Справа № 308/13553/25
03 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., представника позивача - адвоката Калинич О. І., відповідача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Радь О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до припинення навчання, але не пізніше ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.
Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн та сплачену суму судового збору.
В обґрунтування позову вказує, що на даний час спільна з відповідачем донька ОСОБА_3 вступила на перший курс факультету політичних наук і міжнародних відносин Університет Матея в Банській Бистріці (Словаччина), на денну бюджетну форму навчання.
Дочка проживає в гуртожитку і таке проживання є платним. Позивачем згідно умов договору на проживання сплачено 536 євро, що еквівалентно 26 146.08 гривень. Окрім цього, дочка потребує додаткових витрат на проїзд до університету, одяг, взуття, навчального приладдя.
Позивачка самостійно не в змозі утримувати спільну доньку.
Також зазначає, що у доньки наявні проблеми зі здоров'ям, зокрема діагноз сколіоз - s подібний, ІІ ступеня, тому донька потребує масажу, плавання та носіння ортопедичного взуття, консультування з лікарями.
Також донька має проблеми з зором та потребує огляд офтальмолога 2 рази на рік, очні краплі, постійна окулярна/контактна (МКЛ) корекція ОС, збалансоване вітамінне харчування, плео-ортоптичне лікування 3 рази на рік.
Позивачка вказує, що відповідач може сплачувати аліменти, оскільки отримує пенсію, а також заробітну плату, оскільки працює в Головному управлінні державної міграційної служби України в Закарпатській області на посаді головного спеціаліста відділу аналітичної роботи та забезпечення ідентифікації іноземців управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії.
З цих підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 19.09.2025 відкрито позовне провадження в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем 07.10.2025 подано відзив на позов, в якому зазначає, що після розірвання шлюбу у 2017 році він сплачував аліменти на доньку у встановлені строки, а також намагався приймати участь у її житті, однак колишня дружина - позивач у справі, заблокувала відповідача у своєму телефоні та не надавала змоги відповідачу спілкуватися з дитиною та брати належну участь у її повсякденному.
Про те, що донька ОСОБА_3 виїхала з України та поступила до словацького вузу, дізнався із позовної заяви, а також, тільки з позовної заяви мені стала відома адреса, де фактично проживає донька.
Крім того, зазначив, що протягом 20 років страждає цукровим діабетом (інсулінопотребуючим), що підтверджується виписками із історії хвороби стаціонарного хворого. У 2017 році переніс ішемічний інсульт, що дало ускладнення для його здоров'я, а також у зв'язку з тим, що у нього вже тривалий час цукровий діабет, дане захворювання дало ускладнення на ліве око, а саме на даний час діагностовано глаукому лівого ока, ускладнена нейропатія кінцівок, артроз правого колінного суглобу. Маючи вказані вище захворювання, відповідач змушений систематично проходити обстеження та лікування в стаціонарних умовах із застосуванням медикаментозної терапії та, можливо, хірургічного втручання, що також потребує значних грошових витрат на оплату медичних послуг та систематичне придбавання ліків. Вище перелічені захворювання, обмежують його працездатність та впливають на якість життя, що просить врахувати при визначенні розміру аліментів.
Розмір витрат на правничу допомогу вважає неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, їх обсягом,часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт тощо.
Позивачка 10.10.2025 подала відповідь на відзив у якому вказує, що відповідач сплачував аліменти на підставі судових рішень про стягнення аліментів та про збільшення розміру аліментів.
Також відповідач звертався з позовом до позивачки та її неповнолітньої дочки про визнання недійсним п.1 договору купівлі-продажу домоволодіння, укладеного 12.09.2011р., в частині придбання неповнолітньою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 недійсним, як удаваним, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину вказаного домоволодіння, визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину вказаного домоволодіння,. скасування попередньої державної реєстрації права власності. Хоча раніше сам надавав згоду на укладення неповнолітньою дочкою такого договору.
Заперечує твердження відповідача про те, що він не знав, що донька навчається у Словаччині, оскільки вона повідомляла батька про це у смс-листуванні.
Щодо тверджень відповідача про наявність захворювань, та необхідність, у зв'язку з цим, значних коштів на лікування, вказує, що в Україні хворі на цукровий діабет мають право на отримання ліків за програмою «Доступні ліки».
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідач зазначив, що від утримання доньки не відмовляється, завжди сплачував аліменти на її утримання і у подальшому планує сплачувати.
Щодо твердження позивача про звернення ним з позовом до позивачки та доньки про визнання недійсним договору купівл-продажу будинку зазначив, що дійсно звертався з таким до суду, оскільки опинився після розлучення позбавлений власності, на придбання якої також вкладав кошти.
Також зазначив, що біля 20 років страждає на інсулінозалежний діабет. Внаслідок цього у нього розвинулося багато супутніх захворювань, зокрема, катаракта, глаукома, хвороби опоно-рухового апарату тощо. Вказує, що дійсно держава забезпечує деякі ліки безкоштовно, однак цього недостатньо для повноцінного лікування. Вказує, що у зв'язку з захворюваннями потребує проведення багатьох обстежень та хірургічного втручання, які є платними.
Тому просить задовольнити позов частково в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку.
Представник відповідача також зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу необґрунтована жодними доказами, оскільки у її підтвердження не додано доказів понесення таких витрат.
Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін, суд встановив таке.
Встановлено, що часткове визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , копія додається.
04 травня 2017 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області по справі 303/6353/16-ц між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано шлюб та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки- ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.10.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Після розірвання шлюбу, позивач змінила прізвище дочці з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , копія додається.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття.
З довідки від 28.08.2025 Факультету політичних наук і міжнародних відносин Університету Матея Бела в Банській Бистриці вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в терміні від 03.09.2025 до 31.08.2026 відповідно до закону №/2002 3.3. «Про заклади вищої освіти та про внесення змін і доповнень до деяких законів у редакції пізніших нормативних актів» у навчальному році 2025/2026 є студенткою 1-го курсу освітньо-професійної програми Міжнародні відносини - очна (денна) форма навчання, освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр», І ступінь зі стандартною тривалістю навчання 3 роки.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 199 СК України закріплений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Згідно із ч. 1 цієї статті Кодексу, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
При цьому на відміну від правовідносин щодо участі батьків в утриманні неповнолітніх дітей, як у формі сплати аліментів, так і у формі сплати додаткових витрат, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які є непрацездатними або продовжують навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, у ст. 199 цього Кодексу передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу).
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначається відповідно до положень ст. 200 СК України.
Визначаючи розмір аліментів, які стягуються на утримання повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова ВСУ від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та від 24 грудня 2014 року у справі № 6-186цс14).
Згідно із положеннями ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів судом враховується те, що аліменти, які сплачуються на утримання повнолітніх дочки (сина) це платіж на утримання цих осіб, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої вони потребують, зокрема, у зв'язку із продовженням навчання. Разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням цієї мети, та обов'язку, який є в обох із батьків і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.
Суд встановив, що повнолітня дочка сторін, у зв'язку з навчанням потребує аліментів, зокрема, для оплати вартості проживання у гуртожитку, яка згідно з довідкою від 06.08.2025 склала 450 євро, проїзду до місця навчання, витрат на харчування, навчальне приладдя тощо. Наявними у справі медичними довідками підтверджено наявність у ОСОБА_3 захворювання зору та сколіозу, що також потребує коштів для лікування та відновлення.
Водночас суд встановив, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_1 працює, за місцем роботи отримує заробітну плату, водночас отримує пенсію за вислугою років. Разом з цим встановлено, що ОСОБА_1 хворіє на інсулінозалежний цукровий діабет близько 20 років (інсулінопотребуючим), що підтверджується виписками із історії хвороби стаціонарного хворого, у 2017 році переніс ішемічний інсульт, що дало ускладнення для його здоров'я - зір та опорно-руховий апарат. Наявними у матеріалах справи медичними документами підтверджується, що відповідач періодично проходить обстеження та лікування в стаціонарних умовах із застосуванням медикаментозної терапії та несе витрати на медикаменти, що підтверджується наявними у справі копіями фіскальних чеків на придбання ліків.
Оцінивши матеріальне становище сторін, їх стан здоров'я, наявність утриманців, вимоги ст. 182, 183, 200, 141, 199 СК України, та враховуючи, що повнолітня донька ОСОБА_3 потребує коштів для продовження навчання у навчальному закладі, а також продуктів харчування, одягу та інших речей, що забезпечить безперешкодний процес її навчання та розвитку, суд, слідуючи принципам розумності та справедливості, враховуючи згоду відповідача, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 на період навчання в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно до завершення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня2019року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третястатті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня2023року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада2022року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого2022року № 755/9215/15-ц та від 05 липня2023року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024року у справі № 686/5757/23.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати за надану позивачу професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
На підтвердження понесених витрат адвокатом Калинич О. І. до позовної заяви було надано договір про надання правничої допомоги від 12.09.2025; ордер на надання правничої допомоги від 15.09.2025; платіжну інструкцію № 1.304967823.1 від 12.09.2025 на суму 12 000 грн.
Встановивши та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі,зважаючи на її характер та складність, а також те,що адвокатом не наведено детального опису наданих послуг, не долучено акту виконаних робіт, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є неспівмірним фактично наданим правничим послугам. З огляду на це, суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає дійсним і необхідним витратам, покласти на відповідача обов'язок компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, які стягуються на користь держави відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчання, у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 15 вересня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Відомості про учасників:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка