Справа № 753/7932/22 Головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.
Провадження № 22-з/824/1425/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
30 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за заявоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Рибитви Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Згурівська селищна рада Броварського району Київської області, Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Згурівська селищна рада Броварського району Київської області, Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 24 березня 2021 року, складений та підписаний від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , посвідчений старостою сіл Безуглівка та Свобода Броварського району Київської області Теслюком М.В.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 2,9798 га, кадастровий номер: 3221955100:12:003:0045, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Згурівської селищної ради Броварського району Київської області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 588,70 грн сплаченого судового збору.
27 жовтня 2025 року до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представникапозивачки - адвоката Рибитви О.А. про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 117 150,73 грн витрат по оплаті вартості судових експертиз у справі.
Вказану заяву представник обґрунтував тим, що окрім сплачених сум судового збору, позивачкою також були понесені інші судові витрати, а саме витрати по оплаті вартості проведених у справі судової почеркознавчої та технічної експертиз, що підтверджується доданими квитанціями.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відповідно до положень частини третьої статті 270 ЦПК України в редакції Закону № 4508-IX, який набув чинності 16 липня 2025 року, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на зазначене, питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі вирішується судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, вимоги та обґрунтування поданої заяви, колегія суддів вважає, що заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення слід частково задовольнити з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За приписами частини першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що за клопотаннями ОСОБА_1 в межах розгляду цієї справи про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно у суді першої інстанції було проведено дві судові експертизи, а саме: судова почеркознавча експертиза, за результатами проведення якої експертами КНДІСЕ складено висновок № 752/753/23-32 від 16 червня 2023 року; комплексна судово-технічна експертиза документів, за результатами проведення якої експертами КНДІСЕ складено висновок № 28823/23-34 від 18 лютого 2025 року.
За проведення почеркознавчої експертизи позивачка відповідно до виставленого їй рахунку № 180 від 18 січня 2023 року сплатила 14 157,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.2858887970.1 від 14 лютого 2023 року, а за проведення комплексної технічної експертизи документів згідно рахунку № 239 від 17 січня 2024 року - 102 990,08 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3727526487.1 від 25 червня 2024 року.
Питання розподілу між сторонами судових витрат на проведення у справі судових експертиз в судовому рішенні апеляційної інстанції не вирішувалось.
Згідно з частиною шостою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 за результатом системного аналізу положень процесуального законодавства констатовано таке:
(1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов'язків цивільного характеру» пов'язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).
Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, суд апеляційної інстанції врахував висновок експертів КНДІСЕ № 752/753/23-32 від 16 червня 2023 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 753/7932/22 як належний і допустимий доказ, який засвідчив той факт, що ОСОБА_3 за життя заповіт на ім'я ОСОБА_2 не підписувала, та з цих підстав задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно, а тому наявні всі правові підстави для відшкодування позивачці за рахунок відповідача документально підтверджених судових витрат за проведення у цій справі судової почеркознавчої експертизи у розмірі 14 157,75 грн.
Ці витрати, здійснені позивачкою в рахунок оплати вартості проведення почеркознавчої експертизи, є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Разом з тим, апеляційний суд при ухваленні рішення по суті спору не звертався до висновку експертів КНДІСЕ № 28823/23-34 від 18 лютого 2025 року за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів як доказу в межах предмета доказування у справі № 753/7932/22 і не покладав його в основу своїх висновків, що викладені у постанові від 15 жовтня 2025 року.
Отже, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не враховував зазначений висновок комплексної технічної експертизи документівпід час перегляду справи та ухвалення судового рішення про задоволення позову про визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України, а саме внаслідок відсутності вільного волевиявлення заповідача, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачці понесені витрат за проведення зазначеної судової експертизи.
За таких обставин, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 15 жовтня 2025 року не було вирішено питання про судові витрати ОСОБА_1 на оплату вартості проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи, а заява її представника - адвоката Рибитви О.А. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для ухвалення додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 133, 139, 141, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рибитви Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Згурівська селищна рада Броварського району Київської області, Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 157,75 грн понесених судових витрат за проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній