03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1794/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Чинчин О.В.
від 25.06.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапрана В.В., Буравльова С.І., Андрієнка В.В.
від 16.09.2025 (повний текст складено 24.09.2025)
у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537 грн 22 коп.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп"
про стягнення заборгованості у розмірі 288 004 грн 86 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 671 637,22 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що договір суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 є розірваним з дати повернення всіх вагонів з оренди, а саме з 20.05.2022, проте відповідач не повернув суму попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилася заборгованість у розмірі 738 389,52 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" пеню у розмірі 687 221,38 грн, 3% річних у розмірі 54 013,70 грн та інфляційні у розмірі 192 012,62 грн.
18.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 288 004,86 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди №1/22-О від 04.01.2022 був достроково розірваний 23.02.2022, у зв'язку з відмовою орендаря від погодження нових орендних ставок. 24.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" була надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" інструкція на повернення вагонів і, відповідно, всі вагони (рухомий склад) мали б бути повернуті в строк до 26.03.2022 включно та з 27.03.2022 мало місце прострочення у їх поверненні. Отже, з 27.03.2022 по день підписання акту приймання-передачі (повернення) рухомого складу орендодавець має підстави нараховувати подвійну орендну плату за користування рухомим складом у відповідності до п. 4.2.2 договору. Враховуючи, що загальна сума коштів, яка надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" за користування вагонами становить 1 504 800 грн, а загальна сума послуг по оренді складає 1 563 104,88 грн, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" становить 288 004,86 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі №910/1794/25, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025, у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537,22 грн - відмовлено у повному обсязі; закрито провадження у справі № 910/1794/25 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 104,86 грн; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" - задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс Україна" заборгованість у розмірі 240 900,00 грн та судовий збір у розмірі 2 890,80 грн.
15.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі №910/1794/25.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 та з пропуском строку на касаційне оскарження згідно вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI в редакції від 16.07.2025.
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Предметом первісного позову є стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537,22 грн.
Предметом зустрічного позову є стягнення заборгованості у розмірі 288 004,86 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 47 029,01 грн (29 393,13 (1,5 відсотка від ціни первісного та зустрічного позовів) х 200% х 0,8).
Проте, матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі від 19.06.2001 №28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у розмірі 47 029,01 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування та / або порушення яких конкретно норм матеріального та / або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Однак, зміст касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп", поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Системний аналіз зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник у касаційній скарзі має навести обґрунтування неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального права та/або процесуального права в обов'язковому взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто на підставу касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" не зазначає жодної з підстав оскарження передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, незазначення скаржником конкретних підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.
З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на вищезазначене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, Суд зазначає, що згідно вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25 складено та підписано 24.09.2025. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25 в касаційному порядку припадав на 14.10.2025.
Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25 - 15.10.2025, сформована в системі «Електронний суд» 15.10.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Проте, з тексту касаційної скарги, а також доданих до касаційної скарги документів, вбачається, що скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25.
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25 підлягає залишенню без руху також на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначене, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у розмірі 47 029,01 грн; касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням конкретних підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Також, виходячи із вимог ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України, скаржник протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали має право звернутися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про поновлення строку.
Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Наслідком неусунення названих недоліків касаційної скарги протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Наслідком неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є відмова у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, частиною другою та третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 910/1794/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" усунути недоліки касаційної скарги, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 47 029,01 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;
- надати касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням належних підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Норс Бізнес Груп" має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши підстави для поновлення строку.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Баранець