Справа № 308/13076/25
31 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000278 від 28.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071170000278 від 28.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2025 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2025.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2025 кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
31.10.2025 до суду від прокурора надійшло клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтоване тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України. Крім того, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, та стверджує про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
У судовому засіданні захисник проти клопотання прокурора заперечив, просив залишити його без розгляду посилаючись на невідповідність поданого клопотання вимогам процесуального закону щодо його форми, а саме, без доданих до нього доказів. Також вказав на необґрунтованість поданого клопотання, безпідставність заявлених стороною обвинувачення ризиків.
У судовому засіданні обвинувачений підтримав свого захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Дослідивши клопотання, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.
Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
За приписами ч. 4 цитованої норми якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу, суд повинен, серед іншого, з'ясувати те, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З фактичних обставин вбачається, що питання продовження строку тримання обвинувачених під вартою вирішується на стадії судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки така перестала існувати, а на її заміну висунуте обвинувачення.
У свою чергу, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою на стадії судового розгляду вирішальне значення має наявність чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що зі змісту ухвали слідчого судді від 04.09.2025, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід, який в подальшому було продожено, слідчим суддею на підставі досліджених доказів визнано обгрунтованими наявність ризиків, які продожують існувати на час вирішення даного клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому доцільно звернути увагу на те, що за приписами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним.
У частині наявності існування ризику, встановленого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - перешкоджання кримінальному іншим чином - суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, його специфіку, відсутність в обвинуваченого офіційного місця роботи.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Письмових зобов'язань інших осіб про поруку за виконання обвинуваченим, щодо якого вирішується питання про продовження строку тримання під вартою, покладених на нього обов'язків та його доставки до суду не надходило.
За обставин цього кримінального провадження ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є дійсними та триваючими. На переконання колегії суддів, застосування альтернативних запобіжних заходів, що не пов'язані з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, а також не зменшить наявних ризиків.
Отже, беручи до уваги особу обвинуваченого, характер пред'явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що йому загрожує, суд вказує на те, що застосування альтернативних запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання на даній стадії судового процесу є недоцільним з огляду на їх непропорційність встановленим ризикам. Вказане зумовлює висновок про те, що за обставин цього кримінального провадження перелічені запобіжні заходи не будуть ефективними стримуючими факторами.
За таких обставин колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Таким чином, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення із урахуванням характеризуючих даних його особи на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи тяжкість злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також те, що на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не завершено, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв'язку з якими відносно останнього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшилися, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_6 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов'язків, а тому суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та необхідним продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У вимірі фактичних обставин цього кримінального провадження, суд, визначаючи розмір застави для обвинуваченого, суд бере до уваги зміст, кількість та характер встановлених ризиків, особу обвинуваченого, тривалість його перебування під вартою та поведінку під час судового провадження, суму заподіяної шкоди.
У зв'язку з наведеним суд вважає за доцільне раніше визначений розмір застави залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, а саме до 07 листопада 2025 року включно.
Визначений раніше ухвалою слідчого судді 04.09.2025 року розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 331 (триста тридцять одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп. - залишити без змін.
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого чи прокурора або суду;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору і надіслати начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 03.11.2025 о 16 год. 50 хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3