печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37718/25-к
21 жовтня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
кримінальне провадження № 12025100060001269 відомості про яке 02.07.2025 внесено до ЄРДР за обвинуваченням,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сарни, Рівненської області, громадянина України, українця, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3
До Печерського районного суд м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025100060001269 відомості про яке 02.07.2025 внесені до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні в підготовчому провадженні, захисник ОСОБА_6 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , клопотали про витребування документів, зазначаючи, що точного місця вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення обвинувальний акт не містить, оскільки зазначена у ньому адреса місця дорожньо-транспортної пригоди не існує. Захисник зазначила, що у обвинуваченні вказано про наявність у ОСОБА_7 ушкодження у вигляді закритої травми правої стопи: перелому кубовидної кістки; садна нижніх кінцівок, що не убачається із первинної медичної документації, яка міститься у матеріалах кримінального провадження. Також вказала про те, що за медичною допомогою ОСОБА_7 звернувся через дев'ять днів після події, яка мала місце 21.05.2025, що створює сумнів в тому, що дану травму отримано під час дорожньо-транспортної пригоди.
Прокурор ОСОБА_4 , проти витребування документів не заперечував, вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, зазначаючи що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Потерпілий проти задоволення клопотання захисника заперечував.
Захисником також заявлено інші клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, про приєднання до матеріалів кримінального провадження доказів, про допит свідків.
Вислухавши думку учасників судового провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявлених клопотань, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується клопотань які вирішуються, суд приходить до наступних висновків.
Системний аналіз норм п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України свідчить про те, що повернення обвинувального акта прокурору передбачено у разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України.
Повернення обвинувального акта прокурору є обґрунтованим, якщо виявлена невідповідність порушує права учасників кримінального провадження, вказаний недолік не можна усунути під час судового розгляду, або він перешкоджає прийняти законне та обґрунтоване рішення під час судового розгляду.
Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,вимогам КПК України не відповідає.
В обвинувальному акті виклад формулювання обвинувачення повністю співпадає (ототожнюється) з викладом фактичних обставин кримінальних правопорушень.
Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі.
При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації обвинуваченим права на захист.
Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Виклад положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України доводить те, що фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є окремими складовими обвинувального акту.
Тоді як в обвинувальному акті виклад формулювання обвинувачення повністю співпадає (ототожнюється) з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення. Вказані складові обвинувального акта прокурором викладено повністю тотожно, відмінність між ними полягає лише у зазначенні правової кваліфікації після зазначення складу кримінального правопорушення, що свідчить про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, які ставляться до обвинувального акта.
За такого, суд констатує про відсутність в обвинувальному акті правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність «формули обвинувачення».
Крім того, виходячи з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.
Таким чином, перевірка підсудності кримінального провадження конкретному суду є обов'язковою під час підготовчого судового засідання, а її недотримання має однозначним наслідком скасування судового рішення.
Відомо, що правила підсудності кримінальних проваджень визначено стст.32-331 КПК України.
Зокрема, виходячи з ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що в обвинувальному акті місцем вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зазначено, як АДРЕСА_2 », однак як убачається із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, такий будинок за названою адресою у м. Києві відсутній.
Разом з тим, така невизначеність щодо місця скоєння інкримінованого злочину не дає суду можливість здійснити обов'язкову перевірку підсудності даного кримінального провадження Печерському районному суду м. Києва, отже, і щодо призначення судового розгляду кримінального провадження в цьому суді, що також є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, переконливими є доводи сторони захисту в частині характеру тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_5 , оскільки, як зазначено у обвинувальному акті останнім було отримано тілесне ушкодження «у вигляді закритої травми правої стопи: перелому кубовидної кістки; садна нижніх кінцівок», однак відповідно до анатомічної термінології, терміну «кубовидна кістка» в українській мові не існує, тому таке зазначення в обвинуваченні очевидно є помилковим.
Враховуючи виявлену невідповідність, яка порушує право обвинуваченого, а також виходячи із того, що вказані недоліки перешкоджають прийняти законне та обґрунтоване рішення під час судового розгляду, суд вважає наявними обґрунтовані підстави для повернення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Некоректність обвинувального акта, який надійшов до суду, призводить до істотного порушення права на захист ОСОБА_3 , оскільки порушує його право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що регламентовано п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, та порушує основоположні права, гарантовані п.п. а), b) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушує принцип змагальності сторін, закріплений ст. 22 КПК України.
Приймаючи таке рішення суд враховує, що обвинувальний акт згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору, не виключно у разі недотримання при складанні обвинувального акта вимог ст. 291 КПК України, а і взагалі вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, він повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим та прокурором.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, особа стає обвинуваченим тоді, коли обвинувальний акт щодо якої переданий до суду саме у порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України вказаний перелік відомостей повинен бути перевірений судом у підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначено: «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито відбулись і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення. Хоча ступінь детальності інформування обвинувачення залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому сенсі обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції».
У рішенні Європейського суду з прав людини, «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначено, що «положення п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейського суду з прав людини необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду».
Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94 п. 52, рішення від 01.03.2001 у справі «Даллос проти Угорщини» № 29082/95 п. 47).
Некоректність пред'явленого особі обвинувачення позбавляє розуміння його змісту, обрання ефективних засобів захисту.
У відповідності до п.п. a), b) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Таким чином, забезпечуючи реалізацію права на захист обвинуваченого, з метою дотримання принципу змагальності сторін, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта з наведених підстав прокурору.
У зв'язку із прийняттям рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, клопотання захисника про витребування документів, про тимчасовий доступ до речей і документів, про приєднання до матеріалів кримінального провадження доказів, про допит свідків, підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 7, 22, 91, 110, 291, 314-316, 369 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025100060001269 від 02.07.2025, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повернути прокурору Печерської окружної прокуратури м. Києва у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Клопотання захисника ОСОБА_6 про витребування документів, про тимчасовий доступ до речей і документів, про приєднання до матеріалів кримінального провадження доказів, про допит свідків - залишити без розгляду.
Клопотання захисника ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей і документів - залишити без розгляду.
Роз'яснити прокурору, що повернення обвинувального акта не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування та не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог ст. 291 КПК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду, через Печерський районний суд м. Києва, протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_8