Справа № 711/444/25
Номер провадження 1-кп/711/276/25
30 вересня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси кримінальне провадження № 12024250310004083 від 18.12.2024, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, пенсіонера, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні неповнолітнього внука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_5 , 18.12.2024 о 19:50 годині, перебуваючи в приміщенні магазину «Нива», за адресою: вул. Надпільна, буд. 428, м. Черкаси, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою заволодіння чужим майном, здійснив напад із застосуванням предмета, зовні схожого на пістолет, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому неодноразово продовжений, зокрема Указом Президента України за № 469/2024, з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, а саме наблизився до працівника магазину «Нива», ОСОБА_8 , і погрожуючи їй предметом, схожим на пістолет, що вона сприйняла як реальну загрозу її життю та здоров'ю, змусив її відкрити касу магазину «Нива», звідки заволодів грошовими коштами з каси в сумі 2360 грн, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення з грошима зник, чим завдав потерпілій ФОП ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 2 360 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані зач. 4 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується такими дослідженими судом доказами.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ФОП ОСОБА_4 повідомила, що точного часу події, вона не пам'ятає, оскільки того дня перебувала в гостях у друзів. Про те, що сталося, дізналася зі слів продавця магазину ОСОБА_8 , яка зателефонувала їй та повідомила, що магазин пограбувала невідома особа з пістолетом, забрали гроші, але вона встигла натиснути тривожну кнопку і викликати поліцію. Після такого телефонного дзвінка ОСОБА_4 відразу поїхала в магазин, де вже перебувала служба охорони. Всіх деталей телефонного дзвінка вона вже не пам'ятає. Переглянувши відеозапис з камер спостереження, ОСОБА_8 змогла описати службі охорони загальні ознаки особи, яка пограбувала магазин, після чого охорона поїхали шукати нападника. ОСОБА_8 описала їй обставини події. Зі слів продавця, до магазину зайшов чоловік, подивився на вітрину, оглянув приміщення, зайшов за холодильник, витягнув з кишені пістолет. Вказати ствердно чи була це справжня зброя, продавець не змогла, оскільки не розуміється на зброї, однак за формою і виглядом був схожий на справжній. Потім чоловік заштовхав ОСОБА_8 до каси і сказав витягувати гроші. Продавець намагалася якось тягнути час, адже встигла натиснути тривожну кнопку, яка спрацювала, однак служба охорони все ще не з'являлася, а невідома особа в той час вихопила кошти та вибігла з магазину. ОСОБА_8 одразу вибігла за ним та встигла побачити, що від узбіччя дороги почала від'їжджати машина білого кольору, ніби як «Жигулі». Інших деталей продавець тоді пригадати не змогла, оскільки була в шоковому стані. Згодом вони виявили, що з каси було забрано 2 360 грн, то була виручка за три дні роботи.
Як вказала ОСОБА_4 , відповідаючи на запитання захисника, із обвинуваченим ОСОБА_5 вона раніше не була знайома, можливо він колись і заходив до магазину, однак його обличчя вона не пам'ятає, він не був постійним покупцем. Щодо міри покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому у разі винесення обвинувального вироку, потерпіла не змогла надати конкретної відповіді, зазначила лише, що свідок ОСОБА_9 ще кілька днів після події боялася виходити на вулицю, пила пігулки, мала нервове тремтіння. Збитки, завдані ОСОБА_5 , досі не відшкодовані. Разом з тим обвинувачений пропонував відшкодувати частину забраних коштів в розмірі 500 грн, у свою чергу потерпіла зазначила, що претензій до нього не має, коштів від нього не потребує, зазначила, що краще було б запропоновані 500 грн перерахувати волонтерам для підтримки ЗСУ.
На запитання суду, потерпіла повідомила, що магазин спеціалізується на продажу продовольчих товарів та працює до 20:00 години. Подія відбулася перед самим закриттям магазину, інших людей в ньому на цей час вже не було. У приміщенні магазину розміщено декілька камер, однак працюють лише дві, одна фіксує зображення без звуку, але не охоплює місце розташування каси, інша камера записує тільки аудіо. Вона особисто переглядала відеозапис з камер спостереження один раз, тому запам'ятала лише, що це був чоловік невисокого зросту, одягнутий в куртку темного кольору, на голові мав кепку, половину його обличчя закривав комір. Всі наявні відеозаписи з магазину були передані працівникам поліції. Підтвердити чи саме пістолетом ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_8 , потерпіла не може, оскільки не була свідком тих подій, а знає про це лише зі слів самої ОСОБА_8 , на відеозаписі з камер спостереження не розгледіти, що тримав у руці ОСОБА_5 . Про те, що зброя була не справжня, вона дізналася вже від слідчого. Кошти, якими заволодів ОСОБА_5 , знаходились у касовому ящику. Також зазначила, що зі слів ОСОБА_8 , грабіжник стояв поряд із продавцем, можливо навіть впритул, оскільки проходи між прилавками досить вузькі. Як розповіла їй ОСОБА_8 , відвідувач їй не погрожував, лише тримав пістолет на рівні свого поясу біля кишені та сказав віддавати гроші. ОСОБА_8 віддала лише паперові купюри, металеві гроші лишилися в касі.
Свідок ОСОБА_8 розповіла, що працює продавцем в продуктовому магазині за адресою: вул. Надпільна, 428, у м. Черкаси. Того дня вона працювала, на момент події стояла біля алкогольної вітрини. Магазин працює до 20:00 години, відвідувачів на той час не було. Близько 20:00 години до магазину зайшов чоловік, він нічого не купував та не запитував, а попрямував до неї. Спочатку в його руках вона нічого не помітила, оскільки руки він тримав у кишенях. Коли чоловік підійшов майже впритул, ОСОБА_8 побачила, що в руках у нього нібито пістолет, предмет був чорного кольору, тому вона сприйняла цю річ як справжній пістолет. Чоловік тримав пістолет правою рукою відносно неї на рівні поясу, а лівою рукою відштовхнув її. Згадати, чи торкався чоловік її предметом, схожим на пістолет, не змогла, оскільки дуже злякалася, через це події того дня погано пам'ятає, але предмет був наведений на неї. Обличчя чоловіка було наполовину закрите коміром светра, на голові мав блайзер, одягнений у темно-сіру кофту з коміром чорного кольору. Від вітрини, де вона стояла до каси відстань складала близько 2 м. Чоловік заштовхав її до каси та звичайним тоном, без крику, сказав дати гроші, тому свідок витягла з каси всі паперові купюри, копійки залишилися. У той час чоловік стояв у неї за спиною. Гроші свідок тримала в лівій руці, надалі чоловік вихопив гроші та почав тікати із магазину. В касі було близько 2 500 грн, однак точної суми свідок згадати не змогла. Після того, як невідомий чоловік вибіг з магазину, свідок натиснула тривожну кнопку та вибігла за ним. Помітила, як він побіг в напрямку вул. Чехова, там стояв автомобіль із увімкненими габаритами, білого кольору, марки «Жигуль», до якого невідомий чоловік підбіг, сів і вона поїхала в напрямку вулиці Ватутіна. Номери автомобіля не змогла розгледіти, оскільки надворі було темно. Людей на вулиці теж не було. Після події ОСОБА_8 відразу зателефонувала потерпілій ОСОБА_4 , а та у свою чергу викликала працівників поліції. Потім до магазину приїхала служба охорони та поліцейські. Свідок в залі суду вказала на ОСОБА_5 як на чоловіка, який здійснив пограбування.
На уточнююче запитання суду, за якими саме рисами вона його впізнала, свідок повідомила, що впізнала його по очах, невисокому зросту, нападник теж був немолодого віку.
Разом з тим, свідок зазначила, що в магазині розміщені дві камери спостереження, відео з однієї вона переглядала, предмет, схожий на пістолет, в руках чоловіка не видно на відео, оскільки камери не охоплюють зону магазину, в якій на той момент відбувалися події.
Допитаний свідок ОСОБА_10 , поліцейський Управління поліції охорони, повідомив, що 18.12.2024 він перебував на службі. Близько 19:55 години на пульт охорони надійшов виклик про спрацювання тривожної кнопки за адресою: вул. Надпільна, 428, магазин «Нива». Прибувши разом з ОСОБА_11 за вказаною адресою о 19:59 годині, вони виявили за прилавком продавця магазину, імені її не пам'ятає, яка перебувала в шоковому стані та повідомила, що до магазину зайшов невідомий чоловік в сірій куртці з предметом в руках, схожим на пістолет, і пограбував її, взяв грошові кошти. Потім він вийшов, сів у білу машину «Жигулі» та направився у невідомому напрямку. Відеозапис з камер спостереження магазину поліція охорони не переглядала, це робила потім слідчо-оперативна група. Зовнішність невідомого чоловіка свідок не змогла описати через стан шоку і стресу, зазначила лише, що сів він до автомобіля «Жигулі» білого кольору з квадратними фарами. Чи дійсно чоловік тримав зброю продавець не змогла пояснити, лише сказала, що бачила у нього в руці пістолет. ОСОБА_10 здійснив виклик ще декількох екіпажів поліції охорони, спільно з якими вони пропатрулювали найближчі вулиці у пошуках автомобіля, однак їхній екіпаж машину не виявив, після чого вони повернулися на об'єкт, куди вже прибула слідчо-оперативна група. Після надання показань слідчому ОСОБА_10 відпустили. Також свідок уточнив, що зі слів продавця ОСОБА_8 невідомий чоловік не направляв на неї предмет, схожий на пістолет, але вона бачила як він його тримає у правій руці. Суму коштів, яка була забрана з каси, ОСОБА_8 відразу охороні не повідомила, про це вона сказала пізніше слідчо-оперативній групі, точну суму він не пам'ятає. ОСОБА_8 була налякана, не могла чітко пояснити, що сталося та описати чоловіка, сказати чи погрожував він їй, разом з тим повідомила, що невідомий чоловік тілесних ушкоджень їй не завдавав, візуально на ній теж не було помітно будь-яких ушкоджень. Свідок також зазначив, що ОСОБА_8 натиснула тривожну кнопку після того, як нападник пішов з магазину. Касовий апарат їхній екіпаж не оглядав. Про результати виїзду на місце події свідок склав рапорт на ім'я начальника ЧРУП ГУНП в Черкаській області та на ім'я начальника Управління служби охорони.
Свідок ОСОБА_11 , водій Управління поліції охорони, під час допиту зазначив, що у грудні 2024 року, точної дати події не пам'ятає, на пульт надійшов тривожний сигнал з магазину «Нива», що на перехресті вулиць Надпільна - Чехова, про пограбування невідомим чоловіком. На місце виклику вони прибули приблизно через 5 хвилин, такий час у них визначений нормативами. У магазині їх зустріла продавець, дуже знервована, у неї трусилися руки, та повідомила, що до магазину зайшов невідомий чоловік у масці та сірій куртці і, погрожуючи пістолетом, забрав кошти з каси та втік у невідомому напрямку. Зброю продавець їм не описувала, але сказала, що бачила пістолет. Яку саме суму коштів було забрано з каси вона не повідомила. Також зазначила, що чоловік вийшов з магазину і сів у автомобіль білого кольору марки «Жигуль» з квадратними фарами та поїхав у напрямку вул. Ватутіна. На місці події служба охорони нічого не оглядала, це не в їхніх повноваженнях, а одразу вирушили на пошуки автомобіля та чоловіка в сірій куртці. Вони проїхали найближчими вулицями, а саме: вул. Ватутіна, проспект Хіміків, вул. Благовісна. Був вечірній час доби, людей та автомобілів на вулиці було багато. Після того, як вони не змогли виявити автомобіль та чоловіка, який підпадав би під ознаки, описані продавцем, вони повернулися до магазину, де вже працювала слідчо-оперативна група, яка відібрала в них пояснення.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаювався, визнав, що дуже погано і неправильно вчинив та жалкує про це. Розуміє яке покарання йому загрожує і цей вчинок не був того вартий. Під час допиту зазначив, що не розуміє, як у нього виникли думки про подібний вчинок, оскільки раніше ніколи правопорушень не вчиняв, завжди чесно заробляв гроші. На момент події працював прибиральником ліцею «Перспектива». Він зайшов у магазин забрати гроші, що і зробив, але зброї у нього не було. Подія відбулася 18 грудня 2024 року, точного часу не пам'ятає, приблизно о 20:00 годині він проїжджав на своїй машині, «Жигулі» білого кольору з квадратними фарами, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Чехова, побачив цей магазин і в голові все помутніло, сам не знає, чому вирішив так зробити. Обрав саме цей магазин спонтанно, оскільки він розміщений окремо від будинків, відособлено. Він проїхав магазин, повернувся назад, залишив машину за рогом і зачекав хвилин 20, доки повиходять покупці. З вулиці приміщення добре проглядалося і було видно, коли людей в ньому немає. Помітивши, що продавець залишилася в магазині одна, вирішив вчинити неправомірну дію. Нічого не продумував заздалегідь, все робив на емоціях, спонтанно. Був одягнутий у чорну куртку, чорну олімпійку та темно-синю бейсболку, саме цей одяг і був у нього згодом вилучений. Перед тим як зайти в магазин, натягнув на обличчя олімпійку, був у бейсболці, що прикривала очі, та чорних рукавицях на обох руках. В магазині нікого окрім продавця не було. Продавець жінка, обличчя її не запам'ятав, припускає, що колись заходив у той магазин як покупець, оскільки часто проїжджає його, бо живе далі по цій вулиці. Все відбулося швидко, тривало десь до хвилини часу. ОСОБА_5 пройшов прямо від входу, підійшов до продавця та сказав: «Давай гроші». В руках у нього нічого не було, жодного предмета, схожого на пістолет, лише одягнуті рукавиці, одна рука витягнута вздовж тіла, одна протягнута до продавця. Продавець злякалася, хоча він їй не погрожував, не бив, але обвинувачений зараз розуміє, що сама по собі така ситуація нікому б не сподобалась і викликала б напругу. Жінка дістала з каси гроші і віддала йому, а він поклав їх до кишені. Гроші в приміщенні магазину він не перераховував, оскільки дуже нервував, точної суми він не знав. Забравши гроші, він, не оглядаючись, вибіг з магазину, і не помітив, чи виходила продавець з магазину за ним, чи ні, однак його машину з магазину можна було побачити, номер через темряву не було помітно, однак сам автомобіль видно. Після події сів у машину і поїхав по вул. Петровського до шкільного гаража, яким директор дозволив користуватись працівникам школи. Гараж знаходиться на території школи. Від воріт він мав ключі, також на території школи наявні камери відеоспостереження, сторож бачив, хто заїжджає, впізнав машину ОСОБА_5 , його не насторожило, а тому ніяк на це не відреагував. Автомобіль він поставив у гаражі, гроші поклав до портмоне та залишив його в столі там же у гаражі. Гроші не перераховував, його дуже трясло, не міг себе опанувати через шок. Після того пішов додому і приблизно через годину до них приїхали працівники поліції. Здогадався, що його швидко знайшли через машину, оскільки поліція запитувала чи знайоме йому прізвище ОСОБА_12 . Це прізвище його зятя, який оформив йому електронну страховку на машину, але зробив страховий поліс на своє ім'я, а ОСОБА_5 віддав йому за поліс гроші.
ОСОБА_5 уточнив, що продавцю він не погрожував, не ображав її, не бив, не відштовхував, навіть не торкався до неї, вона сама відступала до каси, промовляючи до нього: «Заспокойтесь». Ніякого пістолета у нього в руках не було, на руках мав чорні рукавиці із тканини, одна рука була витягнута вздовж тіла, а іншу протягував до продавця коли казав: «Давай гроші». Під час досудового розслідування він визнав перед поліцією наявність пістолета, але через свій шоковий стан оговорив сам себе, адже ніякої зброї ніколи не мав. Пояснив, що продавцю могло здатися, що у нього в руці пістолет, але насправді в руках він нічого не мав, жодного предмету, схожого на пістолет. Забрані з магазину гроші він не витрачав, нікуди не перекладав, не рахував їх, йому не відомо чому між сумою вилучених у гаражі грошей і сумою, названою працівниками магазину, виникла розбіжність.
Що конкретно його спонукало до такого вчинку, чому обрав саме такий спосіб здобуття грошей, обвинувачений пояснити не зміг. Розповідаючи про причини своїх дій, зазначив, що має скрутне матеріальне становище. Він працював у школі на посаді прибиральника, отримував заробітну плату в розмірі 8 000 грн, але звільнився після цих подій за власною ініціативою, оскільки вважав, що не має морального права після всього працювати у школі, хоча директор і пропонував йому не звільнитися, а взяти відпустку за власний рахунок, проте ОСОБА_5 було дуже соромно залишатися на роботі. Зараз він не працює, є пенсіонером за віком, отримує пенсію в розмірі 3 000 грн. Має сина та дочку, проживає спільно з дружиною, сином та внуком, сином дочки. Дочка з онуком з часу його народження також жили з ними, з початком війни дочка перебралася до с. Мошни з новою сім'єю, а внук залишився у них з дружиною і перебуває на їхньому утриманні, навчається у тій школі, де працював ОСОБА_5 . Фінансово забезпечують проживання сім'ї вони з дружиною. Дружина також працює, отримує зарплату близько 14 тисяч гривень і пенсію 9 тисяч гривень. З часів початку пандемії Covid-19 у них поступово накопичилися борги за комунальні послуги, сума яких зрештою зросла до 26 000 грн. Через борг у кінці листопада минулого року їм заблокували карткові рахунки, доступу до грошей вони не мали, залишків готівки катастрофічно не вистачало. Його син не працює, відносини вони не підтримують, хоча й мешкають разом, гроші на проживання сину дає дружина. Дочка на той час працювала в кафе у с. Мошни, зять роботи не мав, тому до них ОСОБА_5 за фінансовою допомогою не звертався, йому невідомо чи обізнані вони були взагалі про заблоковані рахунки батьків. Комунальні платежі щомісяця становлять близько 5 тисяч гривень, діти з початку пандемії втратили роботу, тому тягар матеріального забезпечення сім'ї повністю ліг на них з дружиною. Борг виник переважно перед ПрАТ «Черкаське Хімволокно», вони зверталися до підприємства за реструктуризацією, після блокування рахунків вирішували це питання з приватним виконавцем, подавали позов до суду, однак програли справу. Лише після того, як обвинувачений зібрав і сплатив приватному виконавцю 15 тисяч гривень, їм з дружиною розблокували рахунки. На сьогодні вони вирішили питання з реструктуризацією іншої частини боргу, поступово його погашають, однак коштів їхній сім'ї все-одно не вистачає, тому ті гроші, які він забрав у магазині, обвинувачений планував витратити на прожиття, на побутові питання. Дачі або земельної ділянки в селі вони не мають, а витрати на одяг та продукти потребують коштів. Цілком визнав свою помилку, просив не позбавляти його свободи, оскільки розуміє, що з місць позбавлення волі в силу віку може вже не повернутися.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2024 внесено відомості у кримінальному провадженні № 12024250310004083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за заявою ОСОБА_4 про відкрите заволодіння грошовими коштами у магазині «Нива» невстановленим чоловіком, який погрожував предметом, візуально схожим на пістолет.
Як зазначено у рапорті від 18.12.2024, в ЄО зареєстровано повідомлення зі служби «102», що надійшло о 19:59 годині, від ОСОБА_4 , власниці магазину «Нива» за адресою: вул. Надпільна, 428, м. Черкаси, якій зателефонувала продавець та повідомила, що незнайомий чоловік зайшов до магазину і, погрожуючи пістолетом, забрав гроші у невстановленій сумі, після чого на білому автомобілі марки «Жигулі» направився в напрямку вул. Ватутіна. Чоловік невисокого зросту, був у балаклаві. По приїзду на місце екіпажу патрульної поліції продавець ОСОБА_8 розповіла, що до магазину зайшов чоловік у чорній кепці, чорній куртці і чорних штанях, обличчя прикривав коміром від светра, дістав з кишені предмет, схожий на пістолет, направив в бік продавця і, погрожуючи фізичною розправою, змусив дістати гроші з каси в сумі 2000-2500 грн, які вихопив і втік.
Відповідно до заяви від 18.12.2024, ОСОБА_4 надала добровільну згоду працівникам поліції оглянути приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Проведеним оглядом місця події - приміщення магазину «Нива» за адресою: вул. Надпільна, 428, м. Черкаси, про що складено протокол від 18.12.2024 з фототаблицею, виявлено та вилучено на вхідних дверях слід папілярного візерунку, а також встановлено розміщення камер відеонагляду в магазині - в крайньому лівому кутку та на стелажі між солодкими напоями. На фотознімках зафіксовано загальний вигляд розташування будівлі магазину на перехресті вулиці та заїзду в двори, справа від магазину розташована зупинка громадського транспорту, позаду багатоквартирні житлові будинки. Також зафіксовано внутрішню обстановку магазину, розташування вітрин, за ними полиць із товарами, та місце розташування прилавку, у верхній частині якого наявна шухляда з відділеннями для купюр та монет. На момент огляду відділення для монет частково заповнені, відділення для купюр пусті.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, хід якого зафіксований протоколом від 19.12.2024, свідок ОСОБА_8 на фотознімку № 3 за формою очей, носа та голови, а також за віком (близько 65 років) упізнала чоловіка, який 18.12.2024 здійснив розбій і заволодів грошовими коштами. Як вказано у доданій до протоколу довідці, на фотознімку № 3 зображено ОСОБА_5 .
Потерпілій ОСОБА_4 , особа якої встановлена та підтверджена на підставі копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 03 липня 2009 року, 19.12.2024 вручено пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
ОСОБА_4 21.02.2019 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до наданої ОСОБА_4 довідки, 18.12.2024 у касі магазину «Нива» були наявні грошові кошти в сумі 2360 грн.
Доступ до камер внутрішнього відеоспостереження магазину «Нива» надано ОСОБА_4 за її власноруч написаною заявою від 18.12.2024.
Відповідно до протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 19.12.2024, з камер спостереження магазину «Нива» знято показання за період часу з 19:53 години по 19:54 години 18.12.2024, відеозапис перенесено на оптичний диск.
За результатами огляду предмета - відеозаписів з камер відеонагляду магазину «Нива» за адресою: вул. Надпільна, 428, що згідно з протоколом проведений 19.12.2024, встановлено фіксування камерою дати та часу запису, а саме 2024-12-18, 19:53:30, коли до магазину зайшов чоловік на вигляд 60 років, в куртці чорного кольору, чорній кепці, нижня частина обличчя закрита чорним предметом одягу, та направився від входу до касової зони.
З дослідженого під час судового розгляду зазначеного відеозапису встановлені ті ж обставини, що викладені у протоколі огляду предмета. Оскільки камера відеоспостереження направлена на вхід до магазину, місце розташування касової зони оглядом камери не охоплено, тому події за участю продавця та чоловіка, що зайшов до магазину о 19:53 годині, на відеозаписі не відображені. Також було прослухано наявний на диску аудіозапис з іншої камери спостереження магазину, на якому чоловічий голос в наказовому тоні говорить: «Дєньгі давай…Бистрєє», йому відповідає жіночий голос.
19.12.2024 проведено огляд місця події, про що складено протокол з фототаблицею, неподалік будинку № 532 по вул. Надпільна у м. Черкаси. На місці виявлено транспортний засіб «ВАЗ-2106», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , білого кольору, який у подальшому вилучено та поміщено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів ЧРУП ГУНП в Черкаській області. Відповідно до технічного паспорту серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.1993, власником автомобіля є ОСОБА_13 .
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_5 затримано за підставі ст. 208 КПК України 19.12.2024 о 00:00 годині, у зв'язку з тим, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Під час особистого обшуку у підозрюваного вилучено предмети одягу (куртку, спортивну кофту та кепку), техпаспорт і ключі до транспортного засобу «ВАЗ-2106», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , а також грошові кошти: 5 купюр номіналом по 100 грн, 17 купюр номіналом по 50 грн, 27 купюр номіналом по 20 грн, 1 купюра номіналом 10 грн.
У протоколі огляду від 20.12.2024 зафіксовано результати огляду вилучених у ОСОБА_5 спортивної кофти чорного кольору з білими вставками, кепки темно-синього кольору та куртки чорного кольору.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2024 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до вимог ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 судимостей не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
За інформацією КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 16.01.2025 ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікаря нарколога не звертався, під наглядом психіатра не перебуває.
Як вбачається із службової характеристики ОСОБА_5 з КП «Черкаський академічний ліцей «Перспектива» Черкаської обласної ради», обвинувачений працював у закладі з 2008 року по 18.12.2024 на посаді прибиральника службових приміщень, за сумісництвом водієм автотранспортного засобу та робітником з комплексного обслуговування будинків і споруд (0,25 ставки). Зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, сумлінно виконував обов'язки, підтримував доброзичливі відносини з іншими працівниками, порядний та чесний щодо колег, дотримувався правил і норм внутрішнього трудового розпорядку, користувався повагою та авторитетом, трудову дисципліну не порушував.
Постановою від 19.12.2024 визнано речовими доказами куртку темного кольору, яку поміщено до сейф-пакету № PSP 4150544, спортивну кофту, яку поміщено до сейф - пакету № PSP 3213457, кепку синього кольору, яку поміщено до сейф-пакету № PSP 3213456; технічний паспорт до транспортного засобу ВАЗ 2106 1977 року випуску білого кольору серії НОМЕР_4 та троє ключів, які поміщено до сейф пакету № CRI 1190188; грошові кошти номіналом 100 грн. по 5 купюр: АК 4703418, ЕЕ 7334175, ЄЄ1167882, ЕЖ0314070, УП9458183, 17 купюр номіналом по 50 грн.: ЄА8994450, АТ2589436, ЕД0997043, АТ 5438304, АА3396881, ЕД3582310, ЕГ3687995, ЕГ5917005, АК 6173524,ЕЕ2555381, АН3135327, ЕГ0263193, ЕВ 5603183, АД2808259, АС1994446, ЕА 9293260, ЕД 2523266, 27 купюр номіналом 20 грн: ГМ 8467427, АК 1331084, ЄВ 5505292, ЕВ 7579543, АМ 0280272, ЕГ 4033522, ГН 3571510, ЕБ 2287822, ЮЄ 5322625, ЄВ 9559788, ЮГ 5197005, ЕЕ2471761, ЮД6058334, ЕЕ7756602, АН 9515935, АП 3609179, ПД2031120, ЄВ7795812,АЛ4782134, ЕЕ 6282618, АЛ 9362885, ДН5866461, АР 1046369, АА 3609495, ПІ4447304, ЕБ 7565946, АК5390650, одна купюра номіналом 10 грн: ХБ2802083, які поміщено до сейф пакету № CRI11190189; поліетиленовий пакет з написом «Делікат», поміщено до паперового конверту; транспортний засіб марки ВАЗ 2106, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , білого кольору, який поміщено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104.
Вказані речівідповідно квитанцій № 8306, № 8263, передані на зберігання в кімнату для збереження речових доказів при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області.
Постановами від 19.12.2024 та 15.01.2025 визнано речовими доказами диск лазерної системи зчитування з відеозаписом події у магазині «Нива» по вул. Надпільна, 428, м. Черкаси, та один слід папілярного візерунку, вилучений в магазині під час огляду місця події.
Вилучені грошові кошти на підставі постанови про передачу речових доказів на зберігання від 04.01.2025 та квитанції № 586 передані до СУ ГУНП в Черкаській області для передачі до уповноваженого банку АБ «Укргазбанк».
Вартість проведення експертизи № СЕ-19/124-24/18437-Д у кримінальному провадженні відповідно до довідки становить 2387,70 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.12.2024 накладено арешт на речові докази: куртку темного кольору, спортивну кофту, кепку синього кольору; технічний паспорт до транспортного засобу ВАЗ 2106 1977 року випуску білого кольору серії НОМЕР_4 та троє ключів; грошові кошти в сумі 1900 грн; поліетиленовий пакет з написом «Делікат»; транспортний засіб марки ВАЗ 2106, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , білого кольору.
Суд також дослідив та долучив до матеріалів судового провадження надані стороною захисту докази, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема:
- довідку про доходи № 0555725935812522, відповідно до якої сума пенсії ОСОБА_5 за період з травня 2024 року по березень 2025 року складає 32988,57 грн;
-копію грамот та подяк, виданих прибиральнику службових приміщень ОСОБА_5 протягом 2016-2021 за плідну та сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток матеріально-технічної бази КЗ «Черкаська санаторна школа Черкаської обласної ради»;
-копію свідоцтва про народження дочки ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-копію свідоцтва про народження внука обвинуваченого, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_5 19.06.2024, відповідно до якого останній є пенсіонером за віком;
-характеристику ОСОБА_5 від 07.03.2025, надану головою ОСББ «Надпільна 530» ОСОБА_15 , відповідно до якої ОСОБА_5 за роки проживання проявив себе виключно з позитивного боку, скарг від сусідів на нього не надходило. Мешкає разом з дружиною та онуком, бере участь у громадських роботах, має повагу серед мешканців будинку;
-акт голови ОСББ «Надпільна 530» від 07.03.2025, відповідно до якого у кімнатах АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_16 , сином ОСОБА_17 , внуком ОСОБА_7 ;
-квитанцію АТ «Укрпошта» від 01.03.2025 про перерахування ОСОБА_5 на рахунок НБУ суми у розмірі 500 грн як допомогу армії.
Після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами у порядку ст. 363 КПК суд перейшов до проведення судових дебатів, у ході яких захисник обвинуваченого ОСОБА_6 висловила позицію щодо перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 4 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю стороною обвинувачення наявності у ОСОБА_5 під час нападу зброї або будь-якого іншого предмета, подібного до зброї. Зважаючи на вказані обставини захисник заявила клопотання про додатковий допит свідка ОСОБА_8 щодо відомостей про наявність у обвинуваченого при собі в магазині будь-яких предметів, схожих на зброю.
За клопотанням захисника обвинуваченого, суд відповідно до ч. 5 ст. 364 КПК України відновив з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, та додатково допитав свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні 15.05.2025 повідомила, що у вечір події побачила предмет, схожий на пістолет, який ОСОБА_5 витягнув з правої кишені і так тримав на рівні поясу, направивши на неї, потім знову сховав у кишеню. Свідку не відомо чи то був справжній пістолет. ОСОБА_5 їй не погрожував, тільки підганяв, щоб вона швидше віддала йому гроші, вона злякалася, а тому вирішила не перевіряти на собі чи справжній пістолет. Свідок висловила впевненість, що в руках ОСОБА_5 тримав якийсь предмет, який вона сприйняла за пістолет, але чи була то справжня зброя не може оцінити, оскільки вона не має військового досвіду, в марках зброї не розбирається і на відстані відрізнити справжній пістолет від іграшкового не зможе. Однак вона переконана, що то була не просто рука в рукавиці, запевняла, що в кишені у нападника було точно щось іще окрім руки. Пригадала також, що напередодні бачила обвинуваченого в магазині, він обдивлявся вітрини. Після того як ОСОБА_18 забрав гроші і вибіг з магазину до машини, ОСОБА_8 вискочила з магазину за ним, але не роздивилася номера автомобіля, оскільки він далеко стояв, приблизно за 20-30 м від магазину, проте побачила, що це був ОСОБА_19 , білого кольору і задні фари були квадратні.
Після додаткового допиту свідка суд відновив проведення судових дебатів з приводу досліджених обставин.
Щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Оцінюючи в сукупності докази, надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
Отже, всі наведені вище докази суд вважає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у встановленому КПК України порядку, та достовірними, тому що фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим стороною кримінального провадження.
Вчинення ОСОБА_5 розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном беззаперечно підтверджується сукупністю доказів, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_8 , яка надала детальний опис і хронологію подій; протоколами огляду місця події - приміщення магазину та місця знаходження транспортного засобу; протоколом затримання підозрюваної у вчиненні злочину особи, під час якого у ОСОБА_5 вилучено грошові кошти та одяг, при цьому сума коштів та опис одягу відповідали відомостям, що надані свідком ОСОБА_8 ; протоколом впізнання особи нападника за фотознімками свідком ОСОБА_8 ; а також показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_4 про виявлену відразу після вчинення злочину обстановку на місці події.
Незважаючи на те, що показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_4 за своєю природою є фактично показаннями з чужих слів, оскільки ґрунтуються на поясненні першоджерела - свідка ОСОБА_8 , суд визнає їх належними і допустимими доказами, які відповідають встановленим статтями 86, 96 КПК України критеріям. Зазначені показання є важливими для з'ясування емоційного та психологічного стану свідка ОСОБА_8 одразу після події, а також для встановлення повноти і детальності первинної інформації, наданої продавцем магазину правоохоронним органам, в тому числі щодо ознак та опису особи, яка здійснила збройний напад на магазин, і підтверджують правдивість показань ОСОБА_8 щодо використання нападником під час заволодіння грошима зброї або предмета, схожого на зброю. Співробітники поліції охорони та власник магазину були першими, хто з'явився на місці після вчинення кримінального правопорушення, тому їхнє сприйняття та відтворення інформації про подію, отриманої від жертви нападу, безпосередньо вливає на оцінку правдивості та достовірності показань свідка ОСОБА_8 . При цьому наявність будь-якого суб'єктивного інтересу у підтвердженні слів ОСОБА_8 у вказаних свідків та потерпілої не вбачається.
Щодо різниці у сумі коштів з каси магазину, якими заволодів ОСОБА_5 , та коштами, що були вилучені у нього під час затримання в порядку ст. 208 КПК України, суд зазначає, що в момент вчинення кримінального правопорушення, з огляду на його обставини, раптовість та незначну тривалість у часі, перерахунок коштів не здійснювався, що підтвердили і свідок, і обвинувачений. Свідку ОСОБА_8 не була відома точна сума залишку коштів у касі, в тому числі паперових купюр, якими заволодів ОСОБА_5 . У подальшому сума наявних станом на 18.12.2024 коштів у касі магазину «Нива» підтверджена довідкою власника ОСОБА_4 . Період часу, що минув від моменту події (близько 19:54 години 18.12.2024) до моменту затримання ОСОБА_5 (00:00 годин 19.12.2024), був достатнім для розпорядження частиною коштів у б удь-який спосіб, тому, на переконання суду, розбіжність між сумами на суть та обставини злочину не впливає.
Аналізуючи доводи сторони захисту щодо відсутності доказів наявності у ОСОБА_5 в момент вчинення кримінального правопорушення предмета, за описом схожого на зброю, суд бере до уваги наступне.
За загальним визначенням розбій як злочин проти власності - це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 № 10 під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападнику або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Метою погрози є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Головним критерієм реальності погрози під час розбою є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як небезпечні для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози під час розбою є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК не має значення, чи мав винний намір приводити в дію погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я.
Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 296/485/16-к (провадження № 51-3519км18), від 25 вересня 2018 року у справі № 405/2104/16-к.
За результатами дослідження доказів у кримінальному провадженні, у тому числі й показань свідка ОСОБА_8 , судом беззаперечно встановлено, що у той момент, коли нападник спрямував на неї предмет, схожий на пістолет, і висунув вимогу віддати гроші, остання злякалася за своє життя, тому безперешкодно дістала з каси гроші і не чинила опору при заволодінні ними ОСОБА_5 . Тобто у момент висунення вимоги про передачу коштів погрозу застосування пістолета ОСОБА_8 сприйняла як таку, що дійсно може бути реалізована. Об'єктивних підстав вважати, що в момент висунення вимоги про негайну передачу коштів свідок не вбачала у діях нападника реальної загрози своєму життю та здоров'ю, судом не встановлено.
Крім того, в ході проведення допиту свідка ОСОБА_8 , а також її додаткового допиту суд встановив, що свідок сприйняла погрозу як реальну, про те, що можливо предмет, схожий на пістолет, не був зброєю або був іграшковим, не подумала, оскільки сприйняла його за справжній. Крім того, свідок висловила впевненість у тому, що направлений на неї предмет не був рукою у рукавиці. Підстав не брати до уваги показання свідка в цій частині суд не має. Отже, дії підсудного за встановлених судом обставин охоплюються диспозицією ч. 4 ст. 187 КК та правильно кваліфіковані за цією статтею.
Крім того, при відмежуванні насильницького грабежу від розбою має місце конкуренція кримінально-правових норм, з яких лише одна відображає юридичні ознаки вчиненого злочину, й одночасному застосуванню щодо одного й того самого діяння відповідні статті Особливої частини КК не підлягають. Критерієм такого розмежування є характер і тяжкість застосованого насильства як способу заволодіння чужим майном: при розбої воно є небезпечним для життя і здоров'я, а при грабежі такої небезпеки не несе. У розумінні ст. 187 КК небезпечним для життя чи здоров'я насильством є умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення, так само як і погроза їх вчинення. Намір протиправно вилучити чуже майно й обраний спосіб його досягнення, який зазвичай включає в себе сукупність цілеспрямованих дій, становлять нерозривне ціле як елементи складу одного злочину.
Розбій належить до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт, у зв'язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об'єкта дає підстави для розмежування складів злочину, як у цьому випадку - розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою розбою від грабежу. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи.
Оскільки подія відбувалася у вечірню пору доби, за відсутності інших відвідувачів, перед закриттям магазину, місце розташування якого з огляду на вечірній час було відособленим та безлюдним, а дії ОСОБА_5 характеризувалися швидкістю та раптовістю для ОСОБА_8 і полягали у демонстрації реальної загрози її життю і здоров'ю у разі вчинення будь-якої протидії, та були сприйняті нею як справжня небезпека, підстави для кваліфікації діяння ОСОБА_5 як грабежу у цьому випадку відсутні.
Підстав для сумніву у показаннях потерпілої і свідків або недовіри до них суд не вбачає, оскільки вони є такими, що повністю узгоджуються із сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність - такою, що з достатністю доводить винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Суд у межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, створив усі необхідні умови та вжив усіх можливих заходів для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно зі ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, що суттєво вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані у справі докази, суд не встановив.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, а саме - розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого в умовах воєнного стану, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із положень ст. 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 зі змінами від 06.11.2009, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин проти власності, вчинений в умовах воєнного стану, що зумовлює його значну небезпеку для суспільства; ставлення до скоєного обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, та усвідомив неправомірність своїх дій, розкаявся у вчиненому.
Крім того, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, пенсіонером, має дохід у вигляді пенсії менше рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за рахунок яких здійснив перерахування коштів в рахунок допомоги Збройним Силам України в посильному для себе розмірі, має зареєстроване постійне місце проживання спільно з дружиною та неповнолітнім внуком, який перебуває на їхньому утриманні, виключно позитивно характеризується за колишнім місцем роботи та місцем фактичного проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є особою з інвалідністю, до кримінальної відповідальності притягується вперше, до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся, шкодував про вчинений злочин, демонстрував вияви сорому і висловлював щирий жаль з приводу своїх вчинків та засудив свою поведінку.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Про наявність щирого каяття, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_5 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, в частині повного визнання ним вини та щирого розкаяння у вчиненому злочині.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, неодноразово вибачався за вчинене, шкодував та висловлював жаль з приводу свого вчинку, критично оцінював та засуджував свої дії, демонстрував готовність нести відповідальність за них та проявляв розуміння незворотності покарання, що також свідчить про те, що особа усвідомлює тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність, видачу знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, сприяння у встановленні істини.
Як встановлено судом, обвинувачений як під час досудового розслідування вину, так і в ході судового розгляду надав визнавальні і правдиві показання про обставини вчинення протиправних дій і заволодіння грошовими коштами, що підтверджується наданими суду доказами та викладено безпосередньо в обвинувальному акті.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та відомості про особу обвинуваченого, такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд також визнає вчинення злочину особою похилого віку, перебування у важкій життєвій ситуації у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, що зумовлено наявністю значної суми заборгованості, і перешкоджало йому належно та критично оцінювати ризики та можливі наслідки скоєного ним.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, яка визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг спричиняють значну шкоду здоров'ю населення, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжких злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд також враховує загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який, усвідомлюючи свою провину, зробив належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність та передбачене законом покарання, в судовому засіданні неодноразово вибачався та шкодував про вчинене, що свідчить про його щире каяття; активно сприяв розкриттю злочину шляхом надання відомостей про власну кримінальну діяльність, сприяв у встановленні істини, надаючи правдиві, послідовні та достовірні показання; раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно.
Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченого, а також і його особистості, ступеню її прояву у злочинних діях, схильності особи до скоєння правопорушень.
ОСОБА_5 має міцні сімейні та соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, виховує та утримує неповнолітнього внука, з метою виправлення надав посильну для нього матеріальну допомогу на користь Збройних Сил України.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів, адже мета покарання полягає не в його суворості. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому, на думку суду, слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильний і найбільш тривалий вплив на свідомість людей.
Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, оскільки знищує суть покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси і потерпілих, і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні відмежовувати людину від суспільства, завдавати особі зайвих страждань та мук.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своєї рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК України.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в судових рішеннях (зокрема, у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №744/884/17, провадження № 51-8413км18). Суд, посилаючись при призначенні покарання на ст. 69 КК України, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
Виходячи з положень ст. 66 КК України, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та є підставою для застосування ст. 69 КК України.
За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Крім того стаття 69 КК України підлягає виваженому застосуванню у тих випадках, коли для реалізації мети покарання установлені в певній санкції його вид і розмір є занадто суровим (несправедливим), а особа потребує поблажливого ставлення.
Через це суд вбачає можливість скорегувати покарання відповідно до індивідуальних особливостей цього кримінального провадження.
