пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 листопада 2025 року Провадження 1/903/1015/25
Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши матеріали по справі № 903/1015/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика», м. Київ
до відповідача: Літвін Анастасії Анатоліївни, м. Луцьк
про стягнення 135 449,16 грн,
30.10.2025 через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» до Літвін Анастасії Анатоліївни про стягнення заборгованості за договором № 504400-КС-001 про надання кредиту від 09.07.2024 у розмірі 135 449,16 грн, з яких: 38 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 93 399,16 грн - сума прострочених платежів по процентах, 4 050,00 грн - сума прострочених платежів за комісією та судових витрат. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд дослідив матеріали позовної заяви з додатками та встановив, що вона відповідає процесуальним вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Відтак, на підставі статті 176 ГПК України суд приймає позов до розгляду і відкриває провадження у справі.
Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч. 3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.ч. 1, 2 статті 247 ГПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 250 ГПК України визначено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням того, що дана справа за критерієм ціни позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та розгляд справи №903/1015/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Крім того, позивач просить витребувати в АТ “А-БАНК» письмові докази, що містять банківську таємницю для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Літвін Анастасія Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 09.07.2024 (дата видачі кредиту) по 24.12.2024 (дата закінчення терміну кредитування).
Позивач зазначає, що він позбавлений можливості самостійно надати до суду вищевказані докази.
Частиною 2 статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.
Пункт 1 частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.
Частиною 1 статті 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Водночас, відповідно до вимог ч.1. ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Однією із вимог до клопотання про витребування доказів є зазначення в даному клопотанні обставини, які може підтвердити цей доказ або аргументів, які він може спростувати, та яке саме значення має даний доказ для об'єктивного розгляду справи.
Дослідивши, подане позивачем клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю та наведені вище процесуальні норми, суд вбачає, що клопотання не відповідає приписам ГПК України в частині підтвердження обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументів, які він може спростувати у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України.
При цьому також слід брати до уваги, що в даному випадку витребуваними доказами є інформація, що містить банківську таємницю, яка в свою чергу має певний статус, і розповсюдження такої інформації може бути лише у виключних випадках, передбачених статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 30.09.2011 "Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб" передбачено, що банківська таємниця за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. У зв'язку із цим вона суворо оберігається законодавством України. Проте встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації. На суд покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.
Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки вимога закону щодо обґрунтування та доведення фактів важливості відомостей, про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, для розгляду конкретної справи ставиться виключно до заявника. Проте, в матеріалах заяви відсутні обґрунтування, які факти має підтвердити вказана інформація та яке саме значення вона має для вирішення даного спору, де предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором про надання кредиту.
Крім того, судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі наявності заперечень щодо надходження кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати докази в їх підтвердження, зокрема і щодо інформації, про витребування якої просить позивач.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України, господарський суд,-
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
3. У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовити.
4. Встановити відповідачу:
- строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду;
- строк не пізніше ніж протягом 3 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу.
5. Встановити позивачу:
- строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.
6. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.
7. Попередити сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин.
8. Письмові докази подати відповідно до вимог статті 80 ГПК України.
9. Якщо документи подаються до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
10. Роз'яснити сторонам:
- суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 252 ГПК України);
- клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 статті 252 ГПК України);
- у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст.130 ГПК України);
- сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.5 п.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір»).
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Ухвала суду підписана 03.11.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://vl.arbitr.gov.ua/sud5004/.
Суддя С. В. Бідюк