29.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3070/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Балика А.М.
від відповідача: Аксарін Р.М.
від третьої особи: Кучерява В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р.
( головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Проскуряков К.В., Горохов І.С.,
м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 26.08.2025 р.)
у справі
за позовом:
Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»
в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом - Трейдинг»
Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» ,
м. Київ
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання»,
м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача:
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго»,
м. Запоріжжя
про стягнення 1 187 612 056,18 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» 1 064 280 994,97 грн. основного боргу, суму 3% річних в розмірі 17 931 413,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 43 734 117,48 грн., 939 400,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 17 931 413,13 грн. трьох процентів річних та 43 734 117,48 грн. інфляційних втрат скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» суму основного боргу в розмірі 1 064 280 994 грн. 97 коп., 3 % річних в розмірі 35 862 826 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 87 468 234 грн. 96 коп., 939 400 грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 - залишити без змін.».
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 р. у справі № 908/3070/23 видано відповідні накази від 22.08.2025 р..
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23, якою просило суд на підставі ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі №908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р. у справі № 908/3070/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026 р. відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р. у справі № 908/3070/23 та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23, що набуло чинності 22.07.2025 р., терміном на один рік: з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, Скаржник зазначає, що подаючи клопотання про відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23, Відповідач просив про відстрочку виконання на один рік з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
Скаржник наголошує на тому, що матеріали справи містять наступні докази: Бухгалтерська довідка № 9701 від 25.10.2023 р. - підтверджує розмір заборгованості саме населення станом на 01.09.2023 р. на ТОТ 714.370.370,00 грн., стягнення якої станом на теперішній час є неможливим в силу законодавчих обмежень, наведених у клопотання про відстрочення виконання рішення суду; Відомості Балансу Відповідача, відповідно до яких: станом на 31.03.2023 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 555 753 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.; станом на 30.06.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 265 327 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.; станом на 30.09.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис. грн. Також відповідно до Витягу з Балансу: Дебіторська заборгованість перед Товариством станом на 31.03.2025 р. складає 1 379 859 000,00 грн.; Кредиторська заборгованість Товариства перед Кредиторами станом на 31.03.2025 р. складає 2 178 867 000,00 грн. Отже Кредиторська заборгованість Товариства є більшою ніж заборгованість споживачів та інших учасників ринку перед Товариством. Також вартість чистих активів Товариства: у 2024 (станом на 01.01.2024 р.) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024 р.. Вартість чистих активів Товариства у 2024 ( 30.09.2024 р.) зменшилась ще на 220 604 тис. грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.2024 р.. Чисті активи станом на 31.12.2024 р. склали: - 302 741 тис грн., а станом на 31.03.2025 р. склали: - 1 216 487 тис грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 5/1 від 29.04.2025 р. та довідкою № 5 від 29.04.2025 р.. Згідно з Національним положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.07.1999 р. № 163 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 р. за № 499/3792 (далі - П(С)БО 19) чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань (абз. 14 п. 4 П(С)БО 19).
У відповіді на відзив, Скаржник вказує на те, що Відповідачем заплановане здійснення розрахунків з Позивачем в межах наявних фінансових можливостей. Так, Відповідачем 26.08.2025 р. здійснено оплату в розмірі 2 000 000,00 грн. за судовим рішенням № 908/3070/23 за період квітень 2023 р.; 25.09.2025 р. здійснено оплату в розмірі 2 000000,00 грн. за судовим рішенням № 908/3070/23 за період квітень 2023 р..
Скаржник зазначає, що несвоєчасна оплата Відповідача зумовлена виключно ненадходженням сум оплат ( компенсацій ) від населення, яке внаслідок збройної агресії рф та користуючись законодавчими обмеженнями ( постанова КМУ від 05.03.2022 р. № 206; зміни в Закон України «Про виконавче провадження» тощо ) не здійснює своїх зобов'язань. При цьому, Відповідач навіть в умовах законодавчих обмежень постійно здійснює примусове стягнення коштів з боржників, у тому числі за рахунок яких здійснює планування розрахунку з Позивачем.
Зазначені обставини, на думку Відповідача, є підтвердженням: низького рівня ступені вини Відповідача у виникнення спору у надзвичайних подіях в країни: військова агресія рф проти України; відсутності факту ухилення Відповідача від сплати за Договором та вжиттям заходів щодо погашення боргу перед Позивачем; добросовісність виконання обов'язку зі сплати заборгованості.
Крім того, на переконання Скаржника довідки про вартість чистих активів станом на 01.01.2024 р., 30.09.2024 р., 31.12.2024 р., 31.03.2025 р. є доказом та свідченням погіршення та незадовільного фінансового стану Відповідача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Заявником не надано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, як то визначено ст. 331 ГПК України. Подані Боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту утруднення або неможливості виконання судового рішення. Так, викладені Відповідачем обставини в обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення суду (погіршення стану розрахунків зі сторони споживачів та інших контрагентів, наявність гострого дефіциту коштів, незадовільний фінансовий стан) не є винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Крім того, аргументи та доводи Апелянта на думку Позивача не мають правової доцільності, адже вони не спростовують висновок суду, викладений в оскаржуваній ухвалі, щодо того, що довідки про вартість чистих активів не є належними доказами, оскільки складені в одноособовому порядку і відображають лише результати поточної господарської діяльності Відповідача.
Також, Позивач звертає увагу колегії суддів на ціну позову у справі - 1 187 612 056,18 грн. Кількість днів прострочення подекуди сягає понад 100 днів, суми, оплата яких прострочувалась, про що зазначено у розрахунку АТ «НАЕК «Енергоатом», складають десятки мільйонів гривень. Станом на 02.10.2025 р. непогашена сума заборгованості з боку Апелянта становить 1 060 280 994,97 грн. За останні два місяці поточного року з боку Апелянта було здійснено два платежі на загальну суму 4 000 000,00 грн.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3070/23.
Матеріали справи № 908/3070/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р. у справі № 908/3070/23 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 26.09.2025р., зв'язку з перебуванням у відпусті судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 29.10.2025 р...
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2025 р. судове засідання у справі № 908/3070/23, призначене на 29.10.2025 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Від представника Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 р. судове засідання у справі № 908/3070/23, призначене на 29.10.2025 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Розпорядженням керівника апарату суду від 28.10.2025р., у зв'язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025р. у справі № 904/3070/23 пийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 29.10.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 позов задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» 1064 280 994,97 грн. основного боргу, суму 3% річних в розмірі 17 931 413,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 43 734 117,48 грн., 939 400,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 17 931 413,13 грн. трьох процентів річних та 43 734 117,48 грн. інфляційних втрат скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» суму основного боргу в розмірі 1 064 280 994 грн. 97 коп., 3 % річних в розмірі 35 862 826 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 87 468 234 грн. 96 коп., 939 400 грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 - залишити без змін.».
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 р. у справі № 908/3070/23 видано відповідні накази від 22.08.2025 р..
Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 по 22.07.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» зазначало, що сума боргу в розмірі 1 187 612 056,18 грн. для Товариства є дуже значною та відповідач просто не в змозі буде здійснити одноразову виплату позивачу для погашення такої заборгованості. При цьому, ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України “Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 Товариство виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області, для чого має свої структурні підрозділи по території області. З початку повномасштабного вторгненням країни агресора значна кількість територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом № 309, Наказом № 376. Так, на теперішній час за інформацією Штаба оборони Запорізького краю в окупації знаходиться 71,83% Запорізької області. Тимчасово непідконтрольними територіями області залишаються: Бердянський район, Мелітопольський район, Василівський район, Пологівський район (окрім міст Оріхова й Гуляйполя, які є практично зруйнованими), у зв'язку з чим поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з позивачем. До повномасштабного вторгненням країни агресора (24.02.2022) майже 40% від загального обсягу спожитої електричної енергії в Запорізькій області приходилось на тимчасово окуповані території. Наголошує, що Відповідач, який за законом забезпечує надання житлово-комунальних послуг та загально суспільні потреби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483, позбавлений захисту від порушення законодавства користувачами цих послуг - споживачами електричної енергії, обмежений в надходженні коштів, та як наслідок несе відповідальність, у тому числі у вигляді штрафних санкцій та інших заходів впливу з боку інших учасників ринку електричної енергії. Також Товариство, як постачальник електричної енергії наразі не може скористатися одним з самих дієвих механізмів боротьби з несплатою споживачами заборгованості за електричну енергію - припинення/зупинення електропостачання в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Зазначені заборони призвели до накопичення значної дебіторської заборгованості з оплати електричної енергії споживачами. Звертає увагу, що відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розрахунок споживачами проводиться у формі післяоплати, що створює труднощі у розрахунках із Позивачем (за договором із яким передбачена попередня оплата. Відповідно до Балансу відповідача станом на 30.09.2024 р. дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис. грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис. грн. При цьому, заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку відповідач об'єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. позивачем. Результатом господарської діяльності Товариства, з початку введення воєнного стану в країні, є виключно збитковість, вартість чистих активів підприємства зменшується. Звертає увагу, що відповідач є Товариством з опосередкованою участю Держави, оскільки єдиним засновником є АТ «Запоріжжяобленерго» у статутному капіталі якого 60,2475% акцій перебуває у власності Держави, а також є підприємством паливно-енергетичного комплексу, критично важливим для функціонування економіки критичної інфраструктури, що має стратегічне значення для економіки, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та безпеки Держави. За твердженням відповідача, перелічені обставини істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 та ухваленої 22.07.2025 р. постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 р. у цій справі. Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
Позивач у запереченнях проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, зазначив, що Позивач усвідомлює скрутну ситуацію, що склалася на території Запорізької області, проте, Відповідач прострочував оплати на користь Позивача на суми в десятків мільйонів гривень, кількість днів прострочення подекуди сягала понад 100 днів, період прострочення виконання зобов'язань у справі № 908/3070/23 тривав з березня 2022 по серпень 2023 (півтора року), тобто припав на початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Також відповідач не був позбавлений можливості звернутися до позивача з ініціативою щодо коригування обсягів купівлі-продажу електричної для побутових споживачів у бік зменшення, як вчиняли інші постачальники універсальних послуг (зокрема наприклад ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ»). Розгляд справи № 908/3070/23 на даний час триває вже майже два роки і ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» протягом розгляду справи подавало безпідставні численні клопотання (про призначення експертизи, зупинення провадження у справі тощо, у задоволенні яких було відмовлено судами), що спричиняло затягування в часі розгляду справи. Відповідач за майже два роки розгляду справи здійснив лише два платежі на загальну суму 131 943 687,33 грн. до моменту відкриття провадження у справі, після цього протягом усього часу перебування справи на розгляді у судах відповідачем не здійснювалось жодних платежів у рахунок погашення залишку боргу, який становить 1 064 280 994,97 грн. Тобто по суті, з боку ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не здійснювалось жодних заходів, які були б спрямовані на погашення суми навіть основного боргу. Відстрочення виконання рішення суду ще на рік, до 22.07.2026 р., на думку Позивача, не сприятиме дотриманню принципу балансу інтересів сторін (врахуванню інтересів кредитора). Позивач просив суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 на один рік: з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
Третья особа підтримала заяву ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р. у справі № 908/3070/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р. відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що Відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані Боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення про відмову у відстроченні виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
Як зазналося раніше, після ухвалення рішення Відповідач - подав до суду першої інстанції заяву про відстрочення виконання судового рішення на 1 (один) рік.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення Відповідач послався на тяжкий фінансовий стан, який унеможливлює виконання рішення суду у строк.
Позивач надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України ) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у Боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини, які взяті до уваги господарським судом, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої Товариство мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.
Разом з цим, Відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв'язку з не сплатою відповідного платежу.
Колегія суддів також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як Відповідач, так і Позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Також, ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому. При цьому, станом на час розгляду апеляційної скарги, сторони не надали суду доказів погашення боргу.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди Стягувача на надання відстрочки, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про відсутність правових підстав для задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 р. у справі № 908/3070/23 на один рік з 22.07.2025 р. по 22.07.2026 р..
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» на ухвалу Господарського суду Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р. у справі № 908/3070/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 р. у справі № 908/3070/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.11.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін