Іменем України
03 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/866/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (код ЄДРПОУ 37001696), вул. Металургів, будинок 17, оф. 105, м. Бровари, Київська область, 07400;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" (код ЄДРПОУ 35884094), вул. Кільцева, будинок 5, м. Чернігів, 14007;
про стягнення 35 614,19 грн
представники сторін не викликалися;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області 28.08.2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" про стягнення заборгованості за послуги з технічного обслуговування відповідно до акту про надання послуг № 77033 від 10.07.2024 в сумі 35 614,19 грн з яких: 30 307,26 грн - сума основної заборгованості, 1 027,60 грн - 3% річних та 4 279,33 грн індексу інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості послуг, наданих згідно з актом надання послуг № 77033 від 10.07.2024.
Позивач у прохальній частині позову просив також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, зокрема, судовий збір у сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 250,00 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 02.09.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 02.09.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, про встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
10.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (Виконавець) складено та підписано Акт надання послуг № 77033, відповідно до якого Виконавцем виконані роботи та використано матеріалів на загальну суму 30307,26 грн , у тому числі ПДВ 5051,21 грн.
Акт № 77033 від 10.07.2024 підписано уповноваженими представниками сторін за допомогою Електронних підписів.
Зауваження та заперечення відсутні.
23.05.2025 позивачем направлено відповідачу претензію №22.05.2025-1 від 22.05.2025 з вимогою про сплату заборгованості, яка виникла на підставі Акту наданих послуг № 77033 від 10.07.2024.
Відповідач отримав претензію 04.06.2025, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0740501075373.
Вартість виконаних робіт та використаних матеріалів відповідачем не сплачена.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 4279,33 грн інфляційних нарахувань за період з липня 2024 року по липень 2025 року, 1027,60 грн 3% річних за період з 11.07.2024 по 27.08.2025.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих послуг та використаних запасних частин Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України)
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, якщо закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, суб'єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори, зокрема договори надання послуг у письмовій формі як шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін, так й у спрощеній формі на підставі, зокрема, актів надання послуг, рахунків, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт надання послуг, відтак є підставою виникнення у сторін зобов'язань, зокрема, обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зміст договору, відповідно до статті 628 ЦК України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови , які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).
Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі статті 638 ЦК України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.
Підписавши Акт надання послуг № 77033 від 10.07.2024, погодивши при цьому такі істотні договірні умови як предмет і ціну, сторони підтвердили існування договірних відносин між ними, що є підставою виникнення відповідних зобов'язань, зокрема, обов'язку відповідача щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.
Акт надання послуг підписаний та затверджений як представником позивача, так і відповідача. Заперечення і зауваження відсутні.
З матеріалів справи слідує та підтверджується Актом надання послуг № 77033 від 10.07.2024, що позивач свій обов'язок щодо виконання робіт/надання послуг виконав у повному обсязі, а відповідач прийняв роботи/послуги без зауважень.
Разом з тим, сторонами в Акті надання послуг № 77033 від 10.07.2024 не обумовлено строк оплати вартості наданих послуг.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 23.05.2025 позивач направив відповідачу претензію № 22.05.2025-1 від 22.05.2025 з вимогою про сплату боргу в строк 7 календарних днів з моменту отримання.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0740501075373 відповідач отримав претензію 04.06.2025.
Отже, строк оплати вартості наданих послуг - до 13.06.2025.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідач вартість наданих послуг у строк до 13.06.2025 не сплатив.
Станом на день ухвалення рішення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем вартості наданих послуг також не надано.
Отже, вимоги позивача по стягненню 30307,26 грн боргу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Щодо вимог по стягненню інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 4279,33 грн інфляційних нарахувань за період з липня 2024 року по липень 2025 року, 1027,60 грн 3% річних за період з 11.07.2024 по 27.08.2025.
