ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"03" листопада 2025 р. Справа № 924/684/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2025
у справі № 924/684/25 (суддя Грамчук І.В.)
за позовом:
1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
про стягнення заборгованості
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 15.10.2025 у справі № 924/684/25 відмовив у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (вх. №05-08/3075/25 від 14.10.2025) про зупинення розгляду справи №924/684/25.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області у справі №924/684/25 від 15.10.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання про зупинення розгляду справи № 924/684/25 до вирішення справи № 924/1028/25.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає поверненню, з огляду на таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
За положеннями ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесу
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц висловила переконання, що наведений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України (ст. 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у ч. 1 ст. 255 ГПК України. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
В п. 45 постанови від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач оскаржує в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Тобто, оскаржувана ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а скаржник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.04.2024 у справі № 904/5514/23 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду по суті спору.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 по справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Суд також враховує, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов'язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Відповідна за змістом правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/14747/21, від 20.12.2022 у справі №914/4080/21.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Акціонерному товариству "Хмельницькобленерго" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2025 у справі № 924/684/25 на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.
Оскільки апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 242, 234, 235, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Повернути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2025 у справі № 924/684/25 Акціонерному товариству "Хмельницькобленерго"
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.