Постанова від 20.10.2025 по справі 905/2307/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/2307/21 (905/496/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале» (вх.№1965) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) у справі № 905/2307/21 (905/496/22)

за позовом арбітражного керуючого (розпорядника майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни (адреса для листування: а/с 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (85612, Донецька область, Мар'їнський р-н, місто Курахове, Промислова зона, 70; код ЄДРПОУ 32582387)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале» (01010, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок №15, офіс №22; код ЄДРПОУ 43249891)

про визнання недійсним іпотечного договору (в межах справи про банкрутство)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Господарського суду Донецької області Фурсової С.М. перебуває справа №905/2307/21 (905/496/22) за позовом арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державного реєстратора Дзизи Юлії Юріївни, Мар'їнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 у справі №905/2307/21 (905/496/22) позовні вимоги арбітражного керуючого (розпорядник майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале» про:

- визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь»;

- застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005;

- скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар'їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ;

- скасування запису про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006, задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтале» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005.

Скасовано рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар'їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ.

Скасовано запис про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» на користь арбітражного керуючого (розпорядник майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 7 939,20 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтале» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- рішення ухвалене неповноважним складом суду. Справа №905/2307/21 (905/496/22) розглядається в межах провадження про банкрутство ТОВ «Електросталь», яке перебуває у провадженні судді Харакоза К.С. Відповідно до ч. 2,3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, усі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися саме тим судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і лише в її межах. На думку скаржника, суддя Фурсова С.М., яка ухвалила оскаржуване рішення, мала передати цю справу для розгляду судді Харакозу К.С., але не зробила цього, чим порушила принцип концентрації спорів у межах справи про банкрутство. Таке порушення є істотним і відповідно до п.1 ч.3 ст.277 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення як такого, що ухвалене неповноважним складом суду;

- суд першої інстанції проігнорував обов'язкові вказівки Верховного Суду, які містилися у постанові від 30.03.2023, а саме щодо встановлення факту порушення прав чи інтересів боржника або кредиторів у даній справі, адже це є самостійною підставою для відмови у позові. Всі кредитори, вимоги яких нині заявлені у справі про банкрутство ТОВ «Електросталь», з'явилися значно пізніше - у 2010- 2012 роках. Тобто на момент укладення іпотеки (10.11.2006) у боржника не було жодних зобов'язань перед цими кредиторами, а тому не могло існувати й порушення їхніх прав. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції визначив підставу недійсності договору - занижену заставну вартість майна, однак підкреслює, що арбітражна керуюча жодного разу не посилалася на таку обставину. Попри це, суд зробив власні висновки про «занижену вартість» без надання сторонам можливості спростувати або підтвердити такі твердження. Це, на думку ТОВ «Монтале», є грубим порушенням принципу диспозитивності, закріпленого у ст.14 ГПК України, відповідно до якого суд не може виходити за межі заявлених вимог та самостійно формувати нові підстави позову;

- суд не мав долучати до справи постанови слідчого Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007. Свою позицію апелянт мотивує наступним: у постановах слідчого йдеться мова про кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ «Юрсервіс» та ТОВ «Електросталь» комплексом будівель та споруд, розташованих за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70. Відповідно до статті 116 КПК України в редакції, яка діяла станом на 2006-2007 роки, досудове слідство в кримінальних справах провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Враховуючи те, що злочин, про який йде мова в постановах слідчого, вчинений стосовно нерухомого майна, яке знаходиться в Донецькій області, досудове слідство в кримінальній справі також мало здійснюватися слідчими органами Донецької області, а не Луганської; оригінали постанов слідчого не могли знаходитися у адвоката Федоренка А.А.; постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 та від 15.01.2007 у кримінальній справі №03/05-9060 не могли бути винесені «по факту», оскільки у кримінальній справі вже була особа, якій пред'явлено підозру (обвинувачення), а в подальшому - винесено обвинувальний вирок;

- суд першої інстанції порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Скаржник вважає, що Іпотечний договір посвідчувався приватним нотаріусом Леоновим С.І., який перевірив відсутність будь-яких заборон щодо укладення договору та повноваження його підписантів. Також судом незаконно не долучені до матеріалів справи нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Леоновим С.І. копії матеріалів нотаріальної справи;

- Верховний Суд у своїй постанові не вказував на необхідності витребування та дослідження статуту ТОВ «Електросталь», а також призначення судової експертизи даного документу. Таким чином, надання позивачкою в подальшому статуту є фактично поданням нових доказів при новому розгляді справи, що заборонено у розрізі ГПК. На думку апелянта, прийняття такого доказу судом першої інстанції є порушенням принципу змагальності сторін. Суд першої інстанції самостійно назначив судову експертизу статуту, чого не мав робити;

- судом першої інстанції зобов'язано було Покровську районну державну адміністрацію Донецької області та арбітражну керуючу Карауш Ю.В. направити статут ТОВ «Електросталь» та постанови слідчого безпосередньо до КНДІСЕ, тоді як суд мав здійснювати таке відправлення. З огляду на це, скаржник вважає висновок судової технічної експертизи документів недопустимий доказом у справі, адже був порушений порядок отримання цих доказів, про що було заявлено скаржником у суді першої інстанції, але проігноровано з боку суду;

- договір іпотеки укладено директором, який мав на це належні повноваження, на підставі статуту та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Електросталь» (протокол №19/10 від 21.09.2006);

- позовна давність за вимогами про визнання недійсним договору іпотеки давно минула. Договір укладено 10.11.2006, а позов подано лише у 2022 році, тобто через понад 15 років. Відповідно до ст.257 ЦК України позовна давність становить три роки, і цей строк сплив ще у 2009 році.

15.10.2025 від розпорядника майна Карауш Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обґрунтовує свій відзив тим, що:

- справа розглядалася суддею Фурсовою С.М. на законних підставах після автоматичного перерозподілу, проведеного системою документообігу суду у зв'язку з попереднім скасуванням рішення Верховним Судом. Посилання апелянта на те, що розгляд мала здійснювати суддя Харакоз К.С. у межах справи про банкрутство, є хибним, оскільки ухвалою від 29.05.2025 року суд відмовив у передачі справи у провадження судді Харакозу. Ця ухвала набрала законної сили, не оскаржувалася та є обов'язковою.

Таким чином, твердження про «неповноважний склад суду» є безпідставним і суперечить принципу правової визначеності. Разом з тим, розгляд даної справ автоматичним перерозподілом визначено Фурсову С.М. 28.04.2023, тоді як Харакозу К.С. передано справу №905/2307/21 01.08.2023;

- стосовно постанов слідчого. По-перше, місцезнаходження майна не тотожне місцю вчинення правопорушення: заволодіння нерухомістю юридично відбувається через правочини/реєстраційні дії, місце яких може не збігатися з адресою об'єкта; у матеріалах справи недостатньо даних, аби стверджувати протилежне, отже теза апелянта є припущенням. По-друге, самі постанови були витребувані, оглянуті судом і направлені на експертизу; експертиза підтвердила наявність оригінальних підписів і відбитків печаток, тобто це не копії, а оригінали/автентичні примірники процесуальних документів, що з практики кримінального провадження не є чимось винятковим (оригінал у справі, примірники - учасникам). Вказані постанови перебували у адвоката Федоренка А.А, який на той час був діючим адвокатом та безпосередньо приймав участь у кримінальному провадженні. По-третє, існування відповідного кримінального провадження й послідовність дій органу досудового розслідування підтверджені офіційним листом Головного слідчого управління, що об'єктивно спростовує версію про «вигадані» постанови;

- у висновку експерта зазначено, що постанови та статут зроблені, а тексти, записи та підписи на них нанесені до березня та вересня 2009, що не виключає їх створення у зазначені в цих документах дати. Щодо статуту, то у висновку вказано, що сторінки 8 і 10 наявні ознаки оплавленості та змазаності. Разом з тим, висновок експерта такий, що всі сторінки статуту друкувались в один період часу, але могли бути надруковані на різних друкуючих пристроях. Стосовно пошкоджень бирки, то експерт вказав, що вона частково відокремлена, а потім повторно наклеєна. Експерт не надав інформації, чи достатньо було такого відклеювання для заміни сторінок 8 і 10, але із малюнку 16 висновку вбачається, що пошкодження є таким, що не дає можливості розшити статут;

- Верховний Суд дав вказівку, що саме має бути досліджено судом, у зв'язку з чим, виникла необхідність у проведенні експертизи предметом якої були постанови слідчого та статут ТОВ «Електросталь». Також позивач зазначає, що питання експертизи вже було предметом розгляду у апеляційному суді, де колегія суддів підтримала висновки суду першої інстанції щодо призначення експертизи;

- позивач не погоджується, що судом не досліджено питання встановлення факту порушення прав чи інтересів боржника або кредиторів у даній справі. По-перше, укладення іпотечного договору вчинено на невигідних умовах для ТОВ «Електросталь», оскільки заставна вартість майна у подальшому була збільшена майже у 30 разів. Умовами договору встановлено, що банк має право самостійно продати заставне майно за вказаною вартістю, а боржник був обмежений у праві продажу за ринковою ціною. По-друге, реалізувавши майно, яке є предметом іпотеки, ТОВ «Елетросталь» мало б можливість здійснити розрахунок з іншими кредитами, які існували в той період часу;

- щодо дотримання реєстраційних режимів і Переліку/ЄР заборон, ОСОБА_1 наголошує, що на дату вчинення правочину діяли нормативні акти Мін'юсту щодо Єдиного реєстру заборон; нотаріус мав перевіряти наявність обмежень і не вправі був посвідчувати іпотеку щодо об'єкта із чинною забороною. За матеріалами справи, заборона існувала, а відтак посвідчення іпотеки суперечило вимогам публічних реєстрів та загальним вимогам ст. 203 ЦК України щодо законності змісту правочину; місцевий суд дав цим доказам належну оцінку;

- щодо неприйняття судом документів нотаріальної справи, позивач зазначає, що 1.вказаний документ містить тільки підпис і печатку, але не містить прізвища та ініціалів підписанта; 2.відтск печатки нотаріуса, що міститься в іпотечному договорі відрізняється від відтиску, яким засвідчений підпис на супровідному листі та долучених до нього документах. На жодному з них немає прізвища та ініціалів нотаріуса; 3.підпис нотаріуса на іпотечному договорі і на супровідному листі з додатками мають достатньо суттєві відмінності (різний кут нахилу, різна щільність штрихів підпису та інше); 4.з тексту листа від 17.07.2025 який поштою надійшов до суду за підписом Леонова вбачається, що ОСОБА_2 не може самостійно надати до суду витребувані документи, оскільки з грудня 2024 м. Курахове віднесене до території активних бойових дій, архівні документи вивезти не вдалось. Цим же листом нотаріус повідомляє, що надав такі документи відповідачу 2 і додає копію супровідного листа від 15.04.2024;

- копія протоколу загальних зборів теж є копією копії, тому суд першої інстанції цілком правомірно не врахував цей документ;

- заперечуючи тезу про «пропуск позовної давності», арбітражна керуюча пояснює, що дізналася (і могла об'єктивно дізнатися) про порушення лише після відкриття справи про банкрутство, коли отримала доступ до реєстрових відомостей та виявила обтяження; отже застосовується правило про початок перебігу строку з моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення (ст. 261 ЦК), що й урахував місцевий суд.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 20.10.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале». На початку засідання колегією суддів встановлено, що від арбітражної керуючої надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

10.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» в особі начальника юридичного відділу Донбаської філії Банку Бакушина Юрія Івановича, що діє на підставі довіреності від 15.08.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М за реєстровим №3195у (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь» в особі директора гр. ОСОБА_3 , підстава дії не зазначено (Іпотекодавець, Боржник), підписано іпотечний договір №2005-110/4.

Предметом договору є надання Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку майно у забезпечення зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за кредитним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору у разі набуття Іпотекодержателем підстав для звернення стягнення на майно, у відповідності до положень розділу 4 договору, Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 договору, на умовах передбачених договором.

За визначеннями договору, предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, складові якого перелічено у договорі.

У п.1.4 договору заставна вартість майна визначена у 14742814,00 грн.

Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором (п.2.1 договору).

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 договору обумовлено, що право іпотеки у Іпотекодержателя виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору; обтяження майна іпотекою, у відповідності до цього договору, підлягає державній реєстрації за рахунок Іпотекодавця в порядку встановленому Законом України «Про іпотеку» та постановою КМУ «Про затвердження тимчасового порядку державної реєстрації іпотек»; при посвідчені цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна до моменту повного виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором.

Згідно п.2.6 договору на період його дії Іпотекодавець передає Іпотекодержателю оригінали наступних документів, що підтверджують його право власності на майно: - договір купівлі-продажу, посвідчений 12.05.2005 Леоновим С.І, приватним нотаріусом Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром №1256; - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005.

До прав Іпотекодержателя віднесено здійснення відступлення прав за цим договором без отримання згоди Іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за кредитним договором (п.3.2.5 договору).

Договір містить підтвердження Іпотекодаця, що особа, яка підписала цей договір від Іпотекодавця є повністю дієздатною особою, усвідомлює зміст дій, що вчиняє та правові наслідки, які створюють її дії; особа, що підписала цей договір від Іпотекодавця має всі необхідні права та повноваження для підписання цього договору та повного розпорядження майном.

Договір скріплено печатками та підписами з боку обох сторін посвідчено Леоновим С.І., приватним нотаріусом Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром №3144, зазначено, що особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», повноваження їх представників, та належність заставленого майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» перевірено.

Нотаріусом вчинено заборону на відчуження зазначеного у договорі комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Донецька область, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 до припинення дії іпотечного договору, зареєстровано в реєстрі заборон за №3145.

Факт укладення даного договору сторонами підтверджено, відповідність наявної у матеріалах справи копії оригіналу договору не заперечується.

До іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 вносились зміни в частині, що відображає істотні умови кредитного договору, щодо розміру заставної вартості майна та відповідно ціни продажу майна, терміни та визначення, уклавши договори про внесення змін та доповнень №1 від 12.02.2007, №2 від 14.03.2007, №3 від 29.03.2007, №4 від 11.04.2007, №5 від 15.05.2007, №6 від 29.05.2007, №7 від 27.06.2007, №8 від 30.10.2007, №9 від 25.12.2007, №10 від 30.01.2008, №11 від 24.04.2008, №12 від 05.08.2008, №13 від 24.02.2009, №14 від 14.12.2010, №15 від 10.12.2013.

Дані договори підписано з боку відповідача в особі директора Лам Матвія Марковича та заступником директора по економіці та фінансам Юдковської Світлани Львівни (2007 - 2010 роки), заступником директора з економіки та фінансів Бешулі Ганни Юріївни (2013 рік).

Ухвалою суду від 27.01.2022 відкрито провадження у справі №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код ЄДРПОУ 32582387); введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», м.Курахове Мар'їнський район Донецької області, код ЄДРПОУ 32582387; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.

Здійснюючи інвентаризацію майна та документів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», розпорядником майна Карауш Ю.В. виявлено адвокатський запит від 04.09.2006 Федоренка Андрія Альбертовича, згідно якого останній звертався до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» в порядку ст.6 Закону України «Про адвокатуру» з проханням надати копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між ЗАТ «ЮРСЕРВІС» та ТОВ «Електросталь» від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом вказаного договору; надати письмові пояснення щодо обставин набуття нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Курахове, вул.Промислова Зона, 70. У даному запиті повідомлено про порушення прокурором Кам'янобрідського району м.Луганська кримінального провадження №03/05-9060 за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України та підстави цього.

На підставі зазначеного, з метою встановлення всіх обставин набуття права на майно, листом від 25.05.2022 розпорядник майна Карауш Ю.В. звернувся до адвоката Федоренко Андрія Альбертовича, у якому, висловлено прохання повідомити про хід вказаного кримінального провадження, а також надати копії наявних документів для їх вивчення та вжиття відповідних заходів з відновлення платоспроможності боржника у рамках справи №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь».

У відповідь на лист розпорядника майна від 25.05.2022, Федоренко А.А. надав лист датований 30.05.2022, у якому підтвердив, що ним у 2005 році здійснювалось представництво інтересів Цилібінова Д.В. в рамках кримінального провадження №03/05-9060 порушеного за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України та факт звернення до відповідача 1 з означеним запитом. Пояснено, що договір, який запитано, був необхідний йому та органам досудового слідства з метою встановлення, які саме об'єкти нерухомості були продані компанією ЗАТ «ЮРСЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь». Повідомлено, що у вересні 2006 року, в рамках вказаного кримінального провадження №03/05-9060, об'єкти нерухомого майна за адресою м.Курахове, вул.Промислова зона, 70, визнано об'єктом злочину та у відповідності до вимог ст.ст.78, 79 Кримінального процесуального кодексу України долучено до матеріалів справи, як речові докази, про що були повідомлені Мар'їнське БТІ та Курахівська державна нотаріальна палата. За вказаним фактом винесено постанову від 26.09.2006; у січні 2007, у зв'язку з тим, що за результатами проведеного досудового розслідування встановлено, що об'єкти нерухомого майна за вказаною адресою не є об'єктами злочину, обтяження скасовано. Інші дії, які б стосувались майна належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь», у рамках кримінального провадження №03/05-9060, не вчинялись.

Зазначено у якості додатків до листа копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

Постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» та Курахівської державної нотаріальної палати. Потерпілим вказано Цилібінова Д.В.

Постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, постановлено по кримінальній справі №03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» та Курахівської державної нотаріальної палати.

Як вказує позивач, за результатом дослідження отриманих документів встановлено підстави для визнання вказаного договору недійсним: порушення ст.5 Закону України «Про іпотеку». Крім того, з метою перевірки повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» Гурнака Володимира Петровича, у зв'язку з відсутністю у боржника примірника Статуту ТОВ «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28 серпня 2006 року, арбітражним керуючим направлено запит до Покровської районної військової адміністрації Донецької області, за отриманням копії вказаного Статуту. Після ознайомлення з отриманою копією Статуту ТОВ «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 виявлено також порушення встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору. В частині строків звернення з позовом до суду вказує на те, що позивач, як розпорядник майна, довідалась про порушення права лише в момент одержання копій постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, що відбулось 30.05.2022. Отже, за висновками заявника, позов подано у межах строку позовної давності. Зазначено, що оскільки оспорюваний договір укладено з порушенням встановленого порядку та в період дії заборони на відчуження майна, такий договір порушує інтереси не тільки боржника, але й інших кредиторів, а отже наявні підстави для звернення до суду із даним позовом.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.12, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.92, 203, 215, 216, 257 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 5 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.4, 41, 58, 63 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір був укладений за відсутності у директора боржника повноважень на вчинення такого правочину та в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого. При задоволенні позову визнано поважними причини пропуску строку позовної давності.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо укладення оспорюваного договору в період наявності заборони на відчуження майна та поважності причин пропуску строку позовної давності, проте визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості посилання позивача в підтвердження заявлених вимог на відсутність повноважень в директора Товариства на вчинення правочину.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 у цій справі визнано право розпорядника майна боржника на звернення в порядку статей 7, 44 КУзПБ в межах справи про банкрутство боржника з позовом до суду про визнання недійсним правочину боржника (п.82. постанови).

Скасовуючи рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 Верховний Суд надав вказівки під час нового розгляду справи щодо необхідності вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін та надання оцінку змісту заявлених вимог розпорядника майна Карауш Ю.В., здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та стандартів їх оцінки, визначених ГПК України, зокрема:

І) надати належну юридичну оцінку копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

ІІ) з'ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України, зокрема щодо витребування:

1) оригіналів постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007, на підставі яких за твердженням позивача було накладено, а згодом скасовано заборону на відчуження майна боржника;

2) інформації щодо надсилання реєстратору постанов слідчого та внесення на підставі них до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження майна (записів в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна, витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тощо);

3) копій матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких здійснювалося посвідчення нотаріусом оспорюваного договору іпотеки від 10.11.2006;

ІІІ) у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової технічної експертизи давності документа у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи (підтвердження часу створення постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007);

IV) надати оцінку наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення (10.11.2006);

V) визначити початок відліку позовної давності із врахуванням об'єктивних (сам факт порушення права), так і суб'єктивних (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинників тощо.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом апеляційного розгляду у справі №905/2307/21 (905/496/22) є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025, яким було задоволено позов арбітражної керуючої Карауш Ю.В. та визнано недійсним договір іпотеки №2005-110/4 від 10.11.2006, укладений між ТОВ «Електросталь» (боржником у справі про банкрутство) та ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого згодом стало ТОВ «Монтале».

Таким чином, апеляційний суд, зважаючи на аргументи скаржника, має перевірити правильність висновків суду першої інстанції щодо:

- наявності чи відсутності заборони на відчуження майна на момент укладення іпотеки;

- наявності або відсутності правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним;

- повноважень директора ТОВ «Електросталь» на укладення спірного договору;

- правових наслідків порушення нотаріусом чи сторонами вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав та Єдиний реєстр заборон відчуження;

- дотримання строків позовної давності при зверненні арбітражної керуючої з позовом;

- законності складу суду першої інстанції та дотримання ним процесуальних вимог при розгляді справи після скасування попередніх рішень Верховним Судом.

Щодо наявності/відсутності на час укладення договору іпотеки заборони на відчуження майна та, як наслідок, наявності/відсутності правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.03.2023 вказав, що суду першої інстанції необхідно надати належну юридичну оцінку копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

У ч.1 ст.316 ГПК України визначено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі зазначив таке.

Основні положення про докази та доказування, наведені у гл.5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст.73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Допустимість доказів за ст.77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №923/875/19 висловився щодо категорій «достатності» та «вірогідності» доказів, зазначивши наступне.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст.79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Така позиція Верховного Суду є усталеною та викладена також у постановах від 28.01.2025 у cправі №910/1052/23, від 11.03.2025 у справі №904/62/19, в яких Верховний Суд також наголосив, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 ГПК України.

Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок з доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів ст.86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як вбачається із постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів, розглянувши матеріали кримінальної справи №03/05-9060, по факту заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особо крупних розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, встановлено, що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, є об'єктом злочинних діянь за цією кримінальною справою, у зв'язку з чим, має значення речового доказу, керуючись ст.ст.78, 79 КПК України, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» та Курахівської державної нотаріальної палати. Потерпілим вказано Цилібінова Д.В.

Документ містить підпис слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г., що скріплено печаткою Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.

ОСОБА_4 у 2005 році здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №03/05-9060, порушеного за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України.

За даними Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_4 станом на 2005-2007 роки мав статус адвоката та діяв на підставі свідоцтва №770 від 11.11.1997.

За інформацією Головного слідчого управління (лист №25170/24/3/2-2023/ВС від 30.06.2025), 24.01.2006 у кримінальній справі №03059060 Луганським міським управлінням ГУМВС України в Луганській області підозрюваному Лузаніну С.О. було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Як слідує з постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, розслідуванням означеної кримінальної справи обставини незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ «ЮРСЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» комплексом будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 шляхом обману та зловживанням довірою не підтвердились та спростовано зібраними матеріалами справи, з огляду на що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом злочинної діяльності, постанова від 26.09.2006 є необґрунтованим, постановлено по кримінальній справі №03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» та Курахівської державної нотаріальної палати.

28.04.2007 ОСОБА_6 був засуджений Ленінським районним судом м. Луганська за скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України умовно з іспитовим строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 24.05.2007.

На виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 у цій справі, Господарським судом Донецької області витребувано від Національної поліції України:

- інформацію, чи виносились слідчим СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060 постанови від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження;

- оригінали (у разі наявності) постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, постановлені у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060, для огляду у судовому засіданні;

- інформацію, яким чином виконувались постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, постановлені у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060, докази направлення вказаних постанов Районному комунальному підприємству «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації», Курахівській державній нотаріальній конторі;

- інформацію, чи порушувалась прокурором Кам'янобрідського району м.Луганська 07.09.2005 кримінальна справа №03/05-9060 за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, а саме посадовими особами ЗАТ «ЮрСервіс» (код ЄДРПОУ 32296043) за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ «Електросталь» (код ЄДРПОУ 32582387) комплексом будівель і споруд, що розташовані за адресою Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, Промислова зона, 70, які належать ОСОБА_5

- належним чином засвідчену копію обвинувального акту у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060.

Листом №25170/24/3/2-2023/ВС від 30.06.2025 Головним слідчим управлінням повідомлено суду, що відповідно до відомостей, наявних в Інформаційно-аналітичної системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей», у кримінальній справі №03059060, 24.01.2006 Луганським міським управлінням ГУМВС України в Луганській області підозрюваному ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 28.04.2007 останній був засуджений Ленінським районним судом м. Луганська за скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України умовно з іспитовим строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 24.05.2007.

Разом із тим, відповідно до ст. 225 КПК України (в редакції 1960 року), склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві. Відповідно до ч. 1 ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна.

Зазначено, що у слідчому управлінні ГУНП в Луганській області відсутні в розпорядженні матеріали кримінальної справи №03059060, надати запитувану інформацію та копії матеріалів не представляється можливим.

Такі обставини зумовлені тим, що м.Луганськ, на території якого розташовувалась адміністративна будівля Ленінського районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, окупована з 07.04.2014 та органи державної влади України свої повноваження тимчасово не здійснюють, у зв'язку з чим доступ до кримінальних проваджень та службових приміщень зазначеної адміністративної будівлі, в яких все знаходилось відсутній, про що неодноразово Головним управлінням Національної поліції в Луганській області зазначалось у відповідях на адвокатські запити відповідача та у відповіді за вих.№5765/111/18/02-2024 від 09.02.2024 на запит суду.

Судом першої інстанції слушно зазначено, що з даного не вбачається суперечностей у такій послідовності подій: порушення кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, накладення арешту на речові докази, встановлення особи, підозрюваної у вчиненні злочину та обрання їй запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, не підтвердження та спростування зібраними матеріалами справи вини особи у вчиненні злочину, за фактом якого порушено кримінальне провадження і, відповідно, зняття арешту з речових доказів, при цьому, встановлення в ході слідчих дій вини такої особи у вчиненні інших кримінальних правопорушень за ознаками злочину, передбаченого тією ж статтею КК України та засудження останнього судом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанови слідчого від 26.09.2006 про накладення заборони на відчуження та від 15.01.2007 про її зняття є послідовними, логічно пов'язаними й такими, що підтверджують факт існування чинної заборони на момент укладення іпотечного договору 10.11.2006.

Разом з тим, суд першої інстанції на виконання постанови Верховного Суду вирішив дослідити питання відповідності до присів ст.99 ГПК України щодо призначення судової технічної експертизи давності документа у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи (підтвердження часу створення постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007).

Місцевим судом призначено у справі №905/2307/21 (905/496/22) судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На розгляд та вирішення експерта поставлено такі питання:

1) У якій послідовності виконувались реквізити даних документів (надрукований текст, підпис, відтиск печатки)?

2) Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст у даних документах?

3) Який тип принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлені надані документи?

4) Чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датовані документи?

5) Чи нанесено підписи на документах у той час, яким датовані документи?

6) У який період часу були нанесені підписи у наданих документах?

7) Чи відповідає час виготовлення та підписання статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, даті, вказаній в документі?

8) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження по кримінальній справі №03/05-9060 від 15.01.2007 року, даті, вказаній на документі?

9) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та долучення до справи речових доказів по кримінальній справі №03/05-9060 від 26.09.2006, даті, вказаній на документі?

За Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025, за результатами судової технічної експертизи документів встановлено наступне.

1. В Постанові слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датованій 26.09.2006, спочатку наносився друкований текст, потім виконувався підпис від імені Гнатенко М.Г., а після цього проставлявся відтиск гербової печатки від імені Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області.

В Постанові слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датованій 15.01.2007, спочатку наносився друкований текст, потім виконувався підпис від імені Гнатенко М.Г., а після цього проставлявся відтиск гербової печатки від імені Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області.

2,3. Друковані тексти в досліджуваних документах (Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датована 26.09.2006, Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датована 15.01.2007) нанесені електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерною технологією друку.

Встановити марку та модель друкуючого пристрою (пристроїв), з використанням якого (яких) надруковано тексти досліджуваних документів (Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датована 26.09.2006, Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датована 15.01.2007) не видається можливим через відсутність відповідних ознак.

Встановити час нанесення друкованих текстів в досліджуваних документах (Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датована 26.09.2006, Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датована 15.01.2007 не видається можливим через відсутність індивідуалізуючих часових ознак експлуатаційного походження, які можуть характеризувати цей пристрій у певний період його роботи (в друкованих текстах, що містяться в досліджуваних постановах), у зв'язку із відсутністю в зразках порівняння сукупності часових ознак, які б свідчили про період нанесення друкованого тексту на 8 аркуші досліджуваного статуту, а також через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

5.6. Підпис від імені ОСОБА_7 у Постанові про визнання та приєднання до справи речових доказів, датованій 26.09.2006, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (26.09.2006), не виключається.

Підпис від імені Гнатенко М.Г. у Постанові про зняття відчуження, датованої 15.01.2007, виконано у період часу раніше липня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (15.01.2007), не виключається.

Більш точно встановити період виконання досліджених записів і підписів не представляється можливим у межах наданих зразків з урахуванням наявних методик дослідження штрихів рукописних записів і підписів.

8. Виготовлення Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датованої 15.01.2007, в дату, зазначену в документі (15.01.2007), не виключається.

9. Виготовлення Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датованої 26.09.2006, в дату, зазначену в документі (26.09.2006), не виключається.

Отже, підсумовуючи висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025, апеляційний суд зазначає, що встановити час виготовлення постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датованої 26.09.2006, та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г про зняття заборони на відчуження, датованої 15.01.2007, не видається можливим через відсутність порівняльних зразків цих відтисків, однак достеменно встановлено, що їх виготовлено у період часу раніше березня 2009 року, тобто їх виконання в дату, вказану в документі (26.09.2006 і 15.01.2007 відповідно), не виключається.

Отже, судова технічна експертиза підтвердила автентичність постанов слідчого від 26.09.2006 та 15.01.2007, оскільки встановлено, що обидва документи були виготовлені у період раніше 2009 року, а їх підписи і печатки виконані у час, що не суперечить зазначеним у них датам. Таким чином, виготовлення цих документів у 2006- 2007 роках не виключається, а тому підстав сумніватися в їх достовірності апеляційний суд не вбачає.

Окремо суд першої інстанції слушно зауважив, що відсутність доступу до кримінальних проваджень та службових приміщень Ленінського районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у зв'язку з тим, що м.Луганськ, на території якого розташовувалась адміністративна будівля, окупований з 07.04.2014, не може бути підставою для неприйняття постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів від 26.09.2006 та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г про зняття заборони на відчуження від 15.01.2007 в якості належних доказів.

Разом з тим, скаржник вважає, що суд першої інстанції не мав приймати до справи постанови слідчого Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007. Свою позицію апелянт мотивує наступним:

- у постановах слідчого йдеться мова про кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ «Юрсервіс» та ТОВ «Електросталь» комплексом будівель та споруд, розташованих за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70. Відповідно до статті 116 КПК України в редакції, яка діяла станом на 2006-2007 роки, досудове слідство в кримінальних справах провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Враховуючи те, що злочин, про який йде мова в постановах слідчого, вчинений стосовно нерухомого майна, яке знаходиться в Донецькій області, досудове слідство в кримінальній справі також мало здійснюватися слідчими органами Донецької області, а не Луганської.

- оригінали постанов слідчого не могли знаходитися у адвоката Федоренка А.А.;

- постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 та від 15.01.2007 у кримінальній справі №03/05-9060 не могли бути винесені «по факту», оскільки у кримінальній справі вже була особа, якій пред'явлено підозру (обвинувачення), а в подальшому - винесено обвинувальний вирок.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про недопустимість прийняття судом першої інстанції до матеріалів справи постанов слідчого Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007 є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами.

Апелянт помилково ототожнює місцезнаходження майна з місцем вчинення злочину. Як вбачається із постанов слідчого та інших матеріалів справи, кримінальне провадження №03/05-9060 було порушене за фактом заволодіння нерухомим майном. Заволодіння майном означає перехід права власності від однієї особи до іншої, який зазвичай відбувається через укладення договору чи ухвалення судового рішення. В обох випадках місце укладення договору або винесення судового рішення може не збігатися з місцем розташування самого майна. Таким чином, якщо договір про відчуження майна, що розташоване у Донецькій області, було укладено чи зареєстровано в Луганській області, то порушення та розслідування кримінального провадження у Луганській області є цілком обґрунтованим. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про конкретне місце вчинення злочину, тому висновки про правомірність або неправомірність дій слідчих органів будь-якої області зробити неможливо через відсутність необхідних вихідних даних.

Матеріалами справи також підтверджено, що адвокат Федоренко А.А. дійсно здійснював представництво інтересів потерпілого ОСОБА_5 у межах кримінального провадження. Отже, отримання ним примірників постанов як представником потерпілого не суперечило вимогам закону. Відповідно до положень Національного стандарту України ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», документ може існувати у кількох примірниках, кожен із яких має юридичну силу оригіналу, якщо створений уповноваженою особою в установленому порядку.

Крім того, висновок судової технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 підтвердив, що обидві постанови були виготовлені у період, який відповідає їх датуванню (2006- 2007 роки), а тому припущення апелянта про їх створення заднім числом або підроблення є безпідставними.

Наведене в апеляційній скарзі твердження про те, що постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007 нібито не могли бути винесені «по факту», оскільки у кримінальній справі вже була особа, якій пред'явлено підозру, є бездоказовим і не підтверджене матеріалами справи.

Формулювання «за фактом» саме по собі не свідчить про неможливість винесення зазначених постанов, оскільки ні суду, ні сторонам не відомі деталі кримінального провадження, обсяг досудового розслідування, процесуальні дії слідчого чи мотиви, якими він керувався, ухвалюючи відповідні процесуальні рішення. Не можна також виключати звичайної технічної неточності (описки) у тексті постанови.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б дозволили достеменно перевірити ці обставини, а отримання таких доказів є об'єктивно неможливим у зв'язку з перебуванням матеріалів кримінального провадження на тимчасово окупованій території.

Натомість, наявність самого кримінального провадження №03/05-9060, що здійснювалося Луганським міським управлінням ГУМВС України в Луганській області, підтверджується листом Головного слідчого управління №25170/24/3/2-2023/ВС від 30.06.2025, з якого вбачається послідовність дій органу досудового розслідування, у тому числі винесення відповідних постанов.

Отже, доводи апелянта є лише припущеннями, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, і не спростовують установлених судом першої інстанції фактів.

Таким чином, оцінивши у сукупності зібрані справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доказів на підтвердження факту винесення слідчим СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. постанови про визнання та доручення до справи речових доказів від 26.09.2006 та про зняття заборони на відчуження від 15.01.2007 є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

Укладений 10.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь» правочин (іпотечний договір №2005-110/4) за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

Згідно з договором іпотеки №2005-110/4 від 10.11.2006 в забезпечення виконання вказаних у п.1.1, 1.3 цього договору зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (договір купівлі-продажу від 12.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області, зареєстровано у реєстрі №1256, витяг з Державного реєстру правочинів №984526 від 12.05.2005) таке нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, з переліком, який містяться у відповідному розділі оспорюваного договору.

Цивільний кодекс України та Закон України «Про іпотеку» визначають такий окремий вид застави, як іпотеку.

За визначенням ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а згідно із статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами статті 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до правового висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/6919/18, зі змісту статті 5 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що право особи на передання майна в іпотеку законодавець пов'язує безпосередньо з наявністю права розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.215, 216 Цивільного кодексу України, ст.207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абзац 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).

Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 (далі - Положення № 31/5, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) встановлено порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесення (одержання) інформації до (з) нього.

Відповідно до пункту 1.1. Положення № 31/5 Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна.

Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії (пункт 1.5 Положення № 31/5).

Згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 Положення № 31/5 підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається, зокрема, судами (у тому числі третейськими судами) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Як було зазначено, постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів від 26.09.2006, розглянувши матеріали кримінальної справи №03/05-9060, за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особо крупних розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.4 Кримінального кодексу України, встановлено, що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, є об'єктом злочинних діянь за цією кримінальною справою, у зв'язку з чим, має значення речового доказу, керуючись ст.ст.78, 79 Кримінального процесуального кодексу України, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387).

Згідно зі статтею 78 КПК України (в редакції 1960 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

Статтею 79 цього Кодексу визначено, що речові докази повинні бути уважно оглянуті, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Відповідно до ч. 5 ст.114 цього Кодексу, постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

З огляду на наведене, постановою слідчого об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283, було визнано по кримінальному провадженню речовим доказом та накладено заборону на його відчуження, а також заборонено ТОВ «Електросталь» укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є зазначений комплекс будівель та споруд.

Відтак, заборона на відчуження (арешт) об'єкта нерухомого майна, що накладено в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України, та наслідком такої дії є накладення заборони на право розпоряджатися майном. Це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна.

Згідно з постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, розслідуванням означеної кримінальної справи обставини незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ «ЮРСЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» комплексом будівель та споруд, розташованих за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70 шляхом обману та зловживанням довірою не підтвердились та спростовано зібраними матеріалами справи, з огляду на що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, не є об'єктом злочинної діяльності, а тому постанова від 26.09.2006 є необґрунтованою, внаслідок чого постановлено по кримінальній справі №03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, реєстраційний номер 1880283.

Пунктом 2.2 Положення № 31/5 визначено, що органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження (пункт 2.5 Положення № 31/5).

За пунктом 252 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі - Положення № 20/5, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, органів державної податкової адміністрації, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 7). Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.9 Положення № 31/5 витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад у відповідності до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.

Згідно із пунктом 3.2. Положення витяги про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна на запит органу державної влади надаються державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональними філіями за письмовим запитом судам, господарським судам, органам прокуратури, дізнання і слідства - у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні, а також органам державної виконавчої служби - у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 96 Інструкції № 20/5 договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого майна. При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика вказаних об'єктів договору застави.

На виконання постанови Верховного Суду, суд першої інстанції своєю ухвалою суду від 02.07.2025 витребував від Мар'їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, Комунального підприємства «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» та Донецького обласного державного нотаріального архіву інформація щодо того, чи отримувались ними (чи направлялися їм) в період з 26.09.2006 по 15.01.2007 копії (примірники) постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів стосовно заборони відчуження комплексу будівель і споруд, розміщеного за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона, 70, реєстраційний номер 1880283, що належить ТОВ «Електросталь» (код 32582387) та заборони по укладення будь-яких договорів стосовно цього нерухомого майна.

Мар'їнська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області листом №01.1-13/907/1 від 24.07.2025 повідомила про те, що вона не володіє та не має у наявності запитуваної інформації стосовно отримання (в період з 26.09.2006 по 15.01.2007) копій (примірників) відповідних постанов слідчого.

Листом №323/01-15 від 08.07.2025 Донецький обласний державний нотаріальний архів зазначив, що Курахівська державна нотаріальна контора була ліквідована. Справи ліквідованої контори були передані до нотаріального архіву. Евакуація архіву була здійснена лише частково і серед вивезених документів запитувані постанови відсутні.

Комунальне підприємство «Мар'їнське бюро технічної інвентаризації» листом за вих.№02-698/25 від 09.07.2025 повідомило суд, що надати відомості щодо запитуваного об'єкта нерухомого майна про наявність/відсутність реєстрації права власності, технічну характеристику, копії правовстановлюючих документів, наявні копії (примірники) відповідних постанов неможливо через відсутність паперового носія інформації (інвентарної справи), який залишився на території активних бойових дій м.Мар'їнка Донецької області.

Таким чином, встановити або спростувати факт надіслання постанов адресатам, вказаним у них неможливо.

У постанові Верховного Суду 18.11.2020 у справі № 20/906/43-Б/13-Г щодо відсутності в реєстрі відомостей про обтяження, накладеного в межах кримінального провадження, за правовою аналогією враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц, відповідно до якої забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та Верховного Суду України, викладеній у постановах від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16 та від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17.

Отже, правочин щодо відчуження майна, на яке накладено арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном особи в порядку кримінального судочинства, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону стороні правочину було відомо.

Як вже було встановлено вище, розпорядником майна ТОВ «Електросталь» арбітражним керуючим Карауш Ю.В. під час виконання покладених на неї обов'язків серед документів боржника було виявлено адвокатський запит адвоката Федоренка А.А. від 04.09.2006 до директора ТОВ «Електросталь», відповідно до змісту якого за фактом реалізації належного ОСОБА_5 майна невстановленими особами на користь ЗАТ «ЮРСЕРВІС», прокурором Кам'янобрідського району м. Луганська було порушено кримінальне провадження №03/05-9060 за ч. 4 ст. 190 КК України, та враховуючи придбання ТОВ «Електросталь» нерухомого майна у ЗАТ «ЮРСЕРВІС» просив надати, зокрема, копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ЗАТ «ЮРСЕРВІС» та ЗАТ «ЮРСЕРВІС» від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом даного договору.

Наведене свідчить про те, що попередній директор ТОВ «Електросталь» ОСОБА_3 укладаючи іпотечний договір №2005-110/3 від 10.11.2006, знав про факт існування вказаного кримінального провадження щодо нерухомого майна (комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70), а отже укладаючи іпотечний договір знав або міг дізнатися, що існують певні обмеження у його вчиненні, та повинен був утриматися від вчинення вказаного правочину, направленого на відчуження майна, що є об'єктом кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент його підписання діяла постанова слідчого від 26.09.2006, якою на об'єкт нерухомості було накладено заборону на відчуження у межах кримінального провадження.

Відсутність відомостей про обтяження в Єдиному реєстрі заборон не свідчить про відсутність самого обмеження, адже як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 18.11.2020 у справі №20/906/43-Б/13-Г, від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц, від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц тощо) незареєстроване, але чинне обмеження зберігає свою юридичну силу, якщо про нього було відомо стороні правочину.

З огляду на виявлений адвокатський запит від 04.09.2006, адресований директору ТОВ «Електросталь», суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що керівництву товариства було відомо про існування кримінального провадження та накладену заборону, проте, попри це, товариство передало спірне майно в іпотеку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладення іпотечного договору відбулося під час дії встановленої постановою слідчого заборони на відчуження майна, а тому цей договір суперечить вимогам закону. Висновки місцевого суду у цій частині є законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо правових наслідків порушення нотаріусом чи сторонами вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав та Єдиний реєстр заборон відчуження.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. На переконання апелянта, відсутність реєстрації обтяження свідчить про те, що на момент укладення Іпотечного договору були відсутні арешт чи заборона відчуження об'єктів нерухомого майна, що було предметом Іпотечного договору. Також апелянт зазначає, що судом незаконно були не прийняті долучені до матеріалів справи нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Леоновим С.І. копії матеріалів нотаріальної справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

В свою чергу Закон визначає обтяження, як заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Отже, Закон не пов'язує виникнення обтяження із фактом реєстрації.

Обтяження виникають на підставі або закону, або актів уповноважених органів, до яких належать у т.ч. органи досудового слідства. При цьому, реєстрація є лише підтвердженням державою події (обтяження), яка вже відбулася і має юридичні наслідки.

За таких умов, відсутність реєстрації не може свідчити про відсутність обтяження, а твердження апелянта з даного приводу є хибним. Вказане повністю узгоджується із наявною судовою практикою - висновками Верховного Суду викладеними у постановах: від 18.11.2020 у справі № 20/906/43-Б/13-Г, від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц, від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16 та від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17.

Щодо неприйняття судом документів нотаріальної справи, то суд першої інстанції вважав, що існує обґрунтований сумнів у тому, що такі документи є допустимими доказами.

Позивач у суді першої інстанції звертав увагу суду на те, що копії документів нотаріальної справи були отримані не безпосередньо від нотаріуса Леонова С.І., а долучені до справи 17.06.2025 через систему «Електронний суд» ТОВ «Мотале». Так, останнім до матеріалів справи було додано супровідний лист від 15.04.2024 №15(01)/04/2024, зі змісту якого випливає, що на запит від 28.03.2024 нотаріус надає засвідчені копії документів у кількості 26 штук, у т.ч. копію статуту Відповідача 1 (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників (протокол №18/08 від 28.08.2006) на 12 сторінках.

По-перше, вказаний документ (лист від 15.04.2024) містить тільки підпис і печатку, але не містить прізвища та ініціалів підписанта, що є вкрай нехарактерним для нотаріусів. Наприклад, в договорі іпотеки, який додається, після підпису зазначено «С.І. Леонов».

По-друге, відтиск печатки нотаріуса, що міститься в іпотечному договорі відрізняється від відтиску, яким засвідчений підпис на супровідному листі та долучених до нього документах (на відтиску печатки в іпотечному договорі під гербом України міститься напис «Україна», іще нижче - «Приватний нотаріус», чого немає на іншому відтиску, написи вздовж зовнішнього кола відтисків також різняться). При цьому, на жодному немає прізвища та ініціалів нотаріуса.

По-третє, підпис нотаріуса на іпотечному договорі і на супровідному листі з додатками мають достатньо суттєві відмінності: різний кут нахилу, різна щільність штрихів підпису, різна кількість штрихів підпису та різна їх висота. Так, підпис на супровідному листі має більшу кількість штрихів зі значно вищою щільністю, лише один штрих, що значно виступає вгору над іншими (в договорі таких 2 і вони рівноцінно розташовані в горі), аналогічна ситуація із нижніми штрихами, а також наявні інші відмінності у підписах.

По-четверте, господарський суд своєю ухвалою від 02.07.2025 витребував від приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонова С.І. належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, сформованої при посвідченні Іпотечного договору №2005-11/4 від 10.11.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 3144, а також всіх договорів про внесення змін до Іпотечного договору.

Листом за вих.№17(01)/07.2025 від 17.07.2025 приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонов С.І. повідомив, що здійснював свою діяльність за адресою: 85612, Донецька область, Покровський район, місто Курахове, вулиця Пушкіна, 18/1. Починаючи з грудня 2024 року м.Курахове віднесено до території, де ведуться активні бойові дії, у зв'язку з чим вимушений був змінити своє робоче місце. При цьому архівні документи вивезти не вдалося, доступу до них наразі не має, у зв'язку з чим не має можливості надати витребувані судом документи. Одночасно повідомлено, що на запит ТОВ «Монтале» разом з супровідним листом вих..№15(01)/04/2024 від 15.04.2024 було надано засвідчені копії документів, які містяться у справі, сформованій при посвідченні Іпотечного договору №2005-110/4 (з урахуванням виправлення) від 10.11.2006, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Електросталь» (зареєстрованого в реєстрі №3144).

Тобто з листа від 17.07.2025, який поштою надійшов до суду за підписом нібито Леонова, вбачається, що Леонов С.І. не може самостійно надати суду витребувані документи, оскільки з грудня 2024 року м. Курахове віднесене до території активних бойових дій у зв'язку з чим нотаріус був вимушений змінити своє робоче місце. При цьому, архівні документи вивезти не вдалося і доступу до них немає. Цим же листом нотаріус повідомляє, що надавав такі документи Відповідачу 2 і додає копію супровідного листа від 15.04.2024.

Колегія суддів зазначає, що вказана обставина є внутрішньо суперечливою та викликає сумніви у достовірності наданих пояснень. З одного боку, у листі нотаріус стверджує, що не має фізичного доступу до архівних документів у зв'язку з неможливістю їх евакуації з території активних бойових дій, а отже не може надати суду жодних матеріалів. Водночас, тим самим листом зазначається, що копії цих документів уже були надані ТОВ «Монтале» ще у квітні 2024 року. Така позиція не узгоджується логічно: якщо нотаріус не має доступу до архіву, він не міг би видати з нього завірені копії.

Отже, наведені у листі відомості є взаємовиключними і не дають можливості дійти достовірного висновку щодо фактичного стану документів нотаріальної справи.

Також в оскаржуваному рішенні місцевий суд слушно зауважив на тому, що додана ТОВ «Монтале» до апеляційної скарги від 03.10.2022 копія протоколу №19/10 від 21.09.2006 загальних зборів ТОВ «Електросталь» також є копією з копії, яка була засвідчена головним бухгалтером. Суд вказав, що на посвідчувальному написі відсутня дата такого засвідчення.

Додатково господарським судом вказано, що додана ТОВ «Монтале» 17.06.2025 копія протоколу №19/10 від 21.09.2006 загальних зборів ТОВ «Електросталь», яка засвідчена приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леоновим С.І. 10.04.2024, також є копією з копії, яка не була засвідчена в належний спосіб в момент виготовлення.

Також в оскаржуваному рішенні вказується, що копія протоколу №19/10 від 21.09.2006 загальних зборів ТОВ «Електросталь», яка начебто зберігалась у матеріалах банківської справи, має певні відмітки засвідчення з боку ТОВ «Електросталь», в той час як на копії виготовленій приватним нотаріусом Леоновим С.І. такі відмітки відсутні, що однозначно свідчить про виготовлення цих копій з різних документів.

З урахуванням цього суд дійшов обґрунтованого висновку, що подані ТОВ «Монтале» копії Протоколу №19/10 від 21.09.2006 є неналежним чином засвідченими копіями цього документа, тож не є письмовими доказами у розумінні ст. 91 ГПК України і не можуть братись до уваги при прийнятті рішення (недопустимі докази).

Крім того, судом слушно звернуто увагу і на той факт, що у поданих приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леоновим С.І., на запит ТОВ «Монтале» і долучених останнім 17.06.2025 до справи, копіях з нотаріальної справи на підтвердження повноважень представника з боку ВАТ «Кредитпромбанк» (Довіреність від 15.08.2006, Свідоцтво про реєстрацію банку, Довідка з ЄДРПОУ, Банківська ліцензія та ін.) встановлено факт засвідчення в момент виготовлення копій - напис «з оригіналом вірно, 10.11.2006р.», підпис і печатку приватного нотаріуса Леонова С.І. на відміну від Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 і Протоколу №19/10 від 21.09.2006 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь».

Між тим, як зазначив суд, протокол Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» від 20.07.2006, за яким призначено на посаду Товариства громадянина ОСОБА_3 , також має засвідчення в момент виготовлення копії - напис «з оригіналом вірно, 10.11.2006р.», підпис і печатку приватного нотаріуса Леонова С.І. Наведене вище також викликає обґрунтовані сумніви у достовірності таких документів.

Окрім вказаного, судом слушно наголошено на тому, що за даними з офіційного веб- сайту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонов С.І. здійснює свою діяльність за адресою: 85004, Донецька область, Покровський район, місто Добропілля, вулиця Театральна, будинок №20. Відповідна адреса зазначена на бланку, на якому виготовлено лист-відповідь за вих.№17(01)/07.2025 від 17.07.2025 на запит суду щодо неможливості надання запитуваних документів. На поштовому конверті, в якому судом отримано зазначені документи, зазначено: «Від: приватний нотаріус Леонов С.І. 85001 Добропілля, Донецька область» Дата відправлення 18.07.2025.». Однак, при перевірці трекінг-відстеження поштового відправлення 4908700084350 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» судом встановлено, що таке поштове відправлення прийнято до відправлення 18.07.2025 у пункті « 49087 м.Дніпро Україна», що співпадає з початковими цифрами номеру відправлення та підтверджує прийняття саме у зазначеному на сайті відділенні.

З посиланням на п.57 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 суд наголосив, що зазначення приватним нотаріусом Леоновим С.І. на поштовому конверті неправдивих відомостей щодо відправлення відповіді з міста (Дніпро) відмінного від міста здійснення діяльності - Добропілля, Донецька область (і навіть області) і подання при тому копій документів, які начебто зберігаються за місцем діяльності (у м. Добропілля) не може не викликати сумніви у раніше вчинених ним діях, а саме надання копій документів, які за його твердженням, виготовлені з копій нотаріальної справи (принаймні частини з них).

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції і вважає, що вони зроблені об'єктивно на підставі повного дослідження всіх матеріалів справи у їх сукупності.

Щодо наявності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» Гурнака Володимира Петровича повноважень на підписання іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006.

Як вказує позивач, за результатом дослідження отриманих від ОСОБА_4 документів, встановлено підстави для визнання вказаного договору недійсним: порушення ст.5 Закону України «Про іпотеку». Крім того, з метою перевірки повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» Гурнака Володимира Петровича, у зв'язку з відсутністю у боржника примірника Статуту ТОВ «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, арбітражним керуючим направлено запит до Покровської районної військової адміністрації Донецької області, за отриманням копії вказаного Статуту. Після ознайомлення з отриманою копією Статуту ТОВ «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 нею виявлено порушення встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтале» під час первісного розгляду справи №905/2307/21 (905/496/22) оспорювалась належність поданої позивачем копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006. Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354.

Відповідачем 2 також подано копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, яка нібито була передана разом з пакетом документів при відступленні права вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 наголошено, що відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Тобто, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

Безпосереднє дослідження доказів тісно пов'язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20 ).

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в статті 86 ГПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини справи.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина друга статті 13, частина перша статті 74 ГПК України).

Витребування в учасника справи в порядку статті 91 ГПК України за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи суду оригіналів письмових доказів насамперед покликано необхідністю забезпечити встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Водночас Верховним Судом наголошено на праві суду, у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової технічної експертизи документів у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи відмінність у змісті копій Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, судом витребувано від Покровської районної державної адміністрації Донецької області оригінал Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, проведено його технічну експертизу та оглянуто безпосередньо в судовому засіданні.

На час підписання оспорюваного договору директором ТОВ «Електросталь» був ОСОБА_3 , що не заперечується сторонами.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №29481406 станом на 10.11.2006 у розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» міститься запис: « ОСОБА_3 (Повноваження: відомості відсутні)».

За даними інформаційної довідки №297283266 від 01.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта держателем прав за іпотечним договором №2005-110/4 від 10.11.2006, номер запису про іпотеку 305832, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар'їнське районне управління юстиції, Донецька обл., ОСОБА_8 , реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ.

Обставини набуття права вимоги за оспорюваним договором від відповідачем 2 не заперечуються та є ним визнаними у судових засіданнях.

Відповідачем 2 визнано передання йому пакета документів, що перелічені у п.2.6 іпотечного договору у підготовчому засіданні 11.08.2022.

Частиною першою статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з договором іпотеки в забезпечення виконання вказаних у п.1.1, 1.3 цього договору зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (договір купівлі-продажу від 12.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області, зареєстровано у реєстрі №1256, витяг з Державного реєстру правочинів №984526 від 12.05.2005) таке нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, з переліком, який містяться у відповідному розділі оспорюваного договору.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» спірний договір підписав директор гр. ОСОБА_3 , при цьому без зазначення на підставі чого він діяв, тоді як представницькі повноваження підписанта іпотекодержателя зазначено.

Відповідно до частин першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до приписів ст.62 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час вчинення оспорюваного правочину) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Стаття 63 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час вчинення оспорюваного правочину) визначає, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

Тобто, директор товариства є підзвітним вищому органу та обсяг його повноважень, посадова дієздатність, залежить від наданого йому в силу положень статуту.

Частиною п'ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як слідує з матеріалів справи Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2006 не містив інформації про обмеження повноважень директора.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у редакцій чинній станом на дату укладення оспорюваного договору, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Поряд з цим, у розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» міститься запис: « ОСОБА_3 (Повноваження: відомості відсутні)».

Такий запис сам по собі не може бути свідчити про відсутність обмежень і потребує з'ясування.

Таким чином, друга сторона за всіма обставинами не могла не знати про наявні обмеження, адже: за відсутності будь-яких відомостей щодо повноважень, підстав їх здійснення, не міг розумно покладатися на відомості з єдиного державного реєстру.

Відтак, сторона мала би проявити розумну обачливість і ознайомитися зі статутом, оскільки реальне ознайомлення контрагента зі статутом дозволило би йому дійти однозначного висновку про наявність обмежень.

Так, п.7.3 Статуту (тут і далі у приведеній редакції оригіналу документа, який відповідає копії поданої позивачем), до компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішення щодо укладення кредитних договорів та договорів іпотеки, застави, згідно Порядку, встановленому в товаристві (п.п. й).

Загальні збори учасників скликаються при необхідності, а також на вимогу директора товариства та ревізійної комісії, але не менше двох разів на рік (п.7.6 договору).

Пунктом 7.13 статуту визначено, що директор є виконавчим органом, що здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства.

Директор обирається загальними зборами учасників строком на 3 роки.

Як визначають положення статуту, наведені у п.п.7.14, 7.15, 7.16, директор діє від імені товариства в межах, встановлених цим статутом, законодавчими актами. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства; директор у своїй діяльності керується положеннями чинного законодавства України, статутом, а також рішеннями загальних зборів учасників. Директор підзвітне загальним зборам учасників товариства. Директор не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства; директор має повноваження розпоряджатись від імені товариства відповідно до чинного законодавства, статуту майном та коштами товариства, підписувати від імені товариства угоди та інші фінансові, майнові зобов'язання, зокрема, пов'язані з відчуженням або списанням майна товариства, залучення кредитних коштів та заставою майна товариства.

Пункт 7.21 статуту відносить до компетенції ревізійної комісії погодження (до моменту фактичного укладення) усіх договорів щодо залучення кредитів та надання майна товариства в іпотеку та заставу.

Пунктом 5.3 Порядку прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 №28/06, визначено, що укладення, зокрема, договорів іпотеки майна погоджується керівником підприємства, з попереднім погодженням ревізійною комісією, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», а також загальними зборами засновника учасника.

Рішення, прийняті з порушенням цього порядку не несуть для товариства юридичних наслідків (є не дійсними), як то передбачено п.15 порядку.

Отже, незалежно від суми договору, рішення щодо укладення, зокрема, договорів іпотеки приймається загальними зборами учасників з попереднім погодженням ревізійною комісією.

Як встановлено п.11 вказаного Порядку, правочин вважається попередньо погодженим ревізійною комісією, якщо за нього проголосувала більшість від складу ревізійної комісії. Рішення вказаного органу оформлюється протоколом або рішенням.

Відтак, установчими документами Товариства встановлені певні обмеження дієздатності юридичної особи, а саме набувати прав та брати на себе обов'язки та нести відповідальність через керівника. Повноваження останнього не є абсолютними і в розглядуваному випадку для реалізації такого обумовлюють наявність відповідного погодження укладення, у тому числі, договорів іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17 зазначено, що з огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

У питанні обізнаності контрагента з повноваженнями особи, яка підписує договір, слід, зокрема, виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (з таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 05.11.2019 у справі № 908/2604/148, від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.03.2024 у справі №757/23249/17 сформульовані висновки фактично покладають на кожну сторону договору обов'язок витребовувати та вивчати статутні документи контрагента (принаймні в частині повноважень діяти від його імені без довіреності) з метою уникнення можливості визнання сторони недобросовісною.

Отже, не зазначення в іпотечному договорі №2005-110/4 від 10.11.2006, посвідченому приватним нотаріусом Леоновим С.І., на якій підставі діє директор ТОВ «Електросталь» . ОСОБА_3 і підписує іпотечний договір, ставить під сумнів здійснення нотаріусом при посвідченні спірного іпотечного договору належним чином перевірки повноважень такого директора (що може бути самостійною підставою для визнання правочину недійсним) або умисне приховування такого факту за зловмисною домовленістю сторін правочину і нотаріуса, оскільки перед підписанням викладеного на нотаріальному бланку правочину сторони мають можливість ознайомитись з його змістом та висловити свої зауваження щодо неповноти чи неправильності внесених відомостей.

В будь-якому випадку відповідач 2, як набувач права вимоги за іпотечним договором мав право на отримання документів, у підтвердження повноважень представництва підписанта такого роду договору, проте ставив чи ні він вимогу надати ці документи, пересвідчувався чи ні у підтвердженні повноважень представників за угодою, не доведено. Проявивши розумну обачність при укладанні договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором №2005-110/4 від 10.11.2006 він міг відмовитись від даної угоди та не укладати її взагалі.

Відсутність такої обачності (дій направлених на з'ясування предмету набуття прав) вказує на недобросовісність відповідача 2, як набувача цих прав.

Відтак, апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів надання погодження директору ТОВ «Електросталь» ОСОБА_3 ані Загальними зборами учасників Товариства, ані ревізійною комісією. Існування такого погодження не вбачається і з оспорюваного договору, адже в ньому не зазначено підстав вчинення директором таких дій.

Суд вважає доведеними обставини того, що директор Товариства діяв не у відповідності до установчих документів та закону, на час укладення договору не був наділений повноваженнями на його укладення від імені ТОВ «Електросталь», а відтак іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 підписаний ним з перевищенням повноважень. Означене повністю спростовує доводи апелянта, щодо наявності повноважень директора укладати означений договір.

Щодо доданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтале» до апеляційної скарги від 03.10.2022 копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, копії Протоколу №19/10 від 21.09.2006, а також копій цих документів, отриманих за твердженням відповідача 2 від приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонова С.І.

Колегія суддів вже виклала аргументацію даного питання вище і окремо зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано та однозначно вказав у своєму рішенні, що матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували факт отримання зазначених документів саме від нотаріуса Леонова С.І. чи їх відповідність оригіналам, що зберігаються у нотаріальному архіві. Водночас, як встановлено, сам нотаріус у своєму листі від 17.07.2025 повідомив про відсутність у нього доступу до архівних матеріалів у зв'язку з бойовими діями у м. Курахове. Отже, твердження апелянта про походження цих документів від нотаріуса є сумнівними та не підтверджені жодними достовірними доказами.

За таких умов надані копія Статуту не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його автентичність та джерело походження не встановлені. Натомість єдиним належним та достовірним доказом є Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, який судом було витребувано від Покровської районної державної адміністрації Донецької області, оглянуто безпосередньо в судовому засіданні 19.06.2025, виготовлено з нього копії та долучено до матеріалів справи.

Як зазначалось раніше, місцевим судом призначено у справі №905/2307/21 (905/496/22) судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На розгляд та вирішення експерта поставлено такі питання:

2) Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст у даних документах?

4) Чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датовані документи?

5) Чи нанесено підписи на документах у той час, яким датовані документи?

6) У який період часу були нанесені підписи у наданих документах?

8) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження по кримінальній справі №03/05-9060 від 15.01.2007, даті, вказаній на документі?

1. На обкладинці Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) записи дати і номеру реєстрації та підпис виконувались після нанесення відтисків штампа з текстом «Державну реєстрацію змін до установчих документів ПРОВЕДЕНО» та гербової печатки від імені Державного реєстратора Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області Малої Інесси Миколаївни та друкованого тексту на обкладинці статуту; при цьому підпис, виконувався після записів дати і номеру реєстрації.

Встановити послідовність нанесення відтиску гербової печатки від імені Державного реєстратора Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області Малої Інесси Миколаївни відносно відтиску прямокутного штампа з текстом «Державну реєстрацію змін до установчих документів ПРОВЕДЕНО» на обкладинці не видається можливим через індивідуальні властивості барвників цих реквізитів.