Як встановлено судом, оскільки у Акті надання послуг № 77033 від 10.07.2024 сторонами не обумовлений строк оплати вартості останніх, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язань з оплати наданих послуг встановлений до 13.06.2025.
За перерахунком суду, з урахуванням вищевикладених висновків, 3% річних становлять 186,83 грн за період з 14.06.2025 по 27.08.2025, інфляційні нарахування - 120,38 грн за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.
В решіт вимог по стягненню 4158,95 грн інфляційних нарахувань та 840,77 грн 3% річних вимоги задоволенню не підлягають як безпідставно нараховані.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, з огляду на встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 30307,26 грн боргу, 186,83 грн 3% річних, 120,38 грн інфляційних нарахувань.
В решті вимог в частині 840,77 грн 3% річних та 4158,95 грн інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи (пункти 1, 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Щодо судового збору:
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2082,33 грн покладається на відповідача.
Судовий збір в сумі 340,07 грн покладається на позивача.
Разом з тим, в контексті розподілу судового збору суд зазначає таке.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 3028,00 грн судового збору.
Позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» подано через підсистему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 2422,40 грн (3028 грн х 0,8), який і розподілений судом за результатами розгляду даної справи.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо витрат на професійну правничу допомогу:
У позовній заяві позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6250,00 грн та просив покласти ці витрати на відповідача.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
20.08.2025 між Адвокатським бюро «Варшамяна» (далі - Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (далі - Клієнт) укладено договір професійної правничої допомоги № 20/08 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
П. 1 В порядку та на умовах, передбачених цим Договором Бюро зобов'язується надати Клієнтові професійну правничу допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти і оплатити цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду) в рамках ведення судової справи за позовом Клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» про стягнення заборгованості за актом надання послуг № 77033 від 10.07.2024, укладеним між Клієнтом та ТОВ «Транс Лайн Груп», у Господарському суді Чернігівської області, у Північному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (за необхідності).
Професійна правнича допомога включає наступні види адвокатської діяльності:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складання позовних заяв, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви на позови, заперечень на відповіді на відзиви, зустрічних позовів, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського та конституційного судочинства, а також представництво інтересів Клієнта в інших державних органах, органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату та перед фізичними і юридичними особами.
Пунктом 8 Сторони погодили, що розмір гонорару Бюро (адвоката Бюро) за комплексне ведення (що може включати, але не обмежуючись, складання адвокатських запитів, вчинення інших дій в інтересах Клієнта) зазначеної у п. 1 цього Договору судової справи у Господарському суді Чернігівської області складає 6250,00 грн.
Відповідно до п. 21 Договір набирає чинності з дня його укладення і діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за ним.
28.08.2025 між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги № 20/08 від 20.08.2025, відповідно до якого Бюро надало, а Клієнт прийняв послуги: складання позовної заяви про стягнення заборгованості, складання розрахунку ціни позовної заяви, підготовка документів, зо додаються до позовної заяви, для подання до суду.
Вартість наданих/отриманих послуг відповідно до цього акту складає 6250,00 грн.
Клієнт не має претензій з приводу якості, кількості та строку наданих послуг.
Платіжною інструкцією № 29693 від 28.08.2025 Клієнтом сплачено на рахунок Бюро 6250 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомоги в сумі 6250,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Відповідач не скористався своїм правом подачі заперечень щодо обсягу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, хоча був обізнаний про останні.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, а також того, що позовні вимоги задоволені частково, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5372,59 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
В решті витрати в сумі 877,41 покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛАЙН ГРУП" (код ЄДРПОУ 35884094, вул. Кільцева, будинок 5, м. Чернігів, 14007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (код ЄДРПОУ 37001696, вул. Металургів, будинок 17, оф. 105, м. Бровари, Київська область, 07400) борг в сумі 30614,47 грн, 3% річних в сумі 186,83 грн, інфляційниі нарахування в сумі 120,38 грн, судовий збір в сумі 2082,33 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5372,59 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко