30 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 357/8865/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/13985/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Орєхова О.І., за заявою Фермерського господарства «ПП Агро» про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
В червні 2025 року ФГ «ПП Агро» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в обгрунтування якої зазначено, що між заявником та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельних ділянок №7 від 03.02.2025, відповідно до якогоОСОБА_1 передала ФГ «ПП Агро» в оренду земельні ділянки, що розташовані за межами населеного пункту на території Розаліївського старостинського округу №9 Узинської міської територіальної громади (колишньої Розаліївської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, які мають загальну площу 2,8200 га, а саме: земельна ділянка загальною площею 1,880 га кадастровий номер 3220485800:03:001:0030 та земельна ділянка загальною площею 1,880 га кадастровий номер 3220485800:03:001:0031.
Договір укладено строком на 7 років з правом поновлення дії договору після закінчення строку, на який його укладено ( п.п. 3.1 п. 3 Договору).
Договір було укладено в письмовій формі без нотаріального посвідчення.
Сторони узгодили порядок та умови набуття чинності, зазначивши у договорі, що він набирає чинності після підписання.
Відповідно до п.п. 14.1 п. 14 договору оренди - договір набирає чинності після підписання сторонами, а передача земельних ділянок орендарю здійснюється одразу після підписання цього договору (п.п.6.2 п.6 Договору). Тобто, вищезазначений договір набрав чинності 03.02.2025 року.
21 травня 2025 року ФГ «ПП Агро» було подано заяву про державну реєстрацію вказаного договору оренди.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Майорко Т.О., Фурсівська сільська рада, Київська область, розглянувши заяву від 21 травня 2025 року за реєстраційним номером 67050556, встановила наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: у день розгляду заяви № 67050556, в базі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була зареєстрована заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій, яка є чинною протягом 15 календарних днів. У зв'язку з наявністю вищезгаданої заяви, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляд заяви про реєстрацію оренди було зупинено. Після спливу 15 календарних днів, 10 червня 2025 року державним реєстратором було відновлено розгляд заяви №67050556. Однак, після відновлення розгляду заяви № 67050556, було виявлено зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 06 червня 2025 року, Заставенко А.В. , приватним нотаріусом Обухівський районний нотаріальний округ Київська область, обтяження (вимога нотаріального посвідчення договору) за заявою представника власника ОСОБА_3 , що перешкоджає державній реєстрації права оренди на підставі договору оренди у простій письмовій формі. У зв'язку з наявністю зареєстрованого обтяження, що обмежує способи посвідчення правочину, державний реєстратор відмовила у проведенні державної реєстрації права оренди відповідно до п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - наявність зареєстрованого обтяження щодо відповідного об'єкта нерухомого майна.
З моменту укладення між сторонами вказаного договору, і до моменту звернення заявника до суду, жодних претензій від відповідача або контролюючих органів стосовно неналежного виконання ФГ «ПП Агро» умов договору оренди не надходило. Також не надходило пропозицій щодо зміни умов договору.
З огляду на викладене ФГ «ПП Агро» має намір звернутися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. про скасування обтяження у вигляді вимоги нотаріального посвідчення договору.
Позивач, як орендар спірної земельної ділянки, має обґрунтовані підстави вважати, що до моменту розгляду та вирішення справи судом, відповідач може вчинити дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 3220485800:03:001:0030 третім особам - шляхом продажу, дарування, внесення до статутного капіталу юридичної особи або в будь- який інший спосіб. Такі дії можуть бути вчинені без належного врахування прав та законних інтересів заявника як чинного орендаря.
У разі відчуження земельної ділянки новому власнику, існує реальний ризик того, що новий власник або набувач земельної ділянки буде заперечувати права ФГ «ПП Агро» на користування земельною ділянкою або створюватиме перешкоди в реалізації цих прав. У результаті, виконання можливого судового рішення про поновлення або захист порушених прав заявника може бути істотно ускладнене або навіть унеможливлене.
Крім того, зміна власника у процесі розгляду справи створює загрозу затягування процесуального розгляду, необхідності залучення нових сторін до участі у справі, а також може стати підставою для виникнення нових спорів.
Посилаючись на наведене заявник ФГ «ПП Агро» просив суд вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220485800:03:001:0030.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року заяву ФГ «ПП Агро» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.
Вжито заходи по забезпеченню позову до подачі позовної заяви, шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки загальною площею 1,880 га, кадастровий номер 3220485800:03:001:0030, яка розташована за межами населеного пункту на території Розаліївського старостинського округу №9 Узинської міської територіальної громади (колишньої Розаліївської сільської ради) Білоцерківського району Київської області.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, за відсутності доказів необхідності застосування заходів забезпечення у спосіб, про який просить ФГ «ПП Агро».
Вказує, що суд не звернув увагу на те, що заявником не надано доказів, які б свідчили про її намір розпорядитися своїм нерухомим майном на користь іншої особи. Також не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Усі доводи ФГ «ПП Агро» про ризики невжиття заходів забезпечення позову грунтуються виключно на припущеннях та домислах, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Вважає, що ухвала суду є необгрунтованою та порушує права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ФГ «ПП Агро» - адвокат Олійник О.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. ФГ «ПП Агро» має обгрунтовані підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220485800:03:001:0030, яка передана в оренду, може бути відчужена ОСОБА_1 на користь третіх осіб, що підтверджується відчуженням 16 вересня 2025 року земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:03:001:0031, яка також була передано в оренду ФГ «ПП Агро» за договором оренди.
В судовому засіданні представник ФГ «ПП Агро» - адвокат Олійник О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належно, про причини неявки суду не повідомила, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив із пов'язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, його обґрунтування та мотивацію, а також з того, що в судді є всі підстави вважати, що невжиття даного заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, тому вважав, що вимоги заявника про забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220485800:03:001:0030 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства під час розгляду заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).
Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), зроблено правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/14940/20 (провадження № 61-3037св21) та від 02 листопада 2022 року у справі № 546/1073/21 (провадження № 61-3161св22)).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 450/3746/18 (провадження № 61-19209св19), у якій предмет позову становили вимоги немайнового характеру про визнання недійсними наказів про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, визнання недійсними свідоцтв на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію права власності на них, зазначено, що, встановивши, що позивач надав належні, обґрунтовані та допустимі докази на підтвердження того, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов'язання уповноважених осіб не вчиняти реєстраційних дій щодо спірного майна.
Встановивши, що між сторонами виник спір щодо наявності обтяження у вигляді вимоги нотаріального посвідчення договору, суд першої інстанції, з урахуванням доводів заявника та характеру спору, правильно керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову.
Застосування виду забезпечення позову - заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки є адекватним, оскільки його невжиття може призвести до відчуження земельної ділянки на користь інших осіб, що, у свою чергу, призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Доводи апеляційної скарги про те, що ФГ «ПП Агро» не надало доказів на підтвердження наміру ОСОБА_1 розпорядитися земельною ділянкою, а тому твердження заявника про ризики невжиття заходів забезпечення позову грунтуються виключно на припущеннях та домислах, які не можуть бути покладені в основу судового рішення, колегія суддів відхиляє, однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову і такі обставини були повідомлені заявником.
Більше того, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 відчужила 16 вересня 2025 року земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0031 на користь ТОВ «Роза-Л» за договором купівлі-продажу, тоді як вказана земельна ділянка була передана в оренду ФГ «ПП Агро» за договором оренди земельних ділянок від 03 лютого 2025 року. Зазначене дає обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може відчужити на користь третіх осіб і земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0030.
Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову по суті є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 або пов'язаних із нею інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів не встановила існування правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду про забезпечення позову - без змін, оскільки постановлена з дотриманням судом норм процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову за встановлених фактичних обставин справи.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: