8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 5023/1669/11 (922/1330/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-холдінг" (62421, Харківська область , Харківський район, село Тернова, код ЄДРПОУ 31739968) в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича (09117, Київська обл., м.Біла Церква, Торгова площа, буд.10) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» (код ЄДРПОУ 30513086, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс» (код ЄДРПОУ 38150327, місцезнаходження: 04120, місто Київ, провулок Балтійський, будинок 20)
до 1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), 2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
про притягнення до субсидіарної відповідальності та стягнення грошових коштів в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг"
за участю сторін:
ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-холдінг" арбітражного керуючого Глеваського В. В.;
представниці відповідача1 адвокатки Клименко Г.О.;
представника відповідача2 адвоката Швец Р.Л.;
представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» адвокатки Перепелиці В.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить суд, крім іншого, покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг» на учасників ТОВ «Авто-Холдінг» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг» грошові кошти в розмірі 1.013.533.257,30 грн.
Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
З огляду на вищевикладені положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а також враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21), згідно з якими заява про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство в порядку визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд доходить висновку, що дана заява, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича, підлягає розгляду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами позовного провадження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1330/25 від 15.04.2025) передана на розгляд судді Усатому В.О.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року залишено без руху позовну заяву (вх.№1330 від 15.04.2025). Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:
- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- надати докази направлення відповідачам копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення.
Роз'яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
28.04.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича на виконання вимог ухвали суду від 21 квітня 2025 року надійшло клопотання (вх.№10423).
Дослідивши вищезазначене клопотання, суд прийшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича усунуто недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 21 квітня 2025 року у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 30.04.2025 прийнято позовну заяву №922/1330/25 Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг» на учасників ТОВ «Авто-Холдінг» Хохлова Олександра Сергійовича та ОСОБА_2 , а також стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг» грошових коштів в розмірі 1 013 533 257,30 грн до розгляду в межах справи №5023/1669/11 про банкрутство ТОВ «Авто-Холдінг». Відкрито провадження у справі №5023/1669/11 (922/1330/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано позивачу в порядку ст. 161 , ст. 169 ГПК України подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали додаткові пояснення із зазначенням підстав залучення АТ "Сенс Банк", ТОВ "Українська металургійна компанія", ТОВ "Кредо Солюшнс" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у даній справі. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 250 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами надсилання (надання) її відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачам строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь разом із доказами надсилання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України.
05.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича надійшли додаткові пояснення із зазначенням підстав залучення АТ "Сенс Банк", ТОВ "Українська металургійна компанія", ТОВ "Кредо Солюшнс" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у даній справі (вх.№ 10967).
Обґрунтовуючи підстави залучення АТ "Сенс Банк", ТОВ "Українська металургійна компанія", ТОВ "Кредо Солюшнс" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у даній справі, арбітражний керуючий зазначив, що результати розгляду поданої позовної заяви прямо стосуються прав кредиторів (щодо задоволення грошових вимог), зокрема, АТ «Сенс Банк», ТОВ «Українська металургійна компанія», ТОВ «Кредо Солюшнс». У преамбулі КУзПБ унормовано, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Рішення у справах позовного провадження, які розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку, встановленому статтею 7 КУзПБ, результатом розгляду яких може бути зміна, збільшення ліквідаційної маси боржника, можуть впливати на права і охоронювані законом інтереси кредиторів у справі про банкрутство. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 911/1707/18 (911/2858/21). Враховуючи те, що предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Авто-Холдінг», вирішення спору впливає на формування складу ліквідаційної маси боржника у справі № 5023/1669/11, тому, на думку арбітражного керуючого, є доцільним залучення кредиторів ТОВ «Авто-Холдінг»: АТ «Сенс Банк», ТОВ «Українська металургійна компанія», ТОВ «Кредо Солюшнс» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича, викладене у позовній заяві, про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; місцезнаходження: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 100). Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» (код ЄДРПОУ 30513086; місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А). Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс» (код ЄДРПОУ 38150327; місцезнаходження: 04120, місто Київ, провулок Балтійський, будинок 20). Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича направити третім особам копію позовної заяви і доданих до неї документів протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали. Третім особам у строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду пояснення щодо позову. Пояснення щодо позову надати з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України. Встановити іншим учасникам справи строк для надання відповіді на пояснення третіх осіб протягом 5 днів з дня їх отримання.
27.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» надійшли пояснення (вх.№12752) щодо позову з додатком, в яких останнє просить суд позовні вимоги у даній справі задовольнити.
03.06.2025 до суду від представника відповідача2 надійшло клопотання (вх.№13268), в якому останній просить суд перейти до розгляду справи № 5023/1669/11 (922/1330/25) за правилами загального позовного провадження.
Вищезазначене клопотання обґрунтовано, крім іншого, тим, що ціна позову складає 1 013 533 257,30 грн. Представник відповідача2 зазначає, що вказана обставина призводить до надзвичайно великого значення даної справи та результату її розгляду для відповідача2, а отже, враховуючи зміст позовної заяви та доданих до неї доказів, потребується повне та всебічне з'ясування обставин справи, правильне вирішення спору та надання сторонам можливості подати необхідні пояснення і докази у справі, а також надати усні пояснення в судовому засіданні. Крім того, щодо строку подачі даного клопотання, представник відповідача2 вказує, що на адресу відповідача2 Жукова О.В. не надходило будь-яких процесуальних документів по вказаній справі. За заявою представника відповідача2 Жукова О.В. 03.06.2025 року йому було надано доступ до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд», а, отже, відповідач2 та його представник тільки з цього часу отримали змогу ознайомитися з позовними вимогами та подати клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Враховуючи перебування судді Усатого В.О. на лікарняному з 03.06.2025 по 11.06.2025 включно, ухвалу у даній справі було постановлено у перший робочий день судді , а саме 12.06.2025.
Ухвалою суду від 12.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача2 (вх.№13268 від 03.06.2025) про розгляд справи №5023/1669/11 (922/1330/25) за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи №5023/1669/11 (922/1330/25) постановлено здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 24.06.2025 о 16:40 год. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідачі мають надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідачі мають надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзиви із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив учасникам справи надати суду. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень учасникам справи надати суду. Встановлено третім особам строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду пояснення щодо позову. Пояснення щодо позову надати з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України. Встановлено іншим учасникам справи строк для надання відповіді на пояснення третіх осіб протягом 5 днів з дня їх отримання. ПОВТОРНО ЗОБОВ'ЯЗАНО Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто -холдінг" в особі ЛІКВІДАТОРА Глеваського Віталія Васильовича НАДАТИ СУДУ ДОКАЗИ НАПРАВЛЕННЯ третім особам копії позовної заяви і доданих до неї документів.
13.06.2025 до суду від представниці відповідача1 надійшов відзив( вх.№14007), в якому остання просила суд: 1. визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання відзиву відповідача1 на заяву (позовну заяву); 2. поновити відповідачу1 Хохлову Олександру Сергійовичу, пропущений процесуальний строк на подання відзиву на заяву (позовну заяву); 3. прийняти даний відзив відповідача1 на заяву (позовну заяву) ліквідатора ТОВ «АВТО-ХОЛДІНГ» Глеваського В.В., врахувати даний відзив під час розгляду даної справи та долучити його до матеріалів справи № 5023/1669/11 (922/1330/25); 4. зобов'язати ліквідатора ТОВ «АВТО-ХОЛДІНГ» Глеваського Віталія Васильовича надіслати відповідачам та їхнім представникам актуальний реєстр визнаних вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «АВТО-ХОЛДІНГ» № 5023/1669/11, складеного згідно з вимогами КУзПБ; 5. здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, з огляду на заявлену до стягнення суму - 1 013 533 257, 30 грн., складність справи та обсяг фактичних обставин і доказів сторін; 6. під час розгляду даної справи дослідити зазначені у даному відзиві матеріали, які знаходяться у справі № 5023/1669/11 про банкрутство ТОВ «АВТО-ХОЛДІНГ».
