61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
03.11.2025р. Справа №905/867/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11; код ЄДРПОУ 37434048)
до відповідача: Державного підприємства “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» (03142, м. Київ, провулок Приладний, б. 2 А, код ЄДРПОУ 33426253)
про стягнення 369 983,33 грн., з яких 315 600,00 грн. - заборгованість, 44 562,10 грн. - інфляційні нарахування, 9 821,23 грн. - 3% річних
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» про стягнення 369 983,33 грн., з яких 315 600,00 грн. - заборгованість, 44 562,10 грн. - інфляційні нарахування, 9 821,23 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання № Т1/19-2024 від 12.02.2024, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 315 600,00 грн. та виникли підстави для нарахування позивачем 3% річних в сумі 9 821,23 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 44 562,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/867/25, яку визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що позивач та відповідач у справі зареєстрували електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких сторін, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
12.02.2024 між Державним підприємством “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» (далі - постачальник) було укладено договір постачання №Т1/19-2024 (далі-договір), відповідно до п.п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця наступний товар, за кодом ЄКЗ ДК 021:2015:31110000-0 - електродвигуни (далі - товар), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до п. 2.3 договору постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності, згідно з заявкою покупця, але не більше ніж 3 (три) тони за одну поставку. Строк (термін) поставки товару протягом 10-ти календарних днів з моменту замовлення.
Датою поставки товару покупцю вважається дата, яка вказана на товаросупроводжувальних документах, наданих покупцю постачальником. Ризик втрати чи пошкодження товару, а також обов'язок несення витрат, пов'язаних з товаром, несе постачальник (п. 2.6 договору).
Згідно п. 3.1 договору його загальна сума складає 315 600 (триста п'ятнадцять тисяч шістсот гривень) 00 коп., з ПДВ. У тому числі ПДВ становить 52 600,00 грн. Ціна на товар, що поставляється постачальником, встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати поставки.
Сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та у випадку зменшення обсягів закупівлі товару залежно від реального фінансування видатків (п. 3.5 договору).
Згідно п. 4.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за товар (п. 4.4.1 договору).
Відповідно до п.8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного та належного їх виконання.
Специфікацією №1 до договору передбачено наступі умови постачання: найменування предмету закупівлі - електродвигун ЕКОРВ250М4 У2,5 55 кВт 1500 об. 660/1140В ІМ2081 у кількості 1 шт. вартістю 315 600,00 грн. з ПДВ. Строк поставки - протягом 10-ти календарних днів з дати замовлення.
Умови розрахунків: розрахунки за поставлений товар проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошовий коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати поставки.
Умови поставки: поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за рахунок його коштів до складу покупця за адресою вантажоодержувача: ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», 85485, Донецька обл., м. Українськ, вул. Богдана Хмельницього, 1.
Вищезазначений договір та специфікація до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 315 600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №97 від 16.02.2024 на суму 315 600,00 грн. з ПДВ.
Крім того, до матеріалів справи надана товарно-транспортна накладна №94 від 16.02.2024 на підтвердження постачання товару на адресу відповідача.
Також на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок на оплату №95 від 16.02.2024 на суму 315 600,00 грн. з ПДВ.
Разом із тим, відповідачем в порушення п. 3.4 договору оплату за поставлений товар здійснено не було.
31.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» та Державним підприємством “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31.08.2024 заборгованість Державного підприємства “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» склала 21 002 328,02 грн., в тому числі за договором постачання № Т1/19-2024 від 12.02.2024 в сумі 315 600,00 грн.
Однак сума боргу, яка виникла за спірними договором, залишилась не сплаченою відповідачем, у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.
Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином в силу статті 712 та 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за цінами, визначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір постачання №Т1/19-2024 від 12.02.2024 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося, відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати поставки. Отже, розрахунок за поставлений товар мав бути здійснений до 14.08.2024 включно.
Як встановлено судом, позивачем поставлено продукцію відповідачу за договором на загальну суму 315 600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №97 від 16.02.2024 на суму 315 600,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортною накладною №94 від 16.02.2024.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній та наявною в матеріалах справи довіреністю №54 від 15.02.2024, яка видана на уповноважену особу відповідача Бандуренко О.І. на отримання цінностей за Договором №Т1/19-2024 від 12.02.2024.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором під час розгляду справи не спростовано.
Разом із тим, в порушення п. 3.4 договору оплату за поставлений товар здійснено не було.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємний розрахунків складений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» та Державним підприємством “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ», який підписано сторонами та згідно якого, станом на 31.08.2024 заборгованість Державного підприємства “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» склала 21 002 328,02 грн., в тому числі за договором постачання № Т1/19-2024 від 12.02.2024 в сумі 315 600,00 грн. Вказаний акт звірки підписаний з боку відповідача головним бухгалтером Цеватенко А.А., а з боку позивача директором Аверіним С.Л.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором постачання № Т1/19-2024 від 12.02.2024 щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 315 600,00 грн.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування за загальний період з серпня 2024 по липень 2025 в сумі 44 562,10 грн. та 3 % річних за загальний період з 14.08.2022 по 27.08.2025 в сумі 9 821,23 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. У зв'язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 44 562,10 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірними, оскільки з огляду на п. 3.4 договору, кінцевим днем оплати отриманого товару є 14.08.2024 (включно).
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 9 795,37 грн. за загальний період з 15.08.2024 по 27.08.2025.
Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача, Державного підприємства «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253), з 22.09.2025 є наступна адреса: 03142, м. Київ, провулок Приладний, б. 2 А. Водночас, провадження у справі №905/867/25 було відкрито 03.09.2025, тобто з додержанням правил підсудності.
Відповідно до ч.2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне внести відповідні зміни у відомості про відповідача щодо місця його реєстрації при прийнятті даного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» до Державного підприємства “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» про стягнення 369 983,33 грн., з яких 315 600,00 грн. - заборгованість, 44 562,10 грн. - інфляційні нарахування, 9 821,23 грн. - 3% річних, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» (03142, м. Київ, провулок Приладний, б. 2 А; код ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІДЕР ПРОМСНАБ» (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11; код ЄДРПОУ 37434048) заборгованість в сумі 315 600,00 грн., інфляційні втрати в сумі 44 562,10 грн., 3% річних в сумі 9 795,37 грн., судовий збір в сумі 4439,49 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман