вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 755/13625/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15920/2025Головуючий у суді першої інстанції - Хромова О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
30 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника заявника Ткаченко Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Ткаченко Любов'ю Володимірною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою, в якій просила встановити факт народження особи жіночої статті - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Київ, Україна, внести відомості про матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, її матір'ю є ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу з ОСОБА_4 . ОСОБА_2 має ще одну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28.09.1988 шлюб між ОСОБА_4 ОСОБА_2 було розірвано. Надалі ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Водночас, у них народилася дитина - заявник ОСОБА_1 , народження дитини ОСОБА_2 не зареєструвала, вказати відомості про місце народження дитини, номер медичного закладу не може.
Також, за час проживання з ОСОБА_6 у ОСОБА_2 народилася ще одна дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , факт народження якої матір зареєструвала у встановленому законом порядку. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Таким чином, актовий запис про народження заявника відсутній у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. До школи заявник не ходила, офіційно не працевлаштована.
З 2019 року заявник спільно проживала з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . ІНФОРМАЦІЯ_8 заявник народила дитину. Народження дитини не зареєструвала, оскільки не має документів, що підтверджують особу.
Оскільки її народження не зареєстровано, її ідентичність перебуває у правовій невизначеності та потребує юридичного закріплення її статусу державою.
З огляду на викладене, заявниця просила заяву задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст. 315 ЦПК України (а.с. 15, 16).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що встановлення факту народження заявника пов'язується з наступним вирішенням спору про право на отримання заявником свідоцтва про народження та внесення відомостей до актового запису про мати заявника і заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, адже з поданої заяви не вбачається спору про право.
Так, вважає, що, посилаючись на положення ст. 132 СК України, судом першої інстанції не враховано, що вона не має свідоцтва про народження і жодні записи в книгах реєстрації народжень, реєстрах актів цивільного стану відсутні, про що надані відповіді всіх відділів реєстрації актів цивільного стану.
Зазначає, що, на її думку, дана заява має бути розглянута у порядку окремого провадження, оскільки вона зверталася у встановленому законом порядку до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про державну реєстрацію народження, де листом від 21.10.2023 їй було відмовлено через відсутність необхідних документів, передбачених законодавством України (а.с. 19, 20).
Представник заявниці у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не сповістили.
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення заявника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції керувався тим, що у цій справі є спір про право щодо походження заявниці від конкретної особи (факт материнства), який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (стаття 293 ЦПК України).
Главою шостою ЦПК України передбачений захист прав людини шляхом встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв'язок із певним суб'єктивним матеріальним правом.
Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, та обраний спосіб захисту для відновлення порушених прав позивача підлягає захисту у судовому порядку.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту є безспірним та не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) вказано, що «в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».
Так, із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження вбачається, що заявник просить встановити факт її походження від ОСОБА_2 (факт материнства).
При цьому, метою звернення із заявою про встановлення факту народження є необхідність складення актового запису про народження в Державному реєстрі актів цивільного стану та встановлення факту материнства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .
У свою чергу, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України. У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з роз'ясненнями, зазначеними у пункті 3 цієї ж постанови, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до пунктів 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства та материнства суд розглядає у позовному провадженні. Суд визнає материнство, якщо походження дитини від певної жінки, підтверджено відповідними доказами, у тому числі висновками експертизи. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.
Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статті 135 СК України у разі смерті батька чи матері дитини, для підтвердження факту батьківств (материнства) померлої особи щодо дитини.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/2276/17.
Як уже зазначалося раніше, у своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факт її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, а також факт її походження від ОСОБА_2 (факт материнства).
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, факт походження від конкретної особи (материнства), не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право щодо встановлення факту материнства, тобто походження заявника від своїх батьків (матері), який підлягає розгляду в порядку позовного провадження в порядку визначеному статями 131, 132 Сімейного кодексу України, що зумовлює вирішення спірних питань шляхом подання позову до місцевого загального суду з дотримання правил підсудності залежно від суб'єктного складу сторін спору та предмету (підстав) позову.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога, з якою заявниця звернулася до суду, пов'язана зі спором про право, що згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до власного тлумачення закону, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Ткаченко Любов'ю Володимирівною, - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 31 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова