пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 листопада 2025 року Справа № 903/1226/23 (170/364/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ейс», м. Київ
до ОСОБА_1 , смт. Шацьк, Волинської області
про стягнення 41093,82 грн.
в межах справи №903/1226/23
за заявою ОСОБА_1 , смт. Шацьк, Волинської області
про неплатоспроможність,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
07.12.2023 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від 01.12.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
У заяві фізична особа ОСОБА_1 посилається на те, що він, починаючи з вересня 2023 року, припинив погашення своїх боргів у розмірі 953364,47 грн., не має об'єктивної фінансової можливості виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами у розмірі 100% місячних платежів за всіма кредитними зобов'язаннями.
Ухвалою суду від 22.02.2024 було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи призначено арбітражного керуючого Солов'я Ю. А.; заборонено боржнику - фізичній особі ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна; постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1
26.02.2024 за № 72611 оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
09.05.2024 через систему “Електронний суд» від адвоката Вишковського Є.Л. - представника ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на суму 250000 грн.
Ухвалою суду від 17.05.2024 заяву кредитора - ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду., розгляд заяви кредитора - ОСОБА_2 в судовому засіданні призначено на 30.05.2024.
Ухвалою суду від 30.05.2024 визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган що видав 5147, дата видачі 24.12.2021, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до фізичної особи ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , дата видачі: 22.09.2021, орган, що видав 5114; громадянство - Україна, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму 256 056 грн. 00 коп. без права вирішального голосу та зобов'язано керуючого реструктуризацією Солов'я Юрія Анатолійовича включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 6056,00 грн. - витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 250 000,00 грн. - вимоги другої черги.
Ухвалою суду від 29.08.2024 було задоволено клопотання керуючого реструктуризацією (арбітражного керуючого) Солов'я Юрія Анатолійовича від 22.08.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; постановлено затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/1226/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Солов'єм Юрієм Анатолійовичем; припинено повноваження керуючого реструктуризацією Солов'я Юрія Анатолійовича.
30.06.2025 ТзОВ “Фінансова компанія “Ейс» звернулось до Шацького районного суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 41093,80 грн., з них: 7999,20 грн. заборгованості за кредитом, 33094,62 грн. заборгованості за процентами.
01.07.2025 ухвалою Шацького районного суду Волинської області було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 29 липня 2025 року.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 29.07.2025 було відкладено розгляд справи на 21серпня 2025року.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 21.08.2025 постановлено цивільну справу №170/364/25 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд до Господарського суду Волинської області.
19.09.2025 матеріали справи №170/364/25 надійшли до Господарського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 29.09.2025 було прийнято справу №170/364/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія» “Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення 41093,82 грн. до провадження та постановлено розглядати в межах справи №903/1226/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено у судове засідання на 29.10.2025; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
19.10.2025 в судове засідання представник позивача та відповідач не з'явилися, ухвала суду від 29.09.2025 була надіслана до електронних кабінетів позивача та відповідача.
У позовній заяві позивач просив проводити розгляд заяви за відсутності представника позивача.
Судом враховано, що неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, а тому 29.10.2025 судом було вирішено спір за відсутності представника позивача та відповідача, зважаючи на те, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 29.10.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/1226/23(170/364/25) слід вважати 03.11.2025, коли було складено повний текст рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
09.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №942107381, підписаний у порядку, визначеному Законом України “Про електронну комерцію».
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України “Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України “Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги (частина одинадцята статті 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
У частині восьмій статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України “Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (надалі - алгоритм дій відповідача). Порядок дій відповідача підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (а.с. 12).
Первісний кредитор діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій первісного кредитора (надалі - агоритм дій первісного кредитора). Первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив, чи дійсно платіжна картка належить відповідачу.
Одночасно з підписанням кредитного договору, Первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного Кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електрони формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Стаття 14 вищезазначеного закону передбачає, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Кредитний договір було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV63Z3Q.
Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет:
- перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.maneyveo.ua,
- зареєструвався на цьому сайті, створивши особистий кабінет позичальника,
- за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів у кредит (надалі - заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону. РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце ре'страції/проживання?
- пройшов належну перевірку (верифікацію),
- ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику (далі - правила), які є невід'ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.maneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору,
- отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору,
- надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
Встановлені судом фактичні обставини підтверджують той факт, що пропозиція позивача укласти кредитний договір була прийнята відповідачем, а кредитний договір був підписаний відповідачем одним із дозволених законом варіантів (способів) підпису.
З огляду на наведені норми законодавства та враховуючи фактичні обставини, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №942107381 від 09.05.2023 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю “Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).
Пунктом 2.3. договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8000 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 16.05.2023.
Згідно із п.п. 8.3.1, 8.3.2 договору за період від дати видачі кредиту до 16.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 719,050 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,970 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка). У разі якщо позичальник винить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 16.05.2023 проценти нараховуються за ставкою 719,050 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,970 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним (далі - індивідуальна процентна ставка).
Після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк-провайдер грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. 09.05.2023 на банківську карту № НОМЕР_5 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням №b24cdca9-71f5-416b-8b20-ca5a17c7e683 від 09.05.2023 (а.с. 43).
Враховуючи надані позивачем докази, відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо отримання ним суми кредиту за договором, відсутність доказів звернення відповідача до банку та/або правоохоронних органів щодо факту втрати платіжної картки, обставини отримання відповідачем суми кредиту 8000 грн. є доведеними, тобто первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.78-81).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.
В цій додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. договору узгоджено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме: реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №240 від 18.07.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 20593,14 грн. (а.с.76).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за договором кредитної лінії № 942107381 від 09.05.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 18.07.2023 відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 240.
Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Реєстр прав вимог №240 від 18.07.2023 підписаний після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 09.05.2023.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01 (надалі - договір факторингу -2) (а.с. 70-73).
Розділом 2 договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу- 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом. 1.5 договору факторингу- 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відстукається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу- 2 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу- 2 підписали реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу- 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі на загальну суму 41093,82 грн.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 29/05/25-Е (надалі - договір факторингу- 3), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №942107381 від 09.05.2023 (а.с. 62-65).
Відповідно до п.1.2. договору факторингу-3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу- 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41 093,82 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстр боржників № б/н від 29.05.2025, до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу- 3.
Відповідач зобов'язання за договором кредитної лінії №942107381 від 09.05.2023 не виконав, кредитних коштів своєчасно не повернув, нараховані проценти за користування кредитними коштами не сплатив.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо повного повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7999,20 грн. - заборгованість за кредитом, 33094,62 грн. - заборгованість за процентами.
Доказів на спростування доводів позивача або доказів на підтвердження оплати заборгованості за кредитом, за процентами, відповідач суду не надав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).І
Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Розрахунки заборгованості, виконані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за договором кредитної лінії №942107381 від 09.05.2023, приєднано до позовної заяви. У позовній заяві позивач пояснює, що в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги відображено балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке не стосується сплати заборгованості боржником; ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язань за договором кредитної лінії №942107381 від 09.05.2023, а право вимоги за договором кредитної лінії №942107381 від 09.05.2023 перейшло до позивача, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 7999,20 грн. заборгованості за кредитом, 33094,62 грн. заборгованості за процентами.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа ОСОБА_1 повідомив про заборгованість за договором кредитної лінії №9421107381 від 09.05.2023 перед ТОВ "Таліон Плюс" на загальну суму 41093,82 грн.
Провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 знаходиться на стадії виконання боржником затвердженого плану реструктуризації боргів.
Станом на час прийняття судом рішення ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та рішення про звільнення боржника-фізичної особи від боргів судом не виносилися.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача 7000 грн. витрат позивача на правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Позивач у позовній заяві зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої (правової) допомоги становить 7000 грн.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується наданими представником позивача доказами:
- копією договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025
- копією додаткової угоди №25770728861 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025;
- копією акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 на суму 7000 грн.;
- копією ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1584606 від 29.05.2025;
- копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012.
Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 7000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 7000 грн.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав.
Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., документально підтверджені, обґрунтовані, у зв'язку із задоволенням позову їх слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Свіржевського Олега Миколайовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02175, м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956)
- 7999 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом;
- 33094 грн. 62 коп. заборгованості за процентами;
- 2422 грн. 40 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору;
- 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.11.2025.
Суддя І. О. Якушева