30 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5967/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринька Я.О.,
представника боржника - Бассараба Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 440/5967/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 24.02.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 440/5967/24 набрало законної сили 06.01.2025.
22.10.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення у справі №440/5967/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У цій заяві боржник просив відстрочити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по адміністративній справі №440/5967/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, до 31.01.2026, але в будь - якому випадку не пізніше ніж в термін 10 робочих днів після отримання фінансування на зазначені напрямки.
Заява мотивована тим, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету та згідно частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Військова частина НОМЕР_1 наголошувала, що 07.01.2025 року до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 була надана доповідна записка від офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , щодо необхідності у замовленні коштів для подальшого добровільного та повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі 440/5967/24. Військова частина НОМЕР_1 звертала увагу суду, що частково виконала рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5967/24 від 11.11.2024, а саме здійснила нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Також, починаючи з січня 2025 року та по теперішній час фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 зроблені всі дії, спрямовані на отримання кошторисних призначень за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення для добровільного та повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/5967/24 від 11.11.2024. Неодноразово було здійснено направлення до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 заявок на отримання коштів. Додатково повідомлено, що від Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України до військової частини НОМЕР_1 надійшов лист щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», відповідно до якого зазначено, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансування ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2025 рік вичерпано.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 заяву передано на розгляд судді Довгопол М.В.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі №440/5967/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 жовтня 2025 року 11 год. 40 хв. в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.
У судовому засіданні представник боржника підтримав заяву про відстрочення виконання рішення, просив її задовольнити. Стягувач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглядати заяву за відсутності стягувача та його представника.
Вирішуючи заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень є всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини четвертої статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи-тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площині процесуального права.
Під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяви про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).
У рішенні від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява №63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
При розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником.
Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Боржником в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення зазначено про відсутність у нього, як бюджетної установи, фінансування на виконання судового рішення у справі № 440/5967/24 на користь позивача.
До заяви про відстрочення виконання рішення суду надані основні та додаткові заявки-розрахунки на фінансування для виплати забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення, разом з детальним розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення.
Однак вказані докази не звільняють відповідача обов'язку виплатити нараховані суми, оскільки відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у перерахунку та виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Суд вказує, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 суд зобов'язав відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найшвидшого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Крім того, заява не містить підстав для висновку, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Суд вказує, що відсутність відповідних бюджетних призначень не є підставою для відстрочення виконання судового рішення відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, а може лише свідчити про поважність причин невиконання судового рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя М.В. Довгопол