61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
03.11.2025 м. Харків Справа №905/608/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши справу №905/608/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д)
до відповідача Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (84333, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 9)
про стягнення 184 502,92 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Суть спору: ТОВ «Краматорськтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ТУ ДБР у м. Краматорську про стягнення вартості теплової енергії в розмірі 184 502,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на споживання відповідачем теплової енергії у період лютий-квітень 2022 року за відсутності договору, що є підставою для відшкодування її вартості згідно зі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
17.06.2025 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
02.07.2025 за вх. №01-41/6582/25 господарський суд одержав додаткові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що законодавством не передбачено складання актів підключення та відключення об'єктів до/від мережі (системи) теплопостачання на початку/в кінці опалювального періоду. Постачання теплової енергії споживачам здійснюється протягом всього опалювального періоду безперервно.
Позивач також пояснює, що за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2021-2022 року відповідачу було нараховано плату в розмірі 561 457,93 грн, з яких: за листопад 2021 року - 64 949,70 грн, за грудень 2021 року - 96 385,09 грн, за січень 2022 року - 151 228,32 грн, за лютий 2022 року - 106 899,07 грн, за березень 2022 року - 132 963,78 грн, за квітень 2022 року - 9 031,97 грн. В грудні 2021 року відповідачем було сплачено 376 955,01 грн, які зараховано в рахунок спожитої теплової енергії за період листопад 2021 року - січень 2022 року та частково за лютий 2022 року (в розмірі 64 391,90 грн). В лютому 2022 року відповідачу було нараховано до сплати 106 899,07 грн та оскільки залишок коштів від раніше здійсненої ним оплати в розмірі 64 391,90 грн зараховано в оплату за лютий 2022 року, в акті-рахунку за лютий 2022 року було зазначено до сплати 42 507,17 грн.
04.07.2025 за вх. №01-41/6635/25 господарський суд одержав відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що між сторонами відсутні взаємні права та обов'язки, з огляду на те, що у 2022 році ними не укладався договір на постачання теплової енергії в гарячій воді, акти-рахунки складені та підписані позивачем в односторонньому порядку та містять посилання на договір №2208 від 23.03.2021, який втратив чинність у 2021 році. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів фактичного надання послуги з постачання теплової енергії.
У відповіді на відзив від 08.07.2025 вх. № 01-41/6724/25 позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що відсутність підписаного договору на постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати фактично спожитої теплової енергії.
15.07.2025 за вх. №01-41/6884/25 господарський суд одержав заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає про порушення позивачем приписів ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими передбачено, що виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору, а також виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Відповідач наголошує, що саме він намагався укласти відповідний договір, але позивач ухилився від його укладення. А тому, оскільки саме неправомірні дії позивача сприяли виникненню даного спору, наявні підстави для застосування ст. 219 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності.
Також відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України щодо повернення майна отриманого без належної правової підстави, тому що в силу своєї природи теплова енергія не може бути віднесена до речей у їх цивільно-правовому розумінні.
25.08.2025 за вх. №01-41/8012/25 господарський суд клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів: копії листа ТУ ДБР у м. Краматорську від 29.10.2021 №13-11/13-13-51/16603, копії наряду на підключення подачі теплоносія від 01.11.2021, копії наказу ТОВ «Краматорськтеплоенерго» від 05.04.2022 №23 «Про закінчення опалювального сезону», копії наряду на відключення подачі теплоносія від 31.03.2022.
02.09.2025 за вх. №01-41/8332/25 господарський суд одержав клопотання відповідача про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, в якому останній заперечив проти долучення до матеріалів справи наданих позивачем доказів, вважає їх недопустимими, неналежними та недостовірними, а причини пропуску строку їх подання неповажними. Відповідач зазначає, що докази, датовані жовтнем-листопадом 2021 року та березнем-квітнем 2022 року мали бути подані позивачем разом з позовом, оскільки він був обізнаний про їх існування та не підтвердив факт їх відсутності на час звернення до суду.
Також відповідач вказує, що надані докази не можуть бути визнані належними та достовірними, оскільки лист ТУ ДБР у м. Краматорську від 29.10.2021 №13-11/13-13-51/16603 та наряд на підключення подачі теплоносія від 01.11.2021 стосуються правовідносин, що існували між сторонами у 2021 році і не відносяться до спірного періоду.
Щодо наказу ТОВ «Краматорськтеплоенерго» від 05.04.2022 №23 та наряду на відключення подачі теплоносія від 31.03.2022 відповідач вважає, що ці документи не повинні братись до уваги судом, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку та не свідчать про фактичне надання послуг.
Щодо клопотання позивача про долучення доказів.
За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, строк на подання доказів є строком, який встановлюється законом, і він, в цьому випадку, є пропущеним позивачем без наведення поважних причин.
Одночасно, враховуючи те, що подання позивачем додаткових доказів пов'язано з позицією відповідача, викладеною у відзиві та запереченнях, а також те, що ці докази мають значення для правильного вирішення спору, з метою уникнення надмірного формалізму, суд визнав за можливе прийняти подані позивачем докази і розглянути справу з їх урахуванням.
Щодо строку розгляду справи.
Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, з об'єктивних причин, пов'язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харкові, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).
На підставі ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 03.11.2025 господарським судом підписано рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно зі зведеним переліком суб'єктів природних монополій, розміщеному на офіційному сайті Антимонопольного комітету України за посиланням https://amcu.gov.ua/napryami/konkurenciya/arhiv-zvedenogo-pereliku-prirodnih-monopolij ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є суб'єктом природних монополій на території Донецької області з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
ТУ ДБР у м. Краматорську є орендарем нерухомого майна: 1-го та 2-го поверхів навчального корпусу Краматорської загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів №3 загальною площею 1 736 кв.м., розташованого за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, на підставі договору №2-Б оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Краматорська від 26.02.2021, який набирає чинності в день його підписання сторонами та строк дії якого становить 3 роки з дати набрання ним чинності (п. п. 2., 4.1., розділу І, п. п. 11.1., 12. розділу ІІ договору оренди).
23.03.2021 між ТУ ДБР у м. Краматорську (замовник, відповідач) та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (учасник, позивач) укладено договір №2208 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується у 2021 році надати замовникові теплову енергію в гарячій воді для опалення, а замовник - прийняти та оплатити нарахування за поставлену теплову енергію.
Найменування товару - пара, гаряча вода та пов'язана продукція (постачання теплової енергії) (код по ДК 021-2015-09320000-8). Очікувана кількість товару 422,30 ГКал (п. 1.2. договору).
Учасник зобов'язується постачати теплову енергію замовнику до точки продажу (або точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно Додатку №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.3. договору).
Теплова енергія постачається на об'єкти замовника в обсягах згідно Додатку №2 «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4. договору).
Замовник здійснює розрахунки за фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих замовником теплових навантажень (у разі відсутності або виходу з ладу приладів обліку), за діючим на день оплати тарифом, розмір якого регулюється уповноваженим державним органом. При цьому ціна цього договору згідно п. 3.1. не змінюється (п. 3.3. договору).
Строк поставки теплової енергії (опалення) - щомісяця в опалювальний період протягом 2021 року (п. 5.1. договору).
Місце поставки теплової енергії в гарячій воді згідно Додатку №2 «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 5.2. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).
В Додатку №1 до договору №2208 від 23.03.2021 «Перелік приміщень споживача та точки розподілу, в яких здійснюється передача теплової енергії (опалення) та послуги з централізованого постачання гарячої води від виконавця споживачу», сторонами визначено точку розподілу теплової енергії, межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності виконавця, межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності споживача - зовнішній обріз будівлі вул. Героїв України, 21 (інтернат №3).
В Додатку №2 до договору №2208 від 23.03.2021 «Перелік об'єктів і обсяги постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води» зазначено, що об'єктом споживача є офіс по вул. Героїв України, 21, об'ємом 6 076 м3, площею 1 736 м2, теплове навантаження становить 0,128004 Гкал/годи. Прилад обліку відсутній.
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років», зокрема, рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» почати опалювальний період 2021/2022 років після 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8 0С.
29.10.2021 ТУ ДБР у м. Краматорську звернулось до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з заявою про увімкнення опалення за адресою: м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21 (лист від 29.10.2021 №13-11/13-13-51/16603 наявний в матеріалах справи).
На підтвердження підключення подачі теплоносія ТУ ДБР у м. Краматорську за адресою м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, позивачем надано копію наряду від 01.11.2021 з відміткою про його виконання 01.11.2021.
Після закінчення 31.12.2021 строку дії договору №2208 від 23.03.2021 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, з метою організації закупівлі відповідачем теплової енергії за адресою: м. Краматорськ, вул. Героїв України, 21 (ДК 021:2015 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія) на 2022 рік, у відповідності до ст. ст. 4, 11 Закону України «Про публічні закупівлі», між ТУ ДБР у м. Краматорську та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» проведено переговорну процедуру закупівлі, за результатами якої укладено протокол переговорної процедури №37 від 22.02.2022.
Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі свідчить, що переговорна процедура була застосована у зв'язку з відсутністю конкуренції на відповідному ринку, договір про закупівлю теплової енергії міг бути укладений тільки з ТОВ «Краматорськтеплоенерго» - єдиним виконавцем, що здійснює транспортування та постачання теплової енергії до об'єктів замовника відповідно до наявності права доступу до мережі з технічних причин.
Втім, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді на 2022 рік сторонами укладено не було.
Згідно з протоколом №3-В щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 21.07.2022 відповідачем вирішено відмінити закупівлю на підставі п. 5 ч. 8 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» через непідписання сторонами договору про закупівлю у встановлений строк у зв'язку з надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для замовника, а саме, військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, що унеможливлювало дотримання цих строків.
Про відміну зазначеної закупівлі відповідачем оприлюднені відповідні оголошення в електронній системі закупівель Prozorro.
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 31.03.2022 №233 «Про закінчення опалювального періоду 2021/2022 років», зокрема, рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплоенерго» закінчити опалювальний період 2021/2022 років 06.04.2022 або у разі встановлення середньодобової температури зовнішнього повітря вище, ніж + 8 0С протягом трьох діб - раніше.
05.04.2022 ТОВ «Краматорськтеплоенерго» прийнято наказ №23 «Про закінчення опалювального сезону».
На підтвердження відключення з 06.04.2022 подачі теплоносія ТУ ДБР у місті Краматорську за адресою м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, позивачем надано копію наряду від 31.03.2022 з відміткою про його виконання 06.04.2022.
Позивач зазначає, що на підставі рішень виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 №1264 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років», від 31.03.2022 №233 «Про закінчення опалювального періоду 2021/2022 років» ним здійснювалось постачання теплової енергії відповідачу протягом всього опалювального періоду.
Згідно наданих позивачем актів-рахунків №2208 від 28.02.2022, №2208 від 31.03.2022, №2208 від 30.04.2022 (які підписані позивачем в односторонньому порядку) у період лютий - квітень 2022 року позивачем поставлено теплову енергію відповідачу в обсязі 73,739012 Гкал на суму 248 894,82 грн, а саме: у лютому 2022 року - 31,670533 Гкал на суму 106 899,07 грн, у березні 2022 року - 39,392615 Гкал на суму 132 963,78 грн, у квітні 2022 року - 2,675864 Гкал на суму 9 031,97 грн.
Як вказує позивач та відображено ним в акті звірки взаєморозрахунків (який підписано ним в односторонньому порядку), за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2021-2022 року відповідачу було нараховано плату в розмірі 561 457,93 грн, з яких: за листопад 2021 року - 64 949,70 грн, за грудень 2021 року - 96 385,09 грн, за січень 2022 року - 151 228,32 грн, за лютий 2022 року - 106 899,07 грн, за березень 2022 року - 132 963,78 грн, за квітень 2022 року - 9 031,97 грн. В грудні 2021 року відповідачем сплачено 376 955,01 грн, які зараховано в рахунок спожитої теплової енергії за період листопад 2021 року - січень 2022 року та частково за лютий 2022 року (в розмірі 64 391,90 грн).
У зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати за отриману теплову енергію за період лютий-квітень 2022 року позивач звернувся до нього з вимогою від 08.05.2025 №06/423 про сплату заборгованості у розмірі 184 502,92 грн. До вимоги додані акти-рахунки за лютий-квітень 2022 року та акт звірки взаєморозрахунків.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 29.05.2025 №13-11-14778/25кр повідомив, що вимога не відповідає приписам ст. 222 Господарського кодексу України, а тому є безпідставною та такою, що не підлягає виконанню.
Оскільки спожита теплова енергія за лютий-квітень 2022 року оплачена відповідачем не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з останнього вартість теплової енергії в розмірі 184 502,92 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання теплової енергії.
Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»).
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. Аналогічне положення закріплене в ч. 4 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання».
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Оскільки відповідач користується об'єктом нерухомого майна за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, на підставі договору №2-Б оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Краматорська від 26.02.2021, який був чинним на час існування спірних правовідносин, то він є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1 ч. 2. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком споживача теплової енергії є, між іншим, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачене, зокрема, право теплопостачальних, теплотранспортних і теплогенеруючих організацій укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, також передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Таким чином, законодавством встановлено, що постачання теплової енергії здійснюється виключно на підставі договору.
Укладення договорів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад здійснюється в порядку Закону України «Про публічні закупівлі».
Як вище встановлено судом, у період липень-грудень 2021 року (опалювальний період 2021-2022 років) постачання теплової енергії позивачем відповідачу здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору №2208 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 23.03.2021, строк дії якого закінчився 31.12.2021.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії зазначеного договору сторонами вчинялись дії, спрямовані на укладення договору на постачання відповідачу теплової енергії у 2022 році, між сторонами було досягнуто відповідної домовленості під час переговорної процедури, про що свідчить протокол переговорної процедури №37 від 22.02.2022, втім, договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді на 2022 рік сторонами укладено не було, закупівлю скасовано замовником, про що свідчить протокол №3-В щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 21.07.2022.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Отже, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями може бути користування тепловою енергією без договору, зокрема, постачання теплової енергії позивачем у приміщення відповідача та її отримання останнім.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (спожиті житлово-комунальні послуг), якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 02.08.2022 у справі №910/8517/20.
Враховуючи наведене, позиція відповідача про відсутність між сторонами взаємних прав і обов'язків у спірний період через неукладення ними договору на постачання теплової енергії на 2022 рік є помилковою.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами главою 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1212, ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок особи, яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. ст. 1212, 1213 ЦК України суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України).
За визначенням, наданим у ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Виходячи з наведених положень, теплова енергія є матеріальним благом (товарною продукцією), яке отримує споживач від постачальника і важливою ознакою якого (завдяки якій таке благо є об'єктом цивільних прав) є здатність задовольняти ті чи інші потреби споживачів.
Таким чином, оскільки отримання теплової енергії споживачем за відсутності договору є безпідставним, це надає право постачальнику теплової енергії на стягнення зі споживача вартості спожитої ним теплової енергії, як матеріального блага, на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.
Правова позиція щодо можливості відшкодування вартості безпідставно отриманої енергії на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, в постанові від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23.
За відсутності укладеного договору, для відшкодування вартості поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії та її вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідачем не заперечується, що у 2021 році (опалювальний період 2021-2022 років) позивачем здійснювалось постачання йому теплової енергії для опалення нежитлового приміщення за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, на підставі договору №2208 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 23.03.2021.
Лист начальника фінансово-економічного відділу - головного бухгалтера ТУ ДБР у м. Краматорську від 24.06.2025, адресований головному спеціалісту - юристу відділу матеріально-технічного забезпечення, свідчить про те, що згідно договору від 23.03.2021 №2208 зобов'язання щодо сплати за отриману теплову енергію від ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 31.12.2021 виконані в повному обсязі.
Оцінюючи доводи сторін щодо постачання позивачем теплової енергії відповідачу у період лютий-квітень 2022 року суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Аналогічні положення містяться в п. п. 8, 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії.
В п. 29 Правил користування тепловою енергією також вказано, що теплова енергія постачається безперервно.
Виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» також передбачено право теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організації обмежувати або припиняти постачання теплової енергії у визначених законом випадках, зокрема, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію, після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні.
Наведені норми кореспондуються з положеннями пп. 9 п. 47 Правил надання послуги з постачання теплової енергії та п. 30 Правил користування тепловою енергією.
За змістом положень п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 12 п. 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач має право відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 №169.
Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води. Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб'єктом господарювання (у разі їх залучення) (п. 12 Розділу ІІ Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води).
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів, які свідчать про відключення нежитлового приміщення за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання), зокрема, акта про відключення будівлі, як і будь-яких інших доказів непостачання йому позивачем теплової енергії у спірний період.
Відсутні в матеріалах справи й докази припинення/зупинення постачання теплової енергії відповідачу до зазначеного приміщення у період лютий-квітень 2022 року за ініціативою позивача.
Слід зауважити, що за змістом положень п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», п. 47 Правил надання послуги з постачання теплової енергії та п. 30 Правил користування тепловою енергією припинення/зупинення постачання споживачу теплової енергії у разі наявності заборгованості з її оплати є правом, а не обов'язком теплопостачальної організації.
При цьому, ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачена можливість стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в судовому порядку.
Враховуючи надані позивачем наряди від 01.11.2021 на підключення подачі теплоносія та від 31.03.2022 на відключення подачі теплоносія відповідачу, оплату відповідачем поставленої теплової енергії в 2021 році (за опалювальний період 2021-2022 років), а також за січень 2022 року та частково за лютий 2022 року, відсутність доказів відключення будівлі за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, що перебувала у користуванні відповідача, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) або ж припинення/зупинення постачання теплової енергії відповідачу до вказаної будівлі у спірний період, з огляду на встановлений законодавством обов'язок позивача (який є єдиним можливим постачальником теплової енергії відповідачу з технічних причин) безперервно надавати послуги з теплопостачання споживачам протягом всього опалювального періоду, суд дійшов висновку, що факт постачання позивачем теплової енергії на нежитлове приміщення за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, що перебувало у користуванні відповідача, у період лютий 2022-квітень 2022 року з більшою вірогідністю мав місце, аніж не був.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не надано належних доказів надання відповідачу послуги постачання теплової енергії у спірний період, при цьому у відзиві відсутні заперечення щодо самого факту отримання послуги з теплопостачання у будівлі за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 21, як і відповідні докази цього.
Тому суд відхиляє доводи відповідача, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка суперечить принципу змагальності, не містять доказів на спростування відповідних тверджень позивача про постачання теплової енергії відповідачу у спірний період.
Предметом спору є стягнення з відповідача вартості безпідставно одержаної теплової енергії у гарячій воді за період лютий-квітень 2022 року в розмірі 184 502 грн, який розрахований позивачем виходячи з обсягу спожитої відповідачем теплової енергії, визначеного за відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії розрахунковим методом згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №315 (далі - Методика розподілу).
Відповідно до п. п. 32, 35-37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу. (п. п. 19 - 20 Правил надання послуги з постачання теплової енергії).
В п. 1 розділу ІІ Методики розподілу також зазначено, що загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Як свідчать надані позивачем акти-рахунки №2208 від 28.02.2022, №2208 від 31.03.2022, №2208 від 30.04.2022, у період лютий - квітень 2022 року позивачем поставлено теплову енергію відповідачу в обсязі 73,739012 Гкал на суму 248 894,82 грн (з ПДВ).
Вартість поставленої позивачу теплової енергії за період лютий - квітень 2022 року розрахована відповідачем за тарифами, встановленими виконавчим комітетом Краматорської міської ради від 30.12.2021 №1602 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.10.2021 №1359 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на опалювальний період 2021/2022 років», згідно з яким тариф на теплову енергію без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для потреб бюджетних установ становить 2 812,79 грн/Гкал (без ПДВ).
Одночасно, відповідач не надав обґрунтованих заперечень щодо зазначених в актах-розрахунках позивача обсягів спожитої теплової енергії та/або даних про будь-які інші обсяги споживання, не здійснив контррозрахунок і не спростував здійснений позивачем розрахунок.
Доводи відповідача про підписання актів-рахунків та акту звірки позивачем в односторонньому порядку, враховуючи їх отримання відповідачем разом з вимогою про сплату заборгованості, не спростовують факту постачання теплової енергії відповідачу у зазначених позивачем обсягах.
Оплата вартості теплової енергії, поставленої позивачем у спірний період, здійснена відповідачем частково в розмірі 64 391,90 грн, що є надлишком (переплатою) від платежу в розмірі 376 955,01 грн, який здійснено ним в грудні 2021 року та який зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за лютий 2022 року. За розрахунком позивача залишок несплаченої відповідачем вартості поставленої теплової енергії за лютий-квітень 2022 року становить 184 502,92 грн
Суд звертає увагу на те, що відповідач, вказуючи про недоведеність постачання йому теплової енергії у спірний період, не звертався до позивача з вимогою про повернення йому зазначених грошових коштів в розмірі 64 391,90 грн, як безпідставно отриманих позивачем (матеріали справи не містять інформації про таке звернення).
Отже, оскільки сторони не перебувають у договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, то поставлена відповідачу теплова енергія на суму 184 502,92 грн є безпідставно набутою, а вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.
Посилання відповідача на наявність підстав зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності є безпідставними, оскільки відсутність між сторонами договірних відносини з приводу постачання теплової енергії свідчить про те, що відповідач набув майно позивача без достатніх правових підстав, а отже зобов'язаний повернути його чи відшкодувати його вартість на підставі норм ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що не є мірою відповідальності, обов'язковим елементом настання якої у деліктних зобов'язаннях є вина заподіювача шкоди. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки вирішальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії в розмірі 184 502,92 грн.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального України, у зв'язку з задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» задовольнити.
2. Стягнути з Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (84333, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 9, ідент. код 42331094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д, ідент. код 34657789) вартість теплової енергії в розмірі 184 502 (сто вісімдесят чотири тисячі п'ятсот два) грн 92 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025.
Суддя Л.В. Ніколаєва