03 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/1413/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Терещенко Олександра Анатолійовича, м. Кременчук Полтавської області (вх. № 1758 П/2)
на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24 (суддя Ківшик О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр", м.Балаклія Харківської області
до Фізичної особи-підприємця Терещенка Олександра, м.Кременчук Полтавської області
про стягнення 50000,00грн,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дані-теплоцентр" (далі - ТОВ "Дані-теплоцентр") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича (далі - ФОП Терещенко О.А.) про стягнення 50000,00грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами усного договору (передоплата) про здійснення електромонтажних робіт та прокладання кабелів.
Водночас, у позовній заяві позивачем зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс та планує понести на професійну правову допомогу становить 15000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/1413/24 позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП Терещенка О.А. на користь ТОВ "Дані-теплоцентр" 50000грн заборгованості та 3028грн судового збору.
11.03.2025 до Господарського суду Полтавської області від представника позивача ТОВ "Дані-теплоцентр" адвоката Плугатирьова В.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн.
19.03.2025 до Господарського суду Полтавської області від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення у справі №917/1413/24, в яких відповідач зазначив, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не узгоджується з вимогами чинного законодавства України щодо розумності, співмірності та необхідності та просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено повністю; стягнуто з ФОП Терещенка О.А. на користь ТОВ "Дані-теплоцентр" 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із вищевказаним додатковим рішенням, відповідач - ФОП Терещенко О.А звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (гонорару адвоката) з 15000,00грн до 2000,00грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не надав належну оцінку аргументам відповідача, викладеним у запереченнях щодо стягнення витрат на правову допомогу позивача у повному розмірі на суму 15000грн. Так, за доводами відповідача, на користь зменшення судових витрат до 2000грн свідчить те, що: справа не є складною за своїм правовим характером; судова практика по розгляду спорів даної категорії є сталою, у зв'язку з чим формування правової позиції по справі не потребувало значного вивчення законодавства. Крім того, апелянт звертає увагу, що оскільки дана справа є малозначною, то підготовка позовної заяви та відповіді на відзив не потребували від адвоката вчинення значного обсягу дій, збирання доказів та витрачання великої кількості часу; розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отже судові засідання не проводились, тому витрачання додаткового часу адвоката позивача не потребувалось.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Терещенко О.А. на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.226- 227 т. 1).
29.08.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі становить 50000,00грн, що є меншим від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, а учасники справи не подавали клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Колегія суддів зауважує, що позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до положень ст.263 ГПК України не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дані-теплоцентр" у позовній заяві зазначено, що сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом цієї справи у суді першої інстанції, складається, зокрема, із витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 15000,00грн.
10.03.2025 на виконання вимог ст.ст. 126, 129 ГПК України позивачем подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій останній просив ухвалити додаткове судове рішення у справі №917/1413/24, яким стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн.
До вказаної заяви позивачем було додано копії наступних документів:
- договору про надання правничої допомоги від 12.08.2024 (далі - Договір), що укладений між Адвокатським об'єднанням "Кобрін та партнери" (далі - АО "Кобрін та партнери") та ТОВ "Дані-теплоцентр";
- акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 07.03.2025 (далі - Акт),
- додаткової угоди №1 до Договору від 07.03.2024;
- ордер серії АХ №1203681 від 28.08.2024, виданий на адвоката Плугатирьова В.В.
Проаналізувавши надані позивачем документи, судом встановлено, що між позивачем - ТОВ "Дані-теплоцентр" та АО "Кобрін та партнери" в особі адвоката Плугатирьова В.В. 12.08.2024 укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.2 Договору клієнт доручає адвокатському об'єднанню представництво його інтересів у судах усіх інстанцій незалежно від юрисдикції.
Згідно з положеннями п. 3.1.4 Договору клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати надану адвокатським об'єднанням правничу допомогу (гонорар) у відповідності до умов розділу 4 Договору.
За положеннями п.п. 4.1 - 4.3 Договору ціна договору складається з загальної вартості послуг наданих за цим Договором. Вартість окремих послуг визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі послуг. Вид, обсяг та вартість наданої адвокатським об'єднанням правничої допомоги за цим Договором, строк здійснення оплати вказуються в акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт здійснює оплату наданої адвокатським об'єднанням правничої допомоги у гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об'єднання.
07.03.2025 між АО "Кобрін та партнери" та позивачем було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором.
Відповідно до умов зазначеного документу, АО "Кобрін та партнери" згідно з Договором від 12.08.2024 надало позивачу такі послуги у справі №917/1413/24:
- первинна консультація з аналізом документів та судової практики вартістю 2000,00 грн;
- складання та подання до суду позовної заяви вартістю 7000,00 грн;
- підготування та подання до суду заперечень на клопотання відповідача та додаткових пояснень щодо відзиву відповідача вартістю 4000,00 грн;
- підготування заяви про стягнення судових витрат вартістю 2000,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 15000,00 грн.
07.03.2025 між Адвокатським об'єднанням та позивачем підписано Додаткову угоду до Договору, за умовами якої Сторони погодили, що вартість послуг з представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі №917/1413/24 складає 15000,00 грн, яку клієнт зобов'язаний сплатити на користь АО "Кобрін та партнери" протягом 30 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 1); а також те, що правова допомога вважається наданою після підписання сторонами акту наданих послуг (п. 2).
За результатом розгляду поданих документів Господарським судом Полтавської області 24.07.2025 ухвалено оскаржуване додаткове рішення у справі №917/1413/24, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 15000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині заявлених апеляційних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведено поняття представництва, а саме - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Колегія суддів зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За приписами ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частинами 3 - 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону свідчить про те, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Вищезазначений правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховного Суду у додаткових постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу підлягають задоволенню повністю та стягненню в сумі 15000,00грн.
Судова колегія вбачає, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано чотири процесуальні документи, а саме: позовну заяву, два заперечення на клопотання відповідача та додаткові пояснення у справі (а.с. 1-15; 35-37; 63-65; 71-73).
Виходячи з аналізу змісту позовної заяви, яка фактично викладена на трьох аркушах, колегія суддів зазначає, що вона містить здебільшого посилання на обставини справи та норми законодавства, а отже складання такого процесуального документу не потребувало значних професійних зусиль та навичок адвоката.
Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в Акті про надання правової допомоги, колегія суддів також відзначає, що такі послуги як первинна консультація з аналізом документів та судової практики є складовими єдиного процесу щодо складання та подання позовної заяви до суду, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру щодо виготовлення копії документів та їх засвідчення, тому виділення їх в самостійні послуги із визначенням окремої вартості кожної є необґрунтованим.
Крім того, дана справа є малозначною з огляду на ціну позову у 50000грн, справою незначної складності та в суді першої інстанції підлягала розгляду в порядку спрощеного провадження. З наведеного вбачається, що представник позивача не потребував виділення часу для підготовки до участі в судових засіданнях, прибуття до приміщення суду або підключення для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Разом з цим, слід вказати, що практика щодо розгляду цієї категорії спорів (повернення коштів, набутих за відсутності правих підстав відповідно до ст.1212 ЦК України) є сталою, підготовка до розгляду цієї справи в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи адвоката.
Крім того, судовою колегією враховується, що відповідач в суді першої інстанції не просив відмовити стягненні витрат позивача на правничу допомогу в повному обсязі, а лише заявив клопотання про їх зменшення до 2000,00грн.
Також колегія суддів зауважує щодо стягнення витрат на правничу допомогу за таку послугу як підготовка заяви про стягнення судових витрат, що подання представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню після винесення судом рішення по суті.
Отже, зважаючи на предмет спору, складність справи, численну судову практику щодо аналогічних спорів та позицію відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що визначені в заяві позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та задоволені місцевим господарським судом витрати у сумі 15000,00 грн не є співмірними зі складністю господарської справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 7000,00 грн.
Судова колегія виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (постанова Верховного Суду викладений від 28.11.2019 у справі №914/1605/18).
При цьому, судова колегія вважає за доцільне підкреслити, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо.
Оцінивши заявлені витрати ТОВ "Дані-теплоцентр" на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), виходячи із загальних засад законодавства, враховуючи всі аспекти розгляду та оцінки складності цієї справи, колегія суддів вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ТОВ "Дані-теплоцентр", є 7000,00 грн.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Терещенко О.А. підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24 підлягає зміні в частині стягнутої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Терещенко Олександра Анатолійовича на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24 змінити, шляхом викладення частин 1 та 2 резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:
"1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр" вх. №3277 від 11.03.2025 року про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення по справі № 917/1413/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Терещенка Олександра Анатолійовича, ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Дані-теплоцентр" (пл. В.Й. Казмірука, 11, м. Балаклія, Харківська область, 64207, код ЄДРПОУ 33071513) 7000,00грн витрат на професійну правничу допомогу."
В решті додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.07.2025 у справі №917/1413/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов