31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/9445/24 пров. № А/857/33307/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року (головуючий суддя: Дудар О.М., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Оскаржуваною окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19 лютого 2024 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року в адміністративній справі № 460/9445/24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить окрему ухвалу скасувати і ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області для виконання рішення суду було застосовано показник мінімальної пенсії у розмірі 2093 грн, встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки рішенням суду зобов'язано провести перерахунок пенсії з 19.02.2024. Крім того, судом не враховано, що за рішенням суду пенсійний орган не зобов'язаний проводити перерахунки на майбутнє при кожній зміні мінімальної пенсії.
У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01.03.2024 є правомірним. Проте, здійснення нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн і після 01.03.2024, суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розміри прожиткових мінімумів на рівні 2361,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, позов задоволено повністю. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19 лютого 2024 року нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(11)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР.
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 460/9445/24, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу, розмір якої становить 6248,51 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст. 383 КАС України.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 та 2 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Приписами ч. 4 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 6 ст. 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, при розгляді заяв в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність 2361 грн.
Отже, враховуючи визначення Законом про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму у кожному році, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням таких законодавчих визначень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснено нарахування пенсії позивачу із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн і після 01.03.2024, що по суті суперечить нормам чинного законодавства та прийнятому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розміри прожиткових мінімумів на рівні 2361,00 грн.
Водночас, покликання відповідача на застосування при проведенні виконання судового рішення, яке набрало законної сили на прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» як на правомірність своїх дій, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним, оскільки при розрахунку пенсії позивача у 2024 році та 2025 році застосуванню підлягає як розрахункова величина прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, визначена Законами України Про Державний бюджет України на 2024 рік та на 2025 рік, а не Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 460/9445/24, суд першої інстанції, з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов правильного висновку про порушення відповідачем положення ст. 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 460/9445/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
Т. В. Онишкевич