29 жовтня2025року
м. Київ
справа № 161/3922/25
провадження № 51 - 4114 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року щодо ОСОБА_5 ,
установив:
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2025 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Камінь-Каширський Волинської області та жителя АДРЕСА_2,
засуджено за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 у невстановлений час, та за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено, у великих розмірах, з метою її подальшого збуту.
Після чого, в невстановлений день, але не пізніше 08 січня 2025 року переніс 100 згортків із PVP до ділянки неподалік будинку АДРЕСА_1 , де зберігав з метою збуту до моменту її виявлення та вилучення працівниками поліції під час його затримання о 23:12 08 січня 2025 року.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року вказаний вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьпросить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції у вироку безпідставно вказав, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненому, адже зі звукозаписів судових засідань убачається, що така позиція була висловлена лише захисником, а сам засуджений не в повній мірі розумів суть висунутого обвинувачення або не чітко висловлювався з приводу того, що визнання ним вини стосується лише придбання психотропних речовин для власного вживання.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не дав належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо порушень вимог ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки місцевий суд не переконався в позиції засудженого у тому, що він не оспорює фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів
у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення судом розгляду провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК.
Як убачається зі змісту вироку кримінальне провадження в суді першої інстанції було розглянуто за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
Не погодившись із вироком захисник оскаржив його в апеляційному порядку.
За правилами ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні скарги без задоволення
мають бути зазначені підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника цей суд належним чином перевірив неведені в ній доводи про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК, які аналогічні тим, що зазначені захисником в касаційній скарзі, та навів у своєму рішенні підстави з яких визнав ці доводи необґрунтованими.
Так, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що під час прослуховування звукозапису на якому зафіксовано перебіг судового засідання від 27 березня 2025 року було встановлено, що після проголошення прокурором обвинувального акта, роз'яснення суті обвинувачення та з'ясування чи зрозуміло воно обвинуваченому, ніяких заперечень щодо пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_5 не висловив, погодився із кваліфікацією його дій та підтвердив фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті.
Вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 307 КК, а саме в незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах ОСОБА_5 визнав повністю, що підтвердив у судовому засіданні під час допиту.
При вирішенні питання про обсяг доказів та порядок їх дослідження, прокурор висловив думку щодо можливості розгляду справи у порядку ст.349 КПК, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
При цьому, суд першої інстанції роз'яснив учасникам судового розгляду положення ч. 3 ст. 349 КПК та з'ясував правильність розуміння змісту цих обставин і добровільність їх позиції. Окрім того, судом було роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Ці обставини підтверджуються, як записом у журналі судового засідання від 27 березня 2025 року, так і записом на технічному носії інформації, на якому зафіксовано перебіг судового провадження в суді першої інстанції, а також розписками прокурора, засудженого та його захисника, які відносно такого порядку дослідження доказів не заперечували.
Під час судового розгляду сторони жодним чином не були обмежені у можливості реалізації їх процесуальних прав, у тому числі шляхом подання відповідних клопотань про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте, таких клопотань не заявляли, не вказували про необхідність дослідження усіх доказів у справі, і жодних заперечень від них з цього приводу не надходило.
З огляду на зазначене, наведені в касаційній скарзі захисника доводи щодо допущеного судом першої інстанції порушення вимог частин 3 і 4 ст. 349 КПК є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду за своїм змістом відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Таким чином, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 липня 2025 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3