31 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/21296/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати винагороди у розмірі 20100 гривень за жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу винагороду в розмірі 20100 гривень за жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 09.04.2020 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . 10.03.2023 під час участі в бойових діях у районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області він отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої п'яткової ділянки. 14.03.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 69-РС ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира у зв'язку з перебуванням на довгостроковому лікуванні. 16.04.2024 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 його визнано обмежено придатним до військової служби. З травня 2023 року по вересень 2023 року, а також за листопад 2023 року ОСОБА_1 виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 20100 гривень. За жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року та червень 2024 року додаткова винагорода не нараховувалася та не виплачувалася. ОСОБА_1 вважає, що він має право на отримання цієї винагороди з 14.05.2023, оскільки перебуває в розпорядженні командира понад два місяці. Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 19.11.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 17.02.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази, які підтверджують нарахуванняненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн за жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, та відзив на позовну заяву.
Того ж дня вказану ухвалу доставлено в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, 20.02.2025 ухвалу отримано представником військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції та трекінг поштового відправлення № 0610231619251 на офіційному вебсайті Укрпошти.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 17.02.2025 суд ухвалою від 09.04.2025 зобов'язав Міністерство оборони України забезпечити виконання військовою частиною НОМЕР_1 ухвали суду від 17.02.2025 про витребування доказів та зупинив провадження у справі до отримання судом витребуваних доказів.
Ухвалою від 31.10.2025 провадження у справі поновлено.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 14.03.2023 наказом № 69-РС був зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з довгостроковим лікуванням після поранення, отриманого 10.03.2023 під час бойових дій. 16.04.2024 військово-лікарською комісією його визнано обмежено придатним до військової служби. Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що додаткова винагорода в розмірі 20100 гривень виплачувалася ОСОБА_1 з травня 2023 року по вересень 2023 року та за листопад 2023 року. За періоди жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року винагорода не нараховувалася через обмеження в ресурсах та складнощі, пов'язані з воєнним станом. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки виплати проводилися відповідно до наявних наказів та фінансових можливостей. Військова частина НОМЕР_1 також зазначила, що пропуск строку подання відзиву зумовлений участю юридичної служби в бойових діях та перебоями в електропостачанні й зв'язку. Відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 був призваний до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 09.04.2020 він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . 10.03.2023 під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої п'яткової ділянки, що підтверджується довідкою про обставини травми від 03.04.2023 № 1192. 14.03.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 69-РС ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира у зв'язку з довгостроковим лікуванням. Наказом від 14.03.2023 № 73 його зараховано на всі види забезпечення, крім котлового. 16.04.2024 гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби на підставі довідки ВЛК від 16.04.2024 № 2806. З травня 2023 року по вересень 2023 року та за листопад 2023 року ОСОБА_1 виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 20100 гривень, що підтверджується випискою з його рахунку. За періоди жовтень 2023 року, грудень 2023 року- червень 2024 року додаткова винагорода не нараховувалася та не виплачувалася.
ОСОБА_1 , вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди протиправною, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова № 168).
Спеціальні норми щодо винагороди під час воєнного стану встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови № 168 (у відповідних редакціях) було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 грн. або 30 000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Згодом gостановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2023 № 975 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168", яка набрала чинності 29.08.2023, Постанову № 168 було доповнено, зокрема, пунктом 2-1.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 (в редакції Постанови № 975, яка застосовується з 01.06.2023), військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Аналіз наведеної норми дає суду підстави для висновку, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. виникає у військовослужбовця за одночасної наявності таких умов:
військовослужбовець отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини;
внаслідок цього поранення він визнаний ВЛК обмежено придатним або непридатним з переоглядом;
він зарахований у розпорядження відповідного командира;
він перебуває у розпорядженні понад два місяці;
він втратив право на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Застосовуючи ці норми до обставин справи, суд встановив, що позивач 10.03.2023 отримав вогнепальне осколкове поранення. Довідкою про обставини травми від 03.04.2023 № 1192 підтверджено, що поранення отримане під час виконання бойових завдань у районі н.п. Кремінна, тобто воно пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивач 16.04.2024 визнаний ВЛК обмежено придатним до військової служби (довідка ВЛК № 2806). Хоча формальне визнання обмежено придатним відбулося 16.04.2024, весь попередній період з 14.03.2023 Позивач перебував на довгостроковому лікуванні внаслідок саме цього поранення, що є підставою для зарахування в розпорядження. Норма пункту 2-1 Постанови № 168 охоплює весь період перебування в розпорядженні у зв'язку з таким пораненням (після двох місяців), а не лише з дати формального висновку ВЛК, оскільки лікування та реабілітація є прямим наслідком поранення.
У подальшому позивач наказом від 14.03.2023 № 69-РС зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Двомісячний термін перебування у розпорядженні сплив 14.05.2023. Отже, з 15.05.2023 Позивач перебуває у розпорядженні понад два місяці.
Перебування в розпорядженні понад два місяці автоматично означає втрату права на отримання грошового забезпечення за останньою посадою (відповідно до Порядку № 260) і перехід на отримання окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди.
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 з 15.05.2023 набув беззаперечного права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 2-1 Постанови № 168, у розмірі 20100 грн щомісяця.
Постанова № 975, якою запроваджено цю виплату, хоч і набрала чинності 29.08.2023, однак її норми (зокрема, щодо виплати 20100 грн.) застосовуються з 01.06.2023. Позивач на 01.06.2023 вже відповідав усім критеріям (перебував у розпорядженні понад два місяці з 14.05.2023 внаслідок бойового поранення).
Суд зауважує, що сам відповідач визнавав право позивача на цю виплату, оскільки, як встановлено судом та підтверджено у відзиві, військова частина НОМЕР_1 проводила нарахування та виплату цієї винагороди в розмірі 20100 грн. за травень, червень, липень, серпень, вересень 2023 року та за листопад 2023 року.
Цей факт свідчить про те, що Відповідач був обізнаний про наявність у Позивача права на зазначену виплату та про свій обов'язок її здійснювати.
Спірними періодами, за які Позивач просить стягнути винагороду, є жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2024 року.
Відповідач у відзиві не заперечує факту невиплати, однак посилається на "обмеження в ресурсах та складнощі, пов'язані з воєнним станом", а також на те, що "виплати проводилися відповідно до наявних наказів та фінансових можливостей".
Суд вважає ці доводи юридично неспроможними та такими, що не ґрунтуються на нормах права, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодного нормативного акта (наказу, розпорядження, зміни до Постанови № 168), який би скасовував його обов'язок виплачувати позивачу встановлену винагороду у спірні місяці.
Посилання на "обмеження в ресурсах" та "складнощі" не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців.
Грошове забезпечення військовослужбовців є гарантованим державою правом. Ненарахування та невиплата належних військовослужбовцю сум (зокрема, додаткової винагороди, встановленої Кабінетом Міністрів України) через брак фінансування чи "обмеження в ресурсах" є протиправною бездіяльністю. Відсутність бюджетних асигнувань або їх скорочення не є підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від обов'язку виплатити гарантовані законом кошти. Ця правова позиція є сталою в практиці Верховного Суду.
Більше того, дії відповідача є непослідовними та свідчать про порушення принципу правомірних очікувань. Виплативши позивачу винагороду за травень-вересень 2023 року та листопад 2023 року, відповідач фактично підтвердив наявність у позивача відповідного права. Позивач, у свою чергу, мав легітимні та правомірні очікування на те, що держава в особі військової частини НОМЕР_1 продовжуватиме виконувати свій позитивний обов'язок, доки існують визначені законом підстави (перебування в розпорядженні внаслідок бойового поранення).
Відповідач не навів жодної причини, чому у жовтні 2023 року, грудні 2023 року та січні-червні 2024 року правовий статус позивача змінився настільки, щоб позбавити його цієї винагороди. Навпаки, обставини (перебування в розпорядженні, подальше визнання обмежено придатним) лише підтверджували збереження права на виплату 20100 грн.
Таким чином, відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100 грн за жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року та червень 2024 року є протиправною, оскільки позивач у ці періоди мав беззаперечне право на її отримання на підставі пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 (в редакції Постанови № 975).
Оскільки бездіяльність відповідача є доведеною та протиправною, а права позивача порушеними, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту, який би забезпечив повне відновлення прав позивача. Таким способом є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу спірні суми.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12201, РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди у розмірі 20100,00 гривень за жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розмірі 20100,00 гривень за жовтень 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року та червень 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 31 жовтня 2025 р.
31.10.25