З лицьових сторін 2-10 аркушів Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) позначки (риски та зиґзаґи) виконувались після нанесення друкованих текстів на відповідних сторінках.

З лицьової сторони одинадцятого (останнього) аркуша Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) спочатку наносився друкований текст, після цього виконувались позначки (риски та зиґзаґи), запис «Місто До-», запис і підпис від імені Сторожука Юрія Миколайовича, а також проставлявся відтиск круглої печатки від імені ЗАТ «ГЕРКУЛЕС»; при цьому запис від імені Сторожука Юрія Миколайовича виконувався після нанесення відтиск круглої печатки від імені ЗАТ «ГЕРКУЛЕС».

У верхній частині на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) спочатку наносився друкований текст, потім виконувався підпис від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни, а після цього проставлявся відтиск гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни.

Фрагмент запису у верхній частині аркуша та підпис, що міститься біля паперової бирки, на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) виконувались після нанесення друкованого тексту відповідної сторінки.

В Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) відтиск гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни, який міститься частково на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша та частково на паперовій бирці, наносився після виконання підпису, що міститься біля паперової бирки, а також після наклеювання паперової бирки, на якій вже містились відтиск штампа з текстом «Прошито, пронумеровано аркушів» та запис « 11 (одинадцять)», внесений до графи відтиску, після чого паперова бирка була частково відокремлена від зворотної сторони останнього аркуша статуту та повторно на неї наклеєна.

Встановити послідовність виконання інших реквізитів Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) відносно одне одного не видається можливим через відсутність місць їх взаємного перетину.

2,3. Друковані тексти в досліджуваних документах (Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) нанесені електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерною технологією друку.

Встановити марку та модель друкуючого пристрою (пристроїв), з використанням якого (яких) надруковано тексти досліджуваних документів (Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) не видається можливим через відсутність відповідних ознак.

Встановити час нанесення друкованих текстів в досліджуваних документах (Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) не видається можливим через відсутність індивідуалізуючих часових ознак експлуатаційного походження, які можуть характеризувати цей пристрій у певний період його роботи (в друкованих текстах, що містяться в досліджуваних постановах, а також на обкладинці та на аркушах 2-7, 9, 10, 11 (з обох сторін) досліджуваного статуту), у зв'язку із відсутністю в зразках порівняння сукупності часових ознак, які б свідчили про період нанесення друкованого тексту на 8 аркуші досліджуваного статуту, а також через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

4. Встановити час нанесення відтисків в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006): відтиску гербової печатки від імені Державного реєстратора Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області Малої Інесси Миколаївни та відтиску прямокутного штампа з текстом «Державну реєстрацію змін до установчих документів ПРОВЕДЕНО» на обкладинці, відтиску круглої печатки від імені ЗАТ «ГЕРКУЛЕС» з лицьової сторони одинадцятого (останнього) аркуша, відтиску гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша, відтиску гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни, який міститься частково на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша та частково на паперовій бирці паперу, якою скріплено кінці ниток, відтиску датеру з текстом « 29 СЕР 2006», який міститься на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша біля паперової бирки, якою скріплено кінці ниток, та відтиску прямокутного штампа з текстом «Прошито, пронумеровано аркушів», який міститься на паперовій бирці, якою скріплено кінці ниток, не видається можливим через відсутність порівняльних зразків цих відтисків.

Підпис від імені ОСОБА_7 у Постанові про зняття відчуження, датованої 15.01.2007, виконано у період часу раніше липня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (15.01.2007), не виключається.

У Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ», редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28 серпня 2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису № 12441050012000354:

- запис дати та номеру запису в штампі державного реєстратора на 1-му аркуші Статуту « 01.09.2006 р. 12441050012000354», виконано у період часу раніше серпня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (01.09.2006), не виключається;

- підпис від імені державного реєстратора в штампі державного реєстратора на 1-му аркуші Статуту, виконано у період часу раніше серпня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (01.09.2006), не виключається;

- записи символу «Z» на 2-11 аркушах, виконано у період часу раніше вересня 2009 року, тобто їх виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- запис «Юрій» на 11 аркуші, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- підпис Сторожука Ю.М. на лицьовій стороні 11-го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- запис «міс» на лицьовій стороні 11 -го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- підпис Маслоід Ж.С. на зворотній стороні 11-го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- підпис Маслоід Ж.С. на зшивці на зворотній стороні 11-го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається.

7. Виготовлення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом № 18/О8Г від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) в дату зазначену в документі (2006 рік) не виключається.

Так, апелянт наголошує, що у Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025, за результатами судової технічної експертизи документів наведені висновки з приводу того, що:

- сторінки 8, 10 Статуту виготовлені на іншому друкуючому пристрої аніж інші сторінки цього документа, або на цьому ж пристрої в інший період часу;

- після наклеювання паперової бирки, на якій вже містились відтиск штампа з текстом «Прошито, пронумеровано аркушів» та запис « 11 (одинадцять)», внесений до графи відтиску, після чого паперова бирка була частково відокремлена від зворотної сторони останнього аркуша статуту та повторно на неї наклеєна.

Судом першої інстанції вже зроблено обґрунтований висновок стосовно цього питання, разом з тим, колегія суддів також зазначає, що оскільки вказаним Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 не наведено висновків про те, що досліджуваний Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354 підлягав розклеюванню після його державної реєстрації та вказано, що виготовлення Статуту (всіх без виключення сторінок) в дату зазначену в документі (2006 рік) не виключається.

Експертом не дано інформації, чи достатньо було такого відклеювання для заміни с. 8, 10.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів;

- оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Тож, заміна (якщо така і відбувалась) сторінок, у зв'язку з виявленням помилок, під час засвідчення примірника приватним нотаріусом Маслоїд Желлою Степанівною, жодним чином не свідчить про підроблення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387) після проведення його державної реєстрації та не може підставою для визнання такого доказу недостовірним.

Доказів протилежного апелянтом ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано.

Також, судом першої інстанції слушно звернуто увагу, що маючи заперечення проти поданої позивачем копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 відповідачем 2 не подано власної копії такого документа, а відповідні копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 і Протоколу №19/10 від 21.09.2006 були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтале» лише на стадії апеляційного провадження під час первісного оскарження.

Разом з тим, апелянт вважає, що Верховний Суд у своїй постанові не вказував на необхідності витребування та дослідження статуту ТОВ «Електросталь», а також призначення судової експертизи даного документу. Таким чином, надання позивачкою в подальшому статуту є фактично поданням нових доказів при новому розгляді справи, що заборонено у розрізі ГПК. На думку апелянта, прийняття такого доказу судом першої інстанції є порушенням принципу змагальності сторін. Суд першої інстанції самостійно назначив судову експертизу статуту, чого не мав робити.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції нібито безпідставно витребував та досліджував Статут ТОВ «Електросталь», а також призначив судову експертизу цього документа, є помилковими та не заслуговують на увагу.

По-перше, постанова Верховного Суду не містила заборони на витребування додаткових доказів, натомість передбачала необхідність повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи при новому розгляді. Відповідно до статей 13, 38, 77, 81 ГПК України суд має право як за клопотанням сторін, так і з власної ініціативи витребувати докази, якщо це необхідно для з'ясування істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

По-друге, Статут ТОВ «Електросталь» не є новим доказом у розумінні статті 270 ГПК України, оскільки він стосується тих самих правовідносин, що були предметом первісного розгляду, і має значення для перевірки правомірності укладення спірного іпотечного договору. Подання позивачем цього документа після скасування рішення не суперечить вимогам процесуального закону, оскільки новий розгляд справи фактично розпочинається з тієї стадії, на якій було допущено порушення, а суд має забезпечити повноту доказової бази.

По-третє, призначення судової технічної експертизи Статуту здійснено судом у межах його дискреційних повноважень, визначених статтею 99 ГПК України, з метою перевірки достовірності поданого документа. Висновок експертизи підтвердив відсутність ознак підроблення Статуту, тому дії суду першої інстанції були спрямовані на встановлення істини у справі, а не на порушення принципу змагальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв у межах процесуальних повноважень, забезпечив баланс прав сторін і належним чином виконав вказівки Верховного Суду щодо повного та всебічного розгляду справи.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції зобов'язано було Покровську районну державну адміністрацію Донецької області та арбітражну керуючу Карауш Ю.В. направити статут ТОВ «Електросталь» та постанови слідчого безпосередньо до КНДІСЕ, тоді як суд мав здійснювати таке відправлення. З огляду на це, скаржник вважає висновок судової технічної експертизи документів недопустимий доказом у справі, адже був порушений порядок отримання цих доказів, про що було заявлено скаржником у суді першої інстанції, але проігноровано з боку суду.

Перш за все ухвала від 08.06.2023 вже була предметом апеляційного оскарження і залишена ухвалою від 30.08.2023 Східного апеляційного господарського суду без змін. Отже доводи апелянта з даного приводу не можуть бути прийняті до уваги і фактично є намаганням поставити під сумнів вказані судові рішення, що набрали законної сили.

Також в ухвалі щодо проведення експертизи наведено мотиви такого рішення -

процесуальна економія часу.

Слід враховувати що на той час, як і зараз м. Харків, де знаходиться господарський суд Донецької області системно піддавався ракетним обстрілам та атакам БПЛА, що ставило під сумнів, з урахуванням відсутності укриття у будівлі суду, здатність останнього зберегти важливі для розгляду справи докази, внаслідок обстрілів в той час з перебоями працювали відділення Укрпошти, що ускладнювало доставку поштових відправлень у нормативно встановлені строки (а судові органи працюють виключно через Укрпошту).

Отже, доводи апелянта з цього приводу пов'язані виключно із незгодою з

результатами висновків проведеної експертизи.

Такий порядок дій з боку суду не суперечить процесуальному закону, оскільки забезпечує оперативність проведення експертизи, збереження документів у належному вигляді та дотримання принципу безпосередності дослідження доказів. Крім того, суд контролював процес виконання ухвали про призначення експертизи, а сторони були належним чином повідомлені про її проведення, що виключає будь-яке порушення їхніх процесуальних прав.

Таким чином, апеляційна колегія вважає, що висновок судової технічної експертизи документів №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 отримано у законний спосіб, він відповідає вимогам статей 98, 99, 104 ГПК України та є належним і допустимим доказом у справі. Доводи скаржника про порушення порядку його отримання не підтверджені жодними доказами й носять декларативний характер.

Окремо апеляційний суд зауважує, що у випадку незгоди апелянта з Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 в частині дослідження Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, останній не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтале» відповідного клопотання про призначення додаткової судової експертизи Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 із запропонованими питаннями, які мали бути поставлені на вирішення судових експертів не було заявлено.

Щодо наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення (10.11.2006).

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суд має надати оцінку наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення.

Місцевий суд у рішенні вказав, що вбачає наявність порушеного права боржника, яке відображається у тому, що іпотечний договір був укладений директором на вкрай невигідних умовах для ТОВ «Електросталь», оскільки заставна вартість майна у подальшому була збільшена з 14 742 814,00 грн до 449 358 982,00 грн, при тому, що ціна продажу майна залишилась незмінною - 14 742 814,00 грн (п.4.6 договору іпотеки). Разом з тим, умовами договору встановлено, що банк має право самостійно продати заставне майно за вказаною вартістю, а боржник був обмежений у праві продажу за ринковою ціною внаслідок реєстрації відповідного обтяження.

Також місцевий суд вказав, що порушення прав кредиторів полягає в тому, що реалізувавши майно, яке є предметом іпотеки (комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70) за реальною вартістю такого майна, ТОВ «Електросталь» мало б можливість здійснити розрахунок за Кредитним договором (основним зобов'язанням) та з іншими кредиторами, які існували в той період часу.

На цей момент у боржника вже склалися відповідні правовідносини з іншими кредиторами, які також мали вимоги до боржника. Серед них: Techcom GmbH, Mьnchen, Deutschland - у 2008 році; ТОВ «Атоменергомашбуд» - у 2009-2010 роках, вимоги яких визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 у справі № 905/2307/21. При тому, боржник міг взагалі не опинитись у стані неплатоспроможності.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Визначаючи підстави недійсності правочину, суд досліджує питання дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК. Отже, умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності, які у загальному вигляді визначені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, умовами чинності (дійсності) правочину є такі вимоги:

1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним;

6) мають бути дотримані спеціальні вимоги до укладення певних видів правочинів.

Порушення перелічених умов тягне за собою недійсність правочину.

Видом недійсних правочинів є правочини оспорювані, їх відмінність від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою у судовому порядку. Тобто, хоча безпосередньо правовою нормою їхня недійсність не передбачається, але, разом із тим, у сторони правочину або зацікавленої особи існує можливість звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Прикладом оспорюваного правочину є правочин, вчинений фізичною особою, що обмежена у дієздатності. Для визнання такого правочину недійсним піклувальник має подати позовну заяву в суд з вимогою про це.

Так, матеріалами справи доведено факт укладення договору №2005-110/4 від 10.11.2006 в період, коли була наявна заборона на відчуження відповідного нерухомого майна, що є порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку», а також підписання його директором ТОВ «Електросталь» ОСОБА_3 з перевищенням повноважень (за відсутності необхідної цивільної дієздатності).

За частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Тобто підписання виконавчим органом товариства (директором) договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства.

Згідно іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь» в особі директора гр. ОСОБА_3 , підстава дії не зазначено (Іпотекодавець, Боржник), за яким Іпотекодавцем передано Іпотекодержателю в іпотеку майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, складові якого перелічено у договорі.

У п.1.4 договору заставна вартість майна визначена у 14 742 814,00 гривень.

В подальшому, Договором про внесення змін та доповнень №3 від 29.03.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони внесли зміни до п.1.4. іпотечного договору, визначивши заставну вартість майна у розмірі 42 093 083,00 гривень.

Тобто заставна вартість майна через 4 місяці після укладення була збільшена у 3 рази.

Договором про внесення змін та доповнень №6 від 29.05.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони внесли зміни до п.1.4. іпотечного договору, визначивши заставну вартість майна у розмірі 100 685 998,00 гривень.

Заставна вартість майна через 2 місяці була збільшена ще у 2 рази від попереднього.

Договором про внесення змін та доповнень №7 від 27.06.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони внесли зміни до п.1.4. іпотечного договору, визначивши заставну вартість майна у розмірі 147 585 059,00 гривень.

Заставна вартість майна через 1 місяць була збільшена ще у 1,5 рази від попереднього та була більшою від початкової ціни в 10 разів (через 7 місяців після укладення іпотечного договору).

В подальшому, такими Договорами про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 вартість заставного майна була збільшена до 449 358 982,00 гривень (Договір №13 від 24.02.2009).

Такі дії сторін правочину, зокрема директора ТОВ «Електросталь» ОСОБА_3 , свідчать про укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 за значно заниженою заставною вартістю майна.

Розділом 4 іпотечного договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Цим розділом установлено право Іпотекодержателя самостійно реалізувати Майно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу Майна (п.4.5. договору).

Пунктом 4.6. договору встановлено, що сторони договору узгодили ціну продажу Майна у розмірі 14 742 814,00 гривень, у разі продажу майна Іпотекодержателем самостійно від свого імені.

Попри внесення сторонами подальшими Договорами про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 до п. 1.4. договору щодо вартості заставного майна, у пункт 4.6. іпотечного договору жодних змін не вносилось.

Наведене однозначно свідчить, що на момент укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 його було вчинено директором ТОВ «Електросталь» Гурнаком В.П. на вкрай невигідних умовах для самого Товариства.

Договором про внесення змін та доповнень №3 від 29.03.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони:

« 3. Пункт 1.4. Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 викласти в наступній редакції: «Заставна вартість Майна за згодою Сторін складає 42 093 083 (сорок два мільйони дев'яносто три тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок.»

4. Пункт 1.4. Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 викласти в наступній редакції: «Сторони по договору узгодили ціну продажу Майна у розмірі 42 093 083 (сорок два мільйони дев'яносто три тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Заставна вартість Майна за згодою Сторін складає 42 093 083 (сорок два мільйони дев'яносто три тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок у разі продажу майна Іпотекодержателем самостійно від свого імені.»«.

Тож сторонами двічі викладено один і той самий пункт іпотечного договору в різних редакціях.

Аналогічним чином викладені зміни до п. 1.4. іпотечного договору наступними Договорами про внесення змін та доповнень до цього іпотечного договору.

Наведене може свідчити про умисний намір введення сторони договору в оману з боку ВАТ «Кредитпромбанк», адже, як правило, договори, стороною яких є банк, розробляються самим банком.

Договором про внесення змін та доповнень №13 від 24.02.2009 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони:

« 3. Пункт 1.4. Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 викласти в наступній редакції: «Заставна вартість Майна за згодою Сторін складає 449 358 982 (чотириста сорок дев'ять мільйонів триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок.

4. Усі інші пункти Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 залишаються без змін».

Отже, збільшивши вартість заставного у майна у 2009 році до 449 358 982,00 гривень, сторони залишили без змін право Іпотекодержателя самостійно від свого імені продати заставне майно за ціною 14 742 814,00 гривень.

При цьому, наявність обтяження обмежувала право ТОВ «Електросталь» розпоряджатись майном, зокрема, на продаж за реальною вартістю такого майна.

Договором про внесення змін та доповнень №14 від 14.12.2010 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони встановили, що розмір основного зобов'язання та процентів за Кредитним договором №2005-110 від 27.04.2005 (в забезпечення якого укладено іпотечний договір) курсом НБУ на дату укладення договору складає 365 521 074,05 гривень.

Реалізувавши майно, яке є предметом іпотеки (комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70) за реальною вартістю такого майна, ТОВ «Електросталь» мало б можливість здійснити розрахунок за Кредитним договором (основним зобов'язанням) та з іншими кредиторами, які існували в той період часу.

На цей момент у боржника вже склалися відповідні правовідносини з іншими кредиторами, які також мали вимоги до боржника. Серед них: Techcom GmbH, Mьnchen, Deutschland - у 2008 році; ТОВ «Атоменергомашбуд» - у 2009-2010 роках, вимоги яких визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 у справі № 905/2307/21. Боржник міг взагалі не опинитись у стані неплатоспроможності.

На теперішній час, вимоги за кредитним договором, у забезпечення зобов'язань за яким визначено надання іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку майна, заявлено у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» (код 32582387) №905/2307/21.

Частиною шостою статті 64 КУзПБ встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Це означає, що в разі продажу майна, що є предметом забезпечення, отримана від продажу сума йде повністю на погашення вимог забезпеченого кредитора. Інші кредитори можуть претендувати лише на залишок цієї суми, що залишиться після задоволення вимог забезпеченого кредитора, якщо такий буде.

В разі, якщо реалізується майно, що не є предметом застави, вартість такого майна розподіляється між всіма кредиторами відповідної черги пропорційно розміру кредиторських вимог (ст. 64 КУзПБ). Також слід зазначити, що забезпечений кредитор має ряд додаткових прав у процедурі банкрутства (ст. ст. 75, 81 тощо).

Враховуючи те, що іпотечний договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а відповідно він є недійсним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України й не повинен створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, його визнання в межах процедури банкрутства, як дійсного, порушує права інших кредиторів на пропорційний розподіл коштів від реалізації такого майна.

Отже, підсумовуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що оспорюваний іпотечний договір від 10.11.2006 року порушував права як боржника, так і його кредиторів уже на момент укладення.

Права боржника були порушені тим, що договір укладено директором товариства з перевищенням повноважень і на вкрай невигідних умовах - заставна вартість майна була занижена більш ніж у десять разів, тоді як банк зберіг право самостійно реалізувати це майно за первісною, значно нижчою ціною, що позбавляло ТОВ «Електросталь» можливості продати майно за реальною ринковою вартістю. Наявність іпотечного обтяження фактично обмежувала право боржника вільно розпоряджатися своїм активом.

Права кредиторів були порушені тим, що укладення цього договору створило для банку статус забезпеченого кредитора і поставило його у привілейоване становище щодо задоволення вимог - у разі продажу заставленого майна всі кошти спрямовувалися б виключно на користь банку, позбавляючи інших кредиторів можливості отримати пропорційне задоволення. При цьому боржник, маючи інші зобов'язання перед кредиторами (зокрема Techcom GmbH та ТОВ «Атоменергомашбуд»), міг уникнути неплатоспроможності, якби мав змогу реалізувати майно за його реальною вартістю.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку, що іпотечний договір укладено з порушенням вимог законодавства, з перевищенням повноважень і на умовах, які завдали шкоди боржнику та поставили інших кредиторів у гірше становище.

Разом з тим, апелянт вважає, що всі кредитори, вимоги яких нині заявлені у справі про банкрутство ТОВ «Електросталь», з'явилися значно пізніше - у 2010- 2012 роках. Тобто на момент укладення іпотеки (10.11.2006) у боржника не було жодних зобов'язань перед цими кредиторами, а тому не могло існувати й порушення їхніх прав. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції визначив підставу недійсності договору - занижену заставну вартість майна, однак підкреслює, що арбітражна керуюча жодного разу не посилалася на таку обставину. Попри це, суд зробив власні висновки про «занижену вартість» без надання сторонам можливості спростувати або підтвердити такі твердження. Це, на думку ТОВ «Монтале», є грубим порушенням принципу диспозитивності, закріпленого у ст.14 ГПК України, відповідно до якого суд не може виходити за межі заявлених вимог та самостійно формувати нові підстави позову.

Колегія суддів критично оцінює наведені доводи апелянта і не вбачає у них підстав для скасування рішення.

По-перше, твердження про те, що на момент укладення іпотечного договору (10.11.2006) у боржника не було кредиторів, права яких могли бути порушені, спростовується матеріалами справи. Як правильно зазначив місцевий суд, вже у 2008- 2009 роках між ТОВ «Електросталь» та іншими контрагентами, зокрема Techcom GmbH і ТОВ «Атоменергомашбуд» виникли договірні відносини, що згодом переросли у боргові зобов'язання, вимоги за якими визнано у межах справи про банкрутство. Тобто фінансовий стан боржника на той момент свідчив про наявність реальних господарських ризиків і формування зобов'язань перед іншими особами, а отже, іпотечний договір, укладений на невигідних умовах, заклав основу майбутнього порушення прав кредиторів, створивши перевагу одному забезпеченому кредитору.

По-друге, колегія зазначає, що захист інтересів кредиторів у справах про банкрутство має превентивний характер: суд оцінює не лише факт наявності конкретного кредитора на момент укладення правочину, а й те, чи призвів правочин до нерівності умов задоволення вимог у майбутньому. Так, Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 наголосив на необхідності оцінки наявності порушеного права кредиторів та боржника на момент його вчинення. Суд першої інстанції, виконуючи ці вказівки, встановив, що іпотечний договір від 10.11.2006 року був укладений з перевищенням повноважень директора, у період дії заборони на відчуження майна, на вкрай невигідних умовах для боржника та фактично створив перевагу одному кредитору (банку) перед іншими, що й становить порушення прав як боржника, так і його кредиторів уже на момент укладення правочину.

По-третє, аргумент апелянта про порушення принципу диспозитивності є необґрунтованим. Суд першої інстанції не змінив підстав позову і не вийшов за його межі, а лише надав юридичну оцінку доказам, наявним у справі, зокрема умовам іпотечного договору, які прямо вказували на занижену заставну вартість майна. Арбітражна керуюча, оспорюючи договір, посилалася на порушення вимог законодавства, невигідність умов для боржника та порушення його майнових прав - саме ці обставини суд конкретизував у своєму рішенні, визначивши, у чому саме полягала така невигідність. Це відповідає положенням ст.86 ГПК України, за якою суд оцінює докази в їх сукупності та на власне переконання.

Таким чином, суд першої інстанції не порушив принцип диспозитивності, а його висновки про занижену вартість майна є наслідком аналізу матеріалів справи, а не самостійним формуванням нової підстави позову. Водночас апелянт не навів переконливих доказів, які б спростовували факт наявності порушення прав боржника або кредиторів у зв'язку з укладенням спірного правочину.

Щодо строків позовної давності.

Верховний Суд, повертаючи справу №905/2307/21 (905/496/22) на новий розгляд, звернув увагу, що суд першої інстанції має визначити початок перебігу позовної давності, виходячи як з об'єктивних, так і з суб'єктивних чинників, тобто врахувати не лише сам факт порушення права, а й момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про це порушення.

Під час повторного розгляду суд установив, що у господарського суду не було підстав для застосування позовної давності у цій справі, і з цим погоджується апеляційний суд.

Щодо об'єктивних чинників.

До об'єктивних чинників у цій справі належить сам факт порушення права власника боржника на вільне користування і розпорядження своїм майном, який виник унаслідок укладення договору іпотеки та внесення запису про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іпотека, за своєю правовою природою, створює обмеження у розпорядженні майном і триваюче перешкоджання власнику або титульному володільцю в реалізації його правомочностей. Таке обтяження не є разовою дією - воно існує постійно доти, доки не буде скасоване, тобто має характер триваючого правопорушення.

Оскільки іпотечний договір має наслідком обтяження майна, а саме: комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, Промислова зона, буд.70, і передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, суд вважає, що позов про визнання недійсним договору іпотеки та скасування обтяжень є негаторним, оскільки спрямований на усунення перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з цим, у статті 268 ЦК України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.

Так, частиною другою статті 268 ЦК України передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

З огляд на викладене, суд дійшов правильного висновку, що позов про визнання недійсним договору іпотеки та скасування обтяження за своєю суттю є негаторним, спрямованим на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном. А відповідно до усталеної практики Верховного Суду та позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 06.08.2021 у справі №910/20607/17), до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки йдеться про триваюче правопорушення, яке не припинене і триває доти, доки зберігається перешкода.

Таким чином, об'єктивно право позивача залишається порушеним доти, доки обтяження не припинене, тому строк позовної давності не може обчислюватися від моменту укладення іпотечного договору, адже саме порушення є безперервним у часі.

Щодо суб'єктивних чинників.

До суб'єктивних чинників належить момент, коли позивач (арбітражна керуюча Карауш Ю.В., що діє від імені боржника ТОВ «Електросталь») фактично дізналася або могла дізнатися про наявність іпотеки та порушення права власності.

Суд установив, що арбітражна керуюча дізналася про обтяження лише після відкриття провадження у справі про банкрутство, під час перевірки майнового стану боржника та формування ліквідаційної маси. До цього часу інформація про іпотеку в матеріалах бухгалтерського обліку та корпоративній документації боржника відсутня, а отже, у боржника (і тим більше в арбітражного керуючого) не було об'єктивної можливості знати про існування обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Оскільки арбітражна керуюча дізналася про іпотеку лише в ході здійснення повноважень у процедурі банкрутства, саме з цього моменту міг би починатися відлік строку.

Однак, враховуючи триваючий характер порушення (обтяження не усунуте і на момент звернення до суду діяло), позовна давність не застосовується зовсім.

Підсумовуючи наведене, а також враховуючи правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.03.2023 у цій справі, колегія суддів зазначає, що в даному випадку підстав для застосування позовної давності не вбачається.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що спірні вимоги за своєю правовою природою є негаторними, оскільки спрямовані на усунення перешкод у здійсненні права власності боржника на майно, обтяжене іпотекою. Таке обтяження створює постійне, триваюче порушення права власника на вільне розпорядження належним йому майном і не припиняється доти, доки запис про іпотеку не буде скасовано.

З огляду на це, порушення має триваючий характер, а отже, позовна давність не починає свого перебігу та не може бути застосована до вимог про визнання недійсним договору іпотеки і скасування обтяження. Крім того, колегія враховує, що арбітражна керуюча дізналася про існування іпотеки лише після відкриття провадження у справі про банкрутство під час формування ліквідаційної маси боржника, тобто не мала об'єктивної можливості раніше знати про це порушення.

Отже, з урахуванням положень статей 261, 268 Цивільного кодексу України, а також правових позицій, висловлених Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 06.08.2021 у справі №910/20607/17, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку позовна давність не підлягає застосуванню.

Таким чином, доводи апелянта про пропуск позовної давності спростовуються матеріалами справи та правильними висновками суду першої інстанції.

Апелянт наполягає, що договір іпотеки укладено 10.11.2006, а позов подано лише у 2022 році, тобто через понад п'ятнадцять років, і тому відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності нібито сплив ще у 2009 році. Проте такі твердження не враховують ані об'єктивних, ані суб'єктивних чинників, які суд дослідив і оцінив відповідно до вказівок Верховного Суду.

Суд першої інстанції, з чим погоджується й апеляційна інстанція, всебічно дослідив об'єктивну сторону порушення - сам факт існування іпотеки як такого, що створює постійне обмеження у користуванні й розпорядженні майном боржника. Іпотека, за своєю суттю, має наслідком обтяження нерухомого майна і триваюче позбавлення власника можливості повноцінно реалізовувати своє право власності. Це обмеження не є одноразовим актом, воно діє безперервно доти, доки не буде припинене, а отже, має характер триваючого правопорушення.

Разом із тим судом досліджено і суб'єктивні чинники, пов'язані з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права. Арбітражна керуюча Карауш Ю.В., діючи в інтересах боржника, дізналася про наявність спірного обтяження лише після відкриття провадження у справі про банкрутство, під час перевірки складу активів боржника та формування ліквідаційної маси. До цього часу інформація про іпотеку в документації боржника відсутня, тому об'єктивної можливості дізнатись про порушення права раніше не було. Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, саме з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, починається відлік позовної давності.

Таким чином, судом встановлено як об'єктивну наявність триваючого порушення, так і суб'єктивну відсутність можливості дізнатись про нього раніше, що унеможливлює застосування позовної давності у цій справі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку позовна давність не підлягає застосуванню, а доводи апелянта про її сплив є помилковими та не відповідають фактичним обставинам і вимогам чинного законодавства.

Щодо розгляду справи неповноважним складом суду.

Апелянт зазначає, що справа №905/2307/21 (905/496/22) розглядається в межах провадження про банкрутство ТОВ «Електросталь», яке перебуває у провадженні судді Харакоза К.С.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, усі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися саме тим судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і лише в її межах. На думку скаржника, суддя Фурсова С.М., яка ухвалила оскаржуване рішення, мала передати цю справу для розгляду судді Харакозу К.С., але не зробила цього, чим порушила принцип концентрації спорів у межах справи про банкрутство. Таке порушення є істотним і відповідно до п.1 ч.3 ст.277 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення як такого, що ухвалене неповноважним складом суду.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів вказує на таке.

Перш за все, означене питання вже було предметом розгляду господарського суду. Ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Монтале» про передачу справи №905/2307/21 (905/496/22) для розгляду по суті в межах справи №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь».

Вказана ухвала має такий зміст.

Справу про банкрутство ТОВ «Електросталь» №905/2307/21 первісно розглядала суддя Кротінова О.В. У межах цього провадження арбітражна керуюча Карауш Ю.В. у червні 2022 року подала позов про визнання недійсним іпотечного договору. Цей позов зареєстровано як справа №905/2307/21 (905/496/22) і передано на розгляд судді Кротіновій О.В., оскільки саме у її провадженні перебувала справа про банкрутство.

Рішенням від 01.09.2022 позов задоволено, однак постановою Верховного Суду від 30.03.2023 рішення місцевого та апеляційного судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Після повернення матеріалів 27.04.2023 суддя Кротінова О.В. не могла повторно брати участь у розгляді відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України. Тому автоматизованою системою документообігу справу №905/2307/21 (905/496/22) розподілено на суддю Фурсову С.М., яка ухвалою від 28.04.2023 прийняла її до свого провадження.

Водночас основна справа про банкрутство продовжувала перебувати у судді Кротінової О.В. до її самовідводу 20.06.2023, після чого 01.08.2023 вона була передана за результатами повторного автоматизованого розподілу судді Харакозу К.С.

Отже, на момент надходження матеріалів справи №905/2307/21 (905/496/22) на новий розгляд (квітень 2023 року) основне провадження про банкрутство (№905/2307/21) ще перебувало у судді Кротінової О.В., а тому розгляд позову суддею Фурсовою С.М. відповідав вимогам автоматизованого розподілу. Подальша зміна судді у справі про банкрутство (передача Харакозу) не є підставою для повторної передачі цієї справи, і тому клопотання ТОВ «Монтале» про її передачу судді Харакозу К.С. було обґрунтовано залишено без задоволення.

Означена ухвала не оскаржувалася ані одразу після її постановлення, ані наразі - під час апеляційного розгляду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглядалася судом у повноважному складі, визначеному відповідно до положень статей 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 32 та статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а також Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Підстав для висновку про порушення принципу концентрації спорів чи про ухвалення рішення неповноважним складом суду не встановлено.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів виключає доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не виконано вимог Верховного Суду при новому розгляді справи.

Навпаки, місцевий господарський суд вжив усіх необхідних заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, належним чином витребував і дослідив усі релевантні докази, оцінив їх у сукупності та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема щодо:

- підтвердження автентичності та законності накладення заборони, що полягало у визначенні достовірності постанов слідчого Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007;

- обґрунтованості висновку, що іпотечний договір укладено під час дії заборони на відчуження майна, встановленої в межах кримінального провадження №03/05-9060, а отже з порушенням вимог закону;

- встановлення порушення не лише норм законодавства, а й положень Статуту ТОВ «Електросталь», який визначав порядок укладення правочинів від імені товариства;

- наявності порушення прав як боржника, так і його кредиторів на момент укладення договору, оскільки спірне майно було об'єктом кримінального провадження;

- відсутності підстав для сумніву в достовірності листів і постанов слідчого, попри доводи апелянта, що вони «не могли бути винесені» або «не існували»;

- правомірності дій суду першої інстанції щодо витребування та дослідження Статуту ТОВ «Електросталь» у межах повноважень, визначених статтями 38 та 77 ГПК України;

- законності проведення судової технічної експертизи документів, дорученої КНДІСЕ, із дотриманням вимог статті 99 ГПК України;

- відсутності ознак підроблення Статуту ТОВ «Електросталь», оскільки висновком експерта не встановлено жодних доказів його фальсифікації після державної реєстрації;

- відсутності суперечностей у листі нотаріуса Леонова С.І., які б ставили під сумнів достовірність поданих ним документів;

- відсутності порушення принципу змагальності, оскільки суд діяв у межах процесуальних повноважень і забезпечив рівність сторін;

- відсутності пропуску строку позовної давності, адже порушення має триваючий характер, а позивач довідався про нього лише в межах справи про банкрутство;

- правильності застосування висновків Верховного Суду, зокрема щодо моменту оцінки порушення прав кредиторів саме на час вчинення правочину, а не після виникнення боргу.

У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале». Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) має бути залишене без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці в період з 27.10.2025 по 31.10.2025, повний текст постанови складено та підписано апеляційним судом після повернення судді до виконання службових обов'язків, тобто 03.11.2025.

Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтале» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 03.11.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян

Попередній документ

131454036

Наступний документ

131454038

Інформація про рішення:

№ рішення:	131454037
№ справи:	905/2307/21
Дата рішення:	20.10.2025
Дата публікації:	04.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.08.2025)
Дата надходження:	27.04.2023
Предмет позову:	Про визнання недійсним договора

Розклад засідань:

Минулі засідання (48)

21.12.2021 16:00	Господарський суд Донецької області
27.01.2022 16:00	Господарський суд Донецької області
01.09.2022 14:00	Господарський суд Донецької області
21.09.2022 13:00	Господарський суд Донецької області
06.12.2022 12:30	Східний апеляційний господарський суд
08.12.2022 12:30	Господарський суд Донецької області
13.12.2022 13:30	Східний апеляційний господарський суд
09.01.2023 13:40	Господарський суд Донецької області
09.01.2023 13:50	Господарський суд Донецької області
09.01.2023 14:30	Господарський суд Донецької області
06.02.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
23.02.2023 14:10	Касаційний господарський суд
02.03.2023 12:30	Господарський суд Донецької області
16.03.2023 12:30	Касаційний господарський суд
23.03.2023 13:15	Касаційний господарський суд
30.03.2023 12:45	Касаційний господарський суд
04.04.2023 11:30	Східний апеляційний господарський суд
25.05.2023 13:45	Господарський суд Донецької області
25.05.2023 16:30	Господарський суд Донецької області
08.06.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
13.06.2023 10:45	Касаційний господарський суд
15.06.2023 10:30	Східний апеляційний господарський суд
20.06.2023 14:30	Господарський суд Донецької області
20.06.2023 15:00	Господарський суд Донецької області
07.08.2023 14:00	Східний апеляційний господарський суд
30.08.2023 11:40	Східний апеляційний господарський суд
15.09.2023 11:15	Господарський суд Донецької області
10.10.2023 11:00	Господарський суд Донецької області
26.10.2023 15:00	Господарський суд Донецької області
17.11.2023 11:30	Господарський суд Донецької області
11.12.2023 11:30	Господарський суд Донецької області
28.12.2023 11:30	Господарський суд Донецької області
26.01.2024 12:00	Господарський суд Донецької області
12.02.2024 10:00	Господарський суд Донецької області
01.03.2024 15:00	Господарський суд Донецької області
22.03.2024 15:00	Господарський суд Донецької області
12.04.2024 15:00	Господарський суд Донецької області
17.05.2024 14:00	Господарський суд Донецької області
03.06.2024 14:00	Господарський суд Донецької області
25.06.2024 14:30	Господарський суд Донецької області
11.07.2024 14:30	Господарський суд Донецької області
25.07.2024 14:30	Господарський суд Донецької області
13.08.2024 16:00	Господарський суд Донецької області
19.06.2025 12:00	Господарський суд Донецької області
29.07.2025 11:30	Господарський суд Донецької області
12.08.2025 12:00	Господарський суд Донецької області
20.10.2025 11:15	Східний апеляційний господарський суд
17.11.2025 15:00	Господарський суд Донецької області