27.10.2025 Справа №607/2084/25 Провадження №2/607/1807/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Чеканівського В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -
Позивач ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 ) 30.01.2025 звернулася із позовом до приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» (надалі ПрАТ «Тернопільміськгаз») про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відповідно до якого просить: - визнати незаконним та скасувати накази голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз»: від 05.11.2024 про оголошення догани; від 27.12.2024 №342/к/тм про звільнення із займаної посади згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України (надалі - спірні накази); - поновити позивача на посаді першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз»; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вона із 17.08.2020 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем, з 01.11.2022 року обіймала посаду першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз». Зазначила, що після зміни керівництва із 03.07.2024 у неї із головою правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» склались напружені стосунки, яким було надано усне доручення працівникам зазначеного Товариства щодо заборони надавати позивачу інформацію, яка стосується його господарської діяльності у межах її посадових обов'язків. 05.09.2024 року о 14 год.54 хв. позивач отримала розпорядження голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024 №7, яким зобов'язано її надати пояснення причин невиконання рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» у частині визначення перспектив розвитку підприємства та шляхів реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, технічного переоснащення підприємства на друге півріччя 2024 року до 02.08.2024. На виконання вказаного розпорядження відповідача, ОСОБА_2 надала письмові пояснення про причини неможливості його виконання. Проте, наказом від 05.11.2024 позивачу оголошено догану у зв'язку із невиконанням нею пункту 2.3 своєї посадової інструкції. Крім цього, 27.12.2024 вона отримала чергове розпорядження відповідача №20 про надання інформації щодо виконаної роботи по підвищенню рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових затрат на виробництво робіт (послуг) за період з 01.11.2024 по 26.12.2024, на виконання якого позивачем була надана відповідь, що така інформація буде надана після скасування вказівки голови правління товариства про заборону їй доступу до інформації про господарську діяльність Товариства. Проте, 27.12.2024 наказом №342/к/тм позивача було звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на неї обов'язків, а саме: ненадання інформації про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових затрат на виробництво робіт, послуг за період з 01.11.по 26.12.2024 року. Спірний наказ про звільнення ОСОБА_2 та оригінал трудової книжки позивачу вручені не були у дань її звільнення, а надіслані поштовим відправленням. Вважає вказані спірні накази незаконними, оскільки позивач не могла виконати рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024 в частині визначення перспективи розвитку підприємства та шляхів реалізації заходів з усіх напрямів удосконалення і технічного переоснащення підприємства на друге півріччя 2024 року до 02.08.2024 у зв'язку із забороною з боку голови правління надавати ОСОБА_2 інформацію про господарську діяльність Товариства, відтак неможливість виконання розпорядження відповідача. Також, вказала, що спірні накази про оголошення догани позивачу та її звільнення із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України, фактично становить сукупність дій позивача, які за своїм характером є одним порушенням трудової дисципліни, у зв'язку із чим сторона позивача вважає, що підстав для її звільнення за вказаною статтею не було, відтак, вважає, що позивача наказом про звільнення відповідач двічі притягнув ОСОБА_2 до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що, на її думку, суперечить частині другій статті 149 КЗпП України. Також, ОСОБА_2 зазначила, що у посадовій інструкції позивача не передбачено обов'язку надання інформації, як і не передбачено обов'язку останньої надавати звіт (чи усний чи письмовий) про виконану роботу. Вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, які саме обов'язки, передбачені посадовою інструкцією позивача не виконувались нею та у чому полягало систематичне невиконання цих обов'язків. У спірному наказі відповідача №342/к/тм від 27.12.2024, яким звільнено позивача, на її думку не зазначено у чому полягало невиконання нею посадових обов'язків та порушення нею трудової дисципліни без поважних причин, у зв'язку із ненаданням інформації. Сторона позивача вважає, що відповідачем не обґрунтовано тяжкості обраного виду стягнення у вигляді звільнення Крім цього, позивач зазначила, що протиправна поведінка відповідача, внаслідок якої були порушені її трудових прав, завдали їй тривалих душевних страждань, які полягали у тому, що унаслідок її незаконного звільнення, як вона вважає, фінансове становище її погіршилось, оскільки заробітна плата, яку вона отримувала за місцем роботи було джерелом для її існування та її дочки. Крім цього, вказала, що загальний стан її здоров'я погіршився у зв'язку із глибокою депресією, пов'язаною із звільненням із роботи. Враховуючи характер та обсяг страждань, які зазнала позивач внаслідок незаконного, на її думку, звільнення із займаної посади, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, завдання непоправної шкоди її діловій репутації, характер та спосіб порушеного її права (на її думку звільнення відбулось внаслідок грубого порушення трудового законодавства) розмір моральної шкоди вона оцінює 50000 грн., які просить стягнути із відповідача. Крім цього, позивач, у випадку поновлення її на посаді, просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 2981,84 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 зазначену справу у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 передано судді Ромазан В.В.
Ухвалою судді від 10.03.2025 у вказану справу прийнято до провадження суддею Ромазан В.В., відкрито провадження, та ухвалено провести її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Відповідач 28.03.2025 подав суду відзив на позовну заяву у якому позовних вимог не визнав, з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Зазначив, що відповідно до пункту 2.3 Інструкції на першого заступника голови правління, на позивача покладено обов'язок визначати науково-технічну політику, перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації заходів з усіх напрямів удосконалення, реорганізації і технічного переоснащення підприємства. На засіданні правління ПрАТ «Тернопільміськгаз», яке відбулось 26.07.2024 (протокол №2 засідання правління ПрАТ «Тернопільміськгаз») з третього питання порядку денного, було вирішено визначити перспективи розвитку підприємства і шляхів реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення і технічного переоснащення підприємства на друге півріччя 2024 року до 02.08.2024 та призначено ОСОБА_2 відповідальною за виконання даного рішення, яка була присутня на ньому та голосувала за його прийняття. Від позивача жодних зауважень та доповнень до змісту, формулювання протоколу №2 не надходило. Однак, уже у своїх поясненнях голові правління від 05.09.2024 позивач змінила своє бачення щодо третього питання та повідомила, що за змістом вказаного рішення не визначено ні порядок, ні критерії та форму зовнішнього оформлення виконання даного пункту рішення правління. Оскільки позивачем, до 02.08.2024 не було виконано третє питання порядку денного протоколу №2 засідання правління від 26.07.2024 (рішення правління), яке входило до кола її посадових обов'язків, головою правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» 05.09.2024 було видано розпорядження №7 яким зобов'язано позивача надати пояснення щодо причин невиконання даного рішення правління. Відповідач вважає, що позивач безпідставно відмовилась від виконання розпорядження голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 05.09.2024 №7 «Про надання пояснень» щодо невиконання рішення правління, аргументуючи тим, що вважала його нелогічним та некоректно сформульованим, таким, що не відповідає змісту рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024. Відтак, відповідач вважає, що прийняття спірного наказу про оголошення догани ОСОБА_2 від 05.11.2024 є обґрунтованим. Також відповідач зазначає, що підставою для оголошення догани позивачу 05.11.2024 було невиконання нею без поважних причин пункту 2.3 своєї посадової інструкції, а прийняття рішення про її звільнення 27.12.2024 було те, що ОСОБА_2 систематично не виконує без поважних причин свої посадові обов'язки, а саме ненадання нею інформації про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг) (пункт 2.4 посадової інструкції). Крім цього, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що позивачка жодного разу не зверталась до правління підприємства чи голови правління із обмеженням її у доступі до інформації фінансової діяльності підприємства, у зв'язку із чим, неможливістю належним чином виконувати свої посадові обов'язки. Відповідач вважає, що позивач у своїх поясненнях від 27.12.2024 звузила сам зміст запитуваного у розпорядженні №20 лише до інформації фінансового характеру, з метою уникнення від дисциплінарної відповідальності. Також, звертає увагу суду на те, що у спірному наказі від 27.12.2024 №342/к/тм, яким було звільнено позивача, зазначено у чому полягає невиконання посадових обов'язків, а саме у порушенні нею трудової дисципліни, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього, а саме ненадання інформації про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат виробництво робіт (послуг) за період з 01.11.2024 по 26.11.2024. Зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, саме із протоколу №2 від 26.07.2024, розпорядження від 05.09.2024 №7, пояснень від 05.09.2024, наказу від 05.11.2024, розпорядження №20 від 27.12.2024, пояснень від 27.12.2024, наказу від 27.12.2024 ОСОБА_2 систематично, без поважних причин, не виконувались свої посадові обов'язки, а матеріали позову не містять поважних причин їх невиконання. Зазначив, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства та із врахуванням письмових пояснень працівника, ступінь тяжкості вчиненого проступку та обставини за яких вчинено такий проступок. Також, звертає увагу суду на те, що аудіо записи розмов, які надав позивач у підтвердження своїх обґрунтувань позову, не містять дату, час та місце такого запису. Окрім цього, на аудіо записах предметом розмови осіб є заробітна плата за червень місяць, яка, на думку відповідача, жодного відношення до предмету розпорядження №7 від 05.09.2024 та розпорядження №20 від 27.12.2024 не має. Також, сторона відповідача заперечує щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, що унаслідок звільнення її із роботи у неї погіршився стан здоров'я у зв'язку із глибокою депресією. У зв'язку із наведеним, просить відмовити у позові у повному обсязі.
Стороною позивача 09.04.2025 подано відповідь на відзив, у якому представник позивача звертає увагу суду на те, що при звільненні ОСОБА_2 письмові пояснення у неї роботодавцем не витребовувались, вона не була ознайомлена із актом від 07.11.2023. Також, сторона позивача вважає, що у даному випадку звільнення позивача із роботи відбулось із порушенням законодавства, що підтверджено: недотриманням порядку притягнення її до дисциплінарної відповідальності; відсутністю належних доказів систематичного порушення трудової дисципліни; ігноруванням вимоги про погодження із профспілкою; відсутністю ознайомлення із актами.
Стороною відповідача 11.04.2025 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких ПрАТ «Тернопільміськгаз» зазначив, що усі порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 , які слугували підставою для її звільнення, на думку сторони відповідача, підтверджені наданими ним належними доказами. Крім цього, просить суд врахувати, що розпорядженням №20 від 27.12.2024 першого заступника голови правління, було зобов'язано ОСОБА_2 до 09 год.00 хв. 27.12.2024 надати інформацію про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг) з 01.11.2024 по 26.12.2024, яке вона не виконала. Орієнтовно о 08 год. 35 хв. 27.12.2024 позивач отримала дане розпорядження, прочитала його, сфотографувала на телефон, однак від підпису про ознайомлення відмовилась, що відображено у акті про відмову від підписання документів від 27.12.2024. Станом на 09 год. 00 хв. 27.12.2024 перший заступник голови правління на виконання розпорядження голови правління №20 інформацію про виконану роботу не надала, будь-яких письмових пояснень з приводу їх ненадання не надала, що відображено в акті про відмову від підписання документів від 27.12.2024, а тому орієнтовно о 09 год. 04 хв. відповідач видав наказ №342/к/тм від 27.12.2024 про звільнення позивача, який їй було доведено до відома та який вона прочитала та сфотографувала, однак від підпису про ознайомлення із ним відмовилась. Крім цього, пояснення до розпорядження №20 від 27.12.2024 позивачем було надано о 09 год. 23 хв. про що свідчить відмітка години на ньому, тобто уже після оголошення наказу відповідача про звільнення позивача. Також, сторона відповідача звертає увагу суду на те, що позивач жодного разу не звертався до правління підприємства чи голови правління із питаннями, що остання обмежена у доступі до інформації фінансової діяльності підприємства та не спроможна належним чином виконувати свої посадові обов'язки. Крім цього, сторона відповідача звертає увагу суду на те, що позивач у поданій нею позовній заяві не заявляє вимоги про скасування наказу №307/к/тр про припинення трудового договору (контракту) із нею від 27.12.2024, проте ставить вимогу про поновлення її на роботі. Звертає увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_2 під час перебування у трудових відносинах із відповідачем заяви про вступ до профспілкового органу не подавала, а тому попередня згода на її звільнення від профспілкового органу не вимагалась. Також, вважає, що позивач не довела наявність негативних наслідків та причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненими наслідками в разі їх наявності, а тому підстави на відшкодування моральної шкоди відсутні.
Представник позивача - адвокат Кметик Я.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові. Також, представник позивача на запитання суду пояснив, що ОСОБА_2 упродовж періоду часу із 26.07.2024 (дата прийняття рішення правління ПрАТ «Тернопільсміськгаз», яким зобов'язано ОСОБА_2 визначити перспективи розвитку підприємства) до строку його виконання, тобто до 02.08.2024 перебувала на робочому місці, письмово не зверталась із вимогами про надання необхідної інформації для його виконання, а також перешкод у наданні такої інформації з боку відповідача. Також, звертає увагу суду на те, що позивача 27.12.2024 о 08 год.35 хв. було ознайомлено із розпорядженням №20 «Про надання інформації», яким зобов'язано ОСОБА_2 надати інформацію про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг) за період з 01.11.2024 по 26.12.2024 у строк до 09.00 год. цього ж дня, яке вона фізично виконати не змогла, а о 09 год. 04 хв. їй відповідачем було оголошено наказ про звільнення, який було підготовлено заздалегідь, без врахування пояснень з боку ОСОБА_2 .. Представник відповідача Чеканівський В.Р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечив із підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, а також поданих письмових запереченнях на відповідь на відзив, у позові просить відмовити за його безпідставністю, оскільки вважає, що позивача із займаної посади за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України було звільнено із вимогами закону, унаслідок систематичного, без поважних причин, невиконання своїх посадових обов'язків.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 17.08.2020 року прийнята на посаду начальника відділу ПрАТ «Тернопільміськгаз». У подальшому, на підставі наказу №199 від 01.11.2022 її переведено на посаду першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз».
Як слідує із протоколу №2 засідання правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024, із третього питання порядку денного, вирішено визначити перспективи розвитку підприємства і шляхів реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, і технічного переоснащення підприємства на 2 півріччя 2024 до 02.08.2024 та призначено першого заступника Голови правління ОСОБА_2 відповідальною за виконання цього рішення.
Зазначене рішення прийнято одноголосно, без будь-яких зауважень, у тому числі із боку ОСОБА_2 , яка була присутня на засіданні правління, отримавши зазначене рішення 29.07.2024 про що свідчить підпис останньої.
Розпорядженням голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 05.09.2024 №7 «Про надання пояснень», зобов'язано першого заступника голови правління Грубяк С.В. надати пояснення щодо причин не виконання рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024 у частині визначення перспектив розвитку підприємства і шляхів реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, і технічного переоснащення підприємства на 2 півріччя 2024 року до 02.08.2024, у строк до 15 год. 00 хв. 05.09.2024.
Як вбачається із наданих пояснень першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» ОСОБА_2 від 05.09.2024, остання пояснила, що, за змістом вказаного рішення не визначено ні порядок, ні критерій та форму зовнішнього оформлення виконання даного пункту порядку денного, з огляду на що вказане розпорядження є нелогічним та не коректно сформульованим, таким, що не відповідає змісту рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024, а відтак, не підлягає до виконання з огляду на вищевказане. За умови відповідного та академічного формулювання розпорядження з врахуванням змісту протоколу №2 від 26.07.2024, нею буде надано вичерпна та змістовна відповідь.
Наказом голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 05.11.2024 «Про оголошення догани ОСОБА_2 » у зв'язку із невиконанням пункту 2.3 посадової інструкції, оголошено першому заступнику голови правління ОСОБА_2 догану, за невиконання нею без поважних причин пункту 2.3 посадової інструкції, а саме не визначено перспективи розвитку підприємства і шляхів реалізації заходів з усіх напрямів удосконалення, і технічного переоснащення підприємства.
Відповідно до копії акту про відмову від підписання документів від 05.11.2014, комісією у складі начальника відділу кадрового забезпечення, начальника юридичного відділу та юрисконсульта зазначеного приватного товариства складено даний акт про те, що першому заступнику голови правління ОСОБА_2 05.11.2024 орієнтовно о 11 год. 05 хв. наказом від 05.11.2024 була оголошена догана, який остання прочитала, однак від підпису про ознайомлення відмовилась.
Як вбачається із пунктом 2.3, 2.4, 2.11 розділу 2 «Завдання та обов'язки» посадової інструкції першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільсміськгаз», затвердженої т.в.о. голови правління ПрАТ «Тернопільміськаз», з якою ознайомлена позивач 01.11.2022, перший заступник голови правління зобов'язаний: визначати науково-технічну політику, перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, реорганізації, реконструкції і технічного переоснащення підприємства; забезпечувати постійне підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг). Крім цього, перший заступник голови правління виконує розпорядження керівника підприємства.
Також судом із наданих відповідачем копій наказів про відпустку ПрАТ голови правління «Тернопільсміськгаз» № 24 від 23.07.2025, №42 від 01.08.2024, №83 від 21.08.2024, з'ясовано, що позивач перебувала у відпустках з 05.08.2024 по 14.08.2024, з 15.08.2024 по 24.08.2024, з 26.08.2024 по 04.09.2024.
Крім цього, згідно із даних електронних листків непрацездатності, у ОСОБА_2 була встановлювалась тимчасова непрацездатність: з 06.09.2024 по 10.09.2024; з 11.09.2024 по 13.09.2024; з 20.09.2024 по 30.09.2024№ з 01.10. по 04.10.2024; з 07.10.2024 по 11.10.2024; з 12.10.2024 по 15.10.2024; з 16.10.2024 по 28.10.2024; з 29.10.2024 по 30.10.2024.
Розпорядженням голови правління ПрАТ «Тернопільсміськгаз» №20 від 27.12.2024 «Про надання інформації», зобов'язано першого заступника голови правління Грубяк С.В. надати інформацію про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг) за період з 01.11.2024 по 26.12.2024, у письмовому вигляді, у строк до 09 год. 00 хв. 27.12.2024.
Як вбачається із акту про відмову від підписання документів від 27.12.2024, комісією у складі начальника відділу кадрового забезпечення, начальника юридичного відділу та юрисконсульта зазначеного приватного товариства складено даний акт про те, що перший заступник голови правління ОСОБА_2 27.12.2024 орієнтовно о 08 год. 35 хв. отримала розпорядження голови правління від 27.12.2024 №20, прочитала його, сфотографувала на телефон, однак від підпису про ознайомлення відмовилась.
Як слідує із акту про відмову від підписання документів від 27.12.2024, комісією у складі начальника відділу кадрового забезпечення, начальника юридичного відділу та юрисконсульта зазначеного приватного товариства складено даний акт про те, що перший заступник голови правління ОСОБА_2 станом на 09 год. 00 хв. 27.12.2024, на виконання розпорядження голови правління від 27.12.2024 №20, запитувану інформацію про виконану роботу не надала, а також будь-яких письмових пояснень з приводу їх ненадання.
Наказом голови правління приватного акціонерного товариства ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 27.12.2024 №342/к/тм «Про застосування заходу стягнення до першого заступника голови правління ОСОБА_2 », у зв'язку із невиконанням пункту 2.3 посадової інструкції (наказ від 05.11.2024 б/н «Про оголошення догани ОСОБА_2 »), невиконанням пункту 2.4 посадової інструкції, враховуючи пункт 2 ч.1 ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього, а саме, ненадання інформації про виконану роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг) за період з 01.11.2024 по 26.12.2024, застосовано до першого заступника голови правління ОСОБА_2 захід стягнення у вигляді, звільнення із займаної посади.
Як вбачається із акту про відмову від підписання документів від 27.12.2024, комісією у складі начальника відділу кадрового забезпечення, начальника юридичного відділу та юрисконсульта зазначеного приватного товариства складено даний акт про те, що перший заступник голови правління ОСОБА_2 27.12.2024 орієнтовно о 09 год. 04 хв. отримала наказ від 27.12.2024 №342/к/тм про застосування заходу стягнення до першого заступника голови правління ОСОБА_2 , прочитала його, сфотографувала на телефон, однак від підпису про ознайомлення відмовилась.
Як слідує із письмових пояснень до розпорядження №20 від 27.12.2024 першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» ОСОБА_2 , які надано нею 27.12.2024 о 09 год. 20 хв., адресованих голові правління зазначеного товариства, остання пояснила, що інформацію щодо даного розпорядження буде нею підготовлено після надання їй документів фінансової звітності ПрАТ «Тернопільміськгаз», для здійснення аналізу, оскільки на даний час, за вказівкою голови правління у неї не має доступу до будь-якої інформації фінансової діяльності підприємства.
Наказом голови правління ПрАТ «Тернопільмцськгаз» № 307/к/тр від 27.12.2024, про припинення трудового договору (контракту), першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» ОСОБА_2 звільнено із 27.12.2024 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього, невиконання пункту 2.3 посадової інструкції, невиконання пункту 2.4 посадової інструкції. Застосування раніше заходів стягнення: наказ від 05.11.2024 б/н «Про оголошення догани ОСОБА_2 », наказ від 27.12.2024 №342/к/тм «Про застосування заходу стягнення до першого заступника голови правління ОСОБА_2 », підстави звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Як вбачається із опису вкладення у цінний лист, 27.12.2024 ПрАТ «Тернопільсьміськгаз» надіслано за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) копію наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 27.12.2024 №307/к/тр з ОСОБА_2 ; копію наказу №342/к/тм від 27.12.2024 про застосування заходу стягнення до ОСОБА_2 ; оригінал трудової книжки ОСОБА_2 ; повідомлення про нараховані суми, належні працівнику ОСОБА_2 при звільненні від 27.12.2024 № 1036, які вручено особисто ОСОБА_2 03.01.2025, що підтверджено трекінгом рекомендованого листа №4600800082961.
Будучи допитаними в судовому засіданні у якості свідків начальник відділу кадрового забезпечення ПрАТ «Тернопільськміськгаз» ОСОБА_5 та юрисконсульт зазначеного товариства ОСОБА_6 , які були членами комісії та складали акти про відмову від підписання документів ОСОБА_2 , останні підтвердили обставини викладені у складених ними актах від 05.11.2024, від 27.12.2024. Крім цього, на запитання суду підтвердили, що спірний наказ позивачу про його звільнення було оголошено 27.12.2024 о 09 год. 04 хв. з яким вона ознайомилась, проте від підпису про його ознайомлення відмовилась. Також підтвердили, що пояснення ОСОБА_2 щодо невиконання нею розпорядження голови правління №20 від 27.12.2024, були подані нею після оголошення їй наказу про звільнення, а саме 27.12.2024 о 09 год. 23 хв.
Із наданих звукозаписів, які надала позивач у підтвердження своїх вимог вбачається, що остання зверталась із усним запитом про надання їй даних про заборговану заробітну плату працівникам ПрАТ «Тернопільсьміськгаз».
Однак, суд зауважує, що зазначені докази не містять дату та час такого звернення позивача, а також, що таке звернення здійснено нею на виконання рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024, за невиконання якого їй було оголошено догану на підставі спірного наказу відповідача від 05.11.2024.
Згідно довідки голови профспілкової організації ПрАТ «Тернопільсміськгаз» від 01.08.2025, ОСОБА_2 станом на 27.12.2024 не була членом первинної профспілкової організації публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» професійної спілки працівників газових господарств України, не подавала заяву про вступ у вказану організацію.
Відповідно до довідки ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 20.08.2025 №2303, середня заробітна плата ОСОБА_2 за два останніх місяці, що передували дню звільнення становить 65600,48 грн.; середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає 2981,84 грн.
Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов'язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.
Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Вона полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.
Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов'язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог ст.148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також порушення або невиконання правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Складовими дисциплінарного проступку є:
- дії (бездіяльність) працівника;
- вина працівника;
- наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавця покладено обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.
Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КЦС у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №664/2820/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі №757/28453/14-ц, від 18 березня 2020 року у справі №484/2962/17 та від 01 липня 2020 року у справі №760/7225/16-ц.
Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає із змісту статті 138 КЗпП, яка передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до відповідальності.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №359/4316/17, від 08 жовтня 2020 року у справі №202/2817/19.
У відповідності з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, судам необхідно з'ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18 (провадження № 61-45610св18), зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково відповідно статті 151 КЗпП України.
У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18).
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Так, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним і винним і носило систематичний характер (постанова ВС від 26.02.2020 року у справі № 757/14922/17-ц).
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши вище наведені докази, а також у їх сукупності, приходить до переконання, що позовОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, слід задовольнити частково.
Щодо вимог позивача у частині визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 05.11.2024 року про оголошення їй догани, суд зазначає наступне.
