31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12166/24 пров. № А/857/2353/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Підприємства Клевань «Комунсервіс» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (головуючий суддя: Нор У.М., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Підприємства Клевань «Комунсервіс» про стягнення податкового боргу, -
встановив:
Головне управління ДПС у Рівненській області, 10.10.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Підприємства Клевань «Комунсервіс» в дохід бюджету податковий борг в сумі 116364,63 грн.
Обґрунтовує позов тим, що відповідач у встановлені строки добровільно не сплатив борг, а вжиті позивачем заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з Підприємства Клевань «Комунсервіс» з рахунків у банках обслуговуючих такого платника, суму податкового боргу 116 364,63 грн та перерахувати:
- військовий збір (11011000) 1 497,47 грн, отримувач: ГУК у Рівн. обл/ Рівнен. обл/11011000, код ЄДРПОУ отримувача 38012494, код банку: МФО 899998, розрахунковий рахунок: UA238999980313070063000017001;
- податок на доходи з фізичних осіб (11010100) 114 867,16 грн, отримувач: ГУК у Рівн.обл/отг Клевань/11010100, код ЄДРПОУ отримувача 38012494, код банку: МФО899998, розрахунковий рахунок: UA658999980333119340000017445.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що у липні цього року Підприємством Клевань «КОМУНСЕРВІС» було сплачено штрафні санкції та пеню, що були нараховані на підставі вказаних вище податкових повідомлень - рішень. Також вказує, що судом першої інстанції було невірно зроблено висновок про те, що предметом розгляду справи № 460/4615/23 був податковий борг з основного зобов'язання, натомість предметом розгляду справи № 460/4615/23 було стягнення штрафних санкцій та пені, а основне зобов'язання було сплачено ще до закінчення перевірки. Окрім того, матеріали справи не містять детального розрахунку нарахованої пені, періоду нарахування пені, а також інших первинних документів, що стали підставою для нарахування пені. Також судом першої інстанції не враховано того факту, що предметом спору у цій справі є пеня, нарахування якої врегульовано нормами ст. 129 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції не перевірив чи податковим органом вірно застосовано норми ст. 129 Податкового кодексу України.
Позивач, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інтегрованими картками податкового органу у Підприємства Клевань «Комунсервіс» наявна податкова заборгованість на загальну суму 116364,63 грн, а саме: податок за військовий збір на яке нараховано пеню на податкове повідомлення-рішення № 0001321305 від 29.05.2019 в розмірі 1497,47 грн, та податок з доходів фізичних осіб на яке нараховано пеню за податковим повідомлення-рішення в розмірі 114867,16 грн.
Розглядом цієї справи є заборгованість, яка виникла на підставі нарахованої, але не сплаченої добровільно пені, згідно статті 129 ПКУ, після погашення боржником основного податкового зобов'язання, що було предметом стягнення у справі № 460/4615/23.
Судом також встановлено, що 13.02.2024 податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 0001130-1303-1700 на загальну суму 684787,49 грн. Як свідчать матеріали справи, вказана вимога вручена відповідачу, однак, станом на дату розгляду справи, не виконана.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суми податкових зобов'язань є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін), а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст. 38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
При цьому частиною другою пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як встановлено судом, позивач відповідно до статті 59 ПК України надіслав відповідачу за його адресою податкову вимогу за формою «Ю» від 13.02.2024 № 0001130-1303-1700, яка вручена платнику 21.02.2024 (а.с. 8).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність покликання відповідача в апеляційній скарзі про протиправність податкових повідомлень-рішень на підставі, яких у спірних правовідносинах виникли податкові зобов'язання.
Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов'язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Як встановлено вище судом, відповідно до даних електронного кабінету інформаційної картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість по податках і зборах в загальній сумі 116 364,63 грн, яка виникла на підставі нарахованої, але не сплаченої добровільно пені згідно статті 129 ПКУ після погашення боржником основного податкового зобов'язання, що було предметом стягнення у справі 460/4615/23. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов'язань в добровільному порядку протягом строків, встановлених податковим законодавством, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункт 95.3 статті 95 ПК України).
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки податковий борг в сумі 116364,63 грн є узгодженим, податкова вимога та податкове повідомлення-рішення, на підставі якого сформовано ця вимога, є чинні і не скасовані, докази вжиття відповідачем заходів щодо погашення податкової заборгованості відсутні, а тому ця сума підлягає стягненню в судовому порядку з відповідача.
Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Підприємства Клевань «Комунсервіс» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 460/12166/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін