29 вересня 2025 року Справа № 915/324/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представника позивача: Жильцова В.В.,
представника відповідача: Бендюги М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Ізмаїльського морського порту),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенство Стела Маріс»,
про: стягнення грошових коштів, -
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 28.02.2025 (вх.№3091/25 від 28.02.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенство Стела Маріс» на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» суму заборгованості з врахуванням штрафних, інфляційних та компенсаційних нарахувань у розмірі 35336,42 дол.США та 418180,05 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025, - справу №915/324/25 призначено головуючому судді Смородіновій О.Г.
Ухвалою суду від 05.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
17.03.2025 до суду від позивача надійшла заява б/н від 17.03.2025 (вх.№4058/25) про усунення недоліків. До вказаної заяви позивачем долучено позовну заяву б/н б/д (вх.№4059/25) (уточнену), з урахуванням якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенство Стела Маріс» на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України»:
- 35336,42 дол.США, з яких: 34784,26 дол.США основна заборгованість зі сплати якірного збору та за послуги берегового живлення; 552,16 дол.США нараховані у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних за користування грошима;
- 486132,72 грн, з яких: 291324,60 грн основна заборгованість за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень; 8768,12 грн нараховані у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних за користування грошима; 18834,32 грн інфляційного збільшення боргу; 40350,10 грн пені, що нарахована на зобов'язання у гривнях; 126855,45 грн пені, що нарахована на зобов'язання у доларах США.
В обґрунтування уточненої позовної заяви позивач вказує, що 31.12.2023 судно “VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама), агентом якого виступає відповідач, зайшло в акваторію морського порту Ізмаїл та було ошвартовано біля причалу портофлоту ВПК-3 де в подальшому перебувало до 06.09.2024. Судно “VYSSOS» під час стоянки у причалу портофлоту було забезпечено береговим живленням у відповідності до заявки відповідача направленої позивачу електронним листом на електронну пошту головної диспетчерської. Відповідач фактично підтвердив забезпечення судна “VYSSOS» береговим живленням шляхом підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за період з січня по липень 2024 року (весь період стоянки біля причалу), щодо надання наступних послуг: забезпечення електропостачання; використання електроенергії; витрати за перетікання реактивної електроенергії. Щомісяця у період з січня по липень 2024 року за забезпечення береговим живлення відповідачу позивачем виставлялись рахунки на загальну суму 21452,44 дол.США, які залишились без оплати.
З 06.09.2024 судно “VYSSOS» було відведено від причалу портофлоту та розміщено на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90км р.Дунай. Відтак, після розміщення судна у ковші 90 км, відповідно до п.6.1 та п.6.2 Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, відповідачу нараховувався якірний збір, який справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту. Чинні межі акваторії морського порту Ізмаїл визначено Постановою КМУ від 07.10.2009 №1208 (зі змінами), внутрішній рейд в межах акваторії визначено Технічним паспортом акваторії морського порту Ізмаїл. Факт наявності судна “VYSSOS» в акваторії порту протягом всього розрахункового періоду підтверджується як відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, що здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів Кодексу торговельного мореплавства України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Мінінфраструктури від 17.11.2021 №621, так і довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), що також додаються до кожного неоплаченого рахунку. На підставі вищевикладеного, стосовно судна “VYSSOS» за його перебування на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл, позивачем було здійснено нарахування якірного збору та виставлені рахунки по сплаті якірного збору з вересня 2024 року по січень 2025 року на загальну суму 13331,82 дол.США. У зв'язку з тим, що відповідачем не оплачені рахунки за надані послуги забезпечення береговим живленням та по якірному збору, позивачем було нараховано пеню та 3% річних. Крім того, позивач вказує, що відповідачу надавались інші послуги за вільними цінами та тарифами, які залишились не оплаченими, а саме: постановка та зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями. За вказані послуги позивач пред'явив до сплати відповідачу рахунок №583/44 від 12.01.2024 на суму 128031,60 грн та рахунок №710/44 від 15.01.2024 на суму 163293,0 грн. На підтвердження отримання відповідачем зазначених послуг сторонами укладено та підписано Акти виконаних робіт (наданих послуг) №583/44 від 12.01.2024 та №710/44 від 15.01.2024. Загальна сума заборгованості за послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями складає 291324,60 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем, виставлених позивачем рахунків, позивачем також нараховано пеню, збитки від інфляції та 3% річних.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/324/25, визначено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.04.2025.
В зв'язку із звільненням головуючого у справі судді Смородінової О.Г. з посади, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025, - справу призначено до розгляду головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 11.04.2025 (суддею Мавродієвою М.В.) прийнято справу до свого провадження, розгляд справи почато спочатку. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025.
У судовому засіданні 10.06.2025 судом оголошено перерву до 21.07.2025.
21.07.2025 від відповідача до суду надішли письмові пояснення б/н від 21.07.2025 (вх.№10654/25), в яких він проти позову заперечує та зазначає про наступне. 25.12.2023 компанія ТОВ “Агенство Стела Маріс» було номіновано агентом судна “VYSSOS» (IMO 9385790). Однак, 27.12.2023 під час прямування судна “VYSSOS» до порту Ізмаїл, судно “VYSSOS» підірвалося на ворожій міні у Чорному морі та отримало пробоїну в кормовій, підводній частині корпуса, що є загально відомим фактом, та підтверджується зокрема відомостями у ЗМІ, на веб-ресурсах державних органів та державних підприємств згідно переліку. У зв'язку з вищенаведеним, 27.12.2023 судно “VYSSOS» отримало пробоїну в кормовій, підводній частині корпуса, а відтак слідувало у найближчий порт - порт Ізмаїл, для ремонтних робіт. 28.12.2023 буксир “НІБУЛОН-11», ІМО №9904601, прапор Україна, що належить ТОВ СП “Нібулон», залучався до виконання рятувальних робіт судна, які відбувались в межах акваторії Ізмаїльського морського порту, а саме 4-й км. Соломонова рукава р.Дунай. Вищенаведене також підтверджується копією звіту щодо надання допомоги аварійному судну “VYSSOS», який було складено та підписано капітаном судна “НІБУЛОН-11». 31.12.2024 судно “VYSSOS» прибуло безпосередньо в порт Ізмаїл. Відповідач зазначає, що спочатку, 23.12.2023, тобто до підриву на ворожій міні під час прямування судна в порту, ТОВ “Агенство Стела Маріс» було сформовано Нотіс про прихід судна. Після підриву на ворожій міні, будь-які вантажні операції стали неможливими, а відтак мета суднозаходу відповідно змінилась, що підтверджується документами, які подані позивачем. Позивачем подано до суду разом з позовною заявою копію Заявки від 03.01.2024, в якій зазначено: “захід з ціллю ремонту». Дані відомості про мету заходу судна, зазначаються з урахуванням положень Закону України “Про морські порти України» (надалі - Закон про порти) та Порядку справляння портових зборів та визначення розмірів їх ставок затвердженим Наказом №316 від 27.05.2013. Канальний збір та якірний збір, включений до переліку портових зборів, які визначені в ст.22 Закону про порти. Порядок справляння портових зборів та визначення розмірів їх ставок врегульований Наказом №316 від 27.05.2013. Послуги з регулювання руху суден, порядок їх справляння та тарифи регулюються Наказом №966 від 03.12.2013. З метою справляння портових зборів та оплати за послуги з регулювання руху суден Додатком 1 до Наказу №316 та Додатком 1 до Наказу №966 визначені Групи суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами та з яких справляються портові збори та збір за послуги з регулювання руху суден. Так, до групи суден “Д» (Наказу № 316) віднесено судна, що заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України. При цьому, зазначено, що в примітках нижче, що під терміном “вимушено» треба розуміти заходження судна у морський порт у зв'язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров'ю членів команди та пасажирів. Таким чином, судно “VYSSOS» прибуло в порт Ізмаїл з метою ремонту, як це вказано в Заявці від 03.01.2024 - “захід з ціллю ремонту» та є по факту вимушеним, адже здійснювались рятувальні операції судна та спасіння екіпажу. За змістом наведених положень Наказів №316, №966 справляння портових зборів обумовлено віднесенням судна до тієї чи іншої групи згідно з кожним із Додатків № 1 до вказаних наказів. Відповідно до п.5.3 Наказу №316 судна груп Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовних суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій, а також суден портового флоту, що не належать або не орендуються власником(ами) (балансоутримувачами) причалів) і Д (військові судна ВМС ЗС України) звільняються від сплати причального збору. Відповідно до п.6.3 Наказу №316 судна груп Д і Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовних суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати якірного збору. Відповідач посилаючись на ст.74 ГПК України вказує, що відтак, документи подані позивачем щодо нарахування та стягнення з відповідача якірного та причального зборів є безпідставним та не визнаються відповідачем. За таких обставин, безпідставним є нарахування якірного та причального портових зборів зазначених у рахунках, адже суднозахід судна “VYSSOS» був вимушеним для цілей ремонту та рятувальних операцій, а відтак у задоволенні позову у даній справі слід відмовити. Щодо обставин у даній справі відповідач зазнає про наступне. В українських судах розглядаються справи проти судновласника судна “VYSSOS», з огляду на умисне уникнення відповідальності перед екіпажем судна та іншими третіми особами, у тому числі перед компанією відповідача ТОВ “Агенство Стела Маріс». З огляду на факт знаходження на борту судна мастильних матеріалів та пального, інші дії, аніж рятування судна мало б надзвичайно негативні наслідки. Більше, того, судно одразу після підриву на ворожій міні стало неморехідним, вийшли із ладу абсолютно всі суднові прилади, було затоплене машинне відділення, судно було знеструмлено. Один з членів екіпажу потребував медичної допомоги. ВМС України направили рятувальні катери, судно було відбуксировано до порту Ізмаїл для відкачування води та ремонту. Тобто, одразу після підриву на міні, судно стало непридатним для виконання будь-яких комерційних рейсів, а на борту знаходився екіпаж, життя якого було під абсолютною загрозою. Враховуючи той факт, що судновласник та менеджер судна “VYSSOS» не здійснили оплату дисбурсментського рахунку та жодним чином не реагують на вимоги третіх сторін, морські агенти були вимушені належним чином забезпечити майбутній позов, враховуючи той факт, що судно є єдиним майном боржників. 15.03.2024 морський агент звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви. 18.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області по господарській справі №916/1100/24 було: задоволено заяву ТОВ “Агенство Стела Маріс» про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 15.03.2024; накладено арешт на судно, судновласником якого є компанія LYRA MARE LTD., оператором компанія NAVA SHIPPING LIMITED; заборонено капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії ДП “Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід з порту судна; заборонено відчуження судна. Враховуючи той факт, що судновласник та оператор судна так і не надали жодної відповіді та не погасили заборгованість, морські агенти звернулись до Господарського суду Одеської області з позовом до компанії LYRA MARE LTD. та компанії NAVA SHIPPING LIMITED про солідарне стягнення 518460,62 дол.США. Провадження у справі №916/1696/24 за ухвалою Господарського суду Одеської області було відкрито 23.04.2024. В позовній заяві позивач керується редакціями Договору, які були чинні на момент спірних правовідносин, а саме редакція Договору від 16.02.2022, що діяла з 01.04.2022 та редакція від 04.03.2024, що діяла з 01.05.2024. Однак, даними договорами жодним чином не встановлено та не врегулювано правовідносини щодо забезпечення електропостачання, використання електроенергії, витрати за перетікання реактивної електроенергії, а також постановка та зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями. Жодним чином, у позовній заяві не вказано яким чином та на підставі чого врегульовано дані правовідносини. Позивач лише зазначає, що надавались інші послуги за вільними цінами та тарифами. При цьому, немає жодного договору щодо надання таких послуг між сторонами, який би встановлював право позивача на стягнення пені, 3% річних та інфляційне збільшення боргу. Позивач умисно у тексті позовної заяви посилається на підставу стягнення пені, 3% річних та інфляційне збільшення боргу за всіма рахунками керуючись Договором від 16.02.2022 та Договором від 04.03.2024 - хоча дані договори не встановлюють взагалі правовідносини щодо забезпечення електропостачання, використання електроенергії, витрати за перетікання реактивної електроенергії, а також постановка та зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями. Щодо 3% річних, пені та інфляційного збільшення боргу відповідач зазначає про наступне. Договором від 16.02.2022 та Договором від 04.03.2024 встановлено лише порядок розрахунків щодо портових зборів, але не визначено щодо бонових загороджень та електроенергії. Відтак, з урахуванням того, що від сплати якірного та причального збору ТОВ “Агенство Стела Маріс» (п.5.3 Наказу №316 та п.6.3 Наказу №316), між сторонами не встановлено на підставі договірних відносин порядку нарахування 3% річних та пені за рахунками, які стосуються електроенергії та встановлення бонових загороджень. Інфляційний втрати нараховуються лише на грошові зобов'язання визначені у гривні (пост.ВП ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16), а відтак з огляду на те, що всі рахунки у даній справі про стягнення заборгованості за якими просить позивач визначені у іноземній валюті - безпідставними є вимоги щодо нарахування інфляційних втрат. Таким чином, з огляду на те, що від сплати якірного та причального збору ТОВ “Агенство Стела Маріс» (п.5.3 Наказу №316 та п.6.3 Наказу №316) не підлягають відповідно стягненню 3% річних та пені за рахунками: 11740/8 від 30.09.2024, 13021/8 від 31.10.2024, 13943/8 від 30.11.2024, 14809/8 від 31.12.2024, 809/08 від 31.01.2025. Щодо нарахування 3% річних та пені за послуги електроенергії та бонових загороджень відповідач зазначає про наступне. Посилаючись на ч.ч.1, 2 ст.549, п.3) ч.1 ст.611 ЦК України відповідач вказує, що позивачем у позовній заяві та у наданих розрахунках пені не доведено та не вказано на яких підставах стягненню підлягає пеня, а відтак, вимоги в частині стягнення пені (за рахунками щодо електроенергії та бонових загороджень) на переконання відповідача не підлягають задоволенню. Позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені зазначає лише ст.625 ЦК України. Положення договорів на які посилається позивач не стосуються жодним чином послуг щодо бонових загороджень та електроенергії та зокрема строку оплати виставлених рахунків, тобто дати коли рахунок повинен був бути оплаченим, тощо.
Відповідач посилаючись на ч.1 ст.233 ГК України та на висновки Великої палати Верховного Суду зазначає, що компанія ТОВ “Агенство Стела Маріс», фактично є заручником негативних наслідків діянь судновласника судна “VYSSOS» (IMO 9385790), а не власних. Стягнення окрім основної суми боргу, всіх заявлених штрафних санкцій не буде мати ефективного способу захисту прав позивача, але натомість суттєво порушить справедливий баланс між інтересами позивача та відповідача. Також, відповідач зауважує, що основним місцем діяльності та надання послуг морського агентування суден були порти Миколаївського регіону, але через воєнні дії, ТОВ “Агенство Стела Маріс» вимушено здійснює діяльність в інших портах. Проте, в таких інших портах є безліч інших морських агентів, а тому прибутки компанії значно скоротилися. Відомим та загальнодоступним є той факт, що проти компанії морського агента ТОВ “Агенство Стела Маріс» розпочато декілька судових проваджень, які пов'язані із стягненням заборгованості за послуги які надавались різними державними та приватними компаніями у відношенні судна “VYSSOS» (IMO 9385790). Так, зокрема відкрито провадження у наступних господарських справах: №915/819/24 (332438,70 грн), №915/1513/24 (2798483,36 грн), №915/324/25 (35336,42 дол.США та 486132,72 грн) та №915/1637/24 (357554,51 грн). Тобто, щонайменше за вищевказаними судовими справами, сума пред'явлених позовних вимог до ТОВ “Агенство Стела Маріс» складає 3974609,29 грн та 35336,42 дол.США. Вищевказані суми заборгованості є надмірним майновим тягарем для ТОВ “Агенство Стела Маріс»; здійснюючи діяльність морського агента та комерційну діяльність з 2018 року, компанія сумлінно надає послуги морського агентування в портах України. Жодного судового провадження, ані у якості позивача, ані у якості відповідача дана компанія ніколи не мала до інциденту із судном “VYSSOS» (IMO 9385790). Всі рахунки та замовлені послуги щодо інших суден, агентування яких здійснює ТОВ “Агенство Стела Маріс» завжди без затримки сплачуються, що визнається також позивачем. На підставі вищенаведеного, у межах дискреційних повноважень, наданих суду, тобто у межах судового розсуду, відповідач просить суд зменшити на 80% нарахування 3% річних за рахунками за забезпечення береговим живленням та бонових загороджень згідно переліку. Враховуючи викладене відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. У випадку задоволення позовних вимог, або часткового задоволення позову, просить суд: - відмовити у задоволенні вимог з стягнення 3% річних та пені за рахунками: 11740/8 від 30.09.2024, 13021/8 від 31.10.2024, 13943/8 від 30.11.2024, 14809/8 від 31.12.2024, 809/08 від 31.01.2025; - відмовити у задоволенні вимог з стягнення пені за рахунками: 1829/44 від 31.01.2024, 1831/44 від 31.01.2024, 1834/44 від 31.01.2024, 3405/44 від 29.02.2024, 3406/44 від 29.02.2024, 3407/44 від 29.02.2024, 4528/44 від 31.03.2024, 4530/44 від 31.03.2024, 4532/44 від 31.03.2024, 5808/44 від 30.04.2024, 5806/44 від 30.04.2024, 5807/44 від 30.04.2024, 7211/44 від 31.05.2024, 7212/44 від 31.05.2024, 7213/44 від 31.05.2024, 8397/44 від 30.06.2024, 8398/44 від 30.06.2024, 8399/44 від 30.06.2024, 9543/44 від 31.07.2024, 9544/44 від 31.07.2024, 9545/44 від 31.07.2024, №583/44, №710/44; - зменшити на 80% нарахування 3% річних за рахунками: 1829/44 від 31.01.2024, 1831/44 від 31.01.2024, 1834/44 від 31.01.2024, 3405/44 від 29.02.2024, 3406/44 від 29.02.2024, 3407/44 від 29.02.2024, 4528/44 від 31.03.2024, 4530/44 від 31.03.2024, 4532/44 від 31.03.2024, 5808/44 від 30.04.2024, 5806/44 від 30.04.2024, 5807/44 від 30.04.2024, 7211/44 від 31.05.2024, 7212/44 від 31.05.2024, 7213/44 від 31.05.2024, 8397/44 від 30.06.2024, 8398/44 від 30.06.2024, 8399/44 від 30.06.2024, 9543/44 від 31.07.2024, 9544/44 від 31.07.2024, 9545/44 від 31.07.2024, №583/44, №710/44.
У судовому засіданні 21.07.2025 судом оголошено перерву до 08.08.2025.
04.08.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 01.08.2025 (вх.№11287/25), в яких він зазначає, що актуальна та усталена судова практика при правозастосуванні Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 (надалі - Порядок №316) відносить судна до тієї чи іншої групи для мети справляння портових зборів не за типом та категорією судна, які містяться в суднових документах, а метою, з якою судно заходить до порту і операціями, які воно виконує (постанови Верховного Суду від 17.12.2021 по справі №915/400/20, від 30.08.2021 по справі №915/253/20, від 07.05.2019 у справі №915/1054/17, від 18.12.2018 по справі №916/112/18 тощо). Судно “VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама), агентом якого виступає відповідач, зайшло в акваторію морського порту Ізмаїл 31.12.2023 та було ошвартовано біля причалу портофлоту ВПК-3, де в подальшому перебувало до 06.09.2024, після чого було відведене та розміщене для стоянки на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 км р.Дунай. Вказане підтверджується, як довідкою Головної диспетчерської Ізмаїльської філії ДП “АМПУ», яка наявна в матеріалах справи, так і інформацією від Служби капітана морського порту Ізмаїл. З наведеного вбачається, що з 31.12.2023 по цей час судно “VYSSOS» в межах морського порту Ізмаїл не було переведено до судноремонтного заводу/бази, тобто протягом більш як 1,5 років з дати пригоди. Відтак класифікувати судно “VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама) відповідно до Порядку №316 як судно, що прямує на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України підстави відсутні; жодних підтверджуючих цей статус документів у позивача немає; до матеріалів справи відповідні документи також не надані. Позивач зазначає, що відповідно до Порядку №316 (примітки до Додатку 1) під терміном “вимушено» треба розуміти заходження судна у морський порт у зв'язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров'ю членів команди та пасажирів. Вимушений захід судна в морський порт очевидно є екстреним заходом реагування судна на певні обставини. Відповідно такий захід реагування об'єктивно передбачає захід у найближчий безпечний порт від місця аварійної події. В свою чергу найближчим портом від місця пригоди був не морський порт Ізмаїл, а морський порт Усть-Дунайськ, де в тому числі наявні діючі судноремонтні потужності, такі як Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод ПрАТ “УДП». Тобто, слідування в морський порт Ізмаїл було планованим та свідомим, а не вимушеним. За час перебування судна в порту воно здійснювало лише довготривалу стоянку, без будь-яких приготувань до відправлення до іншого пункту призначення. Позивач вважає, що відповідач намагається уникнути виконання договірних зобов'язань та намагається маніпулювати положеннями Порядку №316 та перекручувати реальні обставини справи.
Позивач також зазначає, що кінцевим платником будь-яких зобов'язань, що виникли внаслідок агентування судна “VYSSOS» є саме його судновласник, з яким у відповідача наявні відповідні договірні відносини. Також відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що на даний час Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/1696/24 за позовом ТОВ “Агентство Стела Маріс» до компаній LYRA MARE LTD. та компанії NAVA SHIPPING LIMITED про солідарне стягнення 518460,62 дол.США. Тобто задоволення позовних вимог до ТОВ “Агентство Стела Маріс» не призведе до фактичних фінансових втрат безпосередньо даного товариства, оскільки усі перелічені в додаткових поясненнях справи стосуються обслуговування судна “VYSSOS», а отже задоволені в рамках цієї та інших наведених відповідачем справ грошові вимоги будуть ним у регресному порядку виставлені судновласнику(ам) судна “VYSSOS» або будуть стягнуті в судовому порядку (або в рамках справи №916/1696/24, або в рамках іншого провадження). Тобто відповідач як морський агент не є кінцевим платником як портових зборів та інших наданих послуг по судну “VYSSOS», так і нарахованих за несвоєчасне виконання цих зобов'язань штрафних, інфляційних та компенсаційних нарахувань. Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими (п.п.124-128 Постанови ВП ВС від 02.07.2025 у справі №903/602/24).
