29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 758/11025/17
провадження № 51-1777 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000540 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 25 вересня 2017 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_9 і звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрив.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Київський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу повернув на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Верховний Суд постановою від 12 серпня 2021 року касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнив, ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року залишено без змін.
Згідно з ухвалою органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у пособництві фіктивному підприємництву, тобто у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за встановлених та зазначених в ухвалі обставин.
Зокрема, у березні-квітні 2012 року особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється у іншому кримінальному провадженні (у тому числі особа, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_10 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), вступивши в попередню змову, діючи умисно, переслідуючи мету заволодіння майном ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у великих розмірах шляхом зловживання службовими особами банку своїм службовим становищем, організували вчинення фіктивного підприємництва, а саме придбання ОСОБА_8 юридичної особи - компанії-нерезидента «Nasterno Commercial Limited» з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, пов'язаної із незаконними оборудками у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
На виконання злочинного плану особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, домовились використати реквізити і банківські рахунки підприємства-нерезидента «Nasterno Commercial Limited», бенефіціарним власником та уповноваженою особою по довіреності якого є ОСОБА_8 , у банківських установах ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та «Meinl Bank АG».
Надалі особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, з метою приховування своєї протиправної діяльності, на порушення вимог ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відобразили заставу коштів, що перебували на кореспондентських рахунках «Meinl Bank AG» та «Bank Frick & Co. AG»в обліку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», хоча мали згідно із Законом забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надавати достовірну інформацію про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
У період з 04 травня 2012 року по 23 червня 2015 року особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, будучи членами кредитного комітету ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та наділеними повноваженнями щодо проведення активних операцій (видача кредитів, підняття лімітів, зміна відсоткових ставок та інше), всупереч інтересам служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, на виконання раніше досягнутих злочинних домовленостей прийняли рішення щодо підняття лімітів та подальшого розміщення коштів на кореспондентських рахунках в «Meinl Bank AG та «Bank Frick & Co. AG» та умисно не вчиняли активних дій щодо зменшення залишку коштів на цих рахунках, чим сприяли подальшому досягненню свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння майном банку у великих розмірах.
Внаслідок зазначених незаконних дій грошові кошти, що були предметом договору кредитних ліній між «Nasterno Commercial Limited»і банківськими установами «Meinl Bank AG»та «Bank Frick & Co. AG», під виглядом удаваних правочинів (кредитів) були перераховані на рахунок «Nasterno Commercial Limited», а надалі незаконно обернуті на користь осіб, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, чим ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заподіяно велику матеріальну шкоду в розмірі 2 мільярда 517 мільйонів 699 тисяч 717 гривень 98 копійок.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На обґрунтування своїх вимог адвокат зазначає, що в ухвалі суду першої інстанції констатовано факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за попередньою змовою з ОСОБА_8 , що порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки обвинувачення ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні не висувалось.
Адвокат вважає, що при закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_8 суд не повинен був детально викладати обставини вчинення кримінального правопорушення з визначенням наявності та направленості умислу інших осіб, у тому числі і ОСОБА_7 , кримінальне провадження щодо яких перебуває на стадії досудового розслідування.
Крім цього, адвокат зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, а саме ст. 205 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Доводи скарги адвоката про те, що фактично в ухвалах щодо ОСОБА_8 встановлено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачення висувалось виключно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, а саме у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду банкові.
Обвинувачення щодо ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні не висувалось, його прізвище не згадується у обвинувальному акті та ухвалі суду першої інстанції, і за результатами розгляду провадження жодних наслідків кримінально-правового характеру до нього не застосовано.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду не вбачає умотивованими доводи скарги адвоката ОСОБА_6 про порушення принципу презумпції невинуватості та фактичну констатацію факту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, як про це зазначає адвокат, а тому суд не погоджується з посиланнями у скарзі про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку із порушенням прав ОСОБА_7 .
При цьому посилання у скарзі на постанову Верховного Суду у цьому ж провадженні від 12 серпня 2021 року, у якій суд вказав про порушення прав ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає умотивованими, оскільки у тому випадку суд переглядав ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і висловлювався в контексті необхідності надання доступу до правосуддя, що було виконано апеляційним судом, який переглянув ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року.
Стосовно доводів скарги про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України колегія суддів вбачає таке.
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що ухвала Подільського районного суду м. Києва про звільнення ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності була постановлена 25 вересня 2017 року, а Закон України № 101-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким з КК України була виключена стаття 205 КК України, був ухвалений 18 вересня 2019 року.
Вказане, на думку колегії суддів апеляційного суду, унеможливлювало вирішення питання про скасування оскарженої ухвали та закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким була передбачена кримінальна відповідальність за інкриміноване кримінальне правопорушення, адже на момент втрати чинності закону, яким встановлювалася кримінальна відповідальність за ст. 205 КК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 вже було закрито.
Такий аргумент колегія суддів касаційного суду не вбачає достатньо вмотивованим з огляду на положення ч. 1 ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, однак вбачає, що рішення апеляційного суду в цілому є правильним, й немає підстав для його скасування виключно з формальних міркувань з огляду на таке
За змістом ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу.
Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Таким чином, обов'язковою умовою для закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України є з'ясування позиції обвинуваченого щодо такого закриття.
Адвокат ОСОБА_6 , ставлячи питання про закриття кримінального провадження в апеляційному суді й у суді касаційної інстанції, зокрема подаючи касаційну скаргу в інтересах ОСОБА_7 , щодо якого у цьому кримінальному провадженні судами жодних рішень не ухвалювалося, просить закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 на підставі пункту 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності відомостей про з'ясування позиції ОСОБА_8 щодо наявності чи відсутності його згоди на таке закриття.
При цьому в суді першої інстанції адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності саме на підставі ст. 49 КК України, обвинувачений надав згоду на таке закриття, суд правильно звільнив його від кримінальної відповідальності і закрив кримінальне провадження на підставі пункту 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
В цій ситуації не вбачається достатніх підстав ототожнювати відсутність відомостей про позицію ОСОБА_8 щодо клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження з відсутністю згоди ОСОБА_8 на таке закриття. Підстав для висновку, що така згода існує, тим більше немає.
З огляду на це, колегія суддів не вбачає можливим закрити провадження з указаних підстав, оскільки наразі відсутні необхідні фактичні підстави для цього. З цих же міркувань не міг це зробити й апеляційний суд.
Таким чином, Київський апеляційний суд, переглянувши ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, у підсумку правильно залишив її без змін.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3