вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Cправа № 902/834/25
за позовом:Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (вул. Стрілецька, буд. 87, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21015)
до:Релігійної організації "Релігійна громада храму Преподобного Лаврентія Чернігівського м. Вінниці Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" (вул. Винниченко, буд.38, кв. 2, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 70699,80 грн
Суддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Надтока Т.О.
За участю представників сторін:
позивача: Єзерська О.С.
відповідача: не з'явився
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада храму Преподобного Лаврентія Чернігівського м. Вінниці Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" про стягнення 70 699,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 13.01.2022 укладено договір №9 оренди нерухомого майна.
Згідно умов договору відповідачем не сплачено за договором витрати за спожиті комунальні послуги на загальну суму 70 699,80 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.06.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі 902/834/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.08.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.06.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення судового розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 24.06.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання у справі, що відбудеться 25.09.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.06.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 23.10.2025.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
13.01.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та Релігійною організацією "Релігійна громада храму Преподобного Лаврентія Чернігівського м. Вінниці Вінницько-Барської єпархії Православної церкви України" укладено договір №9 оренди нерухомого майна.
Згідно п.9.2 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору затвердженого наказом Фонду державного майна та або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
13.01.2022 на підставі акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна Орендар передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно.
Рішенням 30 сесії 8 скликання №425 від 30.09.2022 Вінницькою обласною радою передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Вінницької області у державну власність Міністерства оборони України цілісний майновий комплекс КНП «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної Ради» у тому числі нерухоме та рухоме майно, інші необоротні матеріальні активи.
Рішенням 31 сесії 8 скликання №426 від 28.10.2022 Вінницькою обласною радою внесено зміни до рішення 30 сесії 8 скликання №425 від 30.09.2022 та передано безоплатно зі спільної власності територіальних громад у державну власність Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Вінниця нерухоме та рухоме майно КНП «Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної Ради».
На виконання даних рішень здійснено приймання-передачу визначеного у рішеннях майна для задоволенян потреб держави за результатами чого було складено акт приймання-передачі майна від 25.11.2022 року.
18.01.2023 КЕВ м. Вінниця надіслано відповідачу лист про припинення договору оренди №9 від 13.01.2022 з 20.02.2023 року, а також повідомлено про необхідність звільнити приміщення у термін до 20.02.2023 та компенсувати позивачу витрати за фактично спожиті нею комунальні послуги.
23.02.2023 позивач повторно направив лист до відповідача про звільнення приміщення.
31.03.2023 Орендарем було звільнено приміщення Орендодавця та передано нерухоме майно КЕВ м. Вінниця, зокрема: приміщення підвала №5; першого поверха №6; другого поверха №29 про що складено Акт, однак, Орендарем не було компенсовано КЕВ м. Вінниця витрати на спожиті ним комунальні послуги в загальній сумі 70 699,80 грн згідно витставлених рахунків:
- рахунок на оплату за водопостачання №1668 від 15.03.2023 за березень 2023 в сумі 51,24 грн;
- рахунок на оплату за опалення №1321 від 13.03.2023 за січень-лютий 2023 в сумі 66 593,53 грн;
- рахунок на оплату за електроенергію №1701 від 20.03.2023 за березень 2023 в сумі 4055,03 грн.
12.04.2023 позивач направив претензію №573/1125 відповідачу про погашення заборгованості за Договором №9 від 13.01.2022.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання Орендарем свої зобов'язань за договром №9 від 13.01.2022 в частині компенсації витрат за комунальні послуги перед позивачем виникла заборгованість в сумі 70 699,80 грн: з яких 51,24 грн - заборгованість за водопостачання, 66 593,53 грн заборгованість за теплопостачання, 4055,03 грн заборгованість за електропостачання.
Так як у добровільному порядку відповідачем не було сплачено заборгованість, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 70 699,80 грн.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанов від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями частини 1-3 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Також, суд зазначає, що обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що КЕВ м. Вінниця були понесені витрати, за використану відповідачем електроенергію, водопостачання та опалення відповідно мають бути компенсовані відповідачем позивачу.
Згідно п.9.2 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору затвердженого наказом Фонду державного майна та або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від Балансоутримувача. Орендар зобовязаний надати Балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Із матеріалів справи не вбачається наявність інших договорів, домовленостей на підставі яких у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії, по водопостачанні та теплопостачанні по переданому об'єкту за січень, лютий, березень 2023 року.
У матеріалах справи містяться копії актів про надання послуг №1699 від 20.03.2023, №1320 від 13.03.2023, №1666 від 15.03.2023, №1155 від 15.02.2023 у яких відображені показники засобу обліку які зі сторони відповідача не підписані та не погоджені.
Водночас, суд зазначає, що вказані акти фіксують лише обсяг спожитої електроенергії, водопостачання, теплопостачання відповідачем, проте такі акти за відсутності укладеного між утримувачем майна та відповідачем договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю згідно пункту 6.5 Договору у спірному періоді не є підставою для виникнення у відповідача такого обов'язку.
Доказів направлення позивачем рахунків відповідачу чи їх вручення, надіслання актів наданих послуг, інших документів на підтвердження наданих послуг за спірний період матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 254, 255, 0256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 03 листопада 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Стрілецька, буд. 87, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21015)
3 - відповідачу (вул. Винниченко, буд.38, кв. 2, м. Вінниця, 21001)