У судовому засіданні 08.08.2025 судом оголошено перерву до 22.08.2025.
22.08.2025 суд ухвалив призначити судове засідання на 29.09.2025.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 29.09.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 29.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 29.09.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.
Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється складністю справи, введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, а також необхідністю забезпечення участі сторін у розгляді справи задля дотримання засад змагальності сторін та прийняття законного рішення.
Дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
У відповідності до ст.1 Закону України “Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).
Згідно до Декларації про приєднання №9 від 19.12.2018 ТОВ “Агенство Стела Маріс» (надалі - Морський агент, відповідач у справі) приєдналось до Договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України (надалі - Договір) з Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» (надалі - Адміністрація, позивач у справі).
23.12.2023 за вих. №765 ТОВ “Агенство Стела Маріс» було направлено Нотіс із зазначенням мети заходу судна “VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама) - вантажні операції в ІМТП, причал №3 (навантаження пшениці 6500 мт) (т.2 а.с.72).
27.12.2023 судно VYSSOS (IMO 9385790, прапор Панама, судновласник - компанія LYRA MARE LTD.), агентом якого виступає відповідач, під час прямування до порту Ізмаїл підірвалося на ворожій міні у Чорному морі.
31.12.2023 судно “VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама), зайшло в акваторію морського порту Ізмаїл та було ошвартовано біля причалу портофлоту ВПК-3, де в подальшому перебувало до 06.09.2024.
03.01.2024 ТОВ “Агенство Стела Маріс» подало до Ізмаільскої філії ДП «АМПУ» заявку на захід з метою ремонту (т.2 а.с.70).
Під час стоянки у причалу портофлоту, у відповідності до заявки відповідача направленої позивачу електронним листом на електронну пошту головної диспетчерської (т.2 а.с.71), судно “VYSSOS» було забезпечено береговим живленням.
Під час розгляду справи відповідачем факт забезпечення судна “VYSSOS» береговим живленням не заперечувався.
За період з січня по липень 2024 року (весь період стоянки біля причалу) сторонами були підписані Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), щодо надання наступних послуг: забезпечення електропостачання; використання електроенергії; витрати за перетікання реактивної електроенергії.
Так, позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками без жодних зауважень та заперечень Акти виконаних робіт (наданих послуг) за Договором №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України за послуги забезпечення берегового живленням судна “VYSSOS» у загальній сумі 21452,44 дол.США, а саме: №1829/44 від 31.01.2024 на суму 840,07 дол.США; №1831/44 від 31.01.2024 на суму 6526,79 дол.США; №1834/44 від 31.01.2024 на суму 70,94 дол.США; №3405/44 від 29.02.2024 на суму 410,0 дол.США; №3406/44 від 29.02.2024 на суму 3183,29 дол.США; №3407/44 від 29.02.2024 на суму 42,42 дол.США; №4528/44 від 31.03.2024 на суму 527,64 дол.США; №4530/44 від 31.03.2024 на суму 3979,37 дол.США; №4532/44 від 31.03.2024 на суму 44,59 дол.США; №5808/44 від 30.04.2024 на суму 36,82 дол.США; №5806/44 від 30.04.2024 на суму 196,21 дол.США; №5807 від 30.04.2024 на суму 1295,81 дол.США; №7211/44 від 31.05.2024 на суму 189,34 дол.США; №7212/44 від 31.05.2024 на суму 1210,56 дол.США; №7213/44 від 31.05.2024 на суму 35,18 дол.США; №8397/44 від 30.06.2024 на суму 66,72 дол.США; №8398/44 від 30.06.2024 на суму 189,92 дол.США; №8399/44 від 30.06.2024 на суму 1268,84 дол.США; №9543/44 від 31.07.2024 на суму 35,92 дол.США; №9544/44 від 31.07.2024 на суму 167,63 дол.США; №9545/44 від 31.07.2024 на суму 1134,38 дол.США.
На підставі вищевказаних Актів виконаних робіт (наданих послуг) позивачем щомісяця за забезпечення береговим живленням відповідачу виставлялись рахунки на оплату на загальну суму 21452,44 дол.США, які залишені відповідачем без оплати, а саме: №1829/44 від 31.01.2024 на суму 840,07 дол.США; №1831/44 від 31.01.2024 на суму 6526,79 дол.США; №1834/44 від 31.01.2024 на суму 70,94 дол.США; №3405/44 від 29.02.2024 на суму 410,0 дол.США; №3406/44 від 29.02.2024 на суму 3183,29 дол.США; №3407/44 від 29.02.2024 на суму 42,42 дол.США; №4528/44 від 31.03.2024 на суму 527,64 дол.США; №4530/44 від 31.03.2024 на суму 3979,37 дол.США; №4532/44 від 31.03.2024 на суму 44,59 дол.США; №5808/44 від 30.04.2024 на суму 36,82 дол.США; №5806/44 від 30.04.2024 на суму 196,21 дол.США; №5807 від 30.04.2024 на суму 1295,81 дол.США; №7211/44 від 31.05.2024 на суму 189,34 дол.США; №7212/44 від 31.05.2024 на суму 1210,56 дол.США; №7213/44 від 31.05.2024 на суму 35,18 дол.США; №8397/44 від 30.06.2024 на суму 66,72 дол.США; №8398/44 від 30.06.2024 на суму 189,92 дол.США; №8399/44 від 30.06.2024 на суму 1268,84 дол.США; №9543/44 від 31.07.2024 на суму 35,92 дол.США; №9544/44 від 31.07.2024 на суму 167,63 дол.США; №9545/44 від 31.07.2024 на суму 1134,38 дол.США.
06.09.2024 судно було відведене від причалу та розміщене для стоянки на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 км р.Дунай. Вказане підтверджується, як довідкою Головної диспетчерської Ізмаїльської філії ДП “АМПУ», яка наявна в матеріалах справи, так і інформацією від Служби капітана морського порту Ізмаїл.
Пунктом 1.2 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 визначено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України “Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.
Порядком №316 також передбачено наступне:
- державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння портових зборів визначаються за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує (п.1.12);
- сплата портових зборів здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (п.1.13);
- цей Порядок є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів (п.1.15).
Позивач зазначає, що виключні повноваження ДП “АМПУ» на справляння портових зборів в морських портах України чітко визначені Законом та Порядком №316, а також врегульовані Договором.
Після розміщення судна у ковші 90 км р.Дунай, відповідно до п.6.1 та п.6.2 Порядку №316, відповідачу нараховувався якірний збір, який справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту.
Чинні межі акваторії морського порту Ізмаїл визначено Постановою КМУ від 07.10.2009 №1208 (зі змінами), внутрішній рейд в межах акваторії визначено Технічним паспортом акваторії морського порту Ізмаїл (т.2 а.с.73-198).
Відповідно до Закону, внутрішній рейд це частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, що розташована в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження.
Факт наявності судна “VYSSOS» в акваторії порту протягом всього розрахункового періоду підтверджується відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), що додаються до кожного неоплаченого рахунку та не заперечується самим відповідачем.
За перебування судна “VYSSOS» на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл, позивачем було здійснено нарахування якірного збору та виставлені наступні рахунки по сплаті якірного збору на загальну суму 13331,82 дол. США, а саме: №11740/08 від 30.09.2024 на суму 1526,76 дол.США; №13021/08 від 31.10.2024 на суму 2975,26 дол.США; №13943/08 від 30.11.2024 на суму 2879,28 дол.США; №14809/08 від 31.12.2024 на суму 2975,26 дол.США; №809/08 від 31.01.2025 на суму 2975,26 дол.США. Загальна сума рахунків зі сплати якірного збору складає 13331,82 дол. США.
Крім того, позивачем було надано відповідачу послуги з постановка та зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями.
На підтвердження отримання послуг з постановки та зняття бонових загороджень та нагляду за ними обома сторонами підписано без зауважень Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №583/44 від 12.01.2024 на суму 128031,60 грн та №710/44 від 15.01.2024 на суму 163293,0 грн.
За вказані послуги позивач пред'явив до сплати відповідачу рахунок №583/44 від 12.01.2024 на суму 128031,60 грн та рахунок №710/44 від 15.01.2024 на суму 163293,0 грн, який не був сплачений відповідачем.
Як зазначає позивач, загальна сума заборгованості за послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями складає 291324,60 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату пред'явлення позовної заяви виставлені відповідачу рахунки зі сплати якірного збору, зі сплати послуг забезпечення берегового живленням судна та послуг з постановки та зняття бонових загороджень, відповідачем не були сплачені, що стало підставою звернення позивача до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України регулюються, зокрема, Законом України “Про морські порти України».
Згідно зі ст.18 Закону України “Про морські порти України» господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.
Відповідно до ст.22 Закону України “Про морські порти України» та Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 одним із видів портових зборів, що підлягає справлянню з судновласника є якірний збір.
Згідно п.6.1 Порядку №316, із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту якірний збір справляється за добовими ставками за 1куб.м об'єму судна за фактичний час стоянки за відповідними ставками: 0,0043 долара США - із суден у закордонному плаванні; 0,00043 долара США - із суден у каботажному плаванні.
Відповідно до п.6.2 Порядку №316, із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за відповідними ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні.
За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні.
Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.
Таким чином, Порядком №316 передбачене право на щомісячне нарахування та справляння якірного збору при стоянці суден на внутрішньому рейді порту тривалістю понад 30 діб.
Відповідачем не заперечується факт отримання від позивача рахунків на сплату якірного збору, але доказів його сплати суду не надано.
Відповідно до п.6.3 Порядку №316, судна груп Д і Е (крім спортивних суден, приватних яхт, парусних суден та риболовних суден, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати якірного збору.
Крім того, у Додатку №1 до Порядку №316 визначено, що до суден групи Д відносяться судна, які заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів).
У розділі Додатку №1 до Порядку №316 «Примітки» визначено, що під терміном «вимушено» слід розуміти заходження судна у морський порт у зв'язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров'ю членів команди та пасажирів.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення якірного збору відповідач зазначає, що судно “VYSSOS» прибуло в порт Ізмаїл з метою ремонту, як це вказано в Заявці від 03.01.2024 - «захід з ціллю ремонту», а сам захід судна по факту був вимушеним, оскільки здійснювались рятувальні операції судна та спасіння екіпажу.
Судом вказані заперечення відповідача відхиляються, оскільки подана відповідачем заявка (т.1 а.с.90), яка оформлена у відповідності до Додатку №2 до Договору №367-П-АМПУ-18 не може розцінюватись як документ, що змінює, попередньо визначену у нотісі (т.1 а.с.91) мету заходу судна, а вказує на намір отримати певні послуги з ремонту в рамках укладеного з позивачем Договору. Навіть якщо вважати, що шляхом подання вказаної заявки відповідач змінив мету заходу, то подання її 03.01.2024, тобто, після заходу судна в порт, вказує на те, що станом на 31.12.2023 мета заходу судна, яка визначена у нотісі, була фактично реалізована, що надало морському порту право на нарахування відповідних портових зборів.
Вказане стосується і посилання відповідача на віднесення судна “VYSSOS» до групи Д через вимушеність заходу в порт, оскільки доказів зміни до заходу судна в порт, мети заходу на вимушений, відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13331,82 дол. США якірного збору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач зазначає, що період заборгованості, яка стягується за даним позовом становить 01.01.2024 - 31.01.2025, тому позивач у позовній заяві керується редакціями Договору, які були чинні на момент спірних правовідносин, а саме редакція Договору від 16.02.2022, що діяла з 01.04.2022 та редакція від 04.03.2024, що діяла з 01.05.2024.
У відповідності до п.1.1 Договору (в обох редакціях), він є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), який встановлює рівні умови для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (Додаток №1 до цього Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya (http://www.uspa.gov.ua/agent-dogovir), в порядку передбаченому цим Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору (в обох редакціях), всі права та обов'язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором (крім Розділу 9 цього Договору), виконуються відповідною філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», перелік яких визначений у Додатку №3 до цього Договору.
Відповідно до п.3.2.2 Договору (у редакції від 16.02.2022), Морський агент зобов'язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг.
Згідно п.3.2.2 Договору (у редакції від 04.03.2024) Морський агент зобов'язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією порту суднозаходу та/або Філією Дельта-лоцман за надані судну і Морському агенту Послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією порту суднозаходу та/або Філією Дельта-лоцман з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг за вільними цінами (тарифами), відповідно до виставлених рахунків (при сплаті вказувати номер та дату рахунку).
Пункти 4.1 та 4.2 Договору (в обох редакціях) закріплюють обов'язковість дотримання сторонами порядку та визначають порядок здійснення оплати.
Відповідно до п.4.3 Договору (в обох редакціях) сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.
У відповідності до п.4.5 Договору (в редакції від 16.02.2022), остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання Послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.
Згідно до п.4.5 Договору (в редакції від 04.03.2024), остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом протягом 20-ти робочих днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман, зазначений в Додатку №3, який є невід'ємною частиною цього Договору. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до вимог ПК України.
Відповідно до п.4.6 Договору (в редакції 16.02.2022), Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом пп.пп.3.2.7 та 3.2.9 цього Договору та передає їх Морському агенту наступним чином: - направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або - передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків; та/або - направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур'єрською поштою, тощо).
Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту.
У відповідності до п.4.8 Договору (в редакції 16.02.2022), Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов'язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5(п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.
Згідно до п.4.8 Договору (в редакції 04.03.2024), Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов'язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.
У відповідності до п.2.1 Договору (у редакції від 04.03.2024) цей Договір також урегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, на підходах до них та на Судноплавних каналах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються суднам у морських портах України, на підходах до них та на Судноплавних каналах, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою: http://uspa.gov.ua/agent-dogovir (далі - Послуги).
Перелік послуг, які надаються Ізмаїльською філією ДП «АМПУ» (Адміністрацією Ізмаїльського морського порту), що міститься за посиланням http://uspa.gov.ua/agent-dogovir передбачає зокрема, надання послуг суднами портофлоту при постановці та знятті бонових загороджень (п.1.3 Переліку); здійснення нагляду за боновими загородженнями (п.3.28 Переліку); забезпечення електропостачання суден (п.5.2 Переліку).
Вказане спростовує заперечення відповідача щодо позадоговірного характеру надання вказаних послуг, та навпаки свідчить про надання позивачем вказаних послуг у межах укладеного між сторонами Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору (в обох редакціях) відповідачу надавались наступні послуги за вільними цінами та тарифами.
Так, під час стоянки у причалу портофлоту, у відповідності до заявки відповідача направленої позивачу електронним листом на електронну пошту головної диспетчерської (т.2 а.с.71), судно “VYSSOS» було забезпечено береговим живленням. За період з січня по липень 2024 року (весь період стоянки біля причалу) сторонами були підписані Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), щодо надання наступних послуг: забезпечення електропостачання; використання електроенергії; витрати за перетікання реактивної електроенергії. Позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками без жодних зауважень та заперечень Акти виконаних робіт (наданих послуг) за Договором №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України за послуги забезпечення берегового живленням судна “VYSSOS» у загальній сумі 21452,44 дол. США, а саме: №1829/44 від 31.01.2024.
Крім того, позивачем було надано відповідачу послуги з постановка та зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями. Так, обома сторонами підписано без зауважень Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №583/44 від 12.01.2024 на суму 128031,60 грн та №710/44 від 15.01.2024 на суму 163293,0 грн. За вказані послуги позивач пред'явив до сплати відповідачу рахунок №583/44 від 12.01.2024 на суму 128031,60 грн та рахунок №710/44 від 15.01.2024 на суму 163293,0 грн, які не був сплачені відповідачем. Загальна сума заборгованості за послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляд за боновими загородженнями складає 291324,60 грн.
Позивач вказує, що відповідач як морський агент судна “VYSSOS», не оплатив вартість наданих послуг із забезпечення береговим живленням у період з січня по липень 2024 року, які надавались пошкодженому судну “VYSSOS», а також заборгованість зі сплати послуг з постановки, нагляду та зняття бонових загороджень.
Відповідач належними та допустимими доказами не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним 21452,44 дол. США боргу за надані послуги з забезпечення береговим живленням “VYSSOS» та 291324,60 грн боргу за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень.
За вказаних обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки (п.3) ч.1 ст.611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Відповідно до п.5.2 Договору (в обох редакціях), у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від морського агента сплати на користь адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов'язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.
Положення Договору (в обох редакціях) щодо оплати морським агентом портових зборів та інших послуг наданих у відповідності до умов Договору, а також нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, застосовуються до усіх видів портових зборів передбачених Порядком та послуг, що надаються відповідно до Договору.
Оскільки зобов'язання зі сплати рахунків по забезпеченню береговим живленням та з якірного збору, які були виставленні у доларах США не були виконанні своєчасно, позивач здійснив нарахування пені, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що діяв на момент виставлення рахунків, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України у загальному розмірі 126855,45 грн.
Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок пені за допомогою програми ІpLex за період з 29.02.2024 по 10.02.2025 по кожному рахунку окремо та встановлено, що пеня становить 137443,14 грн.
Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача пеню за зобов'язаннями зі сплати рахунків по забезпеченню береговим живленням та з якірного збору у сумі 126855,45 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 126855,45 грн пені.
Крім того, позивачем за зобов'язанням зі сплати рахунків за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень нараховано пеню у загальному розмірі 40350,10 грн по кожному рахунку окремо.
Судом перевірено розрахунки пені та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявлених до стягнення сум збитків від інфляції та 3% річних суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за зобов'язаннями зі сплати рахунків за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень 18834,32 грн збитків від інфляції, нарахованих окремо по кожному рахунку окремо.
Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції за допомогою програми ІpLex за період з березня 2024 року по січень 2025 року по кожному рахунку окремо та встановлено, що збитки від інфляції становлять 36517,15 грн.
Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за зобов'язаннями зі сплати рахунків за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень, у сумі 18834,32 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягають саме 18834,32 грн збитків від інфляції.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 552,16 дол.США - 3% річних, нарахованих окремо по щомісячним зобов'язанням по забезпеченню береговим живленням та з якірного збору.
Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 3% річних за допомогою програми ІpLex за період з 29.02.2024 по 10.02.2025 по кожному рахунку окремо та встановлено, що 3% річних становлять 561,08 дол.США.
Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за зобов'язаннями зі сплати рахунків по забезпеченню береговим живленням та з якірного збору, у сумі 552,16 дол. США, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягають саме 552,16 дол. США - 3% річних.
Крім того, позивачем за зобов'язанням зі сплати рахунків за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень нараховано 3% річних у загальному розмірі 8768,12 грн по кожному рахунку окремо.
Судом перевірено розрахунки 3% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3% річних) на 80%, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення грошового зобов'язання, суд бере до уваги таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення санкцій є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума пені є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені та штрафу як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій судом взято до уваги наступне.
Суд погоджується, що у ситуації, яка склалась навколо події з судном “VYSSOS» у грудні 2023 року, спричинених воєнною агресією рф проти України, компанія ТОВ “Агенство Стела Маріс», фактично стала заручником негативних наслідків певної бездіяльності судновласника судна “VYSSOS» (IMO 9385790), а не власних.
Відповідно до відкритих джерел, зокрема вебсайту opendatabot.ua, ТОВ “Агенство Стела Маріс» дійсно має за 2023 рік 13021100,0 грн чистого прибутку, а у 2024 - 8952100,0 грн, тоді як у 2022 чистий прибуток склав лише 2884600,0 грн. Отже, компанія здійснює комерційну діяльність та відповідає за своїми зобов'язаннями, сумлінно надає послуги морського агентування в портах України. В той же час, за умови скорочення діяльності морських агентів у морських портах України внаслідок російської агресії, надмірний фінансовий тягар може призвести до неможливості виплати всіх боргів та банкрутства компанії. Стягнення окрім основної суми боргу, всіх заявлених штрафних санкцій не буде мати ефективного способу захисту прав позивача, але натомість суттєво порушить справедливий баланс між інтересами позивача та відповідача.
З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 126855,45 грн пені (за зобов'язаннями зі сплати за послуги берегового живлення та якірного збору) та 40350,10 грн пені (за зобов'язаннями за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень); відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків у зв'язку з несвоєчасною сплатою рахунків, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, зменшити розмір належних до стягнення пені на 70%, тобто до 38056,64 грн пені (за зобов'язаннями зі сплати послуг берегового живлення та якірного збору) та до 12105,03 грн пені (за зобов'язаннями за послуги з постановки, нагляду та зняття бонових загороджень), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 552,16 доларів США - 3% річних, 38056,64 грн пені (за зобов'язаннями зі сплати за послуги берегового живлення та якірного збору) та 8768,12 грн - 3% річних, 18834,32 грн збитків від інфляції, 12105,03 грн пені (за зобов'язаннями за послуги постановки, нагляду та зняття бонових загороджень) у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору в частині прострочення повної оплати рахунків, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язань.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми інфляційних втрат та 3% річних, то в цій частині клопотання слід відмовити, оскільки вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу у ст.625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.
Розглянувши клопотання позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Статтею 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України» на 2025 рік встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,0 грн.
Згідно п.1) ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 становить 3028,0 грн.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 28378,19 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 1953088,73 грн.
Згідно з чинним на момент подачі позивачем позовної заяви законодавством, ставка судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 1953088,73 грн мала становити 23437,06 грн (1953088,73 грн х 1,5% х 0,8). Таким чином, позивачем здійснено переплату судового збору на суму 4941,13 грн.
Частиною 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про повернення надмірно сплачених коштів підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України та п.1) ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір», суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агенство Стела Маріс» (54017, м.Миколаїв, пр.-т Центральний, буд.67, офіс 420, код ЄДРПОУ 41948569) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.-т Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) 21452,44 дол. США боргу за надані послуги з забезпечення береговим живленням, 13331,82 дол. США якірного збору, 552,16 дол. США - 3% річних, 38056,64 грн пені за зобов'язаннями зі сплати за послуги берегового живлення та якірного збору, 291324,60 грн боргу за послуги з постановки, нагляду та зняття бонових загороджень, 12105,03 грн пені за зобов'язаннями за послуги з постановки, нагляду та зняття бонових загороджень, 8768,12 грн - 3% річних, 18834,32 грн збитків від інфляції та 23437,06 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Повернути Державному підприємству “Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.-т Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Набережна Лукі Капікраяна, буд.4, код ЄДРПОУ ВП 38728402) з Державного бюджету України 4941,13 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №393 від 25.02.2025.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 31.10.2025 року.
Суддя М.В.Мавродієва