Справа № 154/2986/25 Провадження №33/802/725/25 Головуючий у 1 інстанції:Лутай А. М.
Доповідач: Подолюк В. А.
03 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Галащука С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Галащука Сергія Юрійовича на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 21 липня 2025 року о 20 год. 18 хв. по вул.Луцькій в м.Володимир Волинської області керував електровелосипедом з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини) і відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з таким судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - адвокат Галащук С.Ю. подав апеляційну скаргу в якій вищевказану постанову судді вважає необґрунтованою та незаконною.
Зазначає про те, що у ПДР законодавець чітко розмежовує поняття велосипед, велосипедист та водій транспортного засобу. Так, у п.1.10 ПДР зазначено, що велосипед - це транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому. Велосипедист - це особа, яка керує велосипедом. При цьому, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, велосипед, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний електро-колесом потужністю менше 1 кВт, а тому він не потребує державної реєстрації та для керування ним не потрібно мати посвідчення водія. Окрім того, на цьому велосипеді були відсутні акумуляторні батареї, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тобто на момент зупинки ОСОБА_1 поліцейськими, він мав статус велосипедиста і керував ним. У зв'язку з цим, норма п.2.5 ПДР, яка застосовується виключно до водія, а не до велосипедиста, протиправно була застосована всупереч законодавчих актів.
Також зазначає, що КУпАП містить окрему норму закону щодо велосипедиста, який перебуває в стані алкогольного сп'яніння і, це ст.127.
Захисник переконаний, що, оскільки ОСОБА_1 керував велосипедом, то вимога працівника поліції щодо проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння є неправомірною.
Зважаючи на це, апелянт переконаний, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами.
Однак, місцевий суд на такі обставини уваги не звернув і відповідно постановив незаконну постанову, яка підлягає скасуванню.
Посилаючись на викладене, захисник просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Галащука С.Ю., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду першої інстанції є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
У поданій апеляційній скарзі сторона захисту вказує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398654 від 21.07.2025, за змістом якого ОСОБА_1 21 липня 2025 року о 20:18 год. керував електровелосипедом з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Від підпису протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025, відповідно до яких ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на місці зупинки, а також він направлявся на проходження медичного огляду в медичний заклад для визначення стану такого сп'яніння, але, він відмовився.
Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом. В ході спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу, або ж в медичному закладі, однак він відмовився. Після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, йому було повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, що і було зроблено. Від підпису протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився.
Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Водночас, з приводу доводів сторони захисту про те, що електровелосипед, обладнаний електро-колесом потужністю менше 1 кВт, яким керував ОСОБА_1 не відноситься до транспортних засобів, а тому він не може нести відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Диспозиція ст.130 КУпАП окрім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів з ознаками алкогольного сп'яніння та їх відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п.1.10 ПДР.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який має електродвигун, за допомогою якого він приводиться в рух, а також призначений для перевезення людей.
З огляду на вищевикладене, електровелосипед, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.
Аналіз досліджених доказів у їх сукупності та вищевказаних норм законодавства, дає підстави зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені апелянтом в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують їх.
Також безпідставними апеляційний суд вважає доводи сторони захисту про те, що на велосипеді, яким керував ОСОБА_1 були відсутні акумуляторні батареї, як про це зазначено в апеляційній скарзі, оскільки як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 рухався на електровелосипеді не застосовуючи мускульну силу ніг. У зв'язку з цим, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цій частині до уваги судом також не беруться.
Таким чином, вищенаведені та усі апеляційні доводи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 будь-яким чином адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку, не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Галащука Сергія Юрійовича залишити без задоволення, а постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 09 жовтня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк