про зупинення провадження у справі
03 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1033/25
31 жовтня 2025 року м. Чернігів справа № 927/1033/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Чернігівської окружної прокуратури,
вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної ради,
код ЄДРПОУ 25618741, проспект Миру, буд. 43, м. Чернігів, 14002
до відповідача-1: Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х»,
код ЄДРПОУ 45416201, вул. Незалежності, 2, корпус М, офіс 2, с. Рови, Вишгородський район, Київська область, 07371
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Городнярайагролісгосп»,
код ЄДРПОУ 30894574, вул. Троїцька, 134, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 39764881, вул. П'ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення,
Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернулась до суду з позовом до Городнянської міської ради Чернігівського району, Чернігівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х», у якому прокурор просить суд:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Городнянською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0031 площею 18,3729 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2976446674214);
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0031 площею 18,3729 га;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» право оренди земельної ділянки площею 18,3729 га з кадастровим номером 7421482400:04:000:0031.
- витребувати з незаконного володіння Городнянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку загальною площею 15,3661 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0031 в межах 25 поворотних точок за наступними координатами:
1) Х 5751424.09 Y 4215956.92
2) Х 5751389.32 Y 4216064.38
3) Х 5751556.08 Y 4216106.16
4) Х 5751563.42 Y 4216119.17
5) Х 5751528.56 Y 4216162.69
6) Х 5751375.84 Y 4216089.58
7) Х 5751337.13 Y 4215881.16
8) Х 5751253.71 Y 4215804.45
9) Х 5751246.93 Y 4215727.74
10) Х 5751239.47 Y 4215592.66
11) Х 5751197.43 Y 4215399.23
12) Х 5751333.74 Y4215403.26
13) Х 5751361.61 Y 4215563.32
14) Х 5751414.40 Y 4215600.75
15) Х 5751479.29 Y 4215656.89
16) Х 5751609.06 Y 4215667.90
17) Х 5751798.76 Y 4215695.99
18) Х 5751722.76 Y 4215791.11
19) Х 5751692.07 Y 4215782.86
20) Х 5751666.96 Y 4215750.00
21) Х 5751644.55 Y 4215776.68
22) Х 5751625.62 Y 4215811.85
23) Х 5751618.66 Y 4215819.20
24) Х 5751552.99 Y 4215837.36
25) Х 5751504.15 Y 4215940.84.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ на підставі акта приймання-передачі від 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало Городнянській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4143,9193 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0019, внаслідок поділу якої було сформовано, зокрема, земельну ділянку площею 18,3729 га з кадастровим номером 7421482400:04:000:0031. На підставі договору оренди землі від 27.12.2024 Городнянська міська рада передала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0031 ТОВ «Аккорд-Х». Проте зазначена земельна ділянка майже повністю накладається (площа накладення - 15,3661 га) на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області та в постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп». Оскільки відповідач-1 неправомірно набув право власності на частину спірної земельної ділянки (в межах накладення на земельну ділянку лісогосподарського призначення), яку надалі передав в оренду відповідачу-2, прокурор просить витребувати її із чужого незаконного володіння відповідачів.
Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Городнярайагролісгосп» та на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області; призначено підготовче засідання на 13.11.2025 на 10:40.
Частиною 6 ст. 164 ГПК України встановлено, що у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Одним із способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з'ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Отже, незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Частиною 5 ст. 390 ЦК України передбачено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Диспозиція статті 390 Цивільного кодексу України не виокремлює форму власності, у яку було набуте майно добросовісним набувачем (у тому числі, якщо спір виник між різними володільцями, але однакової форми власності), так само як і спосіб набуття (оплатно чи безоплатно).
Виокремлення щодо майна приватної форми власності у віндикаційному та негаторному позовах міститься лише в положеннях п.1, 2 ч. 3 ст. 388 та ч. 2 ст. 391 Цивільного кодексу України, що свідчить про цілеспрямоване регулювання законодавцем правовідносин щодо приватного майна виключно у чітко передбачених випадках і розширеному тлумаченню не підлягають.
Крім цього, добросовісним набувачем у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України є особа, яка отримала майно як за відплатним договором (ч. 1), так і безвідплатно (ч. 4).
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Таким чином, приписи статті 390 ЦК України та ч. 6 ст. 164 ГПК України підлягають застосуванню незалежно від того, до якого володільця та якої форми власності перейшло спірне майно - державної, комунальної чи в приватної, та в який спосіб воно набуте.
Не передбачено законодавцем знівельовування цих норм й у разі пред'явлення позову про витребування лише певної частини майна, навіть якщо така частина не є самостійним предметом цивільного обороту.
Відповідно до ч. 13 ст. 238 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить, що встановлення добросовісності/недобросовісності набувача залежить від поданих сторонами та досліджених судами доказів у кожній конкретній справі та здійснюється саме при вирішенні питання про витребування майна. При цьому ухвалення рішення про витребування майна від добросовісного набувача можливо виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду, оскільки суд одночасно з ухваленням рішення вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд встановив, що прокурор усупереч положенням ч. 6 ст. 164 ГПК України до позовної заяви не додав документи, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України).
Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 164 ГПК України вартість спірного майна - земельної ділянки площею 15,3661 га визначається на підставі експертно-грошової оцінки земельної ділянки, сума судового збору за подання цього позову повинна визначатися також, виходячи із вартості майна, визначеної на підставі саме експертно-грошової оцінки земельної ділянки, та становити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (ч. 12 ст. 176 цього Кодексу).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 13 ст. 176 цього Кодексу).
За наведених обставин виникає необхідність залишення позовної заяви без руху та усунення прокурором наведених недоліків.
Разом з тим, суд встановив, що колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 10.09.2025 передано справу №922/2555/21 за позовом прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця та фізичної особи про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.
При цьому зі змісту пункту 34 вказаної ухвали вбачається, що підставами передачі справи №922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду стала необхідність вирішення виключної правової проблеми щодо питань:
1) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що зазначена стаття є нормою процесуального права?
2) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі прийняття судом справи до свого провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна?
3) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається прокурор як самостійний позивач:
- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги частини шостої статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта?
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме Прокурор як самостійний позивач, а не вищевказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України?
4) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (у недобросовісного набувача)?
5) Чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?
Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ч. 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини 1 та частини 3 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, а також з огляду на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2555/21 можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, щодо застосування приписів ч. 6 ст. 164 ГПК України (в частині необхідності внесення прокурором як самостійним позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України, у тому числі у разі подання позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (у недобросовісного набувача), суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №927/1033/25 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21.
Відповідно до ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Отже, строк для усунення прокурором недоліків позовної заяви зупиняє свій перебіг на час зупинення провадження у цій справі.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідач-2 - ТОВ «Аккорд-Х» відноситься до категорії осіб, зазначених у ч. 6 ст. 6 ГПК України, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
Проте, як встановив суд, відповідач-2 - ТОВ «Аккорд-Х» не має офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», тобто не виконав свого обов'язку щодо такої реєстрації.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати ТОВ «Аккорд-Х» зареєструвати електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» та попередити його про наслідки такої нереєстрації.
Керуючись ст. 6, 42, 164, 176, 228, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Зупинити провадження у справі №927/1033/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи №922/2555/21.
3. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи №922/2555/21.
4. Питання щодо зобов'язання прокурора усунути наведені недоліки вирішити при поновлені провадження у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2555/21.
5. Підготовче засідання, призначене на 13.11.2025 о 10:40, вважати таким, що не відбудеться.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» у триденний строк з дня отримання ухвали зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Попередити, що у разі нереєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, настають процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, у тому числі, у виді неприйняття судом до розгляду поданих заяв по суті та заяв з процесуальних питань, вжиття заходів процесуального примусу тощо.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун