Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2025 року Справа№200/3804/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій, -
25 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві у рік звільнення грошової компенсації за невикористані 03 дні щорічної основної відпустки та 14 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій без застосування коефіцієнту 2, 9 відповідно до вимог пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані 09 днів щорічної основної відпустки та 41 день додаткової відпустки як учаснику бойових дій у рік звільнення, обчислені із застосуванням коефіцієнту 2,9 відповідно до вимог пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що обчислену тривалість відпусток не оспорює, але вважає, що визначені невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки у рік звільнення, мали бути помножені на 2,9 відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 липня 2025 року відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у позові, оскільки ані нормами статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не передбачено застосування кратності 2, 9 календарних дні за кожен день невикористаної відпустки при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки у рік звільнення.
Правом на надання інших заяв по суті спору сторони не скористалися.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
З 18 березня 2016 року по 27 лютого 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у складі Військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 ), Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів.
З 27 лютого 2021 року особу виключено із списків особового складу Військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом від 27 лютого 2021 року № 40 встановлено, що календарна вислуга років становить 12 років 03 місяці 28 днів.
За змістом витягу з наказу від 27 лютого 2021 року № 40 позивачеві при звільненні нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані 35 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік, 03 дні щорічної основної відпустки за 2021 рік та за невикористані 14 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки.
Позивач обчислену тривалість відпусток не оспорює, але вважає, що визначені невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки у рік звільнення, мали бути помножені на 2,9 відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) у редакції, яка була чинною на рік звільнення, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
В аспекті цієї справи тривалість щорічної основної відпустки позивача за повний рік служби, який має вислугу в календарному обчисленні 12 років, повинна була становить 35 календарних днів.
Пунктом 3 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), врегульовано порядок обчислення тривалості відпустки за неповний рік служби в рік звільнення.
Абзацом 1 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 встановлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки (абзац 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260).
В аспекті цієї справи позивач відноситься до «інших військовослужбовців», оскільки його було звільнено у зв'язку із закінченням строку контракту, а не за підставами, передбаченими абзацом 1 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, тобто застосуванню підлягає абзац 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260.
Отже, тривалість відпустки позивача не за будь-який рік, а саме в році звільнення, визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення: за кожен повний місяць служби.
За змістом абзаців 3-8 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 така пропорційність встановлюється наступним чином: грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня. Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
В аспекті цієї справи тривалість щорічної основної відпустки позивача у рік звільнення за 1 повний місяць служби (звільнений 27 лютого 2021 року, тому лютий не включається) становить 3 календарних дня (1 місяць (січень) х 2, 9 календарних дня дорівнює 2, 9 дням, що округлюються в бік збільшення до повного дня).
Наказом від 27 лютого 2021 року № 40 підтверджується, що позивачеві при звільненні нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані 03 дні щорічної основної відпустки за 2021 рік.
До додаткової відпустки як учаснику бойових дій у році звільнення правила пропорційності, встановлені абзацами 2-8 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, застосовані бути не можуть, оскільки стаття 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ встановлюють фіксовану тривалість відпустки строком 14 календарних днів на рік.
Наказом від 27 лютого 2021 року № 40 підтверджується, що позивачеві при звільненні нараховано та виплачено грошову компенсацію за 14 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік.
Отже, порушення прав позивача судом не встановлено, підстав для задоволення позву немає.
На спростування доводів позивача суд зазначає, що ані нормами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ані пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 не передбачено застосування пропорційності, наприклад, 2, 9 календарних дні за кожен день невикористаної відпустки при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки у рік звільнення.
При виборі та застосуванні норм права судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 28 квітня 2023 року у справі № 280/7318/20.
Підстав для розподілу судового збору немає.
Керуючись статтями 243-246, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо через суд апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Ю.М. Льговська