16.06.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшла заява (вх.№14156) на виконання ухвали суду від 12.06.2025 з додатком у вигляді доказів надсилання копії позовної заяви з додатками третім особам.
17.06.2025 до суду від представника відповідача2 надійшов відзив (вх.№14367), в яких останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
18.06.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшла заява (вх.№ 14404), яка за своєю правовою природою є відповіддю на відзив відповідача1, в якій останній просить суд, крім іншого, залишити без розгляду відзив відповідача1.
Судом враховано, що у вищезазначеної відповіді на відзив ліквідатора вказано, що у ТОВ «Авто-Холдінг» наявне майно, місцезнаходження якого наразі невідомо. За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12022226230000032, в межах якого, за клопотанням ліквідатора ТОВ «Авто-Холдінг» арбітражного керуючого В.В. Глеваського, 22.11.2024 ТОВ «Авто-Холдінг» визнано потерпілою особою. Вживаються слідчі дії для розшуку документів, матеріальних цінностей банкрута.
19.06.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшла заява (вх.№ 14583) з доказами поштового відправлення відповіді на відзив відповідачам.
23.06.2023 до суду від представника відповідача1 надійшли доповнення до відзиву (вх.№ 14703), в яких остання, крім іншого, просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
23.06.2025 до суду від представника відповідача1 надійшла заява (вх.№14722), в якій остання просить суд залучити до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача наступних юридичних осіб:
- ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕР-АВТО», адреса: 62421, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., село Тернова, код ЄДРПОУ 32722688, відомості про номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та наявність зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС - відсутні;
- ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОСЕРВІС-Т", адреса: 62421, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., селище Мале Веселе (Веселівська с/рада), будинок, 28, код ЄДРПОУ 34265200, відомості про номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та наявність зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС - відсутні;
- ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ АВТО- СКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», адреса: 39612, Україна, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Салганна, будинок, 14а, код ЄДРПОУ 23555692, відомості про номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та наявність зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС - відсутні;
- КОРПОРАЦІЯ «СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП», адреса: 62490, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., село Комунар(п), вулиця Озерна, будинок, 5, код ЄДРПОУ 30712903, відомості про номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та наявність зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС - відсутні.
Вищезазначена заява обґрунтована, крім іншого, тим, що, на думку представника відповідача1, оскільки предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Авто-Холдінг», вирішення спору впливає на формування складу ліквідаційної маси боржника у справі № 5023/1669/11, а також на задоволення грошових вимог ТОВ «УМК» й у справах про банкрутство ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Автосервіс-Т», і Корпорації «Співдружність КОМП», тому, доцільним є залучення зазначених юридичних осіб, поряд з ТОВ «Авто-Холдінг», як солідарних боржників за грошовими зобов'язаннями перед ТОВ «УМК», у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача. В зв'язку з тим, що ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Інтер Авто», ТОВ «Автосервіс-Т» і Корпорації «Співдружність КОМП» є поручителями ТОВ «АВТО-ХОЛДІНГ», їх необхідно залучити на стороні позивача, оскільки їхній інтерес полягає в зменшенні своєї заборгованості як поручителів перед ТОВ «УМК.». А тому відповідач1 прогнозує, що всі зазначені юридичні особи будуть мати фактично спільну правову позицію та діятимуть в інтересах кредитора - ТОВ «УМК», що обумовлює необхідність їхнього залучення на стороні позивача, який діє в інтересах ТОВ «УМК» як кредитора.
23.06.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів (вх.№ 14829) з додатками.
24.06.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшла відповідь на відзив на відповідача2 (вх.№14865)
В підготовчому засіданні 24.06.2025 протокольної ухвалою суду відкладено підготовче засідання на підставі ст.ст. 6, 42, 182, 232-235 ГПК України на 08 липня 2025 року о(б) 15:00 год. Запропоновано учасникам справи в порядку ст.ст. 161, 169 ГПК Україну до 03.07.2025 включно подати письмові пояснення, в яких викласти правову позицію щодо заявленого представником відповідача1 клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх.№14722 від 23.06.2025).
25.06.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшло клопотання (вх.№15068) про приєднання до матеріалів справи доказів надсилання відповідачам копії відповіді на відзив.
01.07.2025 до суду від представника відповідача2 надійшла заява про залучення додаткових доказів (вх.№15402).
В підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в пунктах 1,2 прохальної частини відзиву, зокрема щодо визнання поважними причини пропуску строку для подання відзиву та поновлення пропущеного строку, оскільки відзив відповідачем1 подано в межах строку, встановленого ухвалою суду від 12.06.25. Відзив відповідача1 долучено до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 08.07.2025 представник відповідача1 зазначила про не актуальність п.4,5 прохальної частини відзиву відповідача1, оскільки на сьогоднішній день справа слухається в порядку загального позовного провадження, а ліквідатором позивача було фактично самостійно виконано пункт 5 прохальної частини відзиву відповідача1 щодо направлення учасниками справи актуального реєстру визнаних вимог кредиторів.
В підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою залишив без розгляду пункти 4,5 прохальною частини відзиву відповідача1.
Крім того, в підготовчому засіданні 08.07.2025, враховуючи відсутність належного обґрунтування необхідності дослідження певних документів у справі про банкрутство №5023/1669/11 , зазначених відповідачем1 у відзиві, з урахуванням того, що копії відповідних документів долучено відповідачем1 до відзиву, а жодна із сторін не ставила зазначені документи під сумнів, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у задоволенні пункту 6 прохальної частини відзиву відповідача1.
Окрім того, в підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у клопотанні ліквідатора позивача про залишення без розгляду відзив відповідача1, оскільки відзив подано у межах строку, встановленого ухвалою суду від 12.06.25. Відповідь на відзив відповідача1 долучена судом до матеріалів справи.
Також в підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою долучив до матеріалів справи відповідь на відзив відповідача2 та задовольнив заяву відповідача2 про долучення доказів до матеріалів справи на підставі ст.ст. 118,119 ГПК України.
Крім того, в підготовчому засіданні 08.07.2025 судом встановлено, що ухвалою суду від "18" липня 2023 р. у справі про банкрутство №5023/1669/11 задоволено заяву ліквідатора про визнання вимог АТ "Альфа-Банк" погашеними (вх. № 2638). Визнано погашеними грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" (код ЄДРПОУ 23494714) до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (код ЄДРПОУ 31739968) в сумі 25410769,31 грн, з яких: 26403,18 гри (четверта черга) та 25384366,13 грн (шоста черга).
Враховуючи вищевикладене в підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою виключив з суб'єктного складу сторін у даній справі Акціонерне товариство «Сенс Банк» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача).
Окрім того, в підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача1 про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх.№14722 від 23.06.2025) на підставі ст. 50 ГПК України, оскільки, на переконання суду, рішення у даній справі не влипне на права та обов'язки юридичних осіб, зазначених представником відповідача1 у клопотанні. Судом враховано, що ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Автосервіс-Т» і Корпорації «Співдружність КОМП» не є визнаними учасниками у справі №5023/1669/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг", а на представника відповідача1 не покладався обов'язок представляти їх інтереси в суді, доказів протилежного суду не надано.
В підготовчому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу, якою відклав підготовче засідання на підставі ст.ст. 6, 42, 182, 232-235 ГПК України на 31 липня 2025 року о(б) 10:20 год.
В підготовчому засіданні 31.07.2025 суд постановив протокольні ухвали на підставі ч.3 ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на підставі ст.ст. 6, 42, 182, 232-235 ГПК України на 02 вересня 2025 року о(б) 15:00 год.
02.09.2025 до суду від ліквідатора позивача надійшла заява (вх.№20043).
В підготовчому засіданні 02.09.2025 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на підставі ст.ст. 6, 42, 182, 232-235 ГПК України на 10 вересня 2025 року о(б) 11:00 год. Визнано явку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в підготовче засідання 10.09.2025 о(б) 11:00 год. обов'язковою .
10.09.2025 до суду від представника відповідача1 надійшли додаткові пояснення (вх.№20681).
В підготовчому засіданні 10.09.2025 оголошено перерву до 10.09.2025 16:00 год.
Після перерви учасники справи в підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкладено підготовче засідання на "23" вересня 2025 р. о 14:30 год. Визнано явку ОСОБА_1 в підготовче засідання 23.09.2025 о(б) 14:30 год. обов'язковою .
18.09.2025 до суду від відповідача1 надійшли додаткові пояснення (вх.№21601).
В підготовчому засіданні 23.09.2025 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на підставі п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України на 21 жовтня 2025 року о(б) 17:00 год.
У судовому засіданні 21.10.2025 ліквідатор позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити
У судовому засіданні 21.10.2025 представники відповідачів заперечували проти позову з підстав, викладених у відзивах, просили суд в позові відмовити.
У судовому засіданні 21.10.2025 представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» підтримала позовну заяву повністю, просила суд позов задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Кредо Солюшнс» правом на участь представника у судовому засіданні не скористалась, причину неявки не повідомила. Про місце, дату та час проведення судових засідань повідомлялась належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
У судовому засіданні 21.10.2025 судом було проголошено скорочене рішення суду (вступну та резолютивну частини).
За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом. Наведені конституційні засади означають, серед іншого, неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування. Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ( із змінами) від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За змістом статей 10,12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.
У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
Суд констатує про те, що під час розгляду справи №5023/1669/11 (922/1330/25), були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Ухвалою суду від 12.03.2011 у справі №5023/1669/11 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Авто-холдінг"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 17.05.2011 у справі №5023/1669/11 у підготовчому засіданні встановлено розмір безспірних вимог кредитора, який подав заяву про порушення справи про банкрутство - 862683,16 доларів США, що станом на 24.02.2011 за офіційним курсом НБУ складає - 6843406,70 грн, непогашених відсотків за користування кредитом; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника.
Ухвалою суду від 26.09.2011 у справі №5023/1669/11 у попередньому засіданні суду затверджено реєстр грошових вимог конкурсних кредиторів ТОВ "Авто-холдінг" на загальну суму 969005607,62 грн, з якої: ПАТ "Альфа-Банк" у розмірі 322822060,50 грн (4 черга), 29162683,34 грн (6 черга); ПАТ "Укрсиббанк" на суму 547338823,60 грн (4 черга), 42681797,23 грн (6 черга).
Ухвалою суду від 07.07.2016 у справі №5023/1669/11 задоволено заяву ТОВ "Кредо Солюшнс" про заміну кредитора у справі; замінено первісного кредитора ПАТ "Альфа Банк" на нового кредитора ТОВ "Кредо Солюшнс" в частині грошових вимог в сумі 322795657,32 грн (4 черга) та в сумі 3778317,21 грн (6 черга). Зобов'язано розпорядника майна внести зазначені зміни до реєстру вимог кредиторів боржника.
Постановою Господарського суду Харківської області від 10.10.2017 у справі №5023/1669/11 ТОВ "Авто-холдінг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
Ухвалою суду від 23.02.2018 у справі №5023/1669/11 визнано вимоги ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 96935461,94 грн (4 черга), а також 3200,00 грн витрат зі сплати судового збору (1 черга).
Ухвалою суду від 23.02.2018 у справі №5023/1669/11, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2018, задоволено заяву ПАТ "УкрСиббанк" (вх. № 2858 від 01.02.2018) про заміну кредитора; задоволено заяву ТОВ "Українська металургійна компанія" (вх. № 4738 від 20.02.2018), з урахуванням уточнень, про заміну кредитора. Здійснено процесуальне правонаступництво та замінити ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Українська металургійна компанія" (61001, м.Харків, вул..Плеханівська, буд.4-А, код 30513086).
Ухвалою суду від 20.04.2021 у справі №5023/1669/11 ліквідатором ТОВ "Авто-Холдінг" призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С.
До суду від ліквідатора надійшла заява (вх. № 2638) у справі №5023/1669/11 про визнання вимог АТ "Альфа-Банк" погашеними станом на 30.07.2013, в якій арбітражний керуючий Козирицький А.С. просив суд визнати погашеними шляхом задоволення грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" (код ЄДРПОУ 23494714) до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (код ЄДРПОУ 31739968) в сумі 25410769,31 грн, з яких: 26403,18 грн (четверта черга) та 25384366,13 грн (шоста черга) станом на 30.07.2013 у зв'язку із оплатою за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави.
Ухвалою суду від 18.07.2023 у справі №5023/1669/11 задоволено заяву ліквідатора про визнання вимог АТ "Альфа-Банк" погашеними (вх. № 2638). Визнано погашеними грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" (код ЄДРПОУ 23494714) до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (код ЄДРПОУ 31739968) в сумі 25410769,31 грн, з яких: 26403,18 грн (четверта черга) та 25384366,13 грн (шоста черга).
Ухвалою суду від 30.11.2023 у справі №5023/1669/11 задоволено клопотання ТОВ "УМК" про призначення арбітражного керуючого (вх. № 32849 від 30.11.2023); ліквідатором ТОВ "Авто-Холдінг" призначено арбітражного керуючого Глеваського В.В.
15.04.2025 до суду звернувся ліквідатор ТОВ "Авто-Холдінг" арбітражний керуючий ГлеваськийВ.В. із заявою про покладення на 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Авто-Холдінг" у сумі 1.013.533.257,30 грн.
Зазначена заява, як вбачається з її змісту, подана з посиланням на те, що у банкрута відсутнє майно для погашення кредиторських вимог, що є однією з передумов для подання до суду заяви про притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності; у ліквідатора банкрута відсутні первинні фінансові документи для проведення належного та повного аналізу фінансово-господарської діяльності; тягар доказування щодо відсутності вини учасників банкрута лежить на учасниках, які мали вплив на юридичну долю та економічну діяльність банкрута (до порушення провадження у справі про банкрутство).
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України , чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX , складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
ПРАВО ЛІКВІДАТОРА ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ПОКЛАДЕННЯ СУБСИДІАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИНИКАЄ НЕ РАНІШЕ НІЖ ПІСЛЯ ВЖИТТЯ ВИЧЕРПНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ ДО ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ БАНКРУТА ЙОГО МАЙНА, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Як зазначено вище, ліквідатор банкрута в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Авто-Холдінг" на 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 посилається на те, що у банкрута відсутнє майно для погашення кредиторських вимог, що є однією з передумов для подання до суду заяви про притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності; у ліквідатора банкрута відсутні первинні фінансові документи для проведення належного та повного аналізу фінансово-господарської діяльності; тягар доказування щодо відсутності вини учасників банкрута лежить на учасниках, які мали вплив на юридичну долю та економічну діяльність банкрута (до порушення провадження у справі про банкрутство).
Судом встановлено, що станом на дату звернення із вказаною заявою ліквідатором банкрута не було вчинено всієї повноти заходів, спрямованих на повернення майна банкрута. Вказаного ліквідатором не спростовано.
У відповіді на відзив ліквідатора позивача (вх.№ 14404 від 18.06.2025) вказано, що у ТОВ «Авто-Холдінг» наявне майно, місцезнаходження якого наразі невідомо. За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12022226230000032, в межах якого, за клопотанням ліквідатора ТОВ «Авто-Холдінг» арбітражного керуючого В.В. Глеваського, 22.11.2024 ТОВ «Авто-Холдінг» визнано потерпілою особою. Вживаються слідчі дії для розшуку документів, матеріальних цінностей банкрута.
З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2024 арбітражним керуючим Глеваським В.В. видано наказ № 1-О «Про проведення інвентаризації», відповідно до якого прийнято рішення провести інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів, фінансових інвестицій, інших активів ТОВ «Авто-Холдінг».
Ліквідатором у позові зазначено, що протягом вересня 2024 року проведено інвентаризацію майна ТОВ «Авто-Холдінг», згідно якої встановлено наявність майна, місцезнаходження якого наразі невідомо. За підсумками проведеної інвентаризації встановлено відсутність (фактичну) активів банкрута, що відображено в інвентаризаційних описах, протоколі.
В підтвердження зазначеного, ліквідатором долучено до матеріалів справи №5023/1669/11 (922/1330/25)відповідні Акти інвентаризації, інвентаризаційні описи.
Ліквідатор зазначив, що з метою розшуку активів банкрута відкрито кримінальне провадження № 12022226230000032 (відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Харківській області).
Вищезазначене підтверджується копіями листів органу досудового розслідування і постановою від 22.11.2024 року про визнання підприємства-боржника потерпілим у кримінальному провадженні №12022226230000032 від 08.12.2022.
З листа Відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУ НП у Харківській області від 17.01.2025 № Г-7/119-93/49-2025, вбачається, що слідчим 19.12.2024, 17.01.2025 надано доручення щодо розшуку майна ТОВ «Авто Холдінг», встановлення свідків, очевидців події та допиту останніх в якості свідків.
З листа Відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУ НП у Харківській області від 28.02.2025 № Г-32/49-93/49-2025 вбачається, що слідчим 19.12.2024, 17.01.2025, 28.02.2025 надано доручення щодо розшуку майна ТОВ «Авто-Холдінг», встановлення свідків, очевидців події та допиту останніх в якості свідків
Ліквідатором надіслано до Відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Харківській області клопотання вих. № 26/03/25-3 від 26 березня 2025 року лист з проханням викликати на допит свідків. У відповідь отримано лист Відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУ НП у Харківській області від 29.03.2025 № Г-65/119-93/49-2025, яким повідомлено про задоволення клопотання від 26.03.2025.
Листом Відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУ НП у Харківській області від 11.04.2025 № Г-76/119-93/49-2025, повідомлено про вжиті заходи в межах кримінального провадження.
Листом Відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Харківській області № 12537-2025 від 13.05.2025, яким повідомлено про вчинені дії в межах кримінального провадження.
Ліквідатором отримано лист Відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП у Харківській області № 62711-2025 від 18.06.2025, яким повідомлено, що 31.05.2025 та 17.06.2025 повторно надано доручення на оперативних працівників поліції щодо виклику осіб для допиту.
Доказів закриття кримінальному провадженні №12022226230000032 від 08.12.2022 матеріали справи не містять, досудове розлідування не завершено.
Суд зазначає, що факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - холдінг», як потерпілого, вимог щодо повернення майна (грошових коштів) або відшкодування його вартості в рамках кримінального провадженні №12022226230000032, вказує на те, що процес формування ліквідаційної маси боржника не завершено.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що висновок ліквідатора боржника арбітражного керуючого Глеваського В.В. про відсутність у ТОВ «Авто-Холдінг» будь-яких активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси банкрута, є передчасним.
Враховуючи викладене, оскільки ліквідатором не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на повернення майна боржника у ліквідаційну масу боржника, суд дійшов висновку, що наведену заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ліквідатора ТОВ «Авто-Холдінг» арбітражної керуючої Глеваського В.В. про покладення субсидіарної відповідальності є такою, що подана передчасно та задоволенню не підлягає.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-холдінг" (62421, Харківська область , Харківський район, село Тернова, код ЄДРПОУ 31739968) в особі ліквідатора Глеваського Віталія Васильовича (09117, Київська обл., м.Біла Церква, Торгова площа, буд.10).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» (код ЄДРПОУ 30513086; місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс» (код ЄДРПОУ 38150327; місцезнаходження: 04120, місто Київ, провулок Балтійський, будинок 20).
Відповідач1 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач2 - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Повне рішення складено та підписано 31.10.2025.
Суддя В.О. Усатий