номер провадження справи 5/124/25
24.10.2025 Справа № 908/2485/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти “Художня школа №1 імені Олександра Васякіна» Криворізької міської ради (вул. Героїв АТО, буд. 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069; код ЄДРПОУ 02216684)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ-ФІНАНС» (вул.Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення 17 742,85 грн.
Без виклику представників сторін
14.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти “Художня школа №1 імені Олександра Васякіна» Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ-ФІНАНС» про стягнення 17742,85 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 справу №908/2485/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 18.08.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України залишено без руху та надано Комунальному закладу спеціалізованої мистецької освіти “Художня школа №1 імені Олександра Васякіна» Криворізької міської ради строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адреси відповідача та суду письмової інформації про наявність або відсутність електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС у відповідача, оригінали доказів направлення надати суду у вказаний вище строк.
20.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти “Художня школа №1 імені Олександра Васякіна» Криворізької міської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2485/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/124/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 23.09.2025.
24.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю товарів №СК7/54 від 25.10.2023 в сумі 10 450,00 грн. Також за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем на підставі п. 7.2., 7.3. договору нараховано пеню в сумі 4 803,43 грн. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 505,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 983,53 грн. З урахуванням викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 598, 610-611, 625, 662-664, 670, 693 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суд Запорізької області ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 25.08.2025 про відкриття провадження у справі №908/2485/25 направлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» та відповідач отримав вказану ухвалу - 26.08.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/2485/25 в суді.
Станом на 24.10.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 25.08.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (далі - Відповідач, Постачальник) та Комунальним закладом спеціалізованої мистецької освіти «Художня школа № 1 імені Олександра Васякіна» (далі - Позивач, Замовник, Покупець) укладено договір про закупівлю товарів № СК7/54 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність Замовнику Бензин А-95 для генератора (код ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти) (далі - Товар), а Замовник зобов'язується сплатити і прийняти Товар.
Згідно з пунктом 1.2 Договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання Товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі натфопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Кількість та ціна за одиницю Товару встановлюються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1) (п. 1.3 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що його ціна становить 22 000,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 3 666,67 грн.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно накладної та рахунку-фактури на Товар.
Пунктом 5.1 Договору передбачено строк поставки Товарів - до закінчення терміну дії довірчого документа.
Відповідно до пункту 5.2 Договору, місце поставки Товару: передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки каністри Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-карти (п. 5.2.1); скретч-карта є підставою для видачи (заправки) з АЗС вказаного у картці об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Учасник не може передати Покупцю товари іншої марки або меншої кількості, ніж зазначено в скретч-карті (п. 5.2.2).
Згідно з пунктом 5.3 Договору, умови постачання - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначено на довірчому документі.
У пункті 5.4. Договору визначено, що Постачальник не несе ніякої відповідальності у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку у строки, встановлені цим Договором, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
У пункті 7.1 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з пунктом 7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктами 10.1, 10.2 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 року.
Зазначений договір підписаний та скріплений печатками обох підприємств.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору про закупівлю товарів №СК7/54 від 25.10.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша ст.656 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (частина 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що Додатком №1 до договору про закупівлю товарів №СК7/54 від 25.10.2023 є Специфікація, відповідно до якої відповідач повинен поставити/передати позивачу Бензин А-95 у кількості 400 літрів за ціною 55,00 грн. за одиницю товару, з ПДВ, на загальну суму 22 000,00 грн., у тому числі ПДВ 3 666,67 грн.
Відповідачем виставлено Позивачу рахунок-фактуру №00070000082 від 31.10.2023 на суму 22 000,00 грн.
На виконання умов вказаного договору та на підставі рахунку-фактури №00070000082 від 31.10.2023, Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 22 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 666,67 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 03.11.2023.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач передав Позивачу скретч-картки на 400 літрів бензину А-95 на суму 22 000,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною №0007/000064 від 31.10.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція), талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на автозаправній станції фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (пп. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП (п.п.10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В свою чергу, передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє постачальника від обов'язку передати покупцю придбаний ним згідно договору товар - паливо відповідної марки та у відповідній кількості.
Разом з тим, з урахуванням норм вищевказаних Правил та Інструкції щодо порядку використання талонів на паливо, Договір про закупівлю товару № СК7/54 від 25.10.2023 визначає особливий механізм поставки. Цей механізм полягає в тому, що поставка відбувається шляхом обміну отриманих Позивачем від Відповідача скретч-карт (талонів) на пальне. Такий обмін відбувається на автозаправних станціях Постачальника або партнерських АЗС шляхом заправки паливом транспортних засобів Замовника.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, право власності на 400 літрів бензину А-95, які мали бути передані Позивачу, перейшло до Позивача з моменту підписання сторонами Видаткової накладної №0007/000064 від 31.10.2023.
Як вже було зазначене вище, оплата за пальне здійснена Позивачем у повному обсязі - 03.11.2023.
При цьому, пальне залишилось на зберіганні у Відповідача, який згідно Договору про закупівлю товарів №СК7/54 від 25.10.2023 зобов'язаний організувати та забезпечувати відпуск Позивачу пального шляхом заправки транспортних засобів Позивача за пред'явленими талонами на АЗС Постачальника або партнерських АЗС.
Позивач отримав скретч-карти (талони) на 400 літрів бензину А-95, які є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, постачання якого мало відбутись у межах господарського Договору про закупівлю товарів №СК7/54 від 25.10.2025.
Через відсутність палива на АЗС Авіас Позивач не використав скретч-картки на 190 літрів на суму 10 450,00 грн., які залишаються у розпорядженні Позивача.
Позивачем було складено комісією Акти про неможливість придбання пального на АЗС по скречт-картках (талони) № 1 від 27.02.2025, № 2 від 20.03.2025, № 3 від 10.04.2025, № 4 від 30.04.2025, № 5 від 20.05.2025, яким підтверджується факт неможливості придбання пального за талонами (скретч-картами) на АЗС «Авіас» за різними адресами у м. Кривому Розі.
Отже, Відповідач згідно вказаної Видаткової накладної не здійснив Позивачу поставку товару на суму 10 450,00 грн. або 190 літрів бензину А-95, тобто не забезпечив наявність у достатній кількості і відпуск придбаного Позивачем палива по факту пред'явлення представником Позивача скретч-карт (талонів) на відповідних АЗС.
Таким чином, у розпорядженні Позивача перебувають невикористані скретч-карти (талони) на бензин А-95 у кількості 190 літрів палива, тобто Позивачем не було отримано 190 літрів палива, вартість якого ним вже сплачено.
У позові вказано, що 20.06.2025 Позивачем направлена Відповідачу претензія за вих. № 47 від 16.06.2025 з вимогою вирішити (врегулювати) питання щодо поставки бензину або шляхом прийняття від Позивача талонів та повернення коштів за бензин, або шляхом обміну талонів у кількості 190 л на скретч-карти іншого постачальника палива. Вказана претензія вручена уповноваженій особі представника Відповідача 27.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Претензія залишена відповідачем без відповіді, оплачений позивачем товар йому не передано, грошові кошти не повернуті.
Судом встановлено, що до позовної заяви Позивачем не додано претензію за вих. №47 від 16.06.2025, яка адресована Відповідачу. Крім того, у переліку додатків до позову також про вказану претензію не зазначено.
За таких обставин, суд не має можливості оцінити зміст заявлених до Відповідача вимог.
Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні приписів ст. 693 ЦК України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №914/1314/24.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що позивачем не надано до матеріалів справи відповідних доказів звернення до Відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати, то суд дійшов висновку, що вказану вимогу направлено Позивачем шляхом пред'явлення її у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС - 14.08.2025, також ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» отримав цей позов у електронному кабінеті - 14.08.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, а отже враховуючи положення статті 530 ЦК України у Відповідача виник обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати на користь Позивача у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги у формі позову, а саме до 21.08.2025 включно.
Отже, з викладених обставин вбачається невиконання Відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення Позивачу передоплати за непоставлений товар.
Однак, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки 190 літрів Бензину А-95, а також повернення Позивачу суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 10 450,00 грн.
Суд зазначає, що Відповідачем не спростовано доводи Позивача щодо недопоставки палива, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем порушено умови вказаного договору, оскільки Позивачем не отримано товару на 10 450,00 грн., а отже у Відповідача виник обов'язок з повернення Позивачу суми попередньої оплати в розмірі 10 450,00 грн. за паливо, вартість якого сплачена, але не поставлена.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 10 450,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4 803,43 грн., 3% річних в сумі 505,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 983,53 грн., суд зазначає, що у розрахунку наданого позивачем до позову вбачається, що вказані нарахування здійснені з 01.01.2024 по 13.08.2025, тобто в період коли у Відповідача ще не настав строк для виконання зобов'язання з повернення суми попередньої оплати на підставі поданого позову до суду - 14.08.2025, а отже в задоволенні вказаних вимог суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також у прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та зазначено, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесених судових витрат будуть подані позивачем до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухваленні рішення суду.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ-ФІНАНС» (вул.Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти “Художня школа №1 імені Олександра Васякіна» Криворізької міської ради (вул. Героїв АТО, буд. 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069; код ЄДРПОУ 02216684) суму основного боргу в розмірі 10 450 (десять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 72 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.