адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі
03.11.2025 Справа № 917/1984/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув матеріали позовної заяви, в якій позивач
ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23.01.2006 Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід», код ЄДРПОУ 41104731, адреса: 37200, вул. Аеродромна, 1/1, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область
про стягнення заборгованості з орендної плати
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5322887900:00:15:001:0018 та 322887900:15:001:0059 за договорами оренди землі від 16.12.2009.
Як убачається з позовної заяви з позовом до господарського суду звернулася фізична особа Хлус Руслан Валерійович без статусу фізичної особи-підприємця.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У відповідності з частиною першою статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частинами 1, 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Зі змісту пункту 1, 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального права України).
Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального права України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 2 статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322887900:00:15:001:0018 за договором оренди землі від 16.12.2009.
Як установив суд, 16.12.2009 між фізичною особою ОСОБА_2 , матір'ю позивача - ОСОБА_1 , та Закритим Акціонерним Товариством «Райз-Максимко» укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва б/н.
17.05.2018 укладено Додаткову угоду про зміну сторони в договорі б/н по 1-земельній ділянці. Орендарем замість попередньої особи стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід». Всі права та обов'язки Орендаря перейшли до нового Орендаря? укладено Додаткову угоду про зміну сторони в договорі б/н по 2-земельній ділянці. Орендарем замість попередньої особи стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід». Всі права та обов'язки Орендаря перейшли до нового Орендаря.
20.08.2021 укладено Додаткову угоду до двох договорів, якою строк дії договорів продовжено до 31.12.2028.
ІНФОРМАЦІЯ_1 фізична особа - орендодавець ОСОБА_2 померла.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 13.11.2024, ОСОБА_1 (позивач у справі) успадкував частину земельної ділянки з кадастровим номером 5322887900:00:15:001:0018, загальною площею 2,8269 га (або 2,83 га) та частину земельної ділянки, з кадастровим номером 5322886900:15:001:0059, площею 0,3619 га, які розташовані на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Свідоцтва про право на спадщину за законом видані приватним нотаріусом Юрченко М. А., який здійснює нотаріальну діяльність у Лубенському районному нотаріальному окрузі Полтавської області. Спадкова справа №167/2023, зареєстрована в реєстрі № 1848 та № 1849 (копії св-во про право на спадщину за законом та витяги на земельні ділянки з реєстру нерухомості додано до матеріалів позовної заяви).
Виходячи з наведеного, позивач володіє трьома четвертими частинами земельної ділянки з кадастровим номером 5322887900:00:15:001:0018, що становить 2,1202 га (із загальної площі 2,8269 га), а також трьома четвертими частинами земельної ділянки з кадастровим номером 5322887900:15:001:0059, площею 0,271 га (із загальної площі 0,3619 га).
Цільове призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Договори оренди землі та додаткові угоди до них укладені фізичною особою та безпосередньо стосуються прав і обов'язків фізичної особи.
Отже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичної особи - Хлус Руслана Валерійовича, а не суб'єкта підприємницької діяльності.
Спір у цій справі не є публічно-правовим. Позовні вимоги безпосередньо пов'язані із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки, наданої у користування.
Розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
Проте матеріали позовної заяви не містять доказів реєстрації позивачем фермерського господарства.
З огляду на викладене, зазначені вимоги необхідно заявляти в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір виник із земельних відносин, предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичної особи.
Заявник не навів підстав, встановлених законом, щодо звернення фізичної особи до господарського суду та не надав доказів, щодо наявності цих підстав для звернення саме до господарського суду з цим позовом.
Враховуючи те, що позивачем є фізична особа без правового статусу фізичної особи - підприємця, суд дійшов висновку про непідвідомчість господарському суду поданої позовної заяви.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу (частина третя статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 175 Господарського процесуального кодексу України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 175, статтями 232, 233, 234 та 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі.
Позовну заяву разом з доданими матеріалами повернути заявникові.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею.
Ухвала підписана 03.11.2025.
Суддя Д. М. Сірош