справа № 208/4390/25
провадження № 2/208/2906/25
(заочне)
08 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Шабельник Р.М.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам'янської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам'янської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам'янської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
У своєму позові позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в них з відповідачем - ОСОБА_2 , народилася донька ОСОБА_3 .
Офіційно в шлюбі вони не перебували. Спільне життя з відповідачем не склалося та в травня 2022 року, вони припинили мешкати разом.
З травня 2022 року по теперішній час ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та позивач утримує дитину.
Відповідач самоусунувся від виховання доньки, не спілкується з нею, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її життям.
Матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надає, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання.
З позовною заявою до суду про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, позивач не зверталась.
Відповідач з жовтня 2022 року взагалі не цікавиться життям своєї доньки, не вітає її на день народження та інші свята, не знає чим вона цікавиться, які має захоплення та бажання, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дитини.
Всі питання щодо виховання доньки позивач вирішує самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
Відповідач повністю відмовився від своєї малолітньої доньки.
Відповідач офіційно не працевлаштований, веде аморальний спосіб життя, повністю самоусунуся від виконання батьківських обов'язків, не проявляє зацікавленості в подальшій долі доньки.
Відповідач неодноразово притягався до адміністративної відповідальності та кримінальної відповідальності.
Наразі відповідач перебуває в місцях позбавлення волі.
15 травня 2024 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , який наразі фактично виконує батьківські обов'язки по відношенню до ОСОБА_3 .
В шлюбі з ОСОБА_4 народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наразі, ОСОБА_3 називає батьком ОСОБА_4 , оскільки рідного батька не пам'ятає та не знає.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач вважає за доцільним позбавити його батьківських прав.
Тому, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Органу опіки та піклування Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам'янської міської ради не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, з урахуванням висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується виданим 26 червня 2020 року Дніпровським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) свідоцтвом про народження, актовий запис № 93, матір'ю зазначена ОСОБА_6 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб 15 травня 2024 року, актовий запис №248. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.28).
Згідно довідки про доходи та службової характеристики ОСОБА_4 , вбачається, що останній проходить військовому службу в військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ОЗКБ) 2 зенітне кулеметне відділення (а.с.31-32).
Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №10 (а.с.11).
Згідно акту №207 про проживання без реєстрації, наданої 05.03.2025 року Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Добробут», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 дійсно мешкають постійно, фактично без реєстрації з 15 жовтня 2024 року по теперішній час: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 (а.с.14).
Згідно характеристики на дитину ОСОБА_3 , наданої директором ЗДО № 5 та вихователями, вбачається, що ОСОБА_3 відвідує ЗДО №5 «Золотий ключик» з 01.09.2022 року. Мати, ОСОБА_1 , зацікавлена в розвитку і вихованні дитини, забезпечуючи для цього всі необхідні умови. Батько, ОСОБА_2 , є у свідоцтві про народження, але у житті та вихованні дитини участі не приймає (а.с.13).
Згідно листа №92/1-02, наданої 05.03.2025 Комунальним некомерційним підприємством Кам'янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3», вбачається, що до лікаря з дитиною ( ОСОБА_3 ) завжди звертається мати ОСОБА_1 (а.с.15).
Згідно довідки №7/69/2025вих, наданої 19.03.2025 р. Заводським районним судом м.Дніпродзержинська, вбачається, що ОСОБА_1 згідно документообігу суду Д3 з позовною заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 01.01.2025 року по 19.03.2025 рік не зверталась (а.с.16).
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року по справі №208/9549/21 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ст. 173 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративну відповідальність строків накладення адміністративного стягнення (а.с.25).
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року по справі №208/9548/21 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ст. 185 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративну відповідальність строків накладення адміністративного стягнення (а.с.24).
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року по справі №208/4435/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнено від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження. Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрито (а.с.26).
Вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року по справі №208/6551/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 186 КК України, та з застосуванням ст.69 КК України, призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі. Початок строку призначеного ОСОБА_2 покарання рахувати з дня його затримання, з 19.10.2022 року (а.с.21-23).
Згідно листа Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №44/4482 від 05.03.2025 року, вбачається, що в період часу з 01.01.2020 по 03.03.2025 ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності, а саме: 08.11.2021 Кам'янське районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області постанова ЕГА№497003 за ч.1 ст.182 КУпАП; 10.10.2022 ВП №2 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області постанова ГАБІ №655409 за ч.2 ст. 178 КУпАП; 19.10.2024 Відділ поліцейської діяльності №1 (м.Баранівка) Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області постанова ЕНА №3294096 за ч.1 ст. 127 КУпАП; 31.12.2024 Відділ поліцейської діяльності №1 (м.Баранівка) Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області постанова ЕНА 3766117 за ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с.27).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 12.06.2025 року № 8 вих.-20/451 вбачається, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є недоцільним.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, проте лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У §§ 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, допускається виключно тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
В матеріалах справи немає доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, його винної поведінки.
За браком безсумнівних, належних і допустимих доказів, які свідчать про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми обов'язками щодо виховання дитини, а всі доводи позову зводяться лише до того, що ОСОБА_2 не бере достатньої участі у вихованні дитини, не можуть слугувати переконливими підставами для позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 12.06.2025 року № 8 вих.-20/451 вбачається, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є недоцільним. У висновку також, зазначено, що на думку членів комісії, ухилення батька від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В матеріалах справи відсутні достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки докази, подані позивачкою, беззаперечно не підтверджують факт свідомого нехтування відповідачем його батьківськими обов'язками.
Водночас суд наголошує, що за умови невстановлення винної поведінки одного з батьків, обставин нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, суд не може відмовити в позові з тих підстав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, адже такі висновки свідчать про існування обставин винної поведінки одного з батьків, нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. Таких обставин недостатньо для позбавлення батька батьківських прав, проте у разі незміни поведінки батька у вихованні дитини, у подальшому такі обставини можуть слугувати підставою для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.
Отже, суд враховуючи всі обставини справи, не вбачає обставин винної поведінки відповідача, а також нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, а тому не є підставою відмови у позові те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, адже позивач не довела винної поведінки відповідача та нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, та саме недоведеність позовних вимог і є підставою у відмові у задоволенні позову у цій справі.
Недостатня участь батька у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, таке допускається лише за умови умисної та винної поведінки, що полягає в ухиленні від виконання батьківських обов'язків, коли змінити поведінку батька неможливо.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 150, 155, 164, 165 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 175, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам'янської міської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_6 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Орган опіки та піклування Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам'янської міської ради, ЄДРПОУ - 23928331, адреса: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пр-т.Свободи, буд. 2/1.
Суддя Похваліта С. М.