Справа №760/29580/25
1-кс/760/12984/25
(повний текст)
29 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010002372 від 29.07.2025 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка, Херсонської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.113 КК України,
Виходячи із змісту поданого клопотання, слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025100010002372, відомості про яке внесені до ЄРДР 29.07.2025, за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та такого, що фактично проживає у АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України. Суть повідомленої підозри полягає в тому, що ОСОБА_5 , достовірно обізнаний про збройну агресію Російської Федерації проти України, у період дії воєнного стану, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, діючи з корисливих мотивів, реалізував умисел на підпали об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, з метою ослаблення держави. Так, 26.07.2025 близько 12 год. 55 хв. підозрюваний придбав у магазині «Романтик» (м. Київ, просп. Науки, 36-А) дві пляшки органічного розчинника «Уайт-спірит» як легкозаймисту речовину для полегшення вчинення злочину, після чого, не пізніше 28.07.2025 о 20 год. 30 хв., прибув до залізничних колій на перегоні між станціями «Київ-Деміївський» - « Петро-Кривоніс » (GPS НОМЕР_3), виявив релейну залізничну шафу вхідного світлофора «Н» ст. «Петро-Кривоніс», облив її вказаною легкозаймистою рідиною та за допомогою сірників здійснив підпал. У подальшому підозрюваний зафіксував свої дії на камеру мобільного телефону та поінформував невстановлену особу-організатора, отримавши грошову винагороду. За даними АТ «Укрзалізниця», зазначена релейна шафа належить до об'єктів критичної інфраструктури держави, безпосередньо впливає на безпеку руху та інтервальне регулювання поїздів, що забезпечують перевезення вантажів оборонного та народногосподарського значення; її знищення створює пряму загрозу життю і здоров'ю пасажирів і пошкодженню рухомого складу. Крім того, діючи повторно та з корисливих мотивів, не пізніше 28.07.2025 підозрюваний, за попередньою змовою з невстановленою особою, отримав завдання підпалити транспортний засіб, що використовується Збройними силами України для виконання завдань із відсічі збройної агресії, а саме 28.07.2025 близько 11 год. 00 хв. біля буд. 62 на просп. Науки у м. Києві облив «Уайт-спіритом» передню частину автомобіля «Mitsubishi Pajero» у камуфляжі, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію належить ОСОБА_8 , після чого здійснив підпал, будучи впевненим, що йдеться про об'єкт важливого народногосподарського та оборонного значення; ці дії також фіксувалися відеокамерою мобільного телефону та були підтверджені звітуванням невстановленій особі-куратору. 30.07.2025 підозрюваному повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 113 КК України; 01.08.2025 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва до нього застосовано тримання під вартою, яке 26.09.2025 продовжено ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва до 30.10.2025 включно.
Обґрунтованість підозри, як зазначено в клопотанні, підтверджується даними заяв про кримінальне правопорушення від 28.07.2025, даними оглядів місця події від 28.07.2025, даними допиту свідка ОСОБА_9 від 30.07.2025, даними пред'явлення для впізнання за фотознімками від 30.07.2025, даними слідчого експерименту від 30.07.2025, даними оглядів від 30.07.2025 та 29.08.2025, а також сукупністю інших матеріалів, що відображають обставини підпалів та їх фіксацію на відео, кореспонденцію в месенджері, придбання легкозаймистих речовин і координати місця вчинення діянь. З огляду на складність провадження та необхідність отримати висновки призначених експертиз, встановити причетних осіб і виконати вимоги ст.ст. 290, 291 КПК України, слідчий просить продовжити строк тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і на ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України у зв'язку з воєнним станом та кваліфікацією за ст. 113 КК України.
Оцінюючи наведене, слідчий суддя виходить із того, що у поданому клопотанні викладено цілісну та внутрішньо узгоджену версію підозри, яка на цій стадії досудового розслідування підтримується конкретизованими фактичними даними, здобутими у межах кримінального провадження, і які у своїй сукупності формують рівень переконливості, достатній для висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні підпалів об'єктів критичної інфраструктури та об'єктів, пов'язаних з оборонними потребами, саме з метою ослаблення держави.
Слідчий суддя враховує суспільно небезпечний характер інкримінованого діяння, його спосіб та обстановку - в умовах воєнного стану, організованість і узгодженість дій за попередньою змовою з невстановленою особою, корисливий мотив та спрямованість дій на ураження безпеки перевезень і оборонної логістики. Зазначені елементи прямо випливають з даних оглядів місця події (розташування і тип релейної шафи, сліди горіння, характер пошкоджень, залишки легкозаймистої рідини), даних відеозаписів підпалу, що зафіксовані на мобільний пристрій, даних листування в месенджері щодо інструкцій, звітування та підтвердження виконання завдання, а також даних про придбання саме «Уайт-спіриту» у магазині «Романтик» напередодні підпалу, що у логічному ланцюгу відображає підготовку й виконання злочинного умислу.
Стосовно ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя надає значення як тяжкості інкримінованого злочину (особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, санкція якого передбачає до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне ув'язнення), так і реалістичній оцінці мотивації підозрюваного уникнути суворого покарання. Цю вірогідність посилює спосіб координації дій через мережеві месенджери із невстановленою особою, що вже свідчить про наявність позасудової підтримки та каналів комунікації поза контролем органу досудового розслідування. Дані про геолокацію місць підпалу, дані про маршрути й часові інтервали підготовки, а також дані про виконане звітування «куратору» у месенджері, демонструють рівень організованості, за якого зміна місця перебування або спроба переховування є не абстрактною, а цілком реальною загрозою належному провадженню.
Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищення, сховання або спотворення речей та документів, що мають значення для встановлення обставин правопорушення), слідчий суддя враховує незавершеність комплексу експертних досліджень, на потребі в яких обґрунтовано наголошує сторона обвинувачення: йдеться про комплексні пожежно-технічні, товарознавчі, транспортно-товарознавчі експертизи. До завершення зазначених експертиз зберігається необхідність у доступі до цифрових носіїв інформації, месенджер-акаунтів, журналів мережевих з'єднань і відеосвідчень, а також у встановленні походження легкозаймистих речовин та додаткових каналів фінансування. Перебуваючи на волі, підозрюваний, маючи досвід та навички поводження з цифровими сервісами для комунікації та звітування, об'єктивно здатний дистанційно видалити, зашифрувати або іншим чином знищити критично важливі дані листування і медіафайли, а також вплинути на збереження матеріальних слідів (пляшок з-під «Уайт-спіриту», засобів підпалу, одягу зі слідами горючих речовин), що унеможливить повне, всебічне та неупереджене дослідження.
Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконний вплив на свідків, потерпілих, експертів), слідчий суддя бере до уваги, що за матеріалами провадження ідентифіковано осіб, які давали показання щодо обставин придбання легкозаймистих речовин, переміщень та поведінки підозрюваного напередодні й після подій, а також осіб, залучених понятими під час оглядів та інших слідчих дій. Дані протоколів слідчих дій у цій частині - це не формальна підстава, а джерело конкретних анкетних відомостей і контактів, які у разі перебування підозрюваного на волі можуть стати об'єктом прямого чи опосередкованого тиску: умовляння змінити показання, намагання дискредитувати або залякати. Слідчий суддя окремо враховує припис ч. 4 ст. 95 КПК України про недопустимість обґрунтування вироку показаннями, наданими слідчому чи прокурору, що обумовлює вирішальне значення безпосереднього допиту свідків у суді: до моменту їх судового допиту ризик незаконного впливу є актуальним і підсиленим.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином), суд враховує, що вказані події вчинено не ізольовано, а у взаємодії з невстановленою особою, яка надавала завдання, інструкції, а також приймала «звіт» у вигляді відеофіксації з демонстрацією спеціального жесту. Дані листування у месенджері, дані про надсилання географічних координат, дані про погодження об'єкта підпалу доводять існування зовнішнього каналу координації. Встановлення організатора і спільників є ключовою метою досудового розслідування; перебуваючи на волі, підозрюваний об'єктивно здатен узгодити позиції, попередити співучасників про слідчі дії, змінити чи приховати канали зв'язку, що у підсумку нівелює зусилля органу досудового розслідування щодо викриття повної структури правопорушення.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення нового злочину або продовження злочину), слідчий суддя бере до уваги, що клопотання містить дані про повторність протиправної активності, корисливу мотивацію, використання стандартної «схеми» звітування та грошової винагороди. Сам факт виконання завдання з підпалу релейної шафи та подальшого підпалу автомобіля, який, на переконання підозрюваного, використовується силами оборони, з фіксацією відео та отриманням плати, свідчить про усвідомлене прийняття ролі «виконавця» у технологічно нескладній, але суспільно вкрай небезпечній схемі. За таких обставин, у разі відсутності режиму ізоляції, зберігається реальна і висока ймовірність повторення аналогічних діянь.
Слідчий суддя також перевірив, чи можуть більш м'які запобіжні заходи належним чином нейтралізувати викладені ризики. Домашній арешт (цілодобовий чи нічний) не здатен припинити мережеву комунікацію з невстановленими співучасниками через месенджери, не унеможливлює дистанційне видалення цифрових слідів, не перешкоджає узгодженню позицій та знищенню речей; контроль за дотриманням домашнього арешту не забезпечує повної інформаційної ізоляції особи, яка вже демонструвала здатність координуватися дистанційно, а застосування електронного засобу контролю не виключає комунікації та впливу на свідків. Особисте зобов'язання, особиста порука чи застава, виходячи з характеру інкримінованого (диверсія, вчинена в умовах воєнного стану з метою ослаблення держави), а також масштабів потенційної шкоди та ризиків, не здатні досягти мети, визначеної ст. 177 КПК України. Обмежувальні приписи щодо спілкування і користування засобами зв'язку у реаліях сучасних телекомунікацій технічно обходяться, а тому не гарантують захисту свідків і збереження доказів. За цих умов винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондує принципу необхідності та пропорційності, оскільки менш інтенсивні заходи не усувають, а лише декларують намір їх усунути.
Додатково слідчий суддя бере до уваги особливий правовий режим воєнного стану, запроваджений та неодноразово продовжений у зв'язку зі збройною агресією проти України, і те, що інкриміноване діяння охоплюється переліком злочинів, щодо яких законодавець передбачив можливість застосування саме тримання під вартою під час дії воєнного стану. Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 113 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, ч. 4 ст. 183 КПК України наділяє слідчого суддю правом не визначати розмір застави у провадженнях щодо злочинів із переліку статей 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. З огляду на кваліфікацію за ч. 2 ст. 113 КК України, характер і тяжкість ризиків, які зберігаються у повному обсязі, та доведений органом досудового розслідування реальний характер загроз для належного провадження, визначення застави як альтернативи триманню під вартою у даній справі суперечило б завданню кримінального провадження - забезпеченню невідворотності відповідальності й охороні суспільної безпеки - і не відповідало б принципу адекватності запобіжного заходу. Застава як майновий запобіжник не здатна нейтралізувати описані вище ризики комунікації із співучасниками, знищення або спотворення цифрових і матеріальних доказів, незаконного впливу на свідків і потенційного продовження диверсійної діяльності; а тому її незастосування у цьому випадку є виправданим і законним.
Окремо слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення щодо необхідності завершення комплексу процесуальних дій у межах продовженого строку: отримання висновків призначених експертиз, встановлення та допиту осіб, причетних до координації злочинних дій, а також виконання вимог ст.ст. 290, 291 КПК України. Дані матеріалів провадження про наявність відеофіксації підпалів, дані про придбання й використання легкозаймистої речовини, дані про географічні координати місця подій і дані комунікацій у месенджері засвідчують, що для належного завершення розслідування потрібен процесуальний час у режимі відсутності тиску та перешкод з боку підозрюваного; саме тримання під вартою гарантує незмінність доказової ситуації до моменту їх належного дослідження та фіксації.
Таким чином, з урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення дані підтверджують: по-перше, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України; по-друге, реальне існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися і не можуть бути нівельовані жодним із більш м'яких запобіжних заходів; по-третє, необхідність продовження тримання під вартою як єдиного заходу, що відповідає принципам необхідності, пропорційності та ефективності в умовах воєнного стану; по-четверте, правомірність незастосування застави у цій категорії проваджень на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України з мотивів, що обґрунтовано випливають з фактичної і правової специфіки справи. Вказані висновки кореспондують і з підходом, який відтворено у зразковій практиці продовження тримання під вартою у провадженнях за ст. 113 КК України, де вирішальним є не формальне перелічення ризиків, а їх підкріплення конкретними даними щодо обставин вчинення діяння, структури взаємодії з невстановленими співучасниками, цифрових слідів комунікації та фактичного впливу на безпеку критичної інфраструктури.
Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам, слідчий суддя вважає доведеними достатні правові та фактичні підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки лише цей захід, у конкретних обставинах справи, відповідає вимогам ст.ст. 176-178, 183-184, 194, 197, 199 КПК України та забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного, збереження доказів, недопущення незаконного впливу на учасників провадження і відвернення нових злочинів диверсійної спрямованості. Застосування застави у даному випадку відхиляється на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України з мотивів її неефективності щодо нейтралізації встановлених ризиків і у зв'язку з воєнним станом та правовою природою інкримінованого злочину, що повністю відповідає завданням кримінального провадження та пріоритету публічної безпеки.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів.
Строк дії ухвали визначити до 27 грудня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити ІНФОРМАЦІЯ_2.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення, а підозрюваним, що тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали буде оголошений 31 жовтня 2025 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1