Справа № 761/41302/24
Провадження № 2/761/3573/2025
18 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Набока А.І. ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення недоплаченої частини заробітної плати, -
Представник ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 03.11.2020 року по 01.02.2024 року Позивач працював на посаді начальника відділу роботи станцій Виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». 01.02.2024 року Позивача переведено в підпорядкування виробничого штабу виробничого підрозділу служби роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з мобілізацією. Наказом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» № 24 від 22.02.2024 року було надано матеріальну допомогу у розмірі двох посадових окладів (місячних тарифних ставок), що склалися на день мобілізації - ОСОБА_3 - начальнику відділу роботи станцій. 26.02.2024 року Позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022. 03.08.2024 року на підставі наказу № 229 командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_3 було звільнено від займаної посади та виключено зі списків частини. 05.08.2024 року Позивача було переведено черговим по залізничній станції «Вирівка» Конотопського району виробничого підрозділу служби роботи станцій на підставі наказу № 387/ос від 05.08.2024 року. Представник позивача зазначає, що за весь період з 22.02.2024 року по 01.11.2024 року Позивач так і не отримав матеріальну допомогу, визначену Наказом № 24 від 22.02.2024 року. Відповідно до листа Відповідача №НЗК-08/2664 від 12.11.2024 року, станом на лютий 2024 року розмір посадового окладу Позивача становив 14 508 грн. Невиплачена частка заробітної плати ( матеріальної допомоги) за 2024 рік- 14 508 грн. х2 посадові оклади = 29 016 грн. Також просив суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача компенсацію за втрату частини заробітної плати (матеріальної допомоги) в зв'язку із порушенням термінів її виплати у розмірі 2 804,44 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 44 копійки.
Провадження у справі відкрито 05.11.2024, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
06 грудня 2024 року відповідач, через свого представника подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що з позовними вимогами не погоджується, посилається на пункт 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Так, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ. Цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". За приписами пункту 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ із змінами, внесеними згідно із Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022 (далі -Закон), на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Починаючи з 24.02.2022 року, російська федерація здійснює обстріли всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об'єкти інфраструктури, у тому числі АТ «Укрзалізниця». Працівники АТ «Укрзалізниця» в найкоротші терміни здійснюють відновлення та ремонт об'єктів інфраструктури та техніки, витрачаючи матеріали та кошти. З перших днів повномасштабного вторгнення працівники АТ «Укрзалізниця» здійснюють перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом. Оскільки на даний час відсутнє повітряне сполучення, автомобільні перевезення є обмеженими, залізниця стала головним, а в деяких регіонах чи не єдиним перевізником. Також зазначено, що залізниця стала дорогою життя для багатьох людей, оскільки поїздами АТ «Укрзалізниця» були евакуйовані мільйони людей. Слід зазначити, що відновлення інфраструктури, гуманітарні перевезення, потребували значних коштів і здійснювались АТ «Укрзалізниця» на безоплатній основі. АТ «Укрзалізниця» є державною компанією, яка з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень. Крім того, вантажні перевезення залізниця не здійснювала, пасажирські перевезення були безкоштовні (евакуація). Дохід в цей час Відповідач не отримував. В зв'язку зі значними видатками Відповідача, пов'язаними поряд з іншим та з великою кількістю евакуаційних (безкоштовних для пасажирів) поїздів, керуючись вимогами вищезазначеного Указу Президента України, правлінням АТ «Укрзалізниця» на засіданні 14 березня 2022 року прийнято рішення, яке відображено в протоколі № Ц-54/31 Ком.т. підпункті 1.1.4. пункту 1.1., що інші додаткові виплати, які передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема одноразової матеріальної допомоги залізничникам, мобілізованим на військову службу, призупинити. Таким чином, зазначеним рішенням правління АТ «Укрзалізниця» працівникам залізниці призупинені додаткові виплати, передбачені п. 8.23 розділу 8 Колективного договору між адміністрацією і територіальним комітетом профспілки виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
12 грудня 2024 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що Відповідач не надав докази надсилання відзиву з додатками позивачу, який не має зареєстрованого кабінету в системі «Електронний суд». До відзиву було додано документи на підставі яких відповідач заперечує проти задоволення позову однак, зазначені документи також не були надіслані позивачу, тому в силу частини 9 статті 83 ЦПК України просив не брати їх до уваги під час ухвалення рішення суду. Також зазначає, що ще однією підставою для неприйняття судом доказу є те, що відповідачем подано у текстовому документі (ворд) Витяг з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, цей документ викликає об'єктивний сумнів, адже на ньому відсутні підписи посадових осіб, а також він не засвідчений корпоративним секретарем акціонерного товариства. Статтею 87 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено компетенцію корпоративного секретаря акціонерного товариства, а саме: до компетенції корпоративного секретаря належить, зокрема, підготовка витягів з протоколів засідань органів управління товариства та їх засвідчення. Тобто, законом визначено, що витяг з протоколу засідання органу управління акціонерного товариства повинен бути належним чином засвідчений секретарем, а у даному випадку простий текст документа у форматі «ворд» не є належним та допустимим доказом, оскільки у нього на персональному комп'ютері будь яка особа може внести які завгодно зміни, тому відповідно не можливо встановити автентичність цього документу чи дійсно його було затверджено на засіданні правління АТ «Укрзалізниця». Так само і Положення «Про Регіональну філію "Південно-Західна залізниця"», яке надано на 2х сфотографованих аркушах, які були роздруковані, і на яких не міститься жодного підпису про його затвердження, у тому числі відсутня печатка, що знову ж таки викликає об'єктивний сумнів у його автентичності, тому не може бути прийнято судом до уваги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заявлених вимог, у зв'язку із його безпідставністю.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши належну оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, і не заперечується сторонами, що вперіод з 03.11.2020 року по 01.02.2024 року ОСОБА_3 працював на посаді начальника відділу роботи станцій Виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
01.02.2024 року позивача переведено в підпорядкування виробничого штабу виробничого підрозділу служби роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з мобілізацією.
Наказом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» № 24 від 22.02.2024 року було надано матеріальну допомогу у розмірі двох посадових окладів (місячних тарифних ставок), що склалися на день мобілізації - ОСОБА_3 - начальнику відділу роботи станцій.
Відповідно до листа відповідача №НЗК-08/2664 від 12.11.2024 року, станом на лютий 2024 року розмір посадового окладу ОСОБА_3 становив 14 508 грн.
26.02.2024 року позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022.
03.08.2024 року на підставі наказу № 229 командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_3 було звільнено від займаної посади та виключено зі списків частини.
05.08.2024 року Позивача було переведено черговим по залізничній станції «Вирівка» Конотопського району виробничого підрозділу служби роботи станцій на підставі наказу № 387/ос від 05.08.2024 року.
У судовому засіданні представником відповідача не заперечувалась та обставина, що позивачу на день розгляду справи у суді не було виплачено матеріальну допомогу у розмірі двох посадових окладів на підставі наказу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» № 24 від 22.02.2024 року.
Тобто, невиплачена частка заробітної плати (матеріальної допомоги) за 2024 рік- 14 508 грн. х2 посадові оклади = 29 016 грн.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 103 відсотки (величину порога індексації). Таким чином, індексація і компенсація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про їх стягнення без обмеження будь-яким строком. На підтвердження вищенаведеного Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).
Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Статтею 10 КЗпП України визначено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати заробітної плати, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі ст. 2 цього Закону, компенсація втрати громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159 та ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 01.01.2001р. (дня набрання чинності вказаного Закону).
Відповідно до зазначеного Закону під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення). Тобто нарахувати компенсацію за затримку потрібно, тільки якщо раніше нарахований дохід працівникові своєчасно не виплачений.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно п.3,п.4.Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми. Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. (Абзац четвертий пункту 3 в редакції Постанови КМ N 692 від 23.04.99). Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць. Крім того, у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У статтях 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до постанови КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013р. № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина… щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (п. 1 резолютивної частини рішення).
Крім того, є також наступна судова практика з цього питання. Так, ВСУ роз'яснив, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанова ВСУ від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16).
Отже, виходячи з вищенаведеного, можливо зробити висновок, що право працівника на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати заробітної плати може виникати не тільки у працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, але і у звільненого також, або в разі несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення заробітку.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
За таких обставин розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати заробітної плати, але оскільки нарахування проводилися станом на лютий 2024 року виглядає наступним чином:
Період прострочення березень 2024 року - грудень 2024 року:(березень 100,50 : 100) x (квітень 100,20 : 100) x (травень 100,60 : 100) x (червень 102,20 : 100) x (липень 100,00 : 100) x (серпень 100,60 : 100) x (вересень 101,50 : 100) x (жовтень 101,50 : 100) x (листопад 101,90 : 100) = 1.09665152.
Інфляційне збільшення: 29 016,00 x 1.09665152 - 29 016,00 = 2 804,44 грн.
Суд вважає доведеним порушення права Позивача на виплату матеріальної допомоги у розмірі двох посадових окладів (місячних тарифних ставок), що склалися на день мобілізації - ОСОБА_3 - начальнику відділу роботи станцій та вважає за можливе стягнути з Відповідача невиплачену матеріальну допомогу 29 016 грн., а також інфляційне збільшення у сумі 2 804,44 грн.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, суд -
Керуючись ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 81, 141, 258-259,265,268,354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6) про стягнення недоплаченої частини заробітної платизадовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40075815) на користь на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) невиплачену частку заробітної плати ( матеріальної допомоги) за 2024 рік у сумі 29 016 грн. 00 коп., компенсацію за втрату частини заробітної плати (матеріальної допомоги) у зв'язку із порушенням термінів її виплати у розмірі 2 804 грн. 44 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40075815) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: