв'язку з тим, що ним не надано відповіді на доводи про недопустимість висновків судово-медичних експертиз як доказів, оскільки вихідні дані для проведення експертиз могли були отримані експертом з порушенням вимог закону.
За змістом ст. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій зазначала доводи про порушення порядку отримання експертом висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, який покладений в основу висновків судово-медичної експертизи № 05-8-01/263/364 від 21 жовтня 2019 року та № 05-8-01/263/362 від 18 жовтня 2019 року.
Зокрема захисник зазначала, що експерт самостійно, за власною ініціативою отримав висновок спеціаліста, який використав як вихідні дані при проведенні експертизи, що заборонено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Спростовуючи ці доводи, апеляційний суд вказав, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 05-8-01/263 від 25.07.2019 був поданий до поліції разом з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, а в подальшому медична документація надавалася потерпілою безпосередньо слідчому, про що остання наголошувала в суді першої інстанції, тобто зазначені медичні дані органом досудового розслідування отримані відповідно до процесуального Закону.
Також суд вказав про обов'язковість проведення експертизи для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень і про те, що сторона захисту на стадії дослідження висновку експерта мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, про призначення повторної або додаткової експертизи, однак цього не зробила.
Враховуючи це, суд зробив висновок, що істотних порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів не встановлено.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 69 КПК України експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
Зі змісту постанов про призначення експертиз від 18 жовтня 2019 року вбачається, що слідчим для дослідження надано експерту лише постанови про призначення експертиз, копії протоколів слідчих експериментів та електронний носій із зафіксованими слідчими експериментами (т. 1 а. с. 212, 213).
Зі змісту висновків експерта ОСОБА_10 № 05-8-01/263/362 від 18 жовтня 2019 року та № 05-8-01/263/364 від 21 жовтня 2019 року вбачається, що експерт посилається на висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-8-01/263, який був зроблений лікарем ОСОБА_15 25 липня 2019 року (т. 1 а.с. 131).
При цьому у самих висновках експерта відсутній перелік наданих експерту матеріалів для дослідження, однак у дослідній частині висновків експерт зазначає про надання йому протоколів проведення слідчих експериментів, що узгоджується зі змістом постанов про призначення експертиз, однак дані про надання йому будь-яких інших матеріалів, у тому числі й указаного вище висновку спеціаліста, у змісті висновків експерта відсутні (т. 1 а. с. 140-141, 145-146).
Таким чином, процесуальний шлях (спосіб) отримання експертом ОСОБА_10 указаного вище висновку спеціаліста у якості матеріалу для проведення експертизи залишився не з'ясованим, а доводи сторони захисту про можливе порушення експертом порядку збору матеріалів для проведення експертизи залишилися без належної відповіді з боку суду апеляційної інстанції.
За таких обставин ухвала апеляційного суду з огляду на положення ст. 419 КПК України не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ст. 412 КПК України є істотними.
З огляду на це касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3