Справа № 554/10212/24 Номер провадження 22-ц/814/2481/25Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.,
Суддів : Карпушина Г.Л., Чумак О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтавивід 03 березня 2025 року по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
У вересні 2024 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги постачання теплової енергії та гарячої води, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 47663,61 грн. та судові витрати в сумі 3028 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що підприємство надає послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за адресою АДРЕСА_1 , споживачем яких є власник квартири ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання останньою обов'язків по оплаті за спожиті послуги за період з 01.05.2019 по 01.09.2024 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням 3% річних та індексу інфляції в порядку ст. 625 ЦК України.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтавивід 03 березня 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" суму заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 47663,61 грн. грн. та 3028 грн. судового збору.
Задоволення позову обґрунтоване доведеністю факту надання підприємством та відповідно споживання послуг відповідачем, від яких вона не відмовлялася та не здійснення оплати за них, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, що були нараховані підприємством до введення в країні воєнного стану.
Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки строк останньої було продовжено на період дії карантину.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Вказує, що вона не перебуває в договірних відносинах з позивачем, зважаючи на не укладання договору з підприємством.
Вважає неналежним розрахунок заборгованості, оскільки при проведенні останнього було застосовано двоставковий тариф, крім того він не містить розрахунок обсягів спожитої теплоенергії та розрахунок величини теплового навантаження, що застосовуються при нарахуванні послуги.
Звертає увагу на те, що позивач просить стягнути заборгованість з 01.05.2021, між тим звертається до суду 20.09.2024, що свідчить про пропуск позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, які централізовано надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за вказаною адресою.
Невиконання відповідачем як споживачем послуг обов'язку по їх сплаті призвело до виникнення заборгованості в розмірі 47663,61 грн., яку підприємство просило стягнути в судовому порядку з врахуванням положень ст. 625 ЦК України за період з 01.06.2021 по 01.09.2024.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд встановив факт утворення заборгованості внаслідок невиконання споживачем свого обов'язку по оплаті за спожиті послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за вказаний позивачем період, погодився з його розрахунками щодо розміру виниклої заборгованості, яку стягнув з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 частини першої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
За змістом ч. 1 ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи відсутність доказів щодо не користування наданими позивачем комунальними послугами чи відмови від їх отримання, а також доведений позивачем факт відсутності оплати за їх споживання впродовж тривалого часу, суд першої інстанції дійшов обгнутованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відхиляючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий суд вірно послався на п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким строки визначені статтями, в тому числі ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує скасування чи зміну судового рішення.
Фактично апеляційна скарга дублює текст відзиву наданий суду першої інстанції, як заперечення на позовну заяву.
Так відхиляються колегією суддів посилання на відсутність укладеного договору між сторонами, оскільки як зазначалося вище згідно усталеної практики Верховного Суду факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, які були надані комунальними службами.
Окрім того, форма типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії була затверджена постановою КМУ та набрала чинності 01.10.2021.
Такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з моменту опублікування такого договору на сайті органу місцевого самоврядування чи виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних правовідносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Посилання апелянта на відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості та незаконність нарахування оплати по двоставковому тарифу відхиляються колегією суддів виходячи з наступного.
Так, долучений розрахунок заборгованості як постачання теплової енергії, так і постачання гарячої води містить всі необхідні та належні складові, а саме : опалювальну площу квартири, кількість теплової енергії, теплове навантаження, кількість теплової енергії (загальнобудинкові потреби), абонентське обслуговування, перерахунок за зниження якості, на підставі яких і формуються платежі споживача. При цьому обсяг спожитої теплової енергії, що визначається показниками вузла комерційного обліку, розподіляється пропорційно опалювальної площі кожної квартири окремо.
Таким чином наданий підприємством розрахунок є належним та допустимим доказом який доводить заборгованість споживача перед підприємством за надані послуги.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2269 від 30 листопада 2020 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води» Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» установлені тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні: для потреб населення: умовно-змінну частину двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії 1 332,52 грн/Гкал (з ПДВ); умовно-постійну частину двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 79 472,03 грн/Гкал/год (з ПДВ).
Пунктом 4 даного Порядку установлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» тарифи на послугу з постачання гарячої води споживачам, які отримують її без використання індивідуальних теплових пунктів, на рівні: для потреб населення 95,00 грн за 1 куб. м (з ПДВ).
Нарахування за надані послуги здійснюється у відповідності до вказаних тарифів, які були введені в дію з 01 грудня 2020 року, згідно вказаної постанови НКРЕКП.
Запровадження двоставкових тарифів відбулося одночасно з моментом набрання чинності нових договорів, відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а отже позивач зобов'язаний застосовувати у розрахунках тарифи за новою класифікацією.
Постанова НКРЕКП в№2269 є чинною, а отже визначені в ній тарифи правомірно застосовані при нарахуванні оплати за надані послуги позивачем.
Крім того постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року рішення Полтавського адміністративного окружного суду від 11 квітня 2023 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення 16 позачергової сесії Полтавської обласної ради 8 скликання від 30.09.2022 р. № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в частині встановлення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «Для потреб населення» відповідно до додатку 2 та тарифів на послугу з постачання гарячої води за категорією споживачів «Для потреб населення» відповідно до додатку 3 скасовано і в цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Безпідставними вважає колегія суддів і посилання апелянта щодо необхідності застосування строку позовної давності, з огляду на заявлені вимоги з 01 травня 2021 року та подачу позову у вересні 2024 року, що виходить за межі 3 річного строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК України.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовна давність тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS COV-2» з 12 березня 2020 на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово було продовжено та скасовано з 01 липня 2023 року.
Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, строки визначені статтями, в тому числі ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином перебіг позовної давності щодо позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» продовжився на строк дії карантину.
Разом з тим, судова колегія не може погодитися з прийнятим судом рішенням в частині покладення на відповідача обов'язку сплатити судовий збір в розмірі 3028 грн.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 було долучено копію пенсійного посвідчення з зазначенням про наявність в останньої 2 групи інвалідності.
За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Зважаючи, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, а отже звільнена від сплати судового збору, висновок місцевого суду щодо стягнення з неї останнього є помилковим, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини вказівки на стягнення з відповідача ОСОБА_1 судового збору за подачу позовної заяви, з одночасним зазначенням про компенсацію понесених судових витрат ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» при сплаті судового збору за подачу позовної заяви за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити, шляхом виключення з резолютивної частини вказівки про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», зазначивши, що сплачений Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір в сумі 3028 грн. підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Судді : Обідіна О.І. Карпушин Г.Л. Чумак О.В.