Справа № 636/9086/25
Провадження 1-кп/636/1668/25
Іменем України
29.10.2025 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та виклику учасників судового провадження кримінальне провадження № 12025226090000031 від 17.04.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Приколотне, Великобурлуцького району Харківської області, українки, громадянки України, із середньою освітою, розлученої, працює сторожем у Вільхуватській сільській раді, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_4 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади РФ, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв'язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів зс РФ на території України.
24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 №14128 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилини строком на 90 діб.
Громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території тимчасово окупованого селища Приколотне Куп'янського району Харківської області, 18.07.2022, діючи зі злочинним умислом, направленим на співпрацю з представниками збройних сил Російської Федерації, та з метою надання допомоги ворожій державі, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеки України, за власним бажанням, добровільно, надала згоду на зайняття посади в організації окупаційної влади, де у подальшому, була призначена на посаду «и.о хоз. работника (в подченении пом. Начальника ТУ) Великобурлукского териториального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора Російської Федерації «Временной гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» на території, Вільхуватської сільської ради, Куп'янського району Харківської області.
Після чого, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді у приміщенні адміністративної будівлі Вільхуватської сільської ради розташованої за адресою: Харківська область, Куп'янський район, с-ще. Приколотне, вул. Лісна 1, виконувала свої функціональні обов'язки, а саме: в нічний час здійснювала охорону приміщення адміністративної будівлі Вільхуватської сільської ради, відповідала за збереження матеріальних цінностей окупаційної влади, документації, комп'ютерної техніки та іншого майна, а також займалась розфасовкою продуктових наборів, наданих окупаційною владою.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території.
Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування та, як встановлено судом, не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, відповідно до заяви обвинуваченої ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засідання, яка була підписана в присутності захисника адвоката - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території.
ОСОБА_3 згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні та ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, зміст ч. 2 ст. 302 КПК України роз'яснено.
Прокурор звернувся з клопотанням в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
З урахуванням положень ч. 4 ст.107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз'яснено та дотримано, сумнівів у добровільності відповідної заяви підозрюваного та потерпілої у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими та достатніми, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованій території, повністю доведена.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст.65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України - є кримінальним проступком, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судима, на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває, працює у Вільхуватській сільській раді на посаді сторожа, за місцем роботи характеризується позитивно, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, з дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує фактичні обставини кримінального провадження, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, відомості про особу винної, наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, беручи до уваги відношення обвинуваченої до вчиненого, суд вважає необхідним призначити їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, без конфіскації майна, що є необхідним й достатнім для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Щодо висновку про можливість не визначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Згідно ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2 ст. 111-1 КК України встановлене як додаткове факультативне покарання, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Підстав для застосування більш суворого покарання судом не встановлено.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 10 (десять) років, без конфіскації майна.
Речовий доказ: « ОСОБА_6 ГЛАВЫ ВРЕМЕННОЙ ГРАЖДАНСКОЙ АДМИНИСТРАЦИИ КУПЯНСКОГО РАЙОНА ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ» «О назначении на должность», на 1 арк., «СПИСОК сотрудников Великобурлукского территориального управления ВГА Купянского района Харьковской области» на 4 арк., «1. Учет рабочего времени» на 1 арк., які зберігається в матеріалах кримінального провадження згідно постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 08.08.2025 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025226090000031 від 17.04.2025.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статті 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя ОСОБА_1