29.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5719/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “ФГ ДАР Андріївка»
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025р. (суддя Васильєв О.Ю., м.Дніпро) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Адама Україна», м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФГ ДАР Андріївка», м. Самар
про: стягнення 2 541 541,03грн.
1.Короткий зміст вимог
ТОВ "Адама Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ “ФГ ДАР Андріївка» 2 541 541,03грн. (в т.ч.: 1 885 960,50грн. - основний борг; 73 832,74грн. - пеня; 73 832,74грн. - проценти (26% річних); 371 192,10грн. - штраф та 136 722,95грн. - різниця в ціні товару.
Одночасно у позові заявлено про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, які на дату подання позову складали 45000,00грн..
10.04.2025 від ТОВ "Адама Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 заяву про ТОВ "Адама Україна" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ ДАР Андріївка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 35 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання додатковим рішенням законної сили. У решті заяви відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “ФГ ДАР Андріївка» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області 08.04.2025р. у справі №904/5719/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що з відеозапису відеофіксації та протоколу судового засідання вбачається, що представник Позивача до закінчення судових дебатів просив суд покласти судові витрати на Відповідача, разом із тим не надав докази на підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і таке неподання позбавило суд можливості встановити розмір цих витрат та зробити їх розподіл із покладенням на Відповідача під час ухвалення судового рішення.
Скаржник вказує, що з огляду на недотримання Позивачем приписів ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України, а саму частині неподання до закінчення судових дебатів доказів понесених судових витрат та обґрунтованої заяви про неможливість подати ці докази, відсутні й підстави щодо покладення на Відповідача витрат на правничу допомогу, тому заява Позивача про ухвалення додаткового рішення є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду у контексті положень ч. 8 статті 129 ГПК України.
Також Скаржник заперечує щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, вважає його необґрунтованим та завищеним. За доводами Скаржника, тривалість розгляду справи є незначною, правова позиція у справі Позивачем не змінювався, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи протилежної сторони, інші обставини. Також вважає хибними посилання Позивача на обґрунтування середньої погодинної ставки на ринку з посиланням на дослідження «Юридичної газети» з урахуванням позиції адвоката в рейтингових дослідженнях юридичних послуг.
При цьому Апелянт вказує на те, що визначаючи розмір вартості правничої допомоги у сумі 45 000 грн., сторони виходили з орієнтовного (розширеного) переліку видів правничої допомоги, яку могли припустити на етапі складення Додатку №15 від 27.11.2024. Перелік фактично наданої правничої допомоги підлягав додатковому погодженню сторонами, відповідно, як і загальна вартість цих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг та розміру погодинної оплати, визначеної у п.4.2. договору. Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №5 від 08.04.2025 адвокатським об'єднанням надано правничу допомогу на суму 45 000 грн. за переліком, аналогічним в Додатку №15 від 27.11.2024 до договору, тобто цей акт містить орієнтовний (розширений) перелік видів правничої допомоги, який сформований на підставі припущень на етапі складення Додатку №15 від 27.11.2024 та не містить конкретного узгодженого переліку наданої правничої допомоги з зазначенням часових витрат та їх вартості. Таким чином, встановити за яку саме правничу допомогу оплатив клієнт згідно рахунку №15 від 19.12.2024 та платіжної інструкції №5896 від 26.12.2024 не вбачається за можливе.
Скаржник вважає необґрунтованими визначення окремої ціни за складання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки це охоплюється вартість участі в судових засіданнях.
Також при визначенні розміру витрат на правничу допомогу Апелянт просить суд врахувати його майновий стан, зокрема, наявні поточні зобов'язань перед державним банком АТ "Укргазбанк" (додається) та зобов'язань із сплати заробітної плати працівникам.
З урахуванням викладеного, на переконання Апелянта, рішення суду щодо стягнення з Відповідача судових витрат у розмірі 35 000 грн є необґрунтованим, і розмір судових витрат на правову допомогу має бути не більше ніж 15 000 грн.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві зазначає, що у прохальній частині позовної заяви він просив стягнути з Відповідача судові витрати. Позивач скористався правом на подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки акт надання послуг підписується адвокатським об'єднанням та Позивачем після ухвалення рішення суду у справі. Заява про ухвалення додаткового рішення суду з приєднаними доказами була подана Позивачем у встановлений законом строк.
За доводами Позивача, сторони передбачили розмір винагороди Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги у цій справі під час розгляду у місцевому господарському суді у фіксованій грошовій сумі в національній валюті України (гривні). При цьому за твердженнями Позивача, визначена у Додатку № 15 від 27.11.2024 фіксована ставка 45 000,00 гривень за надані послуги правничої допомоги та витрачений час є нижчою від середньої ринкової вартості таких послуг, встановленої за послуги правничої допомоги, що надаються адвокатами юридичної фірми, яка входить в ТОП-100 юридичних компаній України за 2023 та 2024 роки. Така сума судових витрат є співмірною, має розумний розмір та такою, що відповідає принципу розумності.
Позивач вказує, що він виконав усі процесуальні обов'язки, передбачені ст.ст. 124, 129 ГПК України, тому зважаючи на обставини справи та актуальні правові висновки Верховного Суду, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
На переконання Позивача, наведені у скарзі висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, не стосуються розгляду питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у постановах вирішує питання подання доказів у справі, позовної давності, отже, не можуть бути враховані при розгляді справи.
Також, на думку Позивача, не заслуговують на увагу доводи Апелянта, що конкретна вартість послуг повинна була узгоджуватись сторонами додатково, оскільки правнича допомога прийнята вже клієнтом згідно акту на погоджену сторонами суму, а детальний опис наданих послуг правничої допомоги наведений у заяві про ухвалення додаткового рішення суду та підтверджений судовими та підготовленими адвокатом процесуальними документами, які містяться у матеріалах справи.
Позивач вважає, що аргументи апелянта щодо неможливості встановити за яку саме правничу допомогу оплатив клієнт згідно рахунку №15 від 19.12.2024 та платіжної інструкції № 5896 від 26.12.2024, не відповідають дійсності, оскільки у рахунку зазначено, що оплата здійснюється за Додатком № 15 від 27.11.2024 до Договору № 04-LS/24 від 02.02.2024. Разом з тим, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу судом за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правові висновки Об'єднаної палати Верховного Суду Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 року № 922/445/19).
Щодо прохання Апелянта врахувати його майновий стан, Позивач зауважив, що вказані критерії для зменшення витрат не передбачені ч. 5 ст. 129 ГПК України та не можуть бути враховані судом.
З огляду на викладене, Позивач вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та таким, що відповідає Конституції України, вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України і завданням господарського судочинства.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 29.10.2025.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні 29.10.2025 та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р. судове засідання у справі № 904/5719/24 призначене на 29.10.2025р. та всі наступні судові засідання ( у разі їх призначення), вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна", в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
29.10.2025 секретарем судового засідання Скородумовою Л.В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником ТОВ "Адама Україна" Якімлюк Н.О.. В призначений час представник Позивача не вийшла на зв'язок для участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції, про що складений відповідний акт.
Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача.
В судовому засіданні 29.10.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
ТОВ "Адама Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "ФГ Дар Андріївка" 2 541 541,03грн..
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 у справі №904/5719/24 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 885 960,50грн. - заборгованості, 73 832,74грн. пені, 73 832,74грн. - 26 %, 371 192,10грн. - штрафу, 136 722,95грн. - курсової різниці в ціні товару та 30 498,50грн. - витрат по сплаті судового збору.
10.04.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ "Адама Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00грн.
25.04.2025 від ТОВ "ФГ Дар Андріївка" надійшли заперечення на заяву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких він зазначає, що докази на підтвердження розміру судових витрат не були подані Позивачем у встановлений законом строк, позивач не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів у встановлені строки, а також те, що докази судових витрат були наявні у позивача на стадії подачі позову та не надані суду до моменту судових дебатів . Вважає , що заява Позивача про ухвалення додаткового рішення є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 ст. 129 ГПК України. Окрім того, Відповідач вказує на те, що наданий Позивачем акт приймання передачі наданої правничої допомоги містить орієнтовний (розширений) перелік видів правничої допомоги, який сформований на підставі припущень на етапі складання додатку № 15 від 27.11.24р. та не містить конкретного узгодженого переліку наданої правничої допомоги з зазначенням часових витрат та їх вартості. Також вказує, що справа не є складною; заявлені позовні вимоги є типовими для цих справ; розрахунок доданий до позову є аналогічним розрахунку, доданої до досудової вимоги; обсяг документів , поданих до суду є незначним; позов поданий через ЄСІТС, що не вимагає витрачання додаткового часу для підготовки та направлення документів в паперовій формі. Таким чином, заявлений розмір часових витрат адвоката на складання позовної заяви є завищеним. Відповідач звертає увагу на те, що середню вартість наданих послуг вираховується сукупно по всіх видах правової допомоги (незалежно від виду спору, галузі спірних правовідносин, складності справи, суспільного резонансу, тощо) та не може бути визначальним показником вартості юридичних послуг. У зв'язку з вищевикладеним, просить зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 15 000,00грн.
За наслідками розгляду заяви Позивача господарським судом прийнято оскаржуване додаткове рішення про її часткове задоволення. З урахуванням обставин справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 35 000,00грн., яка є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Як зазначено вище, 24.03.2025, у межах встановленого ч.8 ст.129 ГПК України строку, Позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 45000,00грн.
На підтвердження суми понесених витрат Позивачем до заяви додані копії: ордеру на надання правничої допомоги серія АІ №11776759 від 27.12.24р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7316/10 від 01.03.19р., договору про надання правничої допомоги №04-LS/24 від 02.02.24р., додаткової угода №1 від 02.09.24р., додатку №15 від 27.11.24р. до договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №5 від 08.04.24р., рахунок на оплату №15 від 19.12.24р. на суму 45 000,00грн., платіжної інструкції №5896 від 26.12.24р. на суму 45 000,00грн.
Матеріали справи свідчать про те, що 02.02.2024 між ТОВ "Адама Україна" (клієнтом) та АО "Аверум Лігал" (адвокатським об'єднанням) укладено договір про надання правничої допомоги №04-LS/24, відповідно до умов якого, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення. (п. 1.1.).
Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар в розмірі на умовах, визначених договором. (п. 3.1.1.)
Розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом, визначається за згодою сторін та вказується в акті про надання правничої допомоги, з розрахунку 1 година роботи адвоката становить 5 000,00грн. без ПДВ, 1 година роботи помічника адвоката становить 3 000,00грн. без ПДВ, якщо інший розмір винагороди не визначений в додаткових угодах/додатках до цього договору (п. 4.2.)
Попередньо узгоджений сторонами розмір гонорару може зазначатись у додатках до договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом, вказується в актах про надання правничої допомоги, які формуються в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцем знаходженням. (п. 4.3.)
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1.)
27.11.2024 до вказаного вище Договору його сторонами підписано Додаток № 15, пунктом 1 якого встановлено, що Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу з метою захисту прав та законних інтересів Клієнта, яка включає в себе наступне:
1.1. аналіз документів, наданих Клієнтом, щодо господарських відносин з контрагентом ТОВ «ФГ ДАР АНДРІЇВКА» (код ЄДРПОУ 41507766) за Договором № 41507766/2024 від 01.03.2024 року;
1.2. підготовка, підписання та направлення листів, претензій, вимог, позовних заяв, заперечень, пояснень, будь-яких інших процесуальних документів та представництво клієнта у судовій справі, яка розглядатиметься Господарським судом Дніпропетровської області між ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" та ТОВ "ФГ ДАР АНДРІЇВКА" (код ЄДРПОУ 41507766) про стягнення заборгованості за Договором № 41507766/2024 від 01.03.2024 року;
1.3. періодичне інформування Клієнта про хід та проміжні результати надання правничої допомоги.
Згідно з п. 3 Додатку № 15 від 27.11.2024, загальна вартість правничої допомоги Адвокатського об'єднання за цим додатком складає 45 000,00грн. Вартість правничої допомоги вказана без урахування ПДВ та інших податків, які будуть додатково включені до рахунку в разі необхідності.
19.12.2024 Адвокатським об'єднанням було складено та надіслано ТОВ "Адама Україна" рахунок на оплату № 15 для проведення оплати послуг правничої допомоги за Додатком № 15 до Договору № 04-LS/24 від 02.02.2024 у розмірі 45 000,00 грн.
26.12.2024 Клієнтом (ТОВ "Адама Україна"), на банківський рахунок Адвокатського об'єднання здійснено оплату правничої допомоги в розмірі 45000,00 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 5896 від 26.12.2024.
08.04.2025 Адвокатським об'єднанням та ТОВ "Адама Україна" підписано Акт № 5 приймання-передачі наданої правничої допомоги, з кого вбачається, що виконавцем було надано послуги Позивачу, пов'язані з розглядом справи №904/5719/24 та відповідно до п.1 якого Адвокатське об'єднання "АВЕРУМ ЛІГАЛ" надало Клієнту послуги з правничої допомоги , що передбачені укладеним між сторонами додатком №15 до договору про надання правничої допомоги №04-LS/24 від 02.02.2024, а саме:
аналіз документів, наданих Клієнтом, щодо господарських правовідносин з контрагентом ТОВ"ФГ ДАР Андріївка" (код ЄДРПОУ 41507766) за Договором №41507766/2024 від 01.03.2024 року (витрачено 2 години).
складання, підписання та направлення ТОВ "ФГ ДАР Андріївка" вимоги про сплату заборгованості та неустойки, позовної заяви Відповідачу та до суду, поре6дставництво Клієнта у судовій справі №904/5719/24 про стягнення заборгованості за Договором № 41507766/2024 від 01.03.2024.
За п.2 Акту загальна вартість наданих послуг становить 45000,00грн
Сторони підтверджують, що послуги надані в повному та належному обсязі та якісно . Клієнт не має жодних претензій або зауважень щодо отриманих послуг за цим Актом. (п. 3 Акту).
З наведених вище документів (акту приймання передачі наданої правничої допомоги та п.4.3 Договору тощо) вбачається, що сторони передбачили розмір винагороди Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги у фіксованій грошовій сумі в національній валюті України (гривні).
Договір, Додаток до договору та Акт підписані адвокатом Якімлюк Н. О. та клієнтом без зауважень та заперечень та скріплені печатками.
Правову допомогу Позивачу у даній справі адвокат Якімлюк Н. О. надавала на підставі ордеру серії АІ №1776762 від 27.12.2024р. та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7316/10 від 01.03.2019р.
Також, адвокат приймала участь у 5 судових засіданнях: 21.01.2025, 11.02.2025, 06.03.2025, 27.03.2025 та 08.04.2025, що підтверджується матеріалами справи (протоколами судових засідань).
Детальний опис робіт також наведений заявником у заяві про ухвалення додаткового рішення.
За практикою Верховного Суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, від 23.07.2024 у справі № 910/9544/23.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 .
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У даному випадку суд, зокрема враховує, що складання учасником справи клопотань про розгляд справи у режимі відеоконференції не є складним процесом, зміст таких клопотань є стандартним і за своїм обсягом невеликим, тому їх виготовлення не вимагало значних затрат часу або зусиль адвоката , при цьому такий вид роботи як складання та направлення Відповідачу вимоги про сплату заборгованості, неустойки, штрафу, процентів річних та курсової різниці не пов'язаний саме з розглядом справи.
Такими чином, з урахуванням обставин справи, доводів викладених у заяві Позивача, наданих заявником документів в їх сукупності, прийнявши до уваги заперечення Відповідача щодо розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 35 000 грн. 00 коп., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.
Разом з тим, підстави для залишення заяви Позивача без розгляду відсутні.
Так, посилання Скаржника на неподання Позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у визначені ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України строки є безпідставними та ґрунтуються на вибірковому цитуванні апелянтом норм процесуального права без урахування значної частини фактичних обставин даної справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даному випадку, рішення ухвалено місцевим господарським судом 08.04.2025, заява про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами подані до суду 10.04.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Стосовно доводів Відповідача щодо необґрунтованості та завищення заявлених до стягнення з нього витрат на правничу допомогу, то вони були частково враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення. Розмір таких витрат було зменшено судом.
Доводи Апелянта про неспівмірність заявленої суми витрат на правову допомогу фактично зводяться до узагальненого заперечення понесених Позивачем витрат, оскільки Скаржником докази в обґрунтування цих доводів не надані, зокрема, власні розрахунки, які б свідчили про таку необґрунтованість та неспівмірність. Заявивши про наявність підстав для стягнення з нього лише 15000,00грн таких витрат, Скаржник не обґрунтував, з чого саме ця сума складається.
Інші аргументи Скаржника також не спростовують викладені вище висновки суду.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги колегія апеляційного суду вважає необґрунтованими, а додаткове рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для його скасування та для задоволення апеляційної скарги відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ФГ ДАР Андріївка» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025р. у справі № 904/5719/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.11.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О.Дармін