79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" жовтня 2025 р. Справа №914/2511/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп»
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 (суддя Щигельська О.І.) про відмову в забезпечення позову
у справі №914/2511/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп», м.Миколаїв Львівської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітрова», м.Львів
про стягнення 1502136,41 грн
Представники сторін :
від позивача - Булгакова Н.О.
від відповідача - Левицька Н.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» (далі -позивач, ТзОВ «Мартін Енерджі Груп») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітрова» (далі - відповідач, ТзОВ «Цітрова») про стягнення заборгованості в сумі 1502136,41 грн, з яких: 1116183,51 грн основного боргу, 262998,61 грн пені, 26704,55 грн 3% річних та 96249,74 грн індексу інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за отриманий товар, згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів за відомостями №ВІД 259/09/20 від 20.09.2024.
10.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, вказуючи на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів та неповну оплату за отриманий товар. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідач не відповідає на претензії, дій щодо оплати поставленого товару не здійснює, зареєстроване рухоме чи нерухоме майно у відповідача відсутнє. Таким чином, на думку позивача, наведене ускладнить виконання рішення в майбутньому, а, отже, наявні підстави для забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 по справі №914/2511/25 в задоволенні заяви ТзОВ «Мартін Енерджі Груп» про забезпечення позову (вх.№3749/25 від 10.09.2025) відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що запропоновані заявником заходи не мають необхідного зв'язку з предметом позову та є надмірними, що призвело б до необґрунтованого обмеження прав відповідача, а доводи заявника не містять достатніх доказів можливих дій відповідача, які ускладнять виконання рішення суду. Суд першої інстанції зазначає, що відповідачем протягом 01.01.2024 - 01.08.2025 року частково здійснювались оплати за договором, що не свідчить про вчинення ним дій на ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, факту реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, позивачем не доведено.
Позивач не погодився з ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2025, якою відмовлено у забезпеченні позову, оскаржив її в апеляційному порядку, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти ТзОВ “ЦІТРОВА», що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦІТРОВА», серед яких: НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ “Приватбанк» чи в будь-якій іншій банківській чи фінансовій установі, в якій відкритий чи буде відкритий рахунок на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦІТРОВА», в межах ціни позову у розмірі 1 502 136,41 грн та судового збору в розмірі 18 025,64 грн.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, посилаючись на норми ст. ст. 136, 137 ГПК України, вказує на наявність підстав для забезпечення позову. Зокрема, зазначає, що оплата за поставлений згідно договору товар, здійснена не в повному обсязі, дій щодо погашення заборгованості відповідачем не вчиняється, нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, у разі задоволення позову, у відповідача відсутнє, що в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення.
Відповідач скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, та подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/7904/25 від 15.10.2025), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, вказуючи на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, відповідач зазначає про безпідставність тверджень позивача про те, що ТзОВ «ЦІТРОВА» не вчиняє дій щодо погашення заборгованості, оскільки з моменту подання позову, відповідачем частково оплачено наявний борг, що підтверджується платіжними інструкціями: №2444 від 25.08.2025 на суму 70000 грн; №2286 від 09.09.2025 на суму 50000 грн; №2288 від 10.09.2025 на суму 60000 грн; №2335 від 24.09.2025 на суму 70000 грн; №2345 від 30.09.2025 на суму 150000 грн; №2360 від 03.10.2025 на суму 100000 грн.
Крім того, відповідач додатково зазначає, що після подання апеляційної скарги ним здійснено черговий платіж на користь відповідача на суму 200000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2400 від 15.10.2025 та, що на даний момент сума основної заборгованості становить 416183 грн 51 коп., з огляду на що, на думку відповідача, ризик невиконання судового рішення у випадку задоволення позову, відсутній. Одночасно, звертає увагу суду на те, що сам факт наявності заборгованості, відсутності зареєстрованого за відповідачем майна не є свідченням неплатоспроможності відповідача та достатніми підставами для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які висловили свої доводи та міркування щодо поданої позивачем апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила таке:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2025 Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу у справі №914/2511/25, якою в задоволенні заяви ТзОВ «Мартін Енерджі Груп» про забезпечення позову (вх.№3749/25 від 10.09.2025) відмовлено.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Норми процесуального законодавства покладають на суд обов'язок зі здійснення оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
З аналізу змісту позовної заяви вбачається, що позивач 15.08.2025 звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №ВІД 259/09/20 від 20.09.2024 в сумі 1502136,41 грн, з яких: 1116183,51 грн основного боргу, 262998,61 грн пені, 26704,55 грн 3% річних та 96249,74 грн інфляційних.
Дослідивши та проаналізувавши наведені заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи, враховуючи обставини цієї справи, приймаючи до уваги усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд першої інстанції врахував, що позивач у позовній заяві зазначив про здійснення відповідачем оплати за товар на загальну суму - 3950000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2024 року до 01.08.2025 року, а відтак доводи скаржника про відсутність зі сторони відповідача дій, які спрямовані на погашення боргу не приймаються до уваги.
Позивачем не доведено, на підставі належних та допустимих доказів, тяжкого фінансового становища відповідача, наявності значної заборгованості перед іншими контрагентами та того, що кошти, які наявні у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути.
Суд не вбачає наявності зв'язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог та адекватністю таких заходів. Також необхідно зазначити про те, що запропоновані заявником заходи не мають необхідного зв'язку з предметом позову та є надмірними, що призвело б до необґрунтованого обмеження прав відповідача, а доводи заявника не містять достатніх доказів можливих дій відповідача, які ускладнять виконання рішення суду, оскільки відповідачем надано суду докази вчинення дій на погашення наявної заборгованості.
Крім того, судом першої інстанції правомірно відзначено, що факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов'язань згідно договору підлягають доведенню під час вирішення справи по суті і самі по собі не можуть свідчити про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.
Проаналізувавши доводи і заперечення сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявник у своїй заяві про забезпечення позову не навів належних та беззаперечних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача та не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою скасування оскаржуваної ухвали суду.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.129, 269, 271, 275, 276, 282 - 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги ТзОВ «Мартін Енерджі Груп» відмовити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.09.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі №914/2511/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повна постанова складена 30.10.2025.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік