Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2025 року Справа №200/2699/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №200/2699/25
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька обл. м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 4407187) Головного управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, фактична адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області щодо не виготовлення й ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 , займав на дату звільнення із служби, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, фактична адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
08.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення, де останній просить суд:
зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області надати у десятиденний строк, з дня отримання ухвали, звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 200/2699/25, із підтверджуючими доказами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, поданої на підставі статті 382 КАС України. Розгляд заяви вирішено проводити у порядку письмового провадження (без повідомлення сторін). Витребувано у відповідача інформацію із документальним підтвердженням щодо виконання/не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №200/2699/25
Копію вказаної ухвали направлено Головному управлінню ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області на адресу Львівська площа, буд.8,Київ, Донецька область,04053.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2025 продовжено Головному управлінню ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області процесуальний строк на подання відповідачем інформації із документальним підтвердженням щодо виконання/ невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №200/2699/25 на 7 (сім) календарних днів з дати постановлення цієї ухвали.
Продовжено строк розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №200/2699/25 до отримання від Головного управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області доказів визначених ухвалою суду від 11.09.2025 та ознайомлення відповідача із судовим рішенням.
Визначено направити Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області копію рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №200/2699/25.
Копії вищеозначених процесуальних документів судом направлено Головному управлінню ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області на адресу Львівська площа, буд.8,Київ,Донецька область,04053.
Відповідачем у встановлений строк суду надано пояснення, де зазначено, що ані ГУ ДФС, ані комісія з реорганізації ГУ ДФС не є суб'єктами владних повноважень та не наділені правами та можливістю виконувати будь-які функції органів влади.
ДФС України та її територіальними органами припинено виконання функцій як органами виконавчої влади України на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85» станом на 31 грудня 2021 року всі працівники ДФС та її територіальних органів, у тому числі, які входили до складу комісій з реорганізації ДФС та її територіальних органів, були вивільнені. ДФС та її територіальними органами припинено виконання функцій як органами виконавчої влади України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 28.10.2021 «Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби», встановлено, що у процесі реорганізації ДФС Постанова № 1074 застосовується з урахуванням таких особливостей: головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби може бути призначена посадова особа Міністерства фінансів, головою комісії з реорганізації раніше утвореного як юридична особа публічного права територіального органу Державної фіскальної служби (головного управління, митниці) може бути призначена посадова особа з числа працівників такого органу або у разі відсутності посадових осіб в такому органі - посадова особа юридичної особи - правонаступника, або у разі відсутності посадових осіб в такому органі та юридичній особі - правонаступнику - посадова особа Міністерства фінансів або Державної податкової служби, або Державної митної служби, або Бюро економічної безпеки.
Мета створення комісії з реорганізації полягає в завершенні комплексної реформи ДФС та утворенні на її базі двох окремих органів: Державної з податкової служби та Державної митної служби. Це рішення було прийняте з метою підвищення ефективності роботи цих служб та забезпечення кращого виконання їх функцій.
Комісія з реорганізації була створена для координації та здійснення заходів, необхідних для розподілу ДФС на два нових органи, а також для забезпечення правонаступництва у відповідних сферах діяльності.
Таким чином, Комісія з реорганізації не мала статус суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи до уваги викладене, ГУ ДФС з часу припинення виконання функцій, як орган виконавчої влади України, втратив статус суб'єкта владних повноважень, не може бути стороною справи, а комісія з реорганізації ніколи не отримувала статус суб'єкта владних повноважень та не може підміняти собою виконавчі функції будь-якого органу державної влади.
Отже, Комісія з реорганізації не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, оскільки не наділена власними владними управлінськими функціями, а діє виключно як допоміжний орган у межах припинення юридичної особи. У зв'язку з цим на неї не поширюється дія статті 382 КАС України, яка регламентує відповідальність саме суб'єктів владних повноважень за невиконання судових рішень.
Надаючи оцінку правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2-4 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з ч.1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Щодо посилання представника відповідача на той факт, що ані ГУ ДФС, ані комісія з реорганізації ГУ ДФС не є суб'єктами владних повноважень та не наділені правами та можливістю виконувати будь-які функції органів влади, суд наголошує на наступному.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частинами 3, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
З аналізу наведених норм слідує, що орган державної влади навіть після прийняття рішення про ліквідацію продовжує існувати як юридична особа до моменту внесення запису про припинення до єдиного державного реєстру. До цього моменту такий орган зберігає процесуальну правосуб'єктність, може бути стороною у справах, боржником чи стягувачем, виконувати судові рішення.
Як вбачається з виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 12.09.2025 року (надана відповідачем) Головне управління ДФС у Донецькій області не припинене як юридична особа.
Відтак, до внесення відповідного запису про припинення, боржник в особі ліквідаційної комісії має виконувати рішення суду у цій справі та, в разі виникнення обставин, які перешкоджають його виконанню, вживати належних та достатніх заходів, спрямованих на їх усунення.
Разом із тим, суд наголошує на тому, що вказане рішення відповідач не скористався правом оскарження рішення в частині розгляду судом справи із залученням неналежного відповідача, рішення суду набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Таким чином, приймаючи до уваги обставини справи, беручі до уваги подані сторонами докази суд вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є обґрунтованою, та підлягає задоволенню. Як наслідок, суд встановлює місячний строк з дня отримання повного тексту даної ухвали відповідачем для подання звіту про виконання судового рішення від 27.05.2025 у справі №200/2699/25.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що такий звіт має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, а також роз'яснити відповідачу, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.
Керуючись статтями 248, 243, 256, 370, 382 КАС України, суд
Заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №200/2699/25 - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду у тридцяти денний строк з дня отримання копії ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №200/2699/25.
Роз'яснити Головному управлінню ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області, що звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №200/2699/25 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Роз'яснити Головному управлінню ДФС у Донецькій області в особі Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Донецькій області, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 КАС України.
Повний текст ухвали складено 31.10.2025.
Суддя І.В. Буряк