майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
03 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1186/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Фісунова І.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Гамей В.В., адвокат, ордер серії АВ №1114880 від 01.02.2024 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Сіра А.В., адвокат, ордер серії АМ №1070824 від 28.12.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"
про стягнення 926 809,76 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 05.09.2025 відкрив провадження у справі за позовом ТОВ "АС Интернешнл Групп" до ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" про стягнення 926 809,76грн за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 01.10.2025 о 14:30 (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).
Суд ухвалою від 01.10.2025 відклав підготовче засідання на 23.10.2025 о 12:00.
В підготовчому засіданні 23.10.2025 Суд постановив протокольну ухвалу: закрити підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 23.10.2025 Суд дослідив докази наявні в матеріалах справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, разом з тим, Суд ухвалив відкласти стадію проголошення судового рішення до 12:30 год. 03.11.2025.
В судовому засіданні 03.11.2025 Суд оголосив скорочене рішення суду про задоволення позову.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" кошти в загальній сумі 926 809,76грн, з яких: 3% річних та інфляційних втрат ( далі - Позивач, Відповідач).
Фактичні підстави позову: на суму основного боргу у розмірі 4 138 710,31грн , що виник на підставі Агентського договору № 01/04/22 від 011.04.2022, за період прострочення в погашенні з 06.09.2023 по 05.03.2024 було нарахованого 3% річних на суму 61 850,16 грн та інфляційні втрати на суму 134 180,56 грн. Обґрунтованість зазначених сум підтверджена Північно - Західним апеляційним господарським судом у постанові від 27.05.2025 у справі № 906/171/24. Основний борг у розмірі 4 138 710,31грн, а також 3 % річних на суму 61 850,16грн та інфляційні втрати на суму 134180,56грн Відповідач погасив 07.07.2025. Позивач звертається з вимогою стягнути з Відповідача 3 % річних на суму 165722,21грн та інфляційні втрати на суму 761087,55грн за період прострочення погашення основного боргу у розмірі 4 138 710,31грн з 06.03.2024 до 06.07.2025.
Правові підстави позову: ст. 625 ЦК України. Судова практика: постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
У відзиві на позовну заяву Відповідач позові визнав частково з наступних підстав. Акти № 3/23 від 22.08.2023 та №4/23 від 22.08.2023 були отримані Відповідачем 25.08.2023, тому останній зобов'язаний був здійснити оплату не пізніше 05.09.2023. Дійсно з додатку доданого до заяви про збільшення позовних вимог від 23.07.2024 вбачається, що інфляційні та 3% річних на спірні суми розраховано за період з 06.09.2023 по 23.07.2024. Ухвалою суду від 25.11.2024 постановлено здійснювати подальший розгляд справи про стягнення заборгованості у розмірі 6 913 813,54грн, з яких: 5 713 527,25 грн сума основного боргу, 913 676,77грн пеня, 201 266,19грн інфляційні нарахування, 5 343,33грн 3% річних. У заявах про залишення без розгляду частини позовних вимог та про відмову від частини позовних вимог, Позивач не змінював періоду нарахування штрафних санкцій, а саме 3% річних та інфляційних, заявлених у заяві від 23.07.2024, тобто за період з 06.09.2023 по 23.07.2024. Північно - Західний апеляційний господарський суд у постанові від 27.05.2025 у справі № 906/171/24 стягнув основний борг у розмірі 4 138 710,31грн, а також 3 % річних на суму 61 850,16грн та інфляційні втрати на суму 134180,56грн. Наведене свідчить, що у справі № 906/171/24 було розглянуто та вирішено позовні вимоги Позивача 3% річних та інфляційні за період з 06.09.2023 по 23.07.2024. Вказане свідчить про те, що Позивач у цій справі може заявити вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних на суму основного боргу у розмірі 4 138 710,31грн лише за період з 24.07.2024 по 06.07.2025 , який не був предметом спору у справі № 906/171/24. Заявляючи позовні вимоги повторно щодо нарахування 3% річних та інфляційних зав період з 06.03.2024 по 23.07.2024 Позивач порушив принцип добросовісності, тобто допустив поведінку, яка не відповідає попереднім заявам , на які Відповідач розумно покладався. Тоді як в силу ст. 625 ЦК України за період з 24.07.2024 по 06.07.2025 Позивач має право на 3% та інфляційні втрати за прострочення в погашенні основного боргу у розмірі 4 138 710,31грн на загальну суму 712 071,70грн. Нарахування суми в розмірі 214 738,06грн, що складає різницю між заявленою сумою до стягнення 928809,76грн та обґрунтованою сумою 712071,70грн є безпідставним.
У відповіді на відзив Позивач наполягає на обґрунтованості стягуваної суми та додатково наголошує на тому що у мотивувальній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 906/171/24 не визначено період прострочення грошового зобов'язання, за який було розраховано та стягнуто 3% річних в сумі 61850,16грн та інфляційних втрат в сумі 134 180,56 грн. Оскільки така обставина як період прострочення грошового зобов'язання не є встановленою , то кінцева дата періоду нарахувань, котрі були стягнуті в межах справи № 906/171/24, підлягає доказуванню та встановленню в межах цієї справи на загальних підставах , що передбачені ст. 74 ГПК України. Водночас при розгляді цієї справи не складно встановити, що у справі № 906/171/24 Позивач на суму основного боргу стягнув 3% та інфляційні втрати за період з 06.09.2023 по 05.03.2024. Натомість якби ж загальний період нарахувань 3% річних та інфляційних втрат становив з 06.09.2023 по 23.07.2024, як про це стверджує Відповідач у цій справі, то сума 3% річних складала б суму 109 682,79грн та інфляційних втрат суму 285 181,13грн , що разом становило б 394 863,92грн. За таких обставин, вимоги Позивача до Відповідача про стягнення 926 809,76грн 3% річних та інфляційних втрат за період з 06.03.2024 по 23.07.2024 є правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Представник Відповідача в усній формі заперечила проти таких доводів Позивача та підтримує процесуальну позицію сторони , викладену у відзиві на позов.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
1. Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 27.05.2025 у справі № 906/171/24 встановив:
"01.04.2022 між ТОВ "АС Интернешнл Групп" (позивач, агент) та ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" (відповідач, замовник) укладено агентський договір №01/04/22, за умовами якого замовник надає агенту право представляти інтереси замовника як на території України, так і за кордоном, а агент зобов'язується за винагороду надавати замовнику послуги, від імені замовника, в його інтересах, під його контролем і за рахунок замовника [... ] (п.1.1. договору).
Замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду в гривнях в розмірі узгодженому сторонами в додатках до даного договору та вказаному у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок агента. Підставою для нарахування винагороди агенту є підписаний сторонами акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) і надходження від контрагентів на розрахунковий рахунок замовника оплати за поставлені замовником продукти (п.п.4.2.-4.3. договору).
У п. 4.4 договору сторони узгодили, що оплата винагороди агенту здійснюється замовником не пізніше 2 тижнів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2027, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).
01.04.2022 між замовником та агентом укладено додаткову угоду №1 до агентського договору (т.1, а.с. 212-214), у якій сторони визначили, що замовник отримує дохід не менше погодженої націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в додатку до даного договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки та страхування, якщо умови поставки відрізняються від FCA (Інкотермс-2020) (п.3.1. додаткової угоди №1).
За п.3.2. додаткової угоди №1 агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені замовником витрати, зазначені у п.3.1. за фактом проведеної покупцями (контрагентами) оплати поставленої продукції.
Загальна вартість наданих послуг згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/2З від 22.08.2023 склала 3 648 307,35грн (без ПДВ) та 4 377 968,82грн (з ПДВ).
Відповідач отримав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023р. зі звітом та додатками до нього 25.08.2023, однак не повернув підписаний акт з його сторони та не сплатив кошти згідно виставленого рахунку.
До листа №22082023/1 від 22.08.2023 також було додано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 зі звітом та додатками, а також рахунок №44 від 22.08.2023р. на оплату послуг, зазначених у вказаному акті.
Загальна вартість наданих послуг згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 склала 2 472 943,48грн (без ПДВ) та 2 967 532,18грн (з ПДВ).
Відповідач отримав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 зі звітом та додатками до нього 25.08.2023, однак не повернув підписаний акт з його сторони та не сплатив кошти згідно виставленого рахунку.
19.12.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист №19122023/2 від 19.12.2023 до якого було долучено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 з додатками, а також рахунок №47 від 19.12.2023 на оплату послуг, зазначених у вказаному акті.
Загальна вартість наданих послуг згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 склала 1 574 816,94грн (без ПДВ) та 1 889 780,33грн (з ПДВ).
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за невиконаними зобов'язаннями згідно агентського договору становить 8 740 692,63 грн.
Відсутність оплати за надані послуги за агентським договором №01/04/2022 від 01.04.2022 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення 6 913 813,54грн, з яких: 5 713 527, 25грн основний борг; 913 676,77грн пеня; 201 266,19грн інфляційні нарахування; 85 343,33грн 3% річних (з урахуванням заяви представника позивача від 25.11.2024 про відмову від частини позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі № 906/171/24 [...] стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" - 5713527,25грн основного боргу; - 456 838,39грн пені; - 201 266,19грн інфляційних нарахувань; - 85 343,33грн 3% річних [... ].
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд загалом не надав оцінки доводам відповідача щодо реальності здійснення господарської операції (надання послуг) згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023.
[...] При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтвердили обставину супроводу поставки продукції, яка зазначена в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023.
Із урахуванням зазначеного, колегія суддів [...] виснує про наявність матеріально-правових підстав для [...] скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволених вимог та стягненні з відповідача на користь позивача грошового зобов'язання за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023 з усіма додатковими нарахуваннями.
Здійснивши перерахунок вимог, колегія суддів апеляційної інстанції вважає арифметично доведеним та правильним розмір позовних вимог позивача до відповідача у розмірі: 4 138 710, 31грн основного боргу, 345 762, 15грн пені, 134 180, 56грн інфляційних нарахувань, 61 850, 16грн 3% річних та 75 393, 97грн судового збору за подання позовної заяви" ".
2. Щодо перевірки доводів Відповідача про те, що у цій справі Позивач може заявити вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 4 138 710,31грн лише за період з 24.07.2024 по 06.07.2025 , який не був предметом спору у справі № 906/171/24. Тому в силу ст. 625 ЦК України за період з 24.07.2024 по 06.07.2025 Позивач має право на 3% та інфляційні втрати за прострочення в погашенні основного боргу у розмірі 4 138 710,31грн на загальну суму 712 071,70грн. Нарахування суми в розмірі 214 738,06грн, що складає різницю між заявленою сумою до стягнення 928809,76грн та обґрунтованою сумою 712071,70грн є безпідставним.
3. Суд встановив, що у тексті позовної заяви у цій справі на сторінці 5 Позивач вказав наступне: "... є правомірним стягнення з Відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат також з 24.07.2024 до 27.05.2025, тобто у період з наступного дня за кінцевою датою нарахування відповідно до встановлених обставин справи № 906/171/24 і до дати набрання рішенням Господарського суду Житомирської області законної сили. Крім того, оскільки повне погашення Відповідачем заборгованості відбулось лише 07.07.2025, також наявні правові підстави для нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат і за період від дня набрання рішення Господарського суду Житомирської області законної сили до дня, що передує даті надходження коштів на рахунок Позивача включно. Таким чином, загальний період становить з 06.03.2024 по 06.07.2025".
4. У тексті заяви про відмову від частини позовних вимог у справі № 906/171/24 ( вх. № г/с 01-44/3314/24 від 25.11.2024) Позивач зазначив наступне:
" Отже, пеня , нарахована на суму заборгованості за актами № 3/23 від 22.08.2023 та № 4/23 від 22.08.2023 за період з 06.09.2023 року по 05.03.2024 року становить 691 524,31грн [...]".
Як встановив Суд у цій справі, для розрахунку пені Позивач використав калькулятор Ліги , визнавши період нарахування з 06.09.2023 року по 05.03.2024 року включно ( а с. 84).
"Сума 3% річних за актами № 3/23 від 22.08.2023 та № 4/23 від 22.08.2023 за період з 06.09.2023 року по 23.07.2024 року становить 61 850,16грн [...]".
Як встановив Суд у цій справі, для розрахунку 3% Позивач використав калькулятор Ліги , визнавши період нарахування з 06.09.2023 року по 05.03.2024 року включно ( а. с. 87).
"Сума інфляційних нарахувань за актами № 3/23 від 22.08.2023 та № 4/23 від 22.08.2023 за період з 06.09.2023 року по 23.07.2024 року становить 134180,56грн [...]".
Як встановив Суд у цій справі, для розрахунку інфляційних втрат Позивач використав калькулятор Ліги, визначивши період нарахування з 06.09.2023 року по 05.03.2024 року включно ( а. с. 87).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) [... ] (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Принцип належного виконання зобов'язання, що виникло з договору, полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права, зокрема, у разі його порушення (ст. ст. 15, 16 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Нарахування інфляційних втрат та 3% процентів річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання ( див. постанови ВПВС від 18.03. 2020 року у справі № 902/417/18).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги ( див. постанову ВПВС від 03.10.2023 у справі №366/203/21).
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (див. постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 914/479/19, від 02.09.2020 у справі № 904/3260/19).
Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником (див. постанову ВПВС від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання, в тому числі, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням до моменту його усунення ( див. постанови ВПВС від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, від 09.11.2023 у справі №420/2411/19. ).
Жодних заборон заявляти вимоги про відповідальність за порушення грошових зобов'язань окремо від вимог про стягнення основного боргу чинне законодавство не містить ( див. постанову ВПВС від 10.04.2024 у справі № 750/319/18).
2. В ході вирішення цієї справи, Суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 про те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити [...] зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, [...] а в разі незгоди з ними повністю або частково - [...] навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Аналогічні висновки викладені у постановах ВПВС від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, Верховного Суду від 22.01.2025 у cправі № 910/18572/23 , від 18.02. 2025 у cправі № 904/3016/23, від 28.05.2025 у cправі № 910/8599/24, від 30.07. 2025 у cправі № 910/502/23, від 05.08.2025 у cправі № 911/2307/24.
3. Суд врахував також правовий висновок Верховного Суду , викладений у постанові від 05.12.2023 у справі №921/481/22 про те, що здійснення судом перерахунку позовних вимог за допомогою калькулятора Ліги є установленою практикою.
В ході вирішення цієї справи Суд використав калькулятор Ліги ( пошук в мережі Інтернет https://ips.ligazakon.net/calculator/ff ) для перевірки періоду стягнення 3% та інфляційних втрат в межах справи № 906/171/24 та встановив:
3.1. Розрахунок інфляційних втрат за період прострочення погашення основного боргу в сумі 4 138 710,31грн було здійснено за період з 06.09.2023 до 05.03.2024 включно за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) = 1.03242086
Інфляційне збільшення: 4 138 710,31 x 1.03242086 - 4 138 710,31 = 134 180,56 грн.
3.2. Розрахунок 3% річних за період прострочення погашення основного боргу в сумі 4 138 710,31грн було здійснено за період з 06.09.2023 до 05.03.2024 включно за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Всього штрафних санкцій: 61 850,16 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання 182 дня
4 138 710,31 (сума боргу) + 134 180,56 (інфляційне збільшення) + 61 850,16 (штрафні санкції) = 4 334 741,03 грн.
4. В межах вирішення цієї справи Суд встановив, що Відповідач сплатив Позивачу кошти в загальній сумі 4 755 897,15грн на виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 906/171/24, що підтверджується платіжною інструкцією № 1991 від 07.07.2025 ( а.с. 47).
5. Додатком до позовної заяви у цій справі Позивач подав розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення погашення основного боргу в сумі 4 138 710,31грн за період з 06.03.2024 по 06.07.2025 включно.
За розрахунками Позивача 3% річних складають 165722,21грн та інфляційні втрати - 761087,55грн. Загалом - 926809,76грн ( а.с. 46).
6. Суд перевірив розрахунок стягуваних сум за допомогою калькулятора Ліги:
6.1. Розрахунок інфляційних втрат за прострочення погашення основного боргу в сумі 4 138 710,31грн здійснено за період з 06.03.2024 до 06.07.2025 включно за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період IIc (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) = 1.18389486
Інфляційне збільшення: 4 138 710,31 x 1.18389486 - 4 138 710,31 = 761 087,55 грн.
6.2. Розрахунок 3% річних запрострочення погашення основного боргу в сумі 4 138 710,31грн здійснено за період з 06.03.2024 до 06.07.2025 включно за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Всього штрафних санкцій:165 722,21 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання 488 днів
6.3. 4 138 710,31 (сума боргу) + 761 087,55 (інфляційне збільшення) + 165 722,21 (штрафні санкції) = 5 065 520,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані в заявленому розмірі. Доводи Відповідача щодо необґрунтованості стягуваної суми 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 926809,76грн не підтвердилися.
7. Щодо аргументів Позивача про те, що у мотивувальній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 906/171/24 не визначено період прострочення грошового зобов'язання, за який було розраховано та стягнуто 3% річних в сумі 61850,16грн та інфляційних втрат в сумі 134 180,56 грн. Оскільки така обставина як період прострочення грошового зобов'язання не є встановленою , то кінцева дата періоду нарахувань, котрі були стягнуті в межах справи № 906/171/24, підлягає доказуванню та встановленню в межах цієї справи на загальних підставах , що передбачені ст. 74 ГПК України.
7.1. Верховний Суд дотримується усталеної позиції про те, що коли відповідач заперечує здійснений позивачем розрахунок ( наприклад, інфляційних втрат) недостатнім є зазначення про те, що суд перевірив розрахунок позивача та здійснив власний перерахунок, так як суд має навести відповідний розрахунок в обґрунтування свого рішення у цій частині, зокрема, в частині наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум (наприклад, інфляційних втрат) ( див. постанови ВС від 22.01.2025 у cправі № 910/18572/23, від 30.09.2025 у cправі № 910/9313/24).
Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені ст.300 ГПК, Верховний Суд позбавлений можливості дослідити правильність розрахунку ( наприклад, інфляційних втрат ) та встановити його обґрунтованість, чого не зробили суди попередніх інстанцій (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції розрахунку заявлених вимог дотримується ВПВС в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №921/542/20, від 26.01.2022 у справі №910/18557/20, від 23.04.2024 у справі №910/20302/21, від 11.12.2024 у справі №914/2587/21.
При вирішенні цієї справи, Суд перевірив розрахунок Позивача, врахувавши також встановлені судами обставини у справі № 906/171/24 шляхом викладення застосованих формул для такого розрахунку з відповідними вихідними даними.
8. Відповідно до частини 1 статі 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 926809,76грн є обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п.5 ч.1 ст.237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п.2 ч.5 ст.238 ГПК).
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
У ч.1 ст.123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені у Законі "Про судовий збір".
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
При зверненні з позовом до суду Позивач сплатив судовий збір в розмірі 11 121,71грн (926809,76грн х1,5%х0,8), що підтверджується платіжними інструкціями № 470 від 02.09.2025 № 468 від 01.09.2025.
У зв'язку із визнанням Відповідачем позову в сумі 712071,70грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету 50% судового збору у загальному розмірі ( 712071,70грн х1,5%х0,8:50%)= 4 272,43 грн, інші 50% в сумі 4 272,43 грн покладаються на Відповідача.
Судовий збір за не визнані позовні вимоги в сумі 214 738,06грн х1,5%х0,8= 2 576,86 грн, також покладаються на Відповідача.
Розподіл інших судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється :
- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів ( ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);
- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними ( ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст.244 Кодексу).
ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 ГПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" (вул. Житомирська, 38, м. Звягель, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 20420715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП" (вул. Саксаганського, 129Б, офіс 26, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 44245128):
- 761 087,55грн інфляційних нарахувань;
- 165 722,21грн 3% річних;
- 6849,29грн судового збору.
Видати наказ.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП" (вул. Саксаганського, 129Б, офіс 26, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 44245128) з Державного бюджету 50% судового збору у загальному розмірі 4 272,43 грн ухвалою суду.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 18 листопада 2025 року о 12:30 у приміщенні Господарського суду Житомирської області, в залі судових засідань № 108.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.11.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 сторонам через Ел. суд