СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27441/24
пр. № 2/759/1899/25
20 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Київська міська рада про визнання права користування житловим приміщенням,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є дружиною померлого ОСОБА_5 , який був зареєстрований у спірній квартирі з 31.08.1984 року. Позивач проживала зі своїм чоловіком та його сім'єю у цій квартирі з 1994 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач постійно проживає у даній квартирі, веде господарство та самостійно сплачує комунальні послуги після смерті чоловіка. Позивач зазначила, що її покійний чоловік мав намір прописати її, але не встиг цього зробити.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.01. 2025 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 25.09. 2025 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги та не заперечувала щодо їх задоволення.
Святошинська РДА надала до суду відзив, в якому зазначила, що адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі оскільки права позивача не були порушені.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду.
Ордер № В115108 від 06.05.1969 року на житлове приміщення був виданий на ім'я ОСОБА_6 . До складу її сім'ї були включені: чоловік - ОСОБА_7 та син - ОСОБА_5 (покійний чоловік Позивача).
З наданих свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її син ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 15.04.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі статтею 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до частини першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі, здійснює оплату комунальних послуг, проводить ремонт у квартирі та що покійний чоловік мав намір її прописати. Також підтвердила, що відповідач ОСОБА_2 також проживає у вказаному приміщенні.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив аналогічні обставини , а саме що позивачка проживає в квартирі, знає про оплату нею комунальних послуг, особисто допомагав їй під час ремонту, а також чув від покійного ОСОБА_5 , що той мав намір прописати позивачку та доручити їй оформлення документів на приватизацію. При цьому він зазначив, що відповідача ОСОБА_4 бачив востаннє близько 10 років тому.
Оцінюючи показання свідків, суд бере до уваги, що вони є послідовними та не суперечать один одному. Однак надані пояснення свідків підтверджують лише фактичне проживання позивачки у спірній квартирі, участь у побутовому облаштуванні та сплату комунальних платежів.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням не підлягають задоволенню.
Позивач перебувала у шлюбі з членом сім'ї наймача понад 27 років (з 1994 по 2021 рр.). При цьому позивач не надала суду доказів того, що за життя її чоловіка або основного наймача існували об'єктивні перешкоди або законні заборони, які унеможливлювали виконання ними своїх обов'язків з її реєстрації у спірному житлі у встановленому законом порядку. Тривала відсутність реєстрації позивача у спірній квартирі при наявності такої можливості протягом багатьох років свідчить про недотримання встановленого порядку вселення та відсутність волі законних користувачів на надання їй самостійного права користування житлом.
Суд встановив, що позивач зберігає зареєстроване місце проживання за іншою адресою, що свідчить про відсутність наміру позивачки оформити правовідносини відповідно до вимог законодавства. Позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що спірна квартира належить до державного житлового фонду та була надана за ордером членам сім'ї ОСОБА_10 . Позивачка проживала у квартирі як дружина наймача, однак була зареєстрована за іншою адресою і станом на сьогоднішінй день є зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2 .
Основним наймачем на даний час є ОСОБА_4 . Законодавством (статті 64, 65, 106 ЖК України) передбачено, що право користування житлом як член сім'ї наймача виникає за згодою наймача та членів його сім'ї, а також за умови належного вселення та реєстрації у встановленому порядку.
Позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що вона зверталася до наймача ОСОБА_4 з проханням надати згоду на її реєстрацію у спірній квартирі та наймач відмовив їй у такій реєстрації.
Не надала доказів, що зверталася до Святошинської районної державної адміністрації з відповідною заявою про реєстрацію місця проживання, і що їй було офіційно відмовлено.
Надані позивачкою квитанції про оплату комунальних послуг не є достатнім доказом набуття права користування житлом, оскільки лише підтверджують факт проживання, користування послугами, але не створюють правового статусу наймача.
Суд вважає, що ОСОБА_3 не довела наявності передбачених законом підстав для визнання за нею права користування спірною квартирою, оскільки не підтвердила належного вселення до житла, згоди наймача та законних дій щодо оформлення реєстрації.
У зв'язку з цим позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України , ст. 61,64,65,106 ЖК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Київська міська рада про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Повний текст рішення складено 03.11.2025 року.
Суддя Н.О. Петренко