Зважаючи на всі зазначені вище обставини, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, ретельно проаналізувавши поведінку обвинуваченого до та після вчинення злочину, приймаючи до уваги його каяття, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, враховуючи його вік і сімейний стан, матеріальне становище, що впливає на його здатність критично планувати та оцінювати свої дії, а також зазначені пом'якшуючі обставини, зваживши всі обставини кримінального провадження в їхній сукупності, суд приходить до переконання, що всі вони значно пом'якшують покарання винного та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому покарання обвинуваченому слід призначити із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією ч. 4 ст. 187 КК України.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Разом з тим, виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення ОСОБА_5 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаних норм було б явно несправедливим.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням викладених вище обставин справи, враховуючи позитивні характеристики ОСОБА_5 , відомості про особу обвинуваченого та його вік, те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше і перерахував на рахунок Збройних Сил України грошові кошти в сумі 500 грн, ставлення до обвинуваченого потерпілої і свідка та відсутність до нього матеріальних і моральних претензій, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд вважає очевидним, що поствіктимна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 свідчить про відсутність підстав припускати, що він може повторно завдати шкоду суспільству чи іншим громадянам, вчинивши будь-який злочин. У цьому випадку пропорційність при призначені покарання за злочин буде найбільш сильно і найбільш тривало впливати на обвинуваченого у випадку призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто із звільненням від відбування покарання з випробуванням, при цьому залишаючи можливість державного осуду у випадку вчинення ним будь-яких нових протиправних дій протягом тривалого іспитового строку. Вказане покарання є мінімально необхідним і розумно достатнім та надасть можливість обвинуваченому переосмислити своє ставлення до життя, людей, суспільних відносин і буде ефективним заходом позитивного впливу на ОСОБА_5 .
Відповідно до положень статей 75, 77 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням конфіскація майна, передбачена ч. 4 ст. 187 КК України, як додаткове покарання не може бути призначена, тому суд визначає остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі без конфіскації майна.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
19.12.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2024 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який у подальшому продовжено ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.02.2025, строк дії якого сплив 17.04.2025 і продовжений не був, однак будь-яких порушень покладених на нього законом обов'язків обвинувачений під час судового розгляду не допускав. У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 КПК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 за період із 19.12.2024 по 20.12.2024 у зв'язку із його затриманням у порядку ст. 208 КПК України та до обрання запобіжного заходу, у випадку вирішення питання на підставі ст. 166 КВК України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання підлягатиме зарахуванню у строк призначеного ОСОБА_5 покарання із розрахунку день за день.
Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, у зв'язку із чим у строк призначеного ОСОБА_5 покарання у разі вирішення у подальшому питання відповідно до ст. 166 КВК України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання підлягатиме зарахуваннюстрок запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за період із 20.12.2024 по 17.04.2025 із розрахунку, що три дні домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.03.2025 накладено арешт на визнане речовими доказами майно, вилучене під час затримання ОСОБА_5 19.12.2024 у порядку ст. 208 КПК України, а саме: куртку темного кольору, спортивну кофту, кепку синього кольору; технічний паспорт до транспортного засобу ВАЗ 2106 1977 року випуску білого кольору серії НОМЕР_4 та троє ключів; грошові кошти в сумі 1900 грн; поліетиленовий пакет з написом «Делікат»; транспортний засіб марки ВАЗ 2106, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , білого кольору.
Зі змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, тому наявні підстави для скасування накладеного арешту.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 2387,7 грн.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 100, 118, 124, 174, 349, 373-376, 381-382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта на загальну суму 2387,7 грн за проведення судово-дактилоскопічної експертизи.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.12.2024 на визнане речовими доказами майно, а саме: куртку темного кольору, спортивну кофту, кепку синього кольору; технічний паспорт до транспортного засобу ВАЗ 2106 1977 року випуску білого кольору серії НОМЕР_4 та троє ключів; грошові кошти в сумі 1900 грн; поліетиленовий пакет з написом «Делікат»; транспортний засіб марки ВАЗ 2106, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , білого кольору.
Речові докази у справі:
- куртку темного кольору, яку поміщено до сейф-пакету № PSP 4150544, спортивну кофту, яку поміщено до сейф - пакету № PSP 3213457, кепку синього кольору, яку поміщено до сейф-пакету № PSP 3213456; технічний паспорт до транспортного засобу ВАЗ 2106 1977 року випуску білого кольору серії НОМЕР_4 та троє ключів, які поміщено до сейф пакету № CRI 1190188; транспортний засіб марки ВАЗ 2106, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , білого кольору, який поміщено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - повернути власнику ОСОБА_5 ;
- грошові кошти номіналом 100 грн. по 5 купюр: АК 4703418, ЕЕ 7334175, ЄЄ1167882, ЕЖ0314070, УП9458183, 17 купюр номіналом по 50 грн.: ЄА8994450, АТ2589436, ЕД0997043, АТ 5438304, АА3396881, ЕД3582310, ЕГ3687995, ЕГ5917005, АК 6173524,ЕЕ2555381, АН3135327, ЕГ0263193, ЕВ 5603183, АД2808259, АС1994446, ЕА 9293260, ЕД 2523266, 27 купюр номіналом 20 грн: ГМ 8467427, АК 1331084, ЄВ 5505292, ЕВ 7579543, АМ 0280272, ЕГ 4033522, ГН 3571510, ЕБ 2287822, ЮЄ 5322625, ЄВ 9559788, ЮГ 5197005, ЕЕ2471761, ЮД6058334, ЕЕ7756602, АН 9515935, АП 3609179, ПД2031120, ЄВ7795812,АЛ4782134, ЕЕ 6282618, АЛ 9362885, ДН5866461, АР 1046369, АА 3609495, ПІ4447304, ЕБ 7565946, АК5390650, одна купюра номіналом 10 грн: ХБ2802083, які поміщено до сейф пакету № CRI11190189 та передано на зберігання до скриньки АБ «Укргазбанк» - повернути власнику ОСОБА_4 ;
- поліетиленовий пакет з написом «Делікат», поміщений до паперового конверту - знищити;
- оптичний диск для лазерної системи зчитування - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1