31 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа №340/6702/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про:
- визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у зв'язку з відмовою виплачувати ОСОБА_1 пенсійне забезпечення з розміру фактичного нарахування (перерахунку), визначеного в протоколі перерахунку пенсії від 01 травня 2025 року згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №340/6115/24 без будь яких обмежень максимальним розміром та коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови КМ України №1 від 03 січня 2025 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі її фактичного нарахування (перерахунку), визначеного в протоколі перерахунку пенсії від 01 травня 2025 року згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №340/6115/24 без будь яких обмежень максимальним розміром та коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови КМ України №1 від 03 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вказує, що після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №340/6115/24, йому виплачується пенсія не у фактично нарахованому розмірі. Позивач вважає протиправними такі дії відповідача.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.42-50). Представник відповідача зазначив, що на виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів ухвалив постанову №1. Постанова №1 передбачає, що коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не є забезпеченою внесками. Так, коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків (розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму. Тобто положення пункту 1 постанови № 1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23 610 грн і не покриті страховими внесками до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це свідчить про те, що визначені розміри пенсій за спеціальними законами, які перевищують 23 610 грн, не є страховою виплатою, а є привілеєм від держави та платників податків. При цьому в Україні середня пенсія за віком становить 6 316 гривень. Зазначене положення постанови №1 прийняте з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.10.2022 р. №7-р(II)/2022, у якому зазначено, що обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Таким чином, Постанова №1, яка прийнята на виконання вимог статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою. Звертаємо увагу суду, що реалізація наведеної норми забезпечує баланс між правами та суспільним інтересом. У зв'язку з тим, що видатки бюджету на забезпечення виплати всіх пенсій (і за загальним і за спеціальними законами) у 2025 році скоротилися на 34 млрд грн порівняно з попереднім роком, прийняття Постанови №1 та застосування визначених нею коефіцієнтів стало необхідним для можливості справедливого розподілу коштів між пенсіонерами. З метою забезпечення справедливого балансу інтересів отримувачів пенсій і з урахуванням того, що держава має забезпечити виплату пенсій у розмірах, визначених законодавством, тим особам, для яких пенсія є основним джерелом доходів, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році на період воєнного стану передбачено застосування коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (23610 гривень). Реалізація такої норми забезпечить скорочення дисбалансу в розмірах пенсій (мінімальний розмір пенсії на 01.01.2025 р. - 2 361 грн, розмір пенсій, перерахованих на виконання рішень судів, - від 23 610 грн до понад 200 тис. грн), що дасть змогу забезпечити соціальний захист найбільш вразливих верств населення, пенсія яких є єдиним джерелом для існування. Представник відповідача наголошує на тому, що використання коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), вжито для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави шляхом справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 01.01.2007 р. (пенсія призначена з 28.12.2005 р.) та отримує пенсію за вислугу років по лінії СБУ відповідно до Закону України від 09.04.1992 р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 р. по справі №340/7806/23 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 р. без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії на виконання зазначеного рішення суду визначається без обмеження його максимального розміру (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги) станом на 01.03.2023 р. - 64 295,30 грн. Розмір пенсійної виплати станом на 01.10.2025 р. становить 90 583,42 грн: 75 511,77 грн - основний розмір пенсії (85 808,83 грн (грошове забезпечення) х 88%); 10 571,65 грн - індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 16.02.2022 р. №118 (75 511,77 грн х 14%); 1 500,00 грн - індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. №168; 1 500,00 грн - індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. №185; 1 500,00 грн - індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. №209.
Позивачем подано відповідь на відзив у якій висловив заперечення щодо аргументів сторін (а.с.88-93).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.39).
21.10.2025 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.95).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (а.с.125-126).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 з 28.12.2005 р. призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 р. у розмірі 83% грошового забезпечення (а.с.60, зі зворотного боку), а з 01.01.2008 р. у розмірі 88% грошового забезпечення (а.с.61, зі зворотного боку).
У зв'язку з підвищенням грошового забезпечення Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області довідку №61/17/253 від 13.04.2018 р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за нормами, чинними за січень 2018 р., за прирівняною посадою 13 682,25 грн (а.с.67).
Відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 р. та обчислено її основний розмір, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення визначено (а.с.66).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. у справі №1140/2196/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області при проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 88% на 70% грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.01.2018 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 88% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії (а.с.96-98).
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. у справі №1140/2196/18 перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 р. та обчислено її основний розмір, виходячи з 88% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.67, зі зворотного боку).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі №340/1517/19 адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не виготовлення та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зазначенням усіх складових: основних та додаткових (надбавки, доплати, премії), що були призначені ОСОБА_1 при виході на пенсію; зобов'язано Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зазначенням усіх складових: основних та додаткових (надбавки, доплати, премії), що були призначені ОСОБА_1 при виході на пенсію.
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі №340/1517/19 Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області довідку №61/17/118 від 30.09.2020 р. про розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав на день звільнення становить 85 808,82 грн (а.с.74).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 р. у справі №340/5161/20 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо безпідставної відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії відповідно до ст.ст.51, 63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки управління Служби безпеки України в Кіровоградській області №61/17/118 від 30.09.2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.51, 63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки управління Служби безпеки України в Кіровоградській області від 30 вересня 2020 року №61/17/118 з урахуванням усіх складових основних та додаткових (надбавки, доплати, премія) грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с.99-104).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 р. у справі №340/5161/20 внесено уточнення до другого абзацу рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року у справі №340/5161/20 виклавши його у такій редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області від 30 вересня 2020 року №61/17/118 та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком».
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 р. у справі №340/5161/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області від 30.09.2020 р. №61/17/118 (а.с.74, зі зворотного боку).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 р. у справі №340/5784/22 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області від 30 вересня 2020 року №61/17/118; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з 01 січня 2023 року на підставі довідки Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області від 30 вересня 2020 року №61/17/118, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.105-108).
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 р. у справі №340/5784/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. та обчислено її основний розмір, виходячи з 88% відповідних сум грошового забезпечення визначено (з надбавками) у розмірі 64 295,30 грн та обмежено пенсію максимальним розміром - 55 083,60 грн (а.с.78).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 р. у справі №340/5784/22 скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/7806/23 та прийнято у справі нове судове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року нарахованої суми індексації, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 та щодо невиплати з 01 березня 2023 року нарахованої суми індексації, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168, що зазначені в протоколі перерахунку пенсії, без обмеження максимальним розміром; зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 березня 2022 року виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з урахуванням сум індексації, запроваджених постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 та від 24 лютого 2023 року №168, що зазначені в протоколі перерахунку пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром (а.с.114-116).
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 р. у справі №340/5784/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.03.2022 р. позивачу нараховано індексацію (а.с.81).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 р. у справі №340/6115/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Кіровоградській №61/17/118 від 30.09.2020 із розрахунку 88% грошового забезпечення, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та з урахуванням вже виплачених сум; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Кіровоградській №61/17/118 від 30.09.2020 із розрахунку 88% грошового забезпечення, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та з урахуванням вже виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовити (а.с.120-124).
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 р. у справі №340/6115/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.05.2022 р. та обчислено її основний розмір, виходячи з 88% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.86).
Із 01.05.2025 р. розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром 64 295,30 грн (а.с.25).
За результатом розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 03.09.2025 р. №7588-7887/К-08/8-1100/25 повідомило, що оскільки розмір пенсії (89 083,42 грн) перевищує максимальний розмір пенсії (23 610,00 грн), виплата пенсії проводиться у розмірі, визначеному рішенням №340/7806/23 - 64 295,30 грн (а.с.23).
Конституція України закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.
Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до зазначеної норми діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019).
Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» (абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022).
У розвиток висловленої позиції Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Тобто, на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Частиною 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ (далі за текстом - Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
У Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом - Закон №2262).
Відповідно до преамбули Закону №2262 цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 11 Закону №2262 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058 та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058.
Водночас, пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Отже, аналіз положень статей 8, 18 та 92 Конституції України у системному зв'язку з преамбулою Закону України №2262 дозволяє зробити обґрунтований висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону №2262.
«Обчислення пенсії» особам, які мають право на пенсію за Законом №2262 визначено розділом V (статті 43-47) Закону №2262, а «Виплата пенсій» та «Порядок перерахунку пенсій» - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66) Закону №2262 відповідно.
Разом з тим, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 р. №4059-IX (далі за текстом - Закон №4059) встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону №2262 (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень статті 46 Закону №4059 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 р. №1 (далі за текстом 0 Постанова №1), яка застосовується з 01.01.2025 р., пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону №2262 (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону №1058, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону №1058, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону №1058.
Пунктом 2 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону №2262 (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Таким чином, положеннями статті 46 Закону №4059 та Постанови №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону №2262, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону №4059 та пункту 1 Постанови №1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону №4059 та Постанови №1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України №2262, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2025 р. у справі №120/1081/25.
Крім того, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі по тексту також - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону №2262, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008), суд зазначає, що Закон №4059 не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Зміни до Закону №2262 у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою №1), не вносилися.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статтях 17 та 46 Конституції України.
Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
За приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.
Суд враховує, що Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» не містить жодних приписів про повноваження Кабінету Міністрів України визначати форми і види пенсійного забезпечення, жодних приписів про коефіцієнти пониження пенсій.
Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №2262, а положення Закону №4059 вважати загальними нормами (lex generalis).
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду. Наведеною у постанові від 11.09.2025 р. у справі №120/1081/25 та від 17.09.2025 р. у справі №240/1202/25.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
Водночас, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 р. у справі №120/1081/25 дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, положень статті 46 Закону №4059 та Постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Застосовуючи означений підхід до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025 р. із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059 та пунктом 1 Постанови №1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовують умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду України вийшов за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій щодо перерахунку пенсії позивача.
Як наслідок протиправних дій відповідача щодо застосовування під час нарахування та виплати пенсії з 01.01.2025 р. коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059 та пунктом 1 Постанови №1, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату раніше призначеної позивачу пенсії, починаючи з 01.01.2025 р. без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, з урахуванням раніше проведених виплат.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з конкретизацією змісту.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (а.с.37), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування з 01 травня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку пенсії ОСОБА_1 під час виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №340/6115/24.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ 20632802) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з 01 травня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ 20632802).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 31 жовтня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