Справа № 182/2901/25
Провадження № 2/0182/2432/2025
Іменем України
03.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Онищенко Семен Валерійович, до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
15.05.2025 року представник позивача Онищенко С.В. звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною 22.07.2020 року був вчинений виконавчий напис № 2934 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (далі по тексту - АТ «Банк Форвард») заборгованості в розмірі 27 395,93 грн. Підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису стало невиконання позивачем умов кредитного договору №200189431 від 27.02.2019 року, укладеного ним з ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».
На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною 03.09.2020 року відкрито виконавче провадження №62942986 про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» даної заборгованості.
Позивач вважає, що виконавчий напис щодо стягнення з нього заборгованості є таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав. Приватним нотаріусом порушені правила та умови видачі виконавчих написів, а саме: не перевірено безспірність заборгованості, не перевірені строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, не надано доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, нотаріуси мають право вчиняти виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Даний перелік встановлений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, та не містить посилань на кредитний договір, як на документ, за яким нотаріус в праві вчинити виконавчий напис.
Приватний нотаріус Буждиганчук Є.Ю. при вчинені оспорюваної нотаріальної дії не переконалась належним чином у наявності прав у відповідача звертатись за виконавчим написом та у безспірності розміру суми, заявленої до стягнення. З наведених вище підстав позивач просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зобов'язано третю особу надати відповідні відомості, необхідні для розгляду даної справи. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали, на подачу відзиву на позовну заяву. Третім особам роз'яснено право подати пояснення щодо позову чи відзив на позовну заяву (а.с.34-36).
Позивач та його представник належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді, шляхом надсилання на електронну адресу, зазначену в позові, копії ухвали про відкриття провадження. Додаткових заяв або клопотань на адресу суду не направив.
Відповідач АТ «Банк Форвард» належним чином були повідомлені про розгляд справи, шляхом надсилання на їх юридичну адресу копії ухвали про відкриття провадження, про що свідчить поштовий конверт (а.с. 52), який повернувся на адресу суду, як не вручений, за закінченням терміну зберігання. Крім того, ухвалу про відкриття провадження було направлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» (а.с.39а). Своїм правом відповідач не скористався, відзив на позовну заяву на адресу суду не направив.
Третя особа приватний нотаріус Буждиганчук Є.Ю. належним чином повідомлялась про розгляд справи, шляхом надсилання на її юридичну адресу копії ухвали про відкриття провадження, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.50). На виконання ухвали, 12.06.2025 року вона направила на електронну адресу суду копію нотаріальної справи (а.с.41-49).
Приватний виконавець Павелків Т.Л. належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді, шляхом надсилання на її юридичну адресу копії ухвали про відкриття провадження, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.51), згідно якого пакет документів вручено 10.06.2025 року особі за довіреністю Андрухів І.С.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною 22.07.2020 року був вчинений виконавчий напис №2934 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за період з 27.10.2019 року по 27.11.2019 року в розмірі 27 395,93 грн., з яких 19 870,93 грн. - заборгованість за кредитом, 6 308,55 грн. - заборгованість за несплаченими процентами, 366,45 грн. - плата за пропуск мінімальних платежів, 850,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису (а.с.10).
На підставі зазначеного виконавчого напису 03.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження №62942986 про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» даної заборгованості (а.с.24-25). В рамках даного виконавчого провадження було винесено постанову від 03.09.2020 року про арешт коштів боржника (а.с.22-23).
Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб) строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Крім того, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була така надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд наголошує, що як на підставу вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус Буджиганчук Є.Ю. посилається на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Відповідні зміни до Постанови №1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ від 26.11.2014 року за №662 , зокрема, в частині п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами.
Отже, станом на 22.07.2020 року - дату вчинення спірного виконавчого напису чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось. Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржуваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору №200189431 від 27.02.2019 року, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вище зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 17.10.2018 року по справі за № 301/1894/17. Аналогічні правові висновки були зроблені у постанові Верховного Суду № 826/1216/16 від 27 червня 2018 року.
Так, в матеріалах справи наявний ордер про надання ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом Онищенком Семеном Валерійовичем. Згідно п.3 договору №05/10-25 про надання адвокатської правової допомоги від 10.05.2025 року, Клієнт сплачує Бюро винагороду (гонорар) обумовлену додатковою угодою. Додаткові витрати пов'язані з наданням правової допомоги (поштові видатки, відрядження, мита і збори та ін.) до суми гонорару не включаються, та відшкодовуються клієнтом окремо (а.с.12). У Додатковій Угоди №1 від 10.05.2025 року до Договору про надання адвокатської правової допомоги, надано опис вартості наданих адвокатських послуг (а.с.13). Згідно акту приймання-передачі правової допомоги та грошових коштів від 14.05.2025 року, вартість професійної правничої допомоги склала 6 000,00 грн. (а.с.14).
З урахуванням вище зазначеного, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону. З цих підстав дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,141,206,263-265,268 ЦПК України, Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року, суд -
Позовну заяву позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Онищенко Семен Валерійович, до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 22.07.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2934, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокію Юріївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошових коштів у сумі 27395,93 грн. (двадцять сім тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 93 коп.) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 (шість тисяч грн. 00 коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева