вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2398/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (04200, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, корп. А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА СОЛЮШНЗ» (08289, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Остромирська, буд. 34)
про стягнення 279755,95 грн. вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (далі - позивач, ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА СОЛЮШНЗ» (далі - відповідач, ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ») про стягнення 279755,95 грн. вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ» було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41FP417-1588-21 від 01.03.2021 р., який діяв до 31.12.2021 р. Згідно з п. 9.15 договору пролонгація можлива лише після підписання додаткової угоди із зазначенням обсягів, але така угода не була укладена, тому договір припинив дію. Однак, відповідачем не було припинено споживання природного газу та, відповідно, було отримано природний газ в січні - лютому 2022 року в обсязі 4777,96 куб. м, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 279755,95 грн. вартості безпідставно набутого майна (природного газу) і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалу суду від 30.07.2025 р. було отримано позивачем та відповідачем 01.08.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
14.08.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 14.08.2025 р. (вх. № 11222/25 від 14.08.2025 р.), за змістом якого останній просить відмовити в задоволенні позову з огляду на таке.
Єдиним доказом постачання природного газу позивачем відповідачу є дані з інформаційної платформи оператора ГТС та акти, не підписані відповідачем, які не є належним доказом. Пролонгація договору можлива лише після підписання додаткової угоди із зазначенням обсягів, яка не укладалась. За відсутності діючого договору споживач не має права відбирати газ, а оператор ГРМ зобов'язаний припинити постачання. Якщо позивач не ініціював відключення і дозволив подачу газу після завершення договору, це є наслідком його власних дій/бездіяльності та не створює зобов'язань для відповідача за ст. 1212 ЦК України. Крім того, відповідач просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача у даній справі.
Відповіді на відзив позивачем або будь-яких інших пояснень у даній справі сторонами подано не було.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.03.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА СОЛЮШНЗ» (споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41FP417-1588-21, відповідно до умов якого ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ» було присвоєно ЕІС код 56ХО00015Q5OT002.
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язувався передати у власність споживача у 2021 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах і строки, встановлених договором.
Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договор набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведения розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 9.15 договору договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначать плановий обсяг постачання природного газу.
Як зазначають сторони, додаткової угоди про продовження дії договору укладено не було. Планового обсягу постачання природного газу на наступний рік не визначалося.
Як слідує з позову, ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ» не було припинено споживання природного газу у січні - лютому 2022 року та, відповідно, було отримано газ в обсязі 4777,96 куб. м.
Зазначена обставина відповідачем не спростована.
Обсяги розподіленого природного газу підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГРМ - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про розподілений (доставлений) газ споживачу з ЕІС кодом 56ХО00015Q5OT002 (ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ») з 01.01.2022 р. по 28.02.2022 р.
Оскільки ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ» було зареєстровано в Реєстрі постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» на підставі укладеного договору № 41FP417-1588-21 від 01.03.2021 р., з урахуванням того, що відповідачем не було припинено споживання природного газу після припинення строку дії зазначеного договору, обсяги відібраного природного газу споживачем ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ» були віднесені за алокацією на постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» за період споживання природного газу, а саме - з січня по лютий 2022 року.
ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» зазначало, що позивач поставив відповідачу у січні 2022 року природний газ в обсязі 3060,04 куб.м та у лютому 2022 року - 1717,92 куб.м загальною вартістю 279755,95 грн., розрахованою, виходячи з середньозваженої ціни на природний газ за даними Української енергетичної біржі, однак вартість отриманого газу залишилась відповідачем не оплаченою, у зв'язку з чим товариство і звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна (природного газу).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі у даній справі з огляду на таке.
ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП № 527 від 21.04.2017 р.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2493 від 30.09.2015 р., постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно із п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС встановлено, що інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
За змістом п.п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Зокрема, Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі - без зазначення кінцевої дати.
Відповідно до абз. 3 пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, до закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником «останньої надії».
Поряд з цим, відповідно до п. 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для взаєморозрахунків між ними.
Згідно п. 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Згідно зі ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу", суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками; необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 (далі - Правила), вони розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Згідно з п. 3 розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу II Правил).
У пункті 5 розділу II Правил визначені істотні умови договору постачання природного газу, до яких належать, зокрема: обсяги природного газу, що замовляється споживачем; режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду; ціна постачання природного газу за договором; порядок та строки проведення розрахунків; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.
Пунктом 10 розділу II Правил визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Поряд з цим, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, зокрема, про те, що єдиним доказом постачання є дані з інформаційної платформи оператора ГТС. Окрім цього, на думку відповідача, оператор ГРМ зобов'язаний припинити постачання, а якщо не ініційовано відключення і дозволено подачу газу після завершення дії договору, то це є наслідком його власних дій/бездіяльності та не створює зобов'язань для відповідача за ст. 1212 ЦК України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, правочинів, інших юридичних фактів.
У разі припинення дії договору зобов'язання сторін припиняються.
За твердженням сторін, укладений між сторонами договір припинив свою дію 31.12.2021 р. внаслідок спливу строку дії договору, тобто і позивач, і відповідач зазначають про відсутність у сторін у січні - лютому 2022 року договірних відносин щодо постачання природного газу.
Водночас, згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, отриманий відповідачем від позивача природний газ, обсяги якого були спожиті без договору, в силу зазначеної норми закону є безпідставно отриманим майном.
Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуються його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Аналогічні висновки зроблені у подібних правовідносинах в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.10.2020 р. у справі № 911/1317/19, від 24.12.2020 р. у справі № 906/1216/19, від 28.12.2020 р. у справі № 910/5418/19, від 17.02.2021 р. у справі № 922/1318/20, від 24.02.2021 р. у справі № 910/12062/19, від 08.07.2021 р. у справі № 910/8040/20.
У даному випадку відповідачем у січні - лютому 2022 року було набуто без достатньої підстави майно у вигляді природного газу в загальному обсязі 4777,96 куб. м., яке належало ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ».
Наведена обставина, як зазначалося вище, підтверджується відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГРМ - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про розподілений (доставлений) газ споживачу з ЕІС кодом 56ХО00015Q5OT002 (ТОВ «СІГМА СОЛЮШНЗ») з 01.01.2022 р. по 28.02.2022 р.
Поряд з цим, матеріали справи не містять ані заперечень відповідача стосовно самого факту отримання ним природного газу у січні - лютому 2022 року, ані доказів на підтвердження таких заперечень.
Тобто, природний газ у січні - лютому 2022 року був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, відмов або повідомлень про відмову в прийнятті газу, і доказів протилежного матеріали справи не містять.
Так само не містять матеріали справи доказів звернення відповідача до Оператора ГРМ з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Разом з цим, як зазначалося вище, відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача об'єкту, який підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГРМ, та присвоєння споживачу оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Відповідно до п. 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для взаєморозрахунків між споживачами та його постачальником.
Водночас, пунктом 10 Правил постачання природного газу визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
Доказів щодо вчинення відповідачем дій з самостійного припинення газоспоживання до матеріалів справи не надано.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах усіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (газу в обсязі 4777,96 куб.м), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті постачання газу саме позивачем), та факт відсутності письмових доказів, які б свідчили про наявність договірних зобов'язань між сторонами у січні - лютому 2022 року.
Таким чином, факт споживання відповідачем належного позивачу природного газу в січні - лютому 2022 року в обсязі 4777,96 куб.м судом встановлений і по суті відповідачем не спростований, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна в сумі 279755,95 грн., вартість якого було обгрунтовано визначено позивачем, виходячи з середньозваженої ціни на природний газ за даними Української енергетичної біржі.
Щодо застосування у даній справі строків позовної давності, про яке було заявлено відповідачем, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2020 р. у справі № 924/774/18, від 07.04.2021 р. у справі № 911/2669/19, від 13.10.2021 р. у справі № 914/687/20.
Як зазначає відповідач, строк позовної давності для стягнення вартості безпідставно набутого майна (природного газу) сплинув, оскільки природний газ було спожито у січні - лютому 2022 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише у липні 2025 року.
Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 р. на усій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р.
Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Перебіг строків позовної давності поновився 04 вересня 2025 р. у зв'язку з набранням чинності Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 р. "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності".
З огляду на викладене, строк позовної давності щодо позовних вимог у даній справі позивачем не пропущено.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також у позовній заяві було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме - 50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу), жодних доказів не подано, у зв'язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА СОЛЮШНЗ» (08289, м. Ірпінь (з), Київська обл., смт. Гостомель, вул. Остромирська, буд. 34, код 41941893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, корп. А, код 39592941) 279755 (двісті сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 95 коп. вартості безпідставно набутого майна, 3357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 07 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 03.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна