Справа № 758/16997/25
30 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Акціонерного товариства "Акцент Банк", Акціонерного товариства "Банк Альянс", Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Акціонерного товариства «ВСТ Банкс», про визнання недійсними договорів
ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Акціонерного товариства "Акцент Банк", Акціонерного товариства "Банк Альянс", Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Акціонерного товариства «ВСТ Банкс», про визнання недійсними договорів.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 188 ЦПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред'явити позов до кількох відповідачів, об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто, предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому, об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За змістом частини першої статті 188 ЦПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Як вбачається зі змісту позовної заяви у справі № 758/16997/25, у прохальній частині позову позивач просить суд визнати недійсними:
1. Кредитний договір від 29.08.2025, укладений з АТ‹ПУМБ» сума кредиту 30000, 00 грн.;
2. Кредитний договір від 29.08.2025, укладений з АТ «Банк Альянс» сума кредиту 50000, 00 грн.;
3. Кредитний договір від 29.08.2025, укладений з АТ «Банк Кредит Дніпро» сума кредиту 50000 грн.;
4. Кредитний договір від 01.07.2014 N? SAMDNWFC00006481783, укладений з АТ КБ «Приватбанк» сума кредиту 108323, 00 грн.;
5. Кредитний договір від 29.08.2025 N? SAMABWFC10081524248, укладений з АТ «Акцент-Банк» сума кредиту 18620, 00 грн.;
6. Кредитний договір від 29.08.2025 N? S010465326, укладений з АТ «ВСТ Банк» сума кредиту 10000,00 грн.
Суд зазначає, що розглядаючи вказані позовні вимоги суд повинен буде встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин окремо по кожній із окремих позовних вимог.
Суд звертає увагу позивача, що, заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення та/або поданими доказами, тобто, не є однорідними. Більше того, такі вимоги не співвідносяться між собою, як основні та похідні.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Так, зміст частини 6 статті 188 ЦПК України свідчить про можливість (тобто право), а не про обов'язок суду, більше того, таке роз'єднання має сприяти виконанню завдань господарського судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).
Проте, в даному випадку роз'єднання позовних вимог не сприятиме ефективному захисту прав позивача, враховуючи різні обставини укладення спірних договорів та різну підсудність позовних вимог за територіальним критерієм.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог.
Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування положень статті 188 ЦПК України, внаслідок чого дана позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
В той же час, суд наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Оскільки суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, суд також повертає позивачу заяву про забезпечення доказів.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257, 260, 279, 353 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Акціонерного товариства "Акцент Банк", Акціонерного товариства "Банк Альянс", Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Акціонерного товариства «ВСТ Банкс», про визнання недійсними договорів - повернути разом з доданими до неї матеріалами;
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги;
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Гребенюк