Справа № 320/31927/23 Головуючий у 1 інстанції - Лиска І.Г.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відмові актуалізувати дані ОСОБА_1 за договором банківського вкладу в національній валюті "Київська Русь" від 19.03.2015 № 25052-62.3;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб актуалізувати дані щодо ОСОБА_1 та включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу в національній валюті "Київська Русь" від 19.03.2015 №25052-62.3.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до суду першої інстанції подано клопотання, в якому він просив закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 по справі № 826/15421/15 відмовлено в задоволені позову, зокрема ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю., третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що фактично має місце повторне звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до адміністративного суду з тим же предметом, з тих же підстав та до тих же сторін, яка вже була розглянута в межах справи № 826/15421/15 по якій є остаточне рішення суду, яке набрало законної сили.
Апелянт наголосив, що спір стосовно неправомірних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання вчинити дії у справі №320/31927/23 не є тотожним і аналогічним предметом у справі №826/15421/15 де предметом спору є неправомірні дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відмова у включенні до реєстру вкладників. Додатково зазначив про те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 .06.2017 по справі №826/15421/15 не встановлено у судовому порядку правомірності чи неправомірності дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення позивача до реєстру вкладників.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).
Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду, є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Так, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили, сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У даному ж випадку, про тотожність всіх елементів, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи, предмету позову та заявлених вимог не можна стверджувати, позаяк, у межах розгляду справи № 826/15421/15, відповідачем була Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" Волков О.Ю., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, натомість у даній справі відповідачем є саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Предметом спору в справі № 826/15421/15 були вимоги: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами позивача у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь"; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. включити позивача в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" за рахунок ФГВФО.
Натомість, предметом спору в даній справі заявлено вимоги: визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відмові актуалізувати дані ОСОБА_1 за договором банківського вкладу в національній валюті "Київська Русь" від 19.03.2015 № 25052-62.3; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб актуалізувати дані щодо ОСОБА_1 та включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу в національній валюті "Київська Русь" від 19.03.2015 №25052-62.3.
Підставами позову в справі № 826/15421/15 визначено: заява позивача до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. від 30.07.2015 про включення до реєстру вкладників, та відмова у включенні позивача в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У даній справі ж підставою звернення була заява від 07.03.2023 про актуалізацію даних до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відмова в актуалізації.
Дійсно, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих підстав і предмета та до того самого відповідача, не допускається.
Проте, колегія суддів вважає, що звернення із даним адміністративним позовом, не є повторним зверненням, оскільки підставою звернення до суду є те, що позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про актуалізацію даних та включення до реєстру вкладників від 07.03.2023 на що було отримано відповіді від 31.03.2023 №57-036-3500//23, від 07.04.2023 №60-3843/23 про відмову у актуалізації даних; у позовній заяві у справі № 826/15421/15 відповідачем була Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "Київська Русь" Волков О.Ю., тоді як за даним позовом позивач звертається до відповідача саме до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вважає його дії неправомірними. Отже, позивач не погоджується із прийнятим рішенням відповідача, а саме у відмові у актуалізації та включенні до списку вкладників, що і стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів вважає, що спір щодо неправомірних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання вчинити дії у справі № 320/31927/23 не є тотожним і аналогічним предметом у справі № 826/15421/15 де предметом є неправомірні дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відмова у включенні до реєстру вкладників. Звернувшись із позовною заявою у справі № 320/31927/23, не можна вважати, що позов є тотожним та аналогічним, оскільки не збігаються обов'язкові для застосування наслідків п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України елементи.
При цьому, у даному випадку, колегією суддів не надається оцінка спірним правовідносинам та не описуються обставини, які стали підставою для відмови Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в задоволенні заяви позивача про актуалізацію даних на стадії ліквідації банку, позаяк, вказані питання мають бути досліджені, а позовні вимоги вирішені саме під час розгляду даного спору по суті, де суд має відповідну компетенцію надання оцінки наявності порушення прав особи, ефективність обраного способу захисту прав тощо.
Заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду не можна вважати тотожними тим, що у справі № 826/15421/15, а тому закриваючи провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд першої інстанції помилково не врахував зазначених обставин та дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі.
Колегією суддів також враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 - скасувати, а справу № 320/31927/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 30.10.2025.