Як уже встановив суд, 05.11.2024 головою правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» видано наказ «Про оголошення догани ОСОБА_2 » у зв'язку із невиконанням нею, без поважних причин, вимог пункту 2.3 посадової інструкції, а саме не визначення нею перспектив розвитку підприємства і шляхів реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, і технічного переоснащення підприємства. При цьому, судом було з'ясовано, що попередньо рішенням правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 26.07.2024, вирішено доручити здійснити визначення перспектив розвитку підприємства і шляхів реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, і технічного переоснащення підприємства на 2 півріччя 2024 до 02.08.2024 першому заступнику голови правління Грубяк С.В., яке було прийнято одноголосно, у тому числі позивачем, яка була присутня на засіданні правління, без будь-яких зауважень та яка погодилась із строками виконання такого рішення. У поданих 05.09.2024 ОСОБА_2 поясненнях щодо причин невиконання розпорядження №7 від 05.09.2024, яким зобов'язано позивача надати пояснення про причини невиконання зазначеного рішення правління, остання пояснила, що таким рішенням правління не визначено ні порядок, ні критерій та форму зовнішнього оформлення даного пункту порядку денного та яке не коректно сформульовано. Відтак зазначене рішення правління, на її думку, не підлягає нею до виконання. Однак, суд зауважує, що при прийнятті зазначеного рішення правління ПрАТ «Тернопільміськгаз», ОСОБА_2 , як перший заступник голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз», пунктом 2.3 посадовими обов'язками якого передбачено, обов'язок визначати перспективи розвитку підприємства з виробничих питань і шляхи реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення, реорганізації, реконструкції і технічного переоснащення підприємства, погодилась із ним та зобов'язувалась його виконувати, без будь-яких зауважень, у передбачений ним строк. При цьому, ОСОБА_2 не зазначала, що вказаним рішенням правління не було визначено конкретний порядок, критерій та форму зовнішнього його оформлення, а тому вона не зможе його виконати. Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_2 перебувала на робочому місці у період з 26.07.2024 по 05.08.2024, будь-яких доповідних, службових записок на виконання вказаного рішення правління чи про неможливість його виконання, у тому числі пункту 2.3 своєї посадової інструкції, роботодавцю у той час не подавала. Суд, також констатує, що обов'язок визначати перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації заходів з усіх напрямків удосконалення і технічного переоснащення підприємства встановлено пунктом 2.3 посадової інструкції першого заступника голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз», з якою ОСОБА_2 01.11.2022 року була ознайомлена та зобов'язувалась її виконувати, перебуваючи на даній посаді. При цьому, суд відкидає твердження позивача про те, що їй не надавалась відповідна інформація за вказівкою голови правління, оскільки доказів щодо цього позивачем не надано. Суд, не вважає таким доказом аудіо записи, які надала сторона позивача, оскільки останні не містять даних про час та місце його здійснення, а також те, що таке звернення позивача про надання даних про стан заборгованості по заробітній платі, зумовлене на виконання зазначеного пункту її посадових обов'язків та рішення правління від 26.07.2024. Відтак, суд вважає, що захід дисциплінарного стягнення, який був застосований до ОСОБА_2 роботодавцем на підставі спірного наказу від 05.11.2024 про оголошення позивачу догани є правомірним, відповідає тяжкості вчиненого та вини позивача у цьому, прийнятий із урахуванням вимог ст.148, 149 КЗпП України, відтак скасуванню не підлягає. Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивача у частині визнання незаконним та скасування наказу голови правління ПрАТ «Тернопільсьміськгаз» від 05.11.2024 про оголошення ОСОБА_2 догани, задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача у частині визнання незаконним та скасування наказу голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 27.12.2024 №342/к/тм яким звільнено позивача із роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновлення її на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача із займаної посади за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, слугував наказ голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 27.12.2024 №342/к/тм, а саме за порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього, а саме ненадання інформації про виконану нею роботу щодо підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво робіт (послуг) за період з 01.11.2024 по 26.12.2024, який було оголошено позивачу о 09 год. 04 хв. 27.12.2024 у її робочому кабінеті, що підтверджено актом від 27.12.2024. При цьому, суд констатує, що обов'язок щодо надання такої інформації позивачем, зумовлений розпорядженням голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 27.12.2024 №20 згідно із яким дану інформацію слід надати ОСОБА_2 у строк до 09 год. 27.12.2024, яке було доведено до відома позивача 27.12.2024 о 08 год. 35 хв., про що свідчить акт від 27.12.2024. Зазначені обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. Суд, оцінюючи правомірність прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача вважає, що роботодавцем при його винесенні не враховано, що пункт 2.4 посадової інструкції ОСОБА_2 , порушення якого зазначено у спірному наказі, не передбачає надання першим заступником голови правління інформації наведеного характеру, яка викладена у розпорядженні голови правління №20 від 27.12.2024. При цьому, суд зауважує, що таку інформацію зобов'язано позивача надати відповідачу на підставі вказаного розпорядження №20 від 27.12.2024 упродовж короткого проміжку часу, тобто 25 хв. після оголошення ОСОБА_2 такої вимоги у її службовому кабінеті. Також, суд констатує, що роботодавцем при прийнятті спірного рішення, не було ураховано пояснення, які надано ОСОБА_2 27.12.2024 о 09 год. 20 хв., згідно із якими позивач зобов'язується підготовити інформацію зазначеного характеру, після надання їй необхідних документів фінансової звітності ПрАТ «Тернопільміськгаз», з метою здійснення їх необхідного аналізу та до яких доступу на даний час у неї не має. Адже, як зазначив уже суд, статтею 149 КЗпП України законодавець визначив, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Однак, роботодавець у даному випадку, всупереч вимогам зазначеного Закону, прийняв рішення про звільнення позивача, не зажадавши він неї жодних письмових пояснень та не урахувавши, у тому числі ступінь тяжкості вчиненого проступку та його причини. При цьому, суд звертає увагу, що спірний наказ про звільнення позивача було оголошено їй о 09 год. 04 хв. 27.12.2024.
За таких підстав, враховуючи наведені вище обставини, суд доходить до переконання про визнати незаконним та скасування наказу голови правління приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» від 27 грудня 2024 №342/к/тм «Про застосування заходу стягнення до першого заступника голови правління ОСОБА_2 ».
Також, враховуючи те, що підставою для припинення трудового договору із ОСОБА_2 слугував наказ голови правління ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 27.12.2024 №342/к/тм, який суд вважає незаконним, вирішуючи вимоги позивача про поновлення на роботу, суд приходить до переконання, що слід визнати незаконним та скасувати й наказ відповідача від 27 грудня 2024 року №307/к/тр «Про припинення трудового договору (контакту)» із ОСОБА_2 , поновивши її на цій посаді, з 27 грудня 2024 року.
Також, вирішуючи питання про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, зокрема згідно п. 4 не враховуються: матеріальна допомога, виплати за щорічну і додаткову відпустки та допомога у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.
Станом на 27.10.2025 року середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 буде складати 629 168 грн. 24 коп., із розрахунку: - 211 робочих дні за період з 27.12.2024 по 27.10.2025 х 2981,84 грн. - середній заробіток позивача за один день згідно інформації, яка викладена у довідці ПрАТ «Тернопільміськгаз» від 20.08.2025 №2303, що передував дню звільнення. Відтак, враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача у користь позивача 629 168, 24 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2024 по 27.10.2025, із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів.
Також суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення у її користь моральної шкоди підлягають до часткового задоволення виходячи з такого.
Згідно із роз'ясненнями, даними у п.13 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу, незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
За змістом зазначеного положення Закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України 2004 року).
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що доведено преюдиційним судовим рішенням не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, а також у постанові ВС від 19 лютого 2018 року №640/14909/16.
Таким чином, суд вважає, що незаконне звільнення позивача із займаної посади, завдало ОСОБА_2 моральних страждань, які полягали у душевних переживаннях внаслідок втрати нею роботи, переживаннями з цього приводу, тривогою та емоційним стресом, неможливість внаслідок втрати роботи у подальшому утримувати себе та свою сім'ю. Суд, враховуючи наведені обставини, виходячи із принципу розумності та справедливості, оцінює заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, а тому у цій частині позов підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд також вважає за необхідне допустити до негайного виконання стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за один місяць. Негайному виконанню підлягає також рішення в частині поновлення позивача на роботі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати накази голови правління приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» від 27 грудня 2024 №342/к/тм «Про застосування заходу стягнення до першого заступника голови правління ОСОБА_2 » та від 27 грудня 2024 року №307/к/тр «Про припинення трудового договору (контакту)» про звільнення ОСОБА_2 із посади першого заступника голови правління приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника голови правління приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз», з 27 грудня 2024 року.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» на користь ОСОБА_2 629 168 (шістсот двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн.. 24 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 грудня 2024 року по 27 жовтня 2025 року, із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, а також 121 (сто двадцять одну) грн. 12 коп. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» на користь держави 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.. 40 коп.
У решті вимог, відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Судове рішення у повному обсязі складено 03.11.2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , проживає та зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз»: місце знаходження: м.Тернопіль, вул..Шептицького, 20, ЄДРПОУ 21155